Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №460/12103/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №460/12103/26

Суддя: В.В. Щербаков

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2026 року м. Рівне№460/12103/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене протоколом №24 від 04.06.2026., про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 – від 03 червня 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправно було відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку з тим, що він є батьком багатодітної сім`ї, в якого на утриманні перебуває 3 неповнолітніх дітей. Однак, звернувшись із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки, рішенням було відмовлено у наданні відстрочки, а тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 08.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаним, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. За результатами розгляду звернення позивача повідомлено, що комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки в свідоцтві про народження ОСОБА_2 2010р.н., ОСОБА_3 2009 р.н. в графі батько, зазначений інший батько дитини. Відсутні документи, які свідчать про відсутність у дітей матері, батька або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.

Таким чином, відповідач вважає, що вимоги про надання позивачу відстрочки від мобілізації є необґрунтованими та безпідставними. У задоволенні позову просить суд відмовити.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади №2022/000653578.

23.09.2022 року ОСОБА_1 , уклав шлюб з громадянкою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 23.09.2022 року, яке видане Володимирецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Разом із ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , в будинку АДРЕСА_1 проживають також четверо дітей дружини від попереднього шлюбу: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою №257 від 18.05.2023 року, яка видана Володимирецькою селищною радою Вараського району Рівненської області.

Як встановлено судом, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 19.07.2023 у справі №556/1562/23 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувають на утриманні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення суду набрало законної сили 22.08.2023, а тому вищезазначені обставини в силу положень ч.4 ст. 78 КАС України доказуванню не підлягають.

Позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

За результатами розгляду заяви позивачу повідомлено, що протоколом від 04.06.2026 року №24 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Підстави відмови: в свідоцтві про народження ОСОБА_2 2010р.н., ОСОБА_3 2009 р.н. в графі батько, зазначений інший батько дитини. Відсутні документи, які свідчать про відсутність у дітей матері, батька або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.

Не погодившись з відмовою у наданні відстрочки позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі Порядок - № 560).

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, додаток 5 цього Порядку визначає, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

- свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

- письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

- свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) “стягнення аліментів” з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень комісій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Щодо наявності відповідного права військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

Предметом спору в даній справі є визнання протиправною відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає наступне.

За результатами розгляду заяви та підтверджуючих документів, щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене протоколом №24 від 04.06.2026, повідомлено про відмову в наданні відстрочки.

Зазначено, що в свідоцтві про народження ОСОБА_2 2010р.н., ОСОБА_3 2009 р.н. в графі батько, зазначений інший батько дитини. Відсутні документи, які свідчать про відсутність у дітей матері, батька або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.

Проаналізувавши підстави відповідача щодо відмови у наданні позивачу відстрочки, норми чинного законодавства, суд зазначає, що дане рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

У додатку №5 Порядку №560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, подають:

свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) “стягнення аліментів” з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

З приводу підстав відмови, суд вказує на те, що Закон №3543-XII та Порядок №560 пов`язує надання відстрочки з підстав, визначених пунктом 3 частини 1 статті 23 даного Закону не питанням батьківства дітей, а перебування неповнолітніх дітей на утриманні заявника.

Матеріалами справи підтверджено, що 23.09.2022 року ОСОБА_1 , уклав шлюб з громадянкою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 23.09.2022 року, яке видане Володимирецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

ОСОБА_1 має двох дітей : дочка ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , дочка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_9 на користь яких сплачується позивачем аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 1000,00 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, і до досягнення ними повноліття, починаючи з 01.06.2018 року. Станом на 03.06.2026 відсутня заборгованість ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_3 зі сплати аліментів.

Також дружина позивача має дітей від першого шлюбу – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком яких є ОСОБА_8 .

Згідно рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 19.07.2023 у справі №556/1562/23 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувають на утриманні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Довідкою №257 від 18.05.2023 року, яка видана Володимирецькою селищною радою Вараського району Рівненської області, встановлено, що разом із ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , в будинку АДРЕСА_1 проживають також четверо дітей дружини від попереднього шлюбу: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач звернувся до відповідача із заявою до якої додав:

Свідоцтва про народження, рішення суду або інші документи про утримання дитини.

Дані з ЄРБ про відсутність стягнення аліментів.

Документи, що підтверджують сімейні зв`язки батьків або відсутність осіб, зобов`язаних утримувати дітей.

Документи, що підтверджують відсутність осіб, зобов`язаних утримувати дітей (якщо не біологічний батько, але має неповнолітніх падчерок чи пасинків).

Рішення суду.

Довідка.

Разом з тим, згідно надісланого повідомлення відповідачем від 05.06.2026 року № 20260603-844829 у задоволенні заяви про надання відстрочки згідно Протоколу від 04.06.2026 № 24 - було відмовлено. Підставою зазначено – в свідоцтві про народження ОСОБА_2 2010р.н., ОСОБА_3 2009 р.н. в графі батько, зазначений інший батько дитини. Відсутні документи, які свідчать про відсутність у дітей матері, батька або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч.2). Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч.4).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Утримання дітей (аліменти, матеріальне забезпечення) - це в першу чергу матеріальне забезпечення дитини, надання їй необхідних ресурсів для життя: харчування, одягу, житла, медичного обслуговування, освіти тощо. Це обов`язок батьків, закріплений у законодавстві.

Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 268 СК України).

Отже вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинків, лише за сукупності таких обставин:

- такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання;

- вітчим може надавати матеріальну допомогу.

За приписами ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_5 , має право на участь у вихованні її дітей – ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , оскільки, як встановлено судом, вони перебувають на утриманні ОСОБА_1 . При цьому обов`язок щодо його утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо у дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №160/11228/23.

Судом встановлено та наведено вище по тексту рішення, що у ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є батько та мати. При цьому, суд нагадує, що обов`язок щодо його утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо у дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Докази того, що батько ОСОБА_8 не може надавати належного утримання своїм дітям надано позивачем до суду у формі заяви , відповідно до якої зазначає, що не бере участі у їх вихованні та про те, що його діти перебувають на вихованні та на повному щомісячному матеріальному та фінансовому утриманні ОСОБА_1 (вітчима).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що діти дружини позивача є членами сім`ї ОСОБА_1 , в утриманні яких він бере безпосередню участь шляхом систематичного надання їм матеріальної допомоги, яка для них є основним джерелом засобів до існування, оскільки неповнолітні особи не здатні самостійно себе утримувати.

За наведених обставин, суд резюмує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача із зверненням щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та до суду з позовними вимогами про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, надав належні докази наявності правових підстав застосування до нього пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а його рішення про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 , прийняте без урахування всіх обставин справи та є таким, що не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже є протиправне.

Відтак, вимоги позивача щодо зобов`язання Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 – від 03 червня 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, підлягають задоволенню.

Суд у даній справі враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також відрізних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України"(заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. За таких обставин рішення є необґрунтованим.

Проте, матеріали справи свідчать що спірне рішення відповідача про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації , на особливий період на підставі статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, вимогам щодо обґрунтованості не відповідає, позаяк прийнято без врахування факту утримання позивачем неповнолітнього сина дружини.

Зазначене свідчить про протиправність такого рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права у даному випадку є визнання протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене протоколом №24 від 04.06.2026., про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язання Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 – від 03 червня 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_10 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Суддя В.В. Щербаков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua