Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №420/13229/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13229/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 08 травня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача фактичний трудовий стаж згідно даних РЗО, що становить повні 35 років 4 місяці (що не включає стаж за період роботи у Кооператив «ТЕХНОСЕРВИС»), відмови зарахування до трудового стажу періоду роботи у Кооператив «ТЕХНОСЕРВИС» з 04.12.1989 р. по 31.12.1997 р. та включно по дату фактичного припинення існування Кооператив «ТЕХНОСЕРВИС» за рішенням суду, та включно відмови у призначенні пенсії за віком протягом 13 років (з 2009 по 2022 р.);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у Кооператив «ТЕХНОСЕРВИС» з 04.12.1989 р. по 31.12.1997 р. та включно по дату фактичного припинення існування Кооператив «ТЕХНОСЕРВИС», яке було припинено за рішенням суду, та призначити (перерахувати) пенсію за віком з дати першої незаконної відмови;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стужу позивача реальний фактичний трудовий стаж, що без врахування стажу у Кооператив «ТЕХНОСЕРВИС» становить згідно даних РЗО повні 35 років 4 місяці 5 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести належний з урахуваннями коректних коефіцієнтів перерахунок пенсії, врахувавши фактичний трудовий стаж позивача згідно даних РЗО, що становить понад 35 років, урахувавши до страхового стажу стаж роботи у Кооператив «ТЕХНОСЕРВИС»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити позивачу заборгованість з пенсії, що утворилася за період з 2009 року по день фактичного проведення виплати, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною відмову/бездіяльність ПФУ, зобов`язати ПФУ призначити пенсію з моменту першого звернення (або досягнення пенсійного віку) та виплатити всі недоотримані суми;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що протягом тривалого часу звертався до органів Пенсійного фонду України з питань призначення йому пенсії за віком, однак, на його думку, йому безпідставно відмовляли у її призначенні та не враховували належним чином наявний страховий стаж.

Позивач стверджує, що у 2022 році йому було призначено пенсію за віком, однак при її обчисленні не враховано весь страховий стаж, зокрема період роботи у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС». За даними, що містяться в його електронному кабінеті та Реєстрі застрахованих осіб, страховий стаж без урахування зазначеного періоду становить 35 років 4 місяці 5 днів, а з урахуванням роботи у кооперативі - понад 40 років.

Позивач вказує, що документи, які підтверджують його трудову діяльність та страховий стаж, подавалися до органів Пенсійного фонду України, у тому числі документи щодо роботи у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС», а факт його трудових відносин, за його твердженням, також підтверджений судовим рішенням. На думку позивача, відповідач безпідставно не врахував зазначений період стажу та не здійснив належного перерахунку пенсії.

Крім того, позивач посилається на відомості, наявні в його електронному кабінеті Пенсійного фонду України, з яких, на його думку, вбачається невідповідність між фактичним страховим стажем та стажем, врахованим при обчисленні пенсії. У зв`язку з цим 27.03.2026 року він звернувся до відповідача із заявою про врахування неврахованого стажу та проведення відповідного перерахунку, однак, як зазначає позивач, його вимоги належним чином не вирішені.

Також позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності органу Пенсійного фонду України йому протягом тривалого часу не виплачувалася пенсія в належному розмірі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Посилається на частину другу статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Окремо позивач звертає увагу на обставини, пов`язані з документом, сформованим в його електронному кабінеті, - довідкою про доходи, яку, за його твердженням, він не замовляв. У зв`язку з цим позивач просить суд надати оцінку відповідним обставинам у межах предмета спору.

Позивач також посилається на право на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України, та вважає, що неналежне врахування страхового стажу призвело до неправильного визначення розміру його пенсії та порушення його майнових прав.

У зв`язку з викладеним позивач просить визнати протиправними дії та/або бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, зобов`язати відповідача врахувати весь належним чином підтверджений страховий стаж, провести перерахунок пенсії та виплатити належні йому суми пенсії за минулий час.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зазначає, що позивач з 22.08.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що 27.04.2022 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої рішенням від 28.04.2022 №155950013383 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Після повторного звернення 22.08.2022 та надання додаткових документів позивачу було призначено пенсію за віком. 02.09.2022 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи в кооперативі «Техносервис» з 04.12.1989 по 31.12.1997. Рішенням від 06.09.2022 №155950013383 у проведенні такого перерахунку відмовлено, оскільки наданими документами не підтверджено зазначений період роботи, зокрема не надано наказів (протоколів) про прийняття на роботу та звільнення, а також документів щодо заробітної плати та сплати страхових внесків.

Відповідач посилається на положення статей 24, 44, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку №637 та Порядку №22-1, зазначаючи, що страховий стаж за періоди до впровадження персоніфікованого обліку підтверджується документами, визначеними законодавством, а обов`язок подання необхідних документів покладається на особу, яка звертається за призначенням або перерахунком пенсії.

На думку відповідача, позивачем не надано належних документів, які б підтверджували період роботи у кооперативі «Техносервис» з 04.12.1989 по 31.12.1997, у зв`язку з чим підстав для зарахування цього періоду до страхового стажу та відповідного перерахунку пенсії не було.

Відповідач також зазначає, що ним вжито заходів для сприяння позивачу у підтвердженні спірного періоду стажу: 14.04.2026 направлено запит до архівного відділу Ізмаїльської міської ради, який листом від 21.04.2026 повідомив про відсутність документів кооперативу «Техносервис» на зберіганні, у зв`язку з чим підтвердити період роботи позивача неможливо.

Щодо доводів про протиправну бездіяльність та необхідність виплати пенсії за минулий час відповідач зазначає, що пенсійні виплати здійснюються відповідно до законодавства та на підставі належно підтверджених даних про страховий стаж. Вважає, що правові підстави для проведення перерахунку пенсії та виплати позивачу заявленої ним заборгованості відсутні.

Також відповідач посилається на те, що суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним дискреційних повноважень, а дії Головного управління при розгляді звернень позивача відповідали вимогам законодавства.

З огляду на викладене відповідач просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року позов залишено без руху.

Заявою від 18.05.2026 року позивач усунув недоліки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

21 та 28 травня 2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

02 червня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11 , 17 та 26 червня, 08, 27 та 30 липня 2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Станом на 15 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.08.2022 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Головне управління) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вперше позивач 27.04.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155950013383 від 28.04.2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу не менше 15 років.

Вдруге позивач звернувся із заявою до територіальних органів ПФУ про призначення пенсії 22.08.2022 року.

За результатами розгляду заяви та додатково наданих до неї документів за екстериторіальним принципом призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Втретє позивач звернувся 02.09.2022 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи в кооперативі «Техносервис» з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155950013383 від 06.09.2022 року позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи в кооперативі «Техносервис» з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року, оскільки відсутні накази/протоколи про зарахування та звільнення та не надано довідок про заробітну плату та сплату страхових внесків за цей період роботи.

Відповідач у відзиві, зокрема, зазначив, що для надання допомоги у витребуванні документів про підтвердження факту роботи в кооперативі «Техносервіс» за період з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області направлено запит від 14.04.2026 року № 1500-1903-5/55634 до архівного відділу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Листом від 21.04.2026 року № Б-91 архівний відділ Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області повідомив, що документи по вищезазначеному кооперативу на зберігання не передавались, відповідно підтвердити період роботи ОСОБА_1 неможливо.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача фактичний трудовий стаж згідно даних РЗО, що становить повні 35 років 4 місяці (що не включає стаж за період роботи у Кооператив «ТЕХНОСЕРВИС»), відмови зарахування до трудового стажу періоду роботи у Кооператив «ТЕХНОСЕРВИС» з 04.12.1989 р. по 31.12.1997 р. та включно по дату фактичного припинення існування Кооператив «ТЕХНОСЕРВИС» за рішенням суду, та включно відмови у призначенні пенсії за віком протягом 13 років (з 2009 по 2022 р.), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі по тексту Закон № 1058-ІУ).

Стаття 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІУ), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058-ІУ, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно п. “д” ч. 3 ст. 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до вимог ст. 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-ІУ передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до вимог пунктів 1.1, 1.7, 1.8 розділу 1, пунктів 4.1, 4.2, 4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон).

Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

- з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його

оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.08.2022 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Головне управління) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вперше позивач 27.04.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155950013383 від 28.04.2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу не менше 15 років.

Вдруге позивач звернувся із заявою до територіальних органів ПФУ про призначення пенсії 22.08.2022 року.

За результатами розгляду заяви та додатково наданих до неї документів за екстериторіальним принципом призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Втретє позивач звернувся 02.09.2022 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи в кооперативі «Техносервис» з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155950013383 від 06.09.2022 року позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи в кооперативі «Техносервис» з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року, оскільки відсутні накази/протоколи про зарахування та звільнення та не надано довідок про заробітну плату та сплату страхових внесків за цей період роботи.

Відповідач у відзиві, зокрема, зазначив, що для надання допомоги у витребуванні документів про підтвердження факту роботи в кооперативі «Техносервіс» за період з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області направлено запит від 14.04.2026 року № 1500-1903-5/55634 до архівного відділу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Листом від 21.04.2026 року № Б-91 архівний відділ Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області повідомив, що документи по вищезазначеному кооперативу на зберігання не передавались, відповідно підтвердити період роботи ОСОБА_1 неможливо.

При цьому з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до офіційного Витягу з Реєстру застрахованих осіб (РЗО) Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (номер облікової картки 1073417656), у державній електронній базі містяться повністю оцифровані відомості про стаж позивача до 2004 року:

- Болградська гімназія: з 25.08.1968 року по 15.03.1971 року;

- Ізмаїльський експлуатаційно-технічний узел зв`язку: з 23.03.1971 року по 23.03.1973 року;

- Болградська районна інформаційно-обчислювальна станція: з 24.03.1973 року по 22.07.1976 року;

- Сільськогосподарський кооператив «Питомник»: з 20.08.1976 року по 31.12.2003 року (тривалість періоду становить 21 рік 4 місяці 12 днів);

- Кооператив «ТЕХНОСЕРВИС»: з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року.

Загальний страховий стаж позивача, офіційно зафіксований та підтверджений даними РЗО Пенсійного фонду України (без урахування роботи у Кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС»), становить 35 років 4 місяці 5 днів.

Судом встановлено, що відповідач при призначенні пенсії позивачу з 22.08.2022 року проігнорував власну електронну базу даних та розрахував стаж позивача у розмірі лише 18 років 7 місяців 25 днів, безпідставно виключивши оцифровані періоди роботи в СВК «Питомник» та інших організаціях.

Також судом встановлено щодо періоду роботи у Кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС» (04.12.1989 - 31.12.1997): ухвалами Арбітражного суду Одеської області від 08.12.2000 року та від 17.01.2001 року у справі № 17-2-21/8428 було завершено процедуру ліквідації вказаного кооперативу через банкрутство. Суд затвердив ліквідаційний баланс ліквідатора та підтвердив повну відсутність кредиторської заборгованості підприємства перед бюджетом та Пенсійним фондом, а ліквідатора було зобов`язано передати кадровий архів на державне зберігання.

Судом встановлено згідно листів-відповідей ПФУ від 19.07.2013 року (№ 864) та від 19.09.2013 року (№ Б-1165-1167), а також рішення про відмову у призначенні пенсії за підписом начальника С.І. Пельтек № 516/03 від 06.02.2018 року що позивач звертався за призначенням пенсії до 2022 року.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, якщо дані про трудову діяльність особи до 2004 року були належним чином оцифровані та внесені державними органами до бази даних РЗО, такі відомості набувають презумпції достовірності.

Державний орган не має права вимагати від громадянина повторного паперового підтвердження тих відомостей, які вже наявні у його власних державних реєстрах.

Позивач має офіційно підтверджений у системі РЗО стаж у кількості 35 років 4 місяці 5 днів (без урахування Кооперативу «ТЕХНОСЕРВИС»). Ігнорування відповідачем власних баз даних та незаконне заниження стажу майже вдвічі є грубим порушенням принципу належного урядування та ст. 46 Конституції України, у зв`язку з чим вказаний стаж підлягає обов`язковому зарахуванню.

Щодо заліку стажу роботи у Кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС» (з 04.12.1989 р. по 31.12.1997 р.). Основною підставою відмови відповідача у заліку цього періоду є відсутність кадрових документів у державному архіві.

Суд зазначає, що ухвалами Арбітражного суду Одеської області від 2000– 2001 років підтверджено факт правомірної ліквідації підприємства та відсутність заборгованості перед ПФУ. Обов`язок збереження та передачі архівних документів після ліквідації покладався на ліквідатора та державні органи.

Відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), пенсійний орган при прийманні документів щодо призначення пенсії не позбавлений права направляти відповідні запити для отримання необхідних відомостей з державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних до власників (розпорядників) зазначених відомостей. При цьому, в разі відсутності необхідних документів або їх неналежного оформлення, пенсійний орган повинен повідомити заявника про необхідність надання ним додаткових документів або дооформлення поданих документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії (пункт 4.2. Порядку № 22-1).

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто позивачка, як громадянка України, за умови підтвердження трудового стажу, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі таких документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, відомості, які містяться у реєстрі застрахованих осіб, підлягають врахуванню органом Пенсійного фонду України під час визначення страхового стажу особи, якщо вони є належними даними персоніфікованого обліку та не спростовані іншими належними доказами.

У цій справі відповідачем не наведено обґрунтованих причин неврахування під час призначення пенсії позивачу відомостей про періоди його трудової діяльності, які містяться в офіційному витягу з реєстру застрахованих осіб. При цьому відповідач не заперечує наявність відповідних відомостей у державному реєстрі, а доказів недостовірності або помилковості зазначених у ньому відомостей суду не надано.

Таким чином, за встановлених у цій справі обставин неврахування відповідачем відомостей про страховий стаж позивача, які містяться у власній інформаційній системі Пенсійного фонду України та підтверджені офіційним витягом з реєстру застрахованих осіб, без наведення конкретних правових та фактичних підстав для їх неврахування, є необґрунтованим.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, передбачено можливість підтвердження стажу іншими документами у випадках, визначених цим Порядком.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

Разом з тим щодо періоду роботи позивача у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС» з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений період міститься у відомостях реєстру застрахованих осіб, однак рішенням відповідача від 06.09.2022 року № 155950013383 цей період не було враховано при проведенні перерахунку пенсії з посиланням на відсутність наказів (протоколів) про прийняття на роботу та звільнення, а також документів щодо заробітної плати та сплати страхових внесків.

Водночас судом встановлено, що кооператив «ТЕХНОСЕРВИС» припинив свою діяльність унаслідок процедури банкрутства, а відповідні архівні документи на зберігання до архівного відділу Ізмаїльської міської ради не передавалися. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, листом архівного відділу від 21.04.2026 року № Б-91.

Таким чином, відсутність у державному архіві документів ліквідованого підприємства не може сама по собі свідчити про відсутність трудових відносин позивача з відповідним підприємством, якщо факт такої роботи підтверджується іншими належними доказами.

У цій справі суд бере до уваги не лише посилання позивача на відповідний період роботи, а й наявність відомостей про нього в офіційному реєстрі застрахованих осіб, а також обставини ліквідації підприємства та відсутності відповідних документів у державному архіві.

При цьому відповідач, заперечуючи проти зарахування зазначеного періоду, фактично обмежився посиланням на відсутність первинних документів та не навів доказів того, що відомості про роботу позивача у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС», внесені до реєстру застрахованих осіб, є недостовірними або такими, що внесені без належних документальних підстав.

За таких обставин суд доходить висновку про протиправність неврахування відповідачем періоду роботи позивача у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС» з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року за умови, що відповідні відомості про цей період дійсно містяться в офіційному витягу з реєстру застрахованих осіб, наданому до матеріалів справи.

Водночас вимога позивача про зарахування періоду роботи «включно по дату фактичного припинення існування» кооперативу «ТЕХНОСЕРВИС» задоволенню в цій частині не підлягає, оскільки позивачем заявлено та підтверджено конкретний період роботи з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року, а доказів продовження трудових відносин після 31.12.1997 року матеріали справи не містять. Сам факт подальшої ліквідації підприємства не підтверджує продовження трудових відносин позивача до моменту його припинення.

Отже, відповідача належить зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС» саме з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача врахувати страховий стаж у розмірі 35 років 4 місяців 5 днів, суд зазначає, що встановлення конкретної тривалості страхового стажу має здійснюватися органом Пенсійного фонду України з урахуванням усіх належних даних пенсійної справи та вимог законодавства щодо обчислення стажу.

Відтак суд не вбачає підстав для самостійного визначення у резолютивній частині рішення остаточної тривалості страхового стажу позивача шляхом простого додавання окремих періодів, оскільки таке обчислення належить до компетенції органу Пенсійного фонду України після врахування всіх періодів, що підлягають зарахуванню.

Водночас відповідач після зарахування спірного періоду роботи та врахування інших підтверджених відомостями РЗО періодів трудової діяльності позивача зобов`язаний провести повторне визначення страхового стажу та, відповідно, перевірити правильність обчислення розміру призначеної позивачу пенсії.

Щодо вимог позивача про призначення пенсії за віком з 2009 року та виплату заборгованості за період з 2009 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто право на пенсію за віком у нього виникло після досягнення відповідного пенсійного віку за наявності необхідного страхового стажу.

Разом з тим, сам факт досягнення пенсійного віку не є достатньою підставою для призначення пенсії за минулий період без урахування порядку звернення особи за призначенням пенсії, встановленого законодавством.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично у випадках, передбачених цим Законом. Порядок № 22-1 також передбачає, що днем звернення за призначенням пенсії є день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що перше документально підтверджене звернення позивача із заявою про призначення пенсії мало місце 27.04.2022 року, за результатами якого рішенням від 28.04.2022 року №155950013383 йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Надалі 22.08.2022 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії та за результатами цього звернення пенсію за віком йому було призначено.

Отже, за встановлених судом обставин вимога про призначення пенсії з 2009 року не може бути задоволена лише з підстави досягнення позивачем пенсійного віку у 2009 році. Позивачем не надано суду належних доказів звернення до органу Пенсійного фонду України саме у 2009 році із заявою про призначення пенсії, яка була б безпідставно залишена без задоволення, а також доказів того, що на цю дату він мав необхідний страховий стаж для призначення пенсії.

Посилання позивача на звернення до органів Пенсійного фонду України у 2013 та 2018 роках саме по собі не є достатньою підставою для призначення пенсії з 2009 року, оскільки для вирішення цього питання необхідно встановити зміст відповідних звернень, дату їх подання, перелік поданих документів, правові підстави відмови та наявність у позивача на відповідну дату всіх умов для призначення пенсії.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, передбачених цією нормою. Таким чином, з огляду на те, що пенсію позивачу призначено за його зверненням від 22.08.2022 року, правові підстави для автоматичного поширення пенсійної виплати на період з 2009 року відсутні.

При цьому суд звертає увагу, що питання щодо правомірності рішення відповідача від 28.04.2022 року № 155950013383 має оцінюватися окремо від питання правильності обчислення вже призначеної пенсії. Після повторного звернення позивача 22.08.2022 року та подання додаткових документів пенсію йому було призначено, а тому предметом цього спору фактично є, зокрема, правильність визначення страхового стажу та розміру вже призначеної пенсії.

З огляду на наведене вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію з 2009 року, з дати досягнення пенсійного віку або виплатити заборгованість за весь період з 2009 року задоволенню не підлягають.

Разом з тим, встановлені судом порушення при визначенні страхового стажу позивача є підставою для перевірки правильності розміру вже призначеної йому пенсії з урахуванням усіх періодів страхового стажу, які підлягають зарахуванню.

Щодо вимоги про проведення перерахунку пенсії суд зазначає, що відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV перерахунок пенсії здійснюється органом Пенсійного фонду України за зверненням особи у порядку, визначеному законодавством. У цій справі судом встановлено, що 02.09.2022 року позивач звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням періоду роботи у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС», однак відповідач відмовив у такому перерахунку.

Враховуючи встановлену судом протиправність неврахування зазначеного періоду, відповідач після набрання цим рішенням законної сили зобов`язаний провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням періоду роботи у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС» з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року, а також інших підтверджених періодів страхового стажу, які відповідно до закону підлягають врахуванню.

При цьому суд не вправі визначати конкретний розмір пенсії позивача шляхом здійснення власного пенсійного розрахунку, оскільки це належить до повноважень органу Пенсійного фонду України, який повинен застосувати передбачену законом формулу, врахувати страховий стаж, заробітну плату та інші показники, необхідні для обчислення пенсії.

Щодо вимоги про виплату заборгованості з пенсії за період з 2009 року суд зазначає, що така вимога є похідною від вимог про призначення пенсії за відповідний період та проведення її перерахунку.

Оскільки судом не встановлено правових підстав для призначення позивачу пенсії з 2009 року, відсутні й підстави для стягнення з відповідача пенсійних виплат за цей період.

Водночас питання щодо наявності заборгованості, яка може виникнути внаслідок проведення перерахунку пенсії з урахуванням додатково зарахованого страхового стажу, має бути вирішене відповідачем за результатами такого перерахунку відповідно до вимог Закону № 1058-IV.

Щодо посилань позивача на частину другу статті 46 Закону № 1058-IV суд зазначає, що наведена норма стосується нарахованих сум пенсії, не отриманих пенсіонером з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Вона не встановлює самостійної підстави для первинного призначення пенсії за минулий період у разі, коли така пенсія у відповідний період особі не була призначена.

Отже, положення частини другої статті 46 Закону №1058-IV не можуть бути застосовані для задоволення вимоги про виплату пенсії за 2009– 2022 роки за відсутності встановленого судом права позивача на її призначення саме за цей період.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання призначити пенсію з моменту першого звернення суд зазначає, що така вимога не може бути задоволена в заявленому позивачем обсязі, оскільки пенсія була призначена позивачу з 22.08.2022 року, а правомірність призначення пенсії саме з цієї дати не спростована матеріалами справи.

Разом з тим рішення відповідача від 06.09.2022 року № 155950013383 щодо відмови у врахуванні періоду роботи у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС» підлягає оцінці судом як таке, що прийняте без належного врахування всіх наявних у відповідача відомостей та встановлених судом обставин.

Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії суд зазначає, що така компенсація є похідною від встановлення факту прострочення виплати нарахованих доходів та наявності визначеної законом заборгованості.

Оскільки на момент розгляду справи відповідачем не проведено перерахунок пенсії з урахуванням спірного періоду страхового стажу, а розмір можливої заборгованості та строки її виплати судом не встановлені, підстав для безпосереднього нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів на цей час немає.

Відтак зазначена позовна вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

Щодо посилань позивача на довідку про доходи, сформовану в його електронному кабінеті, суд зазначає, що сама по собі обставина формування відповідного електронного документа безпосередньо не впливає на правильність визначення страхового стажу, розміру пенсії або право позивача на її перерахунок. Позивачем не доведено, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено його права у зв`язку з формуванням зазначеної довідки.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача, тоді як відповідно до частини другої цієї статті в справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини та змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування при визначенні страхового стажу позивача підтверджених відомостями реєстру застрахованих осіб періодів трудової діяльності та щодо неврахування періоду роботи у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС» з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року.

З метою ефективного відновлення порушеного права позивача відповідача належить зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС» з 04.12.1989 року по 31.12.1997 року, врахувати інші підтверджені даними реєстру застрахованих осіб періоди страхового стажу та провести відповідний перерахунок пенсії позивача з урахуванням зазначених періодів.

При цьому конкретний розмір пенсії, а також сума можливої заборгованості, яка виникне за результатами такого перерахунку, підлягають визначенню відповідачем відповідно до вимог Закону №1058-IV.

В іншій частині позовних вимог, а саме щодо призначення пенсії за віком з 2009 року, виплати пенсії за період з 2009 року до 22.08.2022 року, безпосереднього стягнення невизначеної на час розгляду справи заборгованості, призначення пенсії з моменту досягнення пенсійного віку, а також нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 064,96 грн.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 1 064,96 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що полягає у незарахуванні при обчисленні страхового стажу ОСОБА_1 підтверджених відомостями Реєстру застрахованих осіб періодів його трудової діяльності, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб, та у незарахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС» з 04 грудня 1989 року по 31 грудня 1997 року, за наявності в матеріалах пенсійної справи відомостей, які підтверджують зазначений період.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при визначенні права ОСОБА_1 на пенсію за віком та її розміру врахувати при обчисленні його страхового стажу підтверджені відомостями Реєстру застрахованих осіб періоди трудової діяльності, які підлягають зарахуванню відповідно до вимог законодавства, а також зарахувати до страхового стажу період роботи у кооперативі «ТЕХНОСЕРВИС» з 04 грудня 1989 року по 31 грудня 1997 року, з урахуванням недопустимості подвійного зарахування періодів страхового стажу, що припадають на один і той самий календарний час, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області після проведення відповідного обчислення страхового стажу здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням зазначених у цьому рішенні періодів страхового стажу та провести виплату належних сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1064 грн. 96 коп.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Україна РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов