Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №520/22256/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Справа № 520/22256/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до _Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №40807-39517/К-03/8-2000/26 від 17.06.2026 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2017-2019), що передують року звернення за призначенням пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 01.05.2020 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017, 2018, 2019 роки; - здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що позивач до 17.05.2006 отримував пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу». З 01.05.2000 позивача було переведено на пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV), без застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки. Вважає такі дії відповідача протиправними у зв`язку із чим просить останнього зобов`язати вчинити відповідні дії, а позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за останні три роки, адже позивач переведений на пенсії за віком у відповідності до Закону №1058-IV, а тому підстав для застосування положень ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV при переході на інший вид пенсії, відсутні. Просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 30.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, з 17.05.2006 позивач перебуває на обліку у відповідача у зв`язку із призначенням пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу».

З 01.05.2000 позивача автоматично переведено на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують такому призначенню.

17.06.2026 Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, розглянувши заяву позивача, повідомила останнього про наступне. позивачу з 01.05.2020 пенсію за віком відповідно до Закону №1058 Вам було обчислено як непрацюючій особі із заробітної плати за період роботи з 01.10.1991 по 30.09.1996, з 01.07.2000 по 31.03.2008 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії - 1.74610) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії у розмірі 3764,40 грн. Заробітна плата, з якої проводилося обчислення пенсії становила 8536,39 грн. (3764,40 Ч1.17 х 1.11Ч1.74610). Відповідно з до статті 45 Закону переведення з одного виду пенсії на інший заробітну дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, одного плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. B враховуватися При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може частині заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені заробітної першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої перерахунку) плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього попереднього виду пенсії. набула Якщо не особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії абзацом (попереднього п`ятим перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого роботі, частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком другою застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Попри те позивач вважає рішення відповідача протиправним, адже вважає, що відповідач не вірно тлумачать перехід позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV як первинне призначення пенсії за іншим законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі як і раніше - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Стаття 1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону №1058-IV перший рівень - солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 10 цього Закону особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Таким чином, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим Законом, а також визначає право вибору виду пенсії.

Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10 грудня 2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 №3723-ХІІ (далі як і раніше - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пункт 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачає, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (надалі - Закон № 3723-XII, в редакції чинній на дату призначення пенсії позивачу) встановлює, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 незалежно від перерв.

Частина 1 ст. 45 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За змістом ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 по 31 грудня 2018, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

З системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеного саме за цим Законом. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд повторно зазначає, що до 01.05.2020 позивач отримував пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії без врахування при обчисленні розміру пенсії такої величини як «середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески».

З 01.05.2020 позивача переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, в даному випадку відбулось переведення на інший вид пенсії за іншим законом.

Призначення позивачу пенсії за віком з 01.05.2020 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відбулось вперше.

Таким чином, при обчисленні пенсії позивача має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії без врахування при обчисленні розміру пенсії такої величини як «середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески». За призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулася вперше, а тому пенсія позивачу повинна була бути призначена на підставі положень ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV.

Покликання пенсійного органу на те, що коли особа отримувала пенсію відповідно до інших законів України, то органами Пенсійного фонду пенсія не призначається вперше, а перераховується на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є безпідставним, оскільки пенсія за віком передбачена різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, а тому не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поняттю переведення на інший вид пенсії.

Таким чином, у спірних правовідносинах має місце призначення пенсії позивачу вперше, у зв`язку з чим покликання відповідача на частину третю статті 45 Закону щодо необхідності застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, є безпідставним, відповідач помилково ототожнює поняття «переведення на інший вид пенсії» та «призначення пенсії».

Після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, позивач набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі ст. 45 Закону №1058-IV, а на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням у відповідності до приписів ст. 40 Закону №1058-IV.

Таким чином, у спірних правовідносинах має місце призначення пенсії позивачу вперше, у зв`язку з чим покликання апелянта на частину третю статті 45 Закону щодо необхідності застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, є безпідставним, відповідач помилково ототожнює поняття «переведення на інший вид пенсії» та «призначення пенсії».

Отже, при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017-2019 роки, як того вимагає ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 в справі № 876/5312/17, а також постановах Верховного Суду від 31.01.2019 в справі № 639/2751/17, від 18.01.2019 в справі № 577/5237/16-а, від 10.04.2019 в справі № 211/1898/17, від 19.01.2022 в справі № 528/639/17, від 10.06.2024 в справі №460/51067/22.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок 22-1).

Відповідно до п. 4.3 Порядку 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акт поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України».

У постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Отже, суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене та з метою належного та ефективного захисту порушеного права суд дійшов переконання, що відповідач при розгляді заяви про перерахунок пенсії із застосуванням показника при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивача з цих підстав, у зв`язку із чим дії відповідача слід визнати протиправним.

Щодо частини позовної вимоги про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні пенсії та зобов`язання призначити такий вид пенсії у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд прийшов переконання про те, що у таких позовних вимог слід відмовити, адже відповідач з 01.05.2020 призначив позивачу такий вид пенсії та помилково ототожнюй поняття «переведення на інший вид пенсії» та «призначення пенсії».

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд прийшов переконання про необхідність зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком позивача відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Щодо дати перерахунку та виплати пенсії за віком позивачу з 01.05.2020 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходи) в Україні за 2017-2019 роки, суд прийшов наступного.

З 01.05.2020 пенсійний орган за заявою позивача призначив пенсію останньому за віком.

02.06.2026 позивач звернувся із адвокатський запитом до пенсійного органу про надання інформації, зокрема щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходи) в Україні за 2017-2019 роки до пенсійних виплат позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Враховуючи вищенаведене, суд установив, що позивач набула права на перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з 02.06.2026, оскільки звернулась із заявою до пенсійного органу саме про перерахунок пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд прийшов переконання про необхідність зобов`язати відповідача здійснити з 01.06.2026 перерахунок пенсії за віком позивача відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2017-2019 роки.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя у справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у незастосуванні при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 з 01.06.2026 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки.

У решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження – місто Харків, майдан Свободи, 5, код ЄДРПОУ 14099344.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 16.09.2026.

Суддя М. І. Садова