Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №520/21842/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14.09.2026 р. справа №520/21842/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі секретаря судового засідання - Карапетян М.О, представника позивача - Загоровської Н.В. (у режимі відеоконференцзв`язку), представника відповідача - Лич С.В. (у режимі відеоконференцзв`язку), розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул" (далі за текстом - позивач, заявник)

до Київської митниці (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, Митниця)

провизнання протиправними та скасування рішення щодо класифікації товарів та картки відмови,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Державної митної служби України від 19.03.2026 №26UA10000000061-КТ; 2) визнання протиправною та скасування картки відмови Київської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2026/000287.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що правильно класифікував поданий до митного оформлення товар за кодом УКТ ЗЕД – 8479899790. Твердив, що обставини правильності саме такої класифікації товару випливають із: фізичного стану поданої до митного оформлення речі – гідравлічного пресу для запресовування та випресовування підшипників; інструктивних матеріалів заявника; експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 12.03.2026р. №К-269; відомостей експортної декларації, складеної під час вивезення товару з Республіки Польща.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що для класифікації за кодом УКТ ЗЕД імпортований заявником товар - гідравлічний прес для запресовування та випресовування підшипників не містить жодних (спеціальних) індивідуальних функцій. Наполягав, що за відсутності цієї кваліфікуючої умови товар - гідравлічний прес для запресовування та випресовування підшипників підлягає класифікації за кодом УКТ ЗЕД – 8462619090 як машина (прес) для обробки металевих виробів.

Позов був отримано судом – 22.07.2026р.

Рішення про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження було прийнято – 23.07.2026р.

Відзив на позов було отримано судом – 07.08.2026р.

Відповідь на відзив була отримана судом – 10.08.2026р.

Заперечення на відповідь на відзив були отримані судом – 17.08.2026р.

Додаткові письмові пояснення позивача були отримані судом – 21.08.2026р.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026р. у справі №520/21842/26 справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження.

Оскільки здобуті судом докази із достатньою повнотою та всебічністю висвітлюють обставини спірних правовідносин, які достеменно відомі учасникам спору; незмінне завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень суб”єкта владних повноважень, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Тож суд, вивчив доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконав процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв”язку, проаналізував зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевірив обґрунтованість доводів наявних у справі процесуальних документів приєднаними до справи доказами і вирішуючи спір по суті, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

З приєднаних до матеріалів справи доказів судом з”ясовано, що заявник пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації; набув правовий статус суб”єкта господарювання - юридичної особи приватного права; значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом – 39803464; уклав з резидентом Республіка Польща – фірмою CAPITAL PRODUCTION Sp z o.o., Польща (Продавець) зовнішньоекономічний договір поставки продукції №CP/2022/07/2 від 15.07.2022 р. (далі за текстом – Договір); під час імпорту до України у межах Договору товару - прес гідравлічний/HIDRAULIC SHOP PRESS: Н-320 в інтересах заявника до митного контролю було складено і подано митну декларацію від 16.03.2026 р. № 26UA100380009489U0 (далі за тестом – Митна декларація).

Пункт 31 Митної декларації був заповнений із зазначенням того, що імпортований товар є гідравлічним пристроєм - пресом гідравлічним (а саме: гідравлічні пристрої витягання металевих осередь, не розраховані на тримання в руці під час користування, стаціонарні. Прес гідравлічний/HIDRAULIC SHOP PRESS: Н-320 – 26 компл.) (далі за текстом – Прес гідравлічний).

Пункт 33 Митної декларації був заповнений із зазначенням того, що імпортований товар як гідравлічний пристрій - прес гідравлічний класифікований за кодом УКТ ЗЕД - 8479899790.

До митної декларації були додані: Договір; Комерційна пропозиція (COMMERCIAL INVOICE) від 12.03.2026 № 12/0326-1; Міжнародна товарно-транспортна накладна, CMR 1203/01; Договір - заявка на міжнародні автомобільні перевезення вантажів від 12.03.2026 № 1-12/03; Рахунок-фактура № 11032026-2 від 12.03.2026 про надання транспортно-експедиційних послуг; Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 12.03.2026 № 12/03-1; Деталізація вартості товару.

На запит уповноваженої посадової особи органу митного контролю товар було пред`явлено до митного огляду.

Також на запит уповноваженої посадової особи органу митного контролю заявником було надано: паспорт виробу від фірми-виробника; Інструкція з експлуатації для гідравлічного пресу REDATS H-320; Переклад інструкції з експлуатації для гідравлічного пресу REDATS H-320; Інформація з офіційного сайту виробника товару; Лист-відповідь виробника товару компанії REDATS Sp.z.o.o. на запит CAPITAL PRODUCTION Sp z o.o. щодо застосування товару; Переклад Листа-відповіді виробника товару компанії REDATS Sp.z.o.o. на запит CAPITAL PRODUCTION Sp z o.o. щодо застосування товару; Експертний висновок Київської торгово-промислової палати № К-269 від 12.03.2026р.

За Митною декларацією суб”єктом владних повноважень - Київською митницею було прийнято рішення щодо класифікації товарів від 19.03.2026 №26UA10000000061-КТ, у пункті 6 якого зазначено, що: «Преси гідравлічні для обробки металів призначені для використання в автомобільних майстернях, сервісах вантажівок, ремонтних підприємствах та промислових майстернях для пресування, формування та гнуття: стаціонарний прес гідравлічний/hydraulic press: арт. Н-320. Торгівельна марка REDATS. Підлягає класифікації за кодом УКТЗЕД 8462619090» (далі за текстом – Рішення).

За змістом п.5 Рішення дане Рішення приймалось відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), викладеної у додатку до Закону України від 19.10.2022 №2697-ІХ «Про Митний тариф України»; Пояснення до УКТЗЕД, затверджені наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 № 543, Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (зі змінами) (далі – Порядок); основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД 1 та 6; Примітка 6 (а) до товарної позиції 8462; інформація з мережі Інтернет: технічна документація надана отримувачем; сайту виробника – https://shop.redats.com/product-eng-3023-Hydraulic-Workshop-Press-20T-EDATS-H-320.html/; результати митного огляду товарів.

Згідно з правовою позицією сторони відповідача гідравлічний прес REDATS H-320 має типову Н-подібну сталеву раму з гідравлічним циліндром і насосом, які створюють контрольоване осьове зусилля у вертикальному напрямку. Отримане зусилля, яке передається на шток (який має сталий геометричний розмір як за діаметром так і довжиною), що використовується як джерело тиску для здійснення різних технологічних операцій, таких як запресування, випресування, вирівнювання, згинання, формування та штампування деталей і вузлів; типова конструкція та комплектація пресів не містить спеціального інструменту відповідного діаметра і форми (інформація з товаросупровідних документів, інструкції на виріб, опис граф 31 митних декларацій, результати митного огляду товару), що б дозволила виконання конкретних технологічних процесів.

Також згідно з правовою позицією сторони відповідача підхід до класифікації зазначеного товару у товарній позиції 8462 підтверджується класифікаційними рішеннями адміністрацій країн Європейського Союзу (рішення в BTI) від 05.06.2023 № BEBTIDT.50.009.667, від 29.09.2025 FRBTIFRBTI-2025-03963, від 01.09.2023 № DEBTI26460/23-1, від 11.09.2023 №DEBTI26413/23-1.

Однак, п.5 оскарженого Рішення Митниці не містить згадки про те, що суб”єкт владних повноважень у межах спірних правовідносин керувався або ураховував означені рішення адміністрацій країн Європейського Союзу.

Тому, суд вважає, що усі обставини пов`язані із посиланням сторони відповідача на означені рішення адміністрацій країн Європейського Союзу не підлягають урахуванню, позаяк матеріали справи не містять доказів урахування цих рішень саме на момент винесення оскарженого Рішення.

Ця обставина беззаперечно і неспростовно підтверджується саме змістом п.5 Рішення.

Тож, обставини наслідків рішень адміністрацій країн Європейського Союзу (рішення в BTI) від 05.06.2023 № BEBTIDT.50.009.667, від 29.09.2025 FRBTIFRBTI-2025-03963, від 01.09.2023 № DEBTI26460/23-1, від 11.09.2023 №DEBTI26413/23-1 не входять до предмету доказування у цьому спорі згідно з ч.2 ст.73 КАС України.

Відповідно, усі доводи сторони позивача і сторони відповідача, пов`язані із посиланням на рішення адміністрацій країн Європейського Союзу (рішення в BTI) від 05.06.2023 № BEBTIDT.50.009.667, від 29.09.2025 FRBTIFRBTI-2025-03963, від 01.09.2023 № DEBTI26460/23-1, від 11.09.2023 №DEBTI26413/23-1 не підлягають окремій детальній оцінці у тексті цього судового акту, бо обставини цих рішень та обставини наслідків цих рішень не входять до предмету доказування у справі з наведених вище міркувань суду.

Суд відзначає, що код товару за УКТ ЗЕД – 8479 призначений для позначення машин та механічних пристроїв, які мають індивідуальні функції, в іншому місці не зазначені.

Тож, у ході розгляду справи постала низка питань правового характеру з приводу: 1) належності Пресу гідравлічного до машин чи пристроїв; 2) існування у складі матеріалів Митної декларації документу, який передбачає виконання Пресом гідравлічним функцій саме механічного пристрою (адже і за інструкцією виробника і за відомостями Митної декларації Прес гідравлічний не згаданий саме у якості механічного пристрою); 3) фізичної придатності Пресу гідравлічного до експлуатації за задекларованим стороною позивача призначенням (запресовування підшипників, випресовування підшипників) з урахуванням обсягу матеріалів Митної декларації без жодних додаткових елементів (які, дозволяють зокрема змінювати розміри підшипників); 4) наявності підстав для кваліфікації підшипників у якості осердь; 5) наявності у Преса гідравлічного функції саме з витягання осердь, а не з запресовування чи випресовування підшипників.

Судом достеменно з`ясовано, що матеріали Митної декларації не містили об”єктивних даних з перелічених питань.

Із посиланням на Рішення суб”єктом владних повноважень за Митною декларацією було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2026/000287 (далі за текстом – Картка відмови).

Стверджуючи про протиправність управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень у формі Рішення та Картки відмови, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб”єктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу дотримання дисципліни у сфері митної справи унормовані, насамперед, приписами Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI.

Згідно з ч.1 ст.7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

За наведеними у ч.1 ст. 4 Митного кодексу України визначеннями: митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4); митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митний режим, у який вона бажає помістити товари, та до якої внесено відомості залежно від митних формальностей, встановлених цим Кодексом для митних режимів (п.20 ч.1 ст.4).

Відповідно до ч.1 ст. 318 Митного кодексу України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України декларант (особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування) зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Положення про митні декларації затверджено постановою КМУ від 21.05.2012р. №450 (далі за текстом – Положення №450).

Згідно з п.5 ч.8 ст.257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, такі відомості про товари як найменування; звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Правила заповнення митних декларацій деталізовані положеннями Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа (затверджений наказом міністерства фінансів України від 30.05.2012р. №651 у редакції наказу від 23.09.2022р. №296, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2012р. №1372/21684; далі за текстом – Порядок №651.

Згідно з Порядком №651 у графі 31 під номером 1 зазначаються найменування та звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар (фізичні характеристики товару в обсязі, достатньому для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТЗЕД та застосування ставок податків, у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 33 МД для відповідного митного режиму та особливостей переміщення): наприклад, комплектність або завершеність (зібраний/незібраний), кількісний та якісний склад (матеріал, речовина, суміш, сполука тощо), основні властивості товару (призначення, розмір, розфасування, пакування тощо).

Згідно з Порядком №651 у графі 33 Якщо не передбачено інше, в першому підрозділі графи зазначаються перші 8 знаків коду товару згідно з УКТЗЕД. У другому підрозділі графи зазначаються дев`ятий та десятий знаки коду товару згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньо-економічної діяльності (далі – УКТЗЕД). Код товару декларується декларантом або уповноваженою ним особою.

За правилами ч. 2 ст. 69 Митного кодексу України, митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

Як то указано у ч.1 ст.67 Митного кодексу України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України від 19.10.2022р. №2697-ІХ «Про Митний тариф України» Митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Законом України від 19.10.2022р. №2697-ІХ «Про Митний тариф України» затверджені як УКТ ЗЕД, так і основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД, згідно з якими класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

5. На додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила: (a) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас та подібні вироби, які мають спеціальну форму і призначені для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами. Це правило не поширюється на тару (упаковку), що становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості;

(b) відповідно до правила 5 (a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом із цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов`язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatіs mutandіs), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Порядок роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. №650 у редакції наказу від 23.12.2022р. №455, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.07.2012р. за №1085/21397; далі за текстом – Порядок №650).

За визначенням абз. 4 п. 2 Розділу І Порядку №650 контроль правильності класифікації товарів – це перевірка відповідності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з ч. 4 ст. 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Відповідно до п.11 Розділу ІІ Порядку №650 рішення щодо класифікації товарів приймається у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для його класифікації. Для прийняття Рішення використовуються відомості, які містяться у митній декларації, інших документах, поданих для митного оформлення, а також документи та відомості, надані разом із запитом до підрозділу митного органу з питань класифікації товарів.

Відповідно до Пояснень до заповнення рішення щодо класифікації товарів, викладених у додатку до форми рішення щодо класифікації товарів згідно з Порядком №650, у графі « 6. Висновок» зазначаються встановлений десятизначний код товару згідно з УКТЗЕД та опис товару відповідно до відомостей, які мають міститись у графах 31 та 33 митної декларації.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що митний орган наділений національним законом України як повноваженнями з приводу визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, так і повноваженнями з приводу опису товару, який має відповідати визначеному коду товару.

Стосовно інших учасників суспільних відносин, котрим національний закон України надає право на визначення коду товару за УКТ ЗЕД суд зазначає, що повноваження торгово-промислових палат окреслені законодавцем у ч.1 ст.11 Закону України від 02.12.1997р. №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні».

Ці повноваження передбачають право засвідчувати і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи, пов`язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, Торгово-промислова палата України та торгово-промислові палати України залучаються до надання експертних висновків про походження товарів в тих випадках, коли відповідно до міжнародних договорів України повноваження видачі сертифікатів походження товарів надані митному органу, якщо інше не визначено такими міжнародними договорами. Порядок надання експертних висновків встановлюється Кабінетом Міністрів України;

Проте ці повноваження не передбачають право визначати код товару за УКТ ЗЕД.

Суд вважає, що це зумовлено тим, що визначення коду товару за УКТ ЗЕД потребує поєднання знань у галузі права та у галузі митної справи, адже за правовою природою є виключно рішенням правового характеру, котре ґрунтується на приписах Закону України від 19.10.2022р. №2697-ІХ «Про Митний тариф України» та фізичних і технічних властивостях конкретної речі матеріального світу як об`єкту митної справи.

Тому посилання сторони позивача на складені у межах спірних правовідносин письмові документи відповідної регіональної торгово-промислової палати України кваліфікується судом у якості юридично неспроможного, адже цей документ не має жодної юридичної сили і є суто версією тлумачення змісту відповідних норм права.

Суд зазначає, що відповідно до ст.356 Митного кодексу України достовірною техніко-технологічною документацією вважаються офіційно видані книги, стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови, специфікації, каталоги, креслення і паспортні дані на виріб виробника.

Відтак інформація з офіційного сайту виробника, яка стосується призначення, характеристик та функціональних властивостей товару, може бути врахована митним органом як належне джерело техніко-технологічної інформації про товар.

Суд відмічає, що у межах спірних правовідносин заявник у графі №31 Митної декларації класифікував товар як гідравлічний пристрій – прес гідравлічний.

Однак, обраний заявником код товару за УКТ ЗЕД – 8479 взагалі не передбачає такої категорії товару як гідравлічний пристрій, позаяк код товару за УКТ ЗЕД – 8479 призначений для позначення машин та механічних пристроїв, які мають індивідуальні функції, в іншому місці не зазначені.

Доказів про те, що поданий до митного оформлення у межах спірних правовідносин Прес гідравлічний за будь-якими ознаками може бути кваліфікований у якості саме механічного пристрою заявник ані до Митниці, ані до суду під час розгляду справи не надав.

Тож, у межах даного спору суд не знаходить підстав для кваліфікації Пресу гідравлічного у якості механічного пристрою, який міг би бути класифікованим за кодом УКТ ЗЕД – 8479.

Окремо суд зауважує, що код товару за УКТ ЗЕД – 8479 призначений для позначення машин та механічних пристроїв, які мають індивідуальні функції, в іншому місці не зазначені.

З наведеного слідує, що законодавцем для кваліфікації товару за УКТ ЗЕД – 8479 запроваджено дві окремі кваліфікаційні умови, а саме: 1) наявність індивідуальних функцій; 2) відсутність згадки про ці індивідуальні функції у будь-якому іншому місці УКТ ЗЕД.

Пояснення до УКТЗЕД затверджені наказом Державної митної служби України від 14.12.2022р. №543 (далі за текстом – Пояснення №543).

Відповідно до підрозділу «Пояснення до товарної позиції 8479» розділу XVI Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (затверджені наказом Державної митної служби України № 543 від 14.12.2022р.; далі за текстом – Пояснення №543) до цієї товарної позиції (слід розуміти – 8479) включаються машини, що мають спеціальні (індивідуальні) функції, які: (а) не виключаються з цієї групи через положення будь-якого іншого розділу або примітками до групи; та (b) не входять, зокрема, до жодної з товарних позицій та до груп Класифікації; та (c) не можуть бути віднесені до жодної конкретної товарної позиції цієї групи, оскільки: (і) вони не входять до жодної товарної позиції, судячи з принципу дії, опису або типу; та (іі) вони не входять до жодної товарної позиції, судячи з їхнього застосування або з галузі промисловості, в якій вони використовуються; або (ііі) вони могли б з рівним успіхом включатися до складу двох або більше інших таких товарних позицій (машини загального призначення).

Машини цієї товарної позиції відрізняються від частин машин і т.п., які попадають під загальні положення щодо класифікації частин, у тому відношенні, що вони мають індивідуальні (спеціальні) функції.

З цією метою такі машини і механічні пристрої повинні розглядатися як такі, що мають "індивідуальні функції":

(А) Механічні пристрої, обладнані або не обладнані мотором або будь-яким іншим двигуном, функція яких може здійснюватися окремо і незалежно від будь-якої іншої машини або приладдя.

Приклад: зволоження повітря та його осушення являють собою індивідуальні (спеціальні) функції, тому що вони можуть здійснюватися пристроями, що працюють незалежно від будь-якої іншої машини або пристрою.

Виконаний окремо повітроосушувач навіть у тому випадку, якщо він призначений для монтажу на озоногенераторі, повинен бути, отже, віднесений до цієї товарної позиції як такий, що має індивідуальну (спеціальну) функцію.

(B) Механічні пристрої, які не можуть виконувати свою функцію доти, поки не будуть змонтовані на будь-якій машині або устаткуванні або не будуть включені до складу більш складного єдиного комплексу, але за умови, що ця функція:

(і) відрізняється від тієї функції, що виконується машиною або пристроєм, на якій вони повинні монтуватися, або ж тим єдиним комплексом, до складу якого вони повинні бути включені; і

(іі) не відіграє ролі єдиної і неподільної частини в робочому процесі такої машини, пристрою або єдиного комплексу.

Проте, жодних спеціальних (індивідуальних чи унікальних) ознак або функцій речі матеріального світу – Прес гідравлічний у складі матеріалів Митної декларації не наведено.

У ході розгляду справи судом за власною ініціативою згідно з ч.4 ст.9 КАС України не відшукано джерел здобуття доказів про існування у Пресу гідравлічного власних спеціальних (індивідуальних чи унікальних) функцій, котрі були б непритаманні такій категорії обладнання як прес (а також різновидності такої категорії обладнання як прес гідравлічний).

Розв`язуючи спір, суд відзначає, що на подальший розвиток положень ст.5 Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності” Урядом України було прийнято постанову КМУ від 30 січня 2013 р. № 62 про затвердження Технічного регламенту безпеки машин (далі за текстом – Технічний регламент №62) (чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п.1 п.3 Технічного регламенту №62 під машиною розуміється: сукупність взаємозв`язаних частин або компонентів, з яких принаймні один є рухомим, що складаються з або пристосовані до приєднання силового приводу іншого, ніж безпосередньо прикладене зусилля людини або тварини, та з`єднані для виконання визначених функцій; сукупність взаємозв`язаних частин або компонентів, зазначена в абзаці другому цього підпункту, в якій відсутні компоненти для її встановлення на місці або для з`єднання з джерелами енергії та руху; сукупність взаємозв`язаних частин або компонентів, зазначена в абзацах другому та третьому цього підпункту, яка готова до встановлення і спроможна до виконання визначених функцій у тому вигляді, в якому є, тільки за умови монтування на транспортному засобі або в будівлі чи споруді; сукупності машин, зазначених в абзацах другому - четвертому цього підпункту, або частково завершених машин, зазначених у підпункті 7 цього пункту, які для досягнення спільної мети з`єднуються і керуються так, що діють як єдине ціле; сукупність взаємозв`язаних частин або компонентів, принаймні один з яких є рухомим, що з`єднані та призначені для підіймання вантажів, єдиним джерелом живлення яких є безпосереднє прикладення зусилля людини.

Окрім того, Урядом України було прийнято постанову КМУ від 10.12.2025р. №1630 про затвердження Технічного регламенту машин (далі за текстом – Технічний регламент №1630) (частково набрав чинності).

Згідно з п.п.1 п.4 Технічного регламенту №1630 під машиною розуміється: сукупність взаємозв`язаних частин або компонентів, з яких принаймні один є рухомим, що складаються з або пристосовані до приєднання силового приводу іншого, ніж безпосередньо прикладене зусилля людини або тварини, та з`єднані для виконання визначених функцій; сукупність взаємозв`язаних частин або компонентів, зазначена в абзаці другому цього підпункту, в якій відсутні компоненти для її встановлення на місці або для з`єднання з джерелами енергії та руху; сукупність взаємозв`язаних частин або компонентів, зазначена в абзацах другому та третьому цього підпункту, яка готова до встановлення і спроможна до виконання визначених функцій у тому вигляді, в якому є, тільки за умови монтування на транспортному засобі або в будівлі чи споруді; сукупності машин, зазначених в абзацах другому - четвертому цього підпункту, або частково завершених машин, які для досягнення спільної мети з`єднуються і керуються так, що діють як єдине ціле; сукупність взаємозв`язаних частин або компонентів, принаймні один з яких є рухомим, що з`єднані та призначені для підіймання вантажів, єдиним джерелом живлення яких є безпосереднє прикладення зусилля людини; сукупність, зазначена в абзацах другому - шостому цього підпункту, у якій відсутнє завантаження програмного забезпечення, призначеного для конкретного застосування, передбаченого виробником.

З огляду на приєднану до матеріалів справи копію інструкції виробника та фотосвітлини зовнішнього вигляду речі суд доходить до переконання про те, що Прес гідравлічний є машиною, а не механічним пристроєм (як то було зазначено заявником у Митній декларації).

Також зміст копії інструкції виробника та фотосвітлини зовнішнього вигляду речі явно та очевидно засвідчують, що Прес гідравлічний не призначений для фізичного виконання такої функції як витягання осердя, адже головна різниця між операцією з витягання осердя та запресовуванням підшипника полягає в їхньому технологічному призначенні та характері взаємодії деталей. Витягання осердя - це процес розділення або вилучення внутрішньої частини (серцевини) з форми чи заготовки, тоді як запресовування підшипника - це процес з`єднання двох деталей зі створенням нерухомого натягу.

До того ж суд зважає, що підшипник і осердя - це два абсолютно різних за призначенням та природою елементи, які використовуються в техніці та механіці. Головна відмінність полягає в тому, що підшипник є механічною опорою для деталей, що обертаються, тоді як осердя є магнітною або конструктивною основою всередині пристрою.

За загальним правилом підшипником є механічний вузол, який є частиною опори коліс, валів чи інших рухомих деталей. Він фіксує положення деталі у просторі та забезпечує її обертання або лінійне переміщення з мінімальним опором (тертям).

Натомість, осердя - основна внутрішня частина низки приладів, пристроїв, виробів, споруд: реле, кабелю, ротора електродвигунів, троса, каната, кулі тощо, а також, наприклад, серединна частина стовбура дерева.

Тож, у даному конкретному випадку Прес гідравлічний є гідравлічною машиною статичної (неударної) дії, в якій робочі зусилля створюються за допомогою рідини під тиском.

Відтак, суд вважає, що за загальним правилом у розумінні УКТ ЗЕД машини - це різноманітне промислове, побутове, електричне чи механічне обладнання.

Розділ ХVI УКТ ЗЕД включає машини, обладнання, механізми.

Згідно з п.5 Розділу ХVI УКТ ЗЕД у примітках до цього розділу термін "машина" включає будь-які машини, обладнання, механізми, установки, апарати або пристрої, наведені у товарних позиціях групи 84 або 85.

Згідно з п.8 групи 84 Розділу ХVI УКТ ЗЕД машина, призначена для виконання більш як однієї функції, класифікується за основною функцією так, якби вона була єдиною, для якої призначена машина.

За умови дотримання положень примітки 2 до цієї групи та примітки 3 до розділу XVI машина, основна функція якої не зазначена в жодній товарній позиції або в якої жодна з її функцій не є основною, класифікується у товарній позиції 8479, якщо в контексті не зазначено інше. До товарної позиції 8479 також включають машини для виготовлення канатів, тросів або кабелів (наприклад крутильні, канатно-мотузкові або кабельні машини) з металевого дроту, текстильної пряжі або інших матеріалів чи комбінації таких матеріалів.

За кодом УКТ ЗЕД - 8462 передбачено класифікацію машин (включаючи преси).

Тобто у коді УКТ ЗЕД - 8462 законодавець прямо згадує про преси.

За поданою у межах спірних правовідносин Митною декларацією заявником імпортований товар було описано саме як прес без позначення жодних ідентифікуючих, спеціальних, специфічних, індивідуальних, унікальних функцій.

За кодом УКТ ЗЕД - 846261 передбачено класифікацію пресів гідравлічних.

Тобто у коді УКТ ЗЕД - 846261 законодавець прямо згадує про преси гідравлічні.

Натомість, суд вкотре нагадує, що код УКТ ЗЕД – 8479 стосується машин та механічних (а не гідравлічних) пристроїв, які мають індивідуальні функції, в іншому місці не зазначені.

Тож, кваліфікуючою ознакою товару за УКТ ЗЕД – 8479 є конкретна індивідуальна функція.

Матеріалами справи не доведено, що задекларований заявником у Митній декларації товар має будь-які індивідуальні функції.

За кодом УКТ ЗЕД – 847989 законодавцем перераховані: пересувне кріплення з гідравлічним приводом для шахт; центральні системи змащування; автоматичні машини для розміщення електронних компонентів, що використовуються виключно або головним чином для виготовлення друкованих плат з встановленими електронними компонентами; машини для розкриття та закриття чавунного вічка доменної печі; машини для покриття глазур`ю та оздоблення керамічних виробів; машини та механічні пристрої для капсулювання, таблетування, сушіння, гранулювання лікарських засобів.

Тож, структура та зміст коду УКТ ЗЕД – 847989 не містять підстав для висновку про те, що за цим кодом як інші мають класифікуватися гідравлічні преси, раніше прямо згадані законодавцем у коді УКТ ЗЕД – 846261.

Згідно з ч.4 ст.3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Суд відмічає, що у даному конкретному випадку гідравлічні преси прямо згадані законодавцем у коді УКТ ЗЕД – 846261, а відомості Митної декларації та подані заявником на вимогу суб’’єкта владних повноважень – органу митного контролю документи не містять об`єктивних даних про існування у імпортованому заявником Пресі гідравлічному будь-яких окремих індивідуальних функцій.

Таких доказів стороною позивача не подано і до суду у ході розгляду справи.

Тому суд вважає, що безвідносно до усіх інших аргументів (у тому числі і стосовно фізичної комплектності пресу гідравлічного у межах спірних правовідносин) такий прес гідравлічний правильно класифікований суб”єктом владних повноважень саме за кодом УКТ ЗЕД – 8462619090 у якості пресу гідравлічного без жодних індивідуальних функцій.

Продовжуючи розгляд справи, суд зауважує, що Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. №651 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.08.2012р. за №1360/21672; далі за текстом – Порядок №651).

Відповідно до п. 8.1 розділу VIІI Порядку №651 у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п. 8.2 вказаного Порядку).

У розумінні ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.256 Митного кодексу України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений, насамперед, на суб`єкта владних повноважень шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи, що між тим, у силу правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21 не виключає ані визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, ані використання судом стандартів доказування згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, адже реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути кваліфікована у якості доведеної виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

Окрім того, за сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21 стандартами доказування: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин суб”єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі Рішення та у формі Картки відмови.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з”ясовані із достатньою повнотою, зміст належної норми права був витлумачений правильно, суб`єкт владних повноважень згідно з відомостями Митної декларації та поданих заявником додаткових документів не мав правових підстав для класифікації імпортованого заявником Пресу гідравлічного за кодом УКТ ЗЕД – 8479899790, адже преси гідравлічні прямо згадані законодавцем у коді товару за УКТ ЗЕД – 846261, а відомості Митної декларації та подані заявником на вимогу суб’’єкта владних повноважень – органу митного контролю документи не містять ані об`єктивних даних про існування у імпортованого заявником Пресі гідравлічному будь-яких окремих індивідуальних функцій, ані об`єктивних даних на підтвердження належності Пресу гідравлічного до механічних пристроїв.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки – не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

У ході розгляду справи судом не виявлено ані доказів (ані ознак існування таких доказів, ані джерел здобуття таких доказів) того, що перелічені у тексті позову постанови Верховного Суду були винесені у подібних чи аналогічних спорах.

До того ж, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.12.2025р. по справі №400/2502/23 висновки постанов Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом обставин встановлених у процесі розгляду конкретної справи. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Тому суд не знаходить підстав для поширення висновків наведених у тексті позову постанов Верховного Суду (зокрема у справі 160/10913/25) на спірні правовідносини у порядку ч.5 ст.242 КАС України.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-78, 90, 211, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення у повному обсязі складено (виготовлено) відповідно до ч.3 ст.243 КАС України - 16.09.2026р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко