Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №420/1389/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1389/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє Бондар Артем Васильович, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом № 49 від 18.12.2025, в частині відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

зобов`язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач вважає рішення комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом № 49 від 18.12.2025, протиправним та таким, що прийняте без повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи. Позивачем було підтверджено наявність підстав для отримання відстрочки відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки його теща ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІА групи та потребує постійного стороннього догляду, який фактично здійснює саме Позивач.

Відмовляючи у наданні відстрочки, відповідач послався лише на відсутність підтвердження неможливості утримання сестрою дружини позивача, однак не врахував, що така особа постійно проживає на території російської федерації, що об`єктивно унеможливлює здійснення нею належного догляду за особою з інвалідністю, яка потребує постійної допомоги. Відповідач не здійснив належної перевірки фактичної можливості цієї особи виконувати відповідні обов`язки та обмежився формальним підходом до розгляду заяви.

Таким чином, оскаржуване рішення прийняте без належного мотивування, без оцінки всіх поданих Позивачем доказів та з порушенням вимог щодо обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень. За наявності встановлених обставин право Позивача на відстрочку є підтвердженим, а тому рішення про відмову підлягає скасуванню із зобов`язанням Відповідача надати Позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою від 26.01.2026 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також ухвалою зобов`язано відповідача надати докази.

11.02.2026 представником відповідача надано документи на виконання ухвали суду.

Відповідачем відзив на адміністративний позов не надано.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 позивач має дружину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що матір`ю дружини позивача є ОСОБА_2 . ОСОБА_2 є особою з інвалідністю IА групи (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 455042) та потребує постійного стороннього догляду. Відповідно до акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 16.10.2025 підтверджено, що позивач здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 . Дружина ж позивача згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 950225 є особою з інвалідністю III групи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся 12.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №20251212-232932.

За результатами розгляду заяви позивача комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалила рішення про відмову у наданні Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Рішення оформлене протоколом № 49 від 18.12.2025.

Причиною відмови вказано те, що не надано підтвердження про неможливість утримання сестрою дружини.

Про прийняте рішення Позивача проінформовано повідомленням № 20251212-232932 від 22.12.2025.

Вважаючи протиправним вказане рішення, Позивач звертається до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною 1 статті 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ст.65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно із ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

За приписами ст.1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.ч.2, 3, 5 ст.4 Закону № 3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1); мобілізацію провести, зокрема, на території Херсонської області.

Частиною 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

В свою чергу, ст.23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з п.13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пунктів 56-57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Пунктом 58-1 Порядку № 560 передбачено, що військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Додаток 5 Порядку № 560 визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Так, відповідно до додатку 5 Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України № 3543-XII:

- для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

- для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що за наведеними нормами право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації набувається у разі відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Виключенням з цього правилу є випадки, коли такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Таким чином, першочерговим та визначальним для вирішення питання щодо наявності у особи права на відстрочку на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII є встановлення обставин, зокрема, відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Верховний Суд у справах № 380/16966/24, № 520/14746/25 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин, то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наведені справи хоча й стосуються підстав звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за непрацездатною особою або особою із захворюванням, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, проте сформовані у них Верховним Судом правові висновки, на думку суду, застосовні й у спорах щодо права на відстрочку у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I або II групи, позаяк підстави для відстрочки та для звільнення з військової служби, які передбачені пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпунктом «г» пункту 2 частини 4 і абзацом 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за своїм змістом є однаковими.

Отже, відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання заяв позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які на думку позивача, підтверджували це право, розглянув ці документи та прийняв рішення про відмову йому у наданні відстрочки.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ зазначено наявність інших родичів першого ступеня споріднення, що можуть здійснювати постійний догляд, зокрема, сестра дружини ОСОБА_4 .

В той же час суд вважає таку підставу для відмови неправомірною, з наступних підстав.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач зазначає, що зайнятий постійним доглядом за матір`ю дружини, яка є інвалідом групи ІА, при цьому інші працездатні члени сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за нею догляд відсутні, а тому наявні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

З матеріалів справи слідує, що згідно зі свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 позивач має дружину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що матір`ю дружини позивача є ОСОБА_2 . ОСОБА_2 є особою з інвалідністю IА групи (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 455042) та потребує постійного стороннього догляду.

Крім того дружина позивача згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертною комісією серія 12 ААГ №950225 є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Отже, наявність інвалідності у дружини позивача, яка є донькою особи з інвалідністю IА групи ОСОБА_2 , є тим виключенням, яке прямо передбачено пунктом 13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII.

Також відповідно до акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 16.10.2025 року підтверджено, що позивач здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , вона є дочкою ОСОБА_2 , та, відповідно, сестрою ОСОБА_3 . Позивачем надавались відповідачу копії документів - паспорта громадянина російської федерації ОСОБА_4 й документу про її проживання на території рф. А отже, її проживання на території рф створює обґрунтовані підстави вважати, що вона не може ефективно виконувати обов`язки догляду за особою з інвалідністю IА групи, яка потребує постійної уваги та підтримки. ОСОБА_2 , як особа з інвалідністю потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується наданими позивачем документами. Відсутність інших осіб, здатних забезпечити такий догляд, окрім позивача, в розумінні Закону робить його єдиною особою, яка може виконувати ці обов`язки.

Інших осіб першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , окрім позивача, немає.

Крім того відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 взагалі має можливість доглядати ОСОБА_2 .

На переконання суду, надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

При цьому відсутні належні, достовірні та допустимі докази звернення Комісією із запитами до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує або спростовує право заявника на відстрочку, або використання з цією метою інформації з публічних електронних реєстрів.

З огляду на викладене, суд уважає, що відповідач безпідставно не урахував об`єктивну неможливість виконання донькою ОСОБА_4 обов`язків із догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 , наявності інвалідності ІІІ групи у дружини позивача ОСОБА_3 - іншої доньки ОСОБА_2 , а також належним чином підтверджених фактів потреби ОСОБА_2 у постійному догляді та здійснення такого догляду позивачем.

В цьому аспекті суд також зважає на те, що норма, зокрема, пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює не абстрактне право особи на відстрочку від призову на військову службу, а діє в умовах воєнного стану з метою захисту осіб з інвалідністю, недієздатних та інших осіб, що потребують постійного догляду.

Формально підійшовши до перевірки підстав для відстрочки у спірному випадку, відповідач фактично порушив і права ОСОБА_2 як особи з інвалідності ІА групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

Тому оскаржене рішення є необґрунтованим, а відтак і протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача, оформлене протоколом № 49 від 18.12.2025, в частині відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то суд зазначає таке.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації належить до дискреційних повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зобов`язаний за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів прийняти рішення про надання відстрочки або про відмову в її наданні. Суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень та вирішувати замість нього питання про наявність чи відсутність у особи права на відстрочку; належним способом захисту у разі протиправності рішення про відмову є зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 140/8613/23).

З огляду на викладене, вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення саме про надання відстрочки задоволенню не підлягає, оскільки її задоволення означало б втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Натомість належним способом захисту прав позивача у цьому конкретному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.12.2025 року, за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанцію №7401-3327-3928-9152 від 19.01.2026 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1331,20 грн.

При цьому суд враховує те, що позов подано за допомогою електронного суду, тому необхідно застосовувати коефіцієнт зменшення судового збору 0,8%.

Таким чином, з урахування часткового задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про необхідність стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_5 судового збору у розмірі 1064,96 грн. сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 49 від 18.12.2025, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №20251212-232932 від 12.12.2025 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ІПН НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний