Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №440/6515/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/6515/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (надалі також відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 18.11.2025 №63 "Про результати службового розслідування" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що у період з 30.01.2025 по 29.11.2025 він проходив військову службу, будучи зарахованим до особового складу Військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. 18.11.2025 начальником Військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут виданий наказ №63, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани, підстава - факт перебування позивача 11.11.2025 у стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби. Позивач зазначив про незгоду зі спірним наказом, оскільки у нього не було відібрано письмові пояснення щодо вчинення дисциплінарного проступку, а також не ознайомлено зі змістом наказу під підпис.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 18-20/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби, у ході якого від позивача відібрані письмові пояснення, у яких він підтвердив обставини вживання алкогольних напоїв. Від ознайомлення з наказом про результати службового розслідування позивач відмовився, про що складено відповідний акт. Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани відповідач вважав таким, що відповідає обставинам вчинення дисциплінарного проступку, а доводи позивача про протиправність спірного наказу - надуманими.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 14.07.2026 суд постановив ухвалу (без оформлення окремим документом), якою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судове засідання 08.09.2026 учасники справи не з`явились, про його проведення повідомлені належним чином.

Представник відповідача надала до суду заяву, у якій просила справу розглядати без її участі.

Позивач про причини неявки у судове засідання не повідомив.

Відповідно до частин першої, дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Старший сержант ОСОБА_1 у період з 30.01.2025 по 29.11.2025 проходив військову службу, будучи зарахованим до особового складу Військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (надалі - Військовий коледж сержантського складу ВІТІ), що підтверджено записами у військовому квитку /а.с. 6/.

11.11.2025 заступник начальника коледжу з психологічної підготовки персоналу - начальник групи психологічної підтримки персоналу Військового коледжу сержантського складу ВІТІ подав на ім`я начальника коледжу рапорт, у якою доповів, що 11.11.2025 близько 10:00 сержант із матеріального забезпечення навчального курсу старший сержант ОСОБА_1 неналежно виконував свої службові обов`язки та перебував на території Військового коледжу з ознаками алкогольного сп`яніння /а.с. 26 - зі звороту/.

Наказом начальника Військового коледжу сержантського складу ВІТІ (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.11.2025 №152, з метою уточнення причин та умов, що сприяли неналежному військовослужбовцями службових обов`язків, що призвело до перебування їх на території Військового коледжу в стані алкогольного сп`яніння а також встановлення ступеню вини старшого сержанта ОСОБА_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення, призначено проведення службового розслідування /а.с. 21/.

17.11.2025 у ході проведення службового розслідування від позивача отримані письмові пояснення такого змісту: "Я, старший сержант ОСОБА_2 , 11 листопада 2025 року в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, знаходився у стані алкогольного сп`яніння під час виконання своїх службових обов`язків військової служби на території військової частини Військовий коледж сержантського складу BІTІ, де близько10:30 був виявлений посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення ними планових профілактичних заходів та о 10:50 був доставлений до КП "Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради" (м. Полтава, вул. Медична, 1), де о 10:55 було проведено медичний огляд з метою виявлення клінічних ознак алкогольного сп`яніння. У результаті обстеження у КП «Полтавський обласний центр терапії залежності Полтавської обласної ради » було підтверджено факт перебування мене у стані алкогольного сп`яніння. Свою вину визнаю щодо вживання спиртних напоїв, більше такого не повториться." /а.с. 27/.

У матеріалах службового розслідування наявні копії протоколу від 11.11.2025 КПП №112 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 КУпАП /а.с. 28/ та висновку №1050 щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів (висновок огляду - перебуває в стані алкогольного сп`яніння) /а.с. 30/.

18.11.2025 начальником Військового коледжу сержантського складу ВІТІ затверджений акт службового розслідування №134/10, за висновком якого визнано підтвердженим факт перебування сержанта із матеріального забезпечення навчального курсу, старшого сержанта ОСОБА_1 під час проходження військової служби у стані алкогольного сп`яніння; за порушення вимог статті 11, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме - неналежне виконання службових обов`язків, що призвело до перебування на території Військового коледжу в стані алкогольного сп`яніння старшого сержанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення - сувора догана /а.с. 24-26/.

18.11.2025 начальником Військового коледжу сержантського складу ВІТІ виданий наказ (з особової діяльності) №63, пунктом 1 якого, серед іншого, визначено за порушення статті 11, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме - порушення загальних обов`язків військовослужбовця, що призвело до перебування на території Військового коледжу в стані алкогольного сп`яніння, на старшого сержанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення "сувора догана" /а.с. 22/.

Того ж дня посадовими особами Військового коледжу сержантського складу ВІТІ складений акт №134/11 про відмову старшого сержанта ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про результати службового розслідування /а.с. 23/.

Не погодившись з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

У силу частини четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.

Згідно з пунктом 11 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

Статтею 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Кожний командир (начальник) зобов`язаний забезпечити у підпорядкованій йому частині (підрозділі) додержання військовослужбовцями правил особистої і громадської гігієни.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

За змістом статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається з-поміж іншого шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців.

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися гідністю і честю, поважати честь і гідність кожної людини.

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; (...).

Відповідно до положень статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

У силу статті 90 Дисциплінарного статуту накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, який перебуває у стані сп`яніння, та отримання від нього пояснень проводиться після його протвереження.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює протиправний, як на його думку, наказ начальника Військового коледжу сержантського складу ВІТІ про притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що йому не було запропоновано надати письмові пояснення щодо вчиненого проступку, не ознайомлено з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, позивач зауважив, що постановою Київського районного суду м. Полтави від 10.02.2026 у справі №552/9713/25 провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито в зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП.

Оцінюючи наведені доводи позивача, суд враховує такі обставини.

Доданою до відзиву на позов копією бланка отримання пояснень від 17.11.2025 підтверджено, що у ході проведення службового розслідування за фактом перебування старшого сержанта ОСОБА_1 11.11.2025 на території Військового коледжу у стані алкогольного сп`яніння від позивача отримані письмові пояснення, у яких ОСОБА_1 визнав факт вживання алкогольних напоїв, що підтвердив власноручним підписом /а.с. 27 - зі звороту/.

Від ознайомлення з наказом від 18.11.2025 №63 позивач відмовився, про що посадовими особами Військового коледжу сержантського складу ВІТІ складений акт №134/11 про відмову старшого сержанта ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про результати службового розслідування /а.с. 23/.

Позивач у ході розгляду справи, всупереч приписам частини першої статті 9, частини першої статті 77 КАС України, наведені обставини не спростував, їх дійсність не заперечив.

Щодо посилань позивача на постанову Київського районного суду м. Полтави від 10.02.2026 у справі №552/9713/25, суд враховує такі обставини.

Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, учасник процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Подібна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.

Суд також враховує, що адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, мають різний склад порушення, і притягнення чи не притягнення до дисциплінарної відповідальності не може бути обумовлено наявністю чи відсутність складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності (позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №826/7187/17, від 06.03.2019 у справі №816/1534/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 24.09.2020 у справі №420/602/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №9901/375/19 (провадження №11-223заі20)).

Аналіз норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України є підставою для висновку про те, що дисциплінарна відповідальність військовослужбовця – це один з видів юридичної відповідальності військовослужбовця, який наступає в разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку (частина перша статті 45).

Дисциплінарний проступок, визначається, як винна дія чи бездіяльність військовослужбовця, що полягає в невиконанні (неналежному виконанні) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Приписи Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дають підстави диференціювати процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності з проведення службового розслідування та без проведення службового розслідування (стаття 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

Дисциплінарна відповідальність військовослужбовця є окремим (самостійним) видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку правову кваліфікацію ті самі дії працівника можуть отримати в межах притягнення до інших видів юридичної відповідальності.

Як визначено частиною сьомою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

А відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, оцінюючи доводи позивача про закриття стосовно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суд зауважує, що наведений факт не має визначального значення для розгляду питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Суд зауважує, що вищезгадана постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята вже після видання начальником Військового коледжу наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани.

Факт перебування позивача під час несення військової служби у стані алкогольного сп`яніння підтверджений висновком від 11.11.2025 №1050, виданим КП "Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради" /а.с. 30/, визнаний позивачем у ході проведення службового розслідування /а.с. 27/, та не спростований у ході розгляду цієї справи у суді.

До того ж, суд визнає слушними доводи представника відповідача про те, що підставою для закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд у справі № 552/9713/25 визначив не спростований (не доведений) факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння, а помилкове зазначення уповноваженими особами ЗВ ВСП місця вчинення адміністративного правопорушення у протоколі від 11.11.2025 серії КПП №112.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист – це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач у ході розгляду справи у суді не надав належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про порушення відповідачем порядку притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності чи спростовували факт вчинення ним дисциплінарного проступку.

Натомість, відповідач довів належними і допустимими доказами факт перебування позивача на службі у стані алкогольного сп`яніння, що, в умовах воєнного стану є грубим порушенням військової дисципліни.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність наказу начальника Військового коледжу від 18.11.2025 №63 в частині притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани.

А тому, зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог особи, звільненої від сплати судового збору, за відсутності доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-78, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА