Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №520/16577/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р. № 520/16577/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати відмову Відділу з питань ветеранської політики Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, викладену у листі від 13.05.2026 №01-11/167, ОСОБА_1 - у наданні статусу особи, на яку поширюється дія статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члену сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни;

2) зобов`язати відповідача надати їй - ОСОБА_1 - статус особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члену сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправні дії щодо відмови у наданні статусу особи, на яку поширюється дія статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члену сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Ухвалою суду від 18.06.2026 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Адміністративний позов та ухвалу суду від 18.06.2026 направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та доставлено останньому 03.07.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 23 червня 1979 року до дня його смерті. Зазначена обставина підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 11 грудня 2019 року.

Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.09.2019 №179/1/13143 ОСОБА_2 проходив спеціальні збори у військовій частині НОМЕР_2 у період з 15.09.1987 до 19.11.1987 та безпосередньо брав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Факт участі ОСОБА_2 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії серії НОМЕР_3 .

Висновком Харківської міжвідомчої експертної комісії від 22.06.2011 №571 встановлено причинний зв`язок захворювання ОСОБА_2 з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

У зв`язку із зазначеним захворюванням ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується відповідними документами МСЕК, зокрема, довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААА №622153, посвідченням № НОМЕР_4 від 11.07.2011.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 12.03.2025.

Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0507-1514-4665-0 від 07.05.2025 встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

01.05.2026 позивач звернулась до Відділу з питань ветеранської політики Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області із заявою щодо встановлення статуту члена сім`ї померлого інваліда війни.

Листом №01-11/167 від 13.05.2026 на звернення позивача Відділом з питань ветеранської політики Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області відмовлено у наданні позивачу статуту члена сім`ї померлого інваліда війни, оскільки дружини мають право на встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни згідно з абзацом першим пункту 1 статті 10 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у разі не укладення повторного шлюбу та на підставі постанови ВЛК про причинний зв`язок смерті із захистом Батьківщини або з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та вищезазначених документів. Водночас, визнання членами сімей загиблого (померлого) ветерана війни згідно з абзацом першим пункту 1 статті 10 Закону № 3551 членів родин, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС законом не передбачено.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначений законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XІІ).

Відповідно до ст. 4 Закону №3551-XІІ, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XІІ, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004 за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4). Розділ II цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Пунктом 1 статті 10 Закону №3551-XІІ визначено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0507-1514-4665-0 від 07.05.2025 захворювання особи, звільненої з військової служби ОСОБА_2 , яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та причина смерті, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з довідки МСЕК серії 10ААА №622153 ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності, та надано право на пільги та переваги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Чоловік позивача ОСОБА_2 був ветераном війни в розумінні ст. 4 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", так як за життя став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 2 ст. 10 Закону №3551-XІІ, до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать дружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Відповідно до п. 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону, та членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону, за їх бажанням видається посвідчення члена сім`ї загиблого, посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України відповідно.

Згідно з п. 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, посвідчення члена сім`ї загиблого, посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики) за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.

Враховуючі вищевикладене, суд вважає, що чинність закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та одержаного в період проходження військової служби.

Відповідно до абз. 8 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XІІ, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

З аналізу вище зазначених правових норм слідує, що для встановлення позивачу статусу дружини померлого член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни необхідна наявність наступних обставин: наявність у померлого чоловіка статусу, зокрема, інвалід війни; визнання померлого чоловіка за життя інвалідом від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин пов`язаних з проходження військової служби чи участі у бойових діях, які не одружилися вдруге.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28.07.2022 у справі № 520/2798/19, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом.

Судовим розглядом встановлено, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим, ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчення № НОМЕР_4 від 11.07.2011 відносився до осіб з інвалідністю внаслідок війни, після смерті чоловіка повторно у шлюб не вступала, тому суд висновує, що позивач у відповідності до вимог ст. 10 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні заяви позивача про наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області щодо відмови, оформленої у листі від 13.05.2026 №01-11/167, у наданні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється дія статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члену сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни та зобов`язання Відділ з питань ветеранської політики Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється дія статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члену сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати їй посвідчення члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд висновує про задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області щодо відмови, оформленої у листі від 13.05.2026 №01-11/167, у наданні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється дія статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члену сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Зобов`язати Відділ з питань ветеранської політики Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється дія статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члену сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати їй посвідчення члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу з питань ветеранської політики Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області (код ЄДРПОУ 46087166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 15.09.2026 року, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко