Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №420/20635/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20635/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом приватного підприємства “ДІНЕКС-ТРЕЙД” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 07.07.2026 року надійшов позов приватного підприємства “ДІНЕКС-ТРЕЙД” до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність Приватного підприємства “Дінекс-Трейд” (код ЄДРПОУ 39423546) критеріям ризиковості платника податку № 3228 від 23.04.2026р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність Приватного підприємства “Дінекс-Трейд” (код ЄДРПОУ 39423546) критеріям ризиковості платника податку № 5253 від 25.06.2026р.;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити Приватне підприємство “Дінекс-Трейд” (код ЄДРПОУ 39423546) з переліку ризикових платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку згідно з п.8 Критеріїв ризиковості платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що оспорюване рішення не містить обґрунтовані підстави та причини віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платників податків. До того ж, відповідачем не вказано, які конкретно документи повинен подати позивач на підтвердження того, що вчинені ним господарські операції не є ризиковими, яких саме документів недостатньо для відображення в повному обсязі провадження фінансово-господарської діяльності підприємства та прийняття рішення про невідповідність критеріям ризиковості. Податкове законодавство не вимагає необхідності певної обов`язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності, а податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, що встановлював порушення з боку позивача, не зазначено в рішенні комісії, яка кількість зазначених ресурсів є достатньою, на його думку, для здійснення господарських операцій. При цьому, будь-які можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ПП “Дінекс-Трейд”. Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, відповідачем у вищенаведеному рішенні комісії не зазначено. Ним також не надано доказів визнання господарських договорів між позивачем та його контрагентом недійсними або фіктивними, притягнення посадових осіб господарюючих суб`єктів до відповідальності за порушення законних правил ведення підприємницької діяльності.

Як стверджує позивач, рішення не містить жодних відомостей про здійснення податкового контролю - актів перевірок, копій документів, відповідей на запити, виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих такими платниками податків, відсутність конкретних первинних документів тощо. Тобто, наразі, взагалі відсутні докази, які б підтверджували інформацію про факти порушення податкового законодавства. Наведене свідчить про формальний підхід відповідача при прийнятті спірного рішення та більше стосується реалізації податковим органом такої своєї контрольної функції як проведення перевірок.

Позивач вважає, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

13.07.2026 року ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.07.2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Головне управління ДПС в Одеській області адміністративний позов не визнає, та не погоджується з доводами позивача, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

У відзиві вказано, що Комісією Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 6 Порядку № 1165 у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності прийнято рішення про відповідність ПП «ДІНЕКС-ТРЕЙД» критеріям ризиковості платника податку: від 23.04.2026 № 3228: Підстава: п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Податкова інформація: 11 - накопичення залишкiв нереалiзованих товарiв за вiдсутностi (недостатностi) мiсць для їхнього зберiгання (власних, орендованих складських примiщень) вiдповiдно до поданої до контролюючих органiв звiтностi та/або за вiдсутностi придбання послуг зберiгання; 14 - постачання товарiв/послуг за рахунок сформованого реєстрацiйного лiмiту (СУМнакл) у зв`язку з придбанням товарiв, не пов`язаних з господарською дiяльнiстю платника податку, якщо постачальник не є виробником товару/послуги, що постачається. З урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 17.06.2026 № 1 прийнято рішення про відповідність ПП «ДІНЕКСТРЕЙД» критеріям ризиковості платника податку: від 25.06.2026 № 5223. Підстава: п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Згідно наявної у контролюючого органу податкової інформації встановлено: 11 - накопичення залишкiв нереалiзованих товарiв за вiдсутностi (недостатностi) мiсць для їхнього зберiгання (власних, орендованих складських примiщень) вiдповiдно до поданої до контролюючих органiв звiтностi та/або за вiдсутностi придбання послуг зберiгання; 14 - постачання товарiв/послуг за рахунок сформованого реєстрацiйного лiмiту (СУМнакл) у зв`язку з придбанням товарiв, не пов`язаних з господарською дiяльнiстю платника податку, якщо постачальник не є виробником товару/послуги, що постачається. Зокрема контролюючим органом у процедурі моніторингу було встановлено, що Позивачем здійснювалось придбання мінеральних добрив. Позивач стверджує, що 17.06.2026 ним було подано Повідомлення про надання інформації та копій документів щодо невідповідності критеріям ризиковості та додано 32 документи. Проте аналіз наданого пакету документів свідчить про їх істотну неповноту та недоведеність реальності здійснення господарських операцій: по-перше відсутність відомостей про складські приміщення та матеріальнотехнічну базу (код 11). Позивач не надав належних та допустимих доказів наявності власних чи орендованих складських приміщень, спеціалізованого обладнання чи резервуарів, необхідних для приймання, розвантаження та належного зберігання значних обсягів мінеральних добрив. Подання лише звіту № 4-сг не підтверджує наявність матеріально-технічних можливостей для приймання та зберігання добрив у період з 25.10.2025 по 23.04.2026. по-друге неповна ланцюгова первинна документація, надані Позивачем документи (видаткові накладні, ТТН) охоплюють лише окремі епізоди операцій і не розкривають повний процес транспортування, навантажувально-розвантажувальних робіт, обліку на складах та фактичного використання добрив у виробничому циклі. по-третє відсутність документів про передачу у виробництво, Позивачем не надано актів списання мінеральних добрив у виробництво, лімітно-забірних карт, що унеможливлює підтвердження використання придбаного товару у власній сільськогосподарській діяльності. Отже, як стверджує відповідач, позивачем не надано документів щодо права власності чи користування складськими приміщеннями, договорів відповідального зберігання, складських квитанцій, документів щодо передачі продукції на елеватор, підтверджень придбання послуг зберігання. Відповідач вважає, що контролюючий орган повністю виконав обов`язок, обґрунтувавши рішення наявністю чіткої податкової інформації (коди 11 та 14). У відзиві вказано, що позивачем не було надано доказів, які б спростовували наявну у контролюючого органу податкову інформацію в базах ДПС, з огляду на що підстави для виключення позивача з переліку ризикових платників податку були відсутні. Враховуючи викладене, Головне управління ДПС в Одеській області приходить до висновку про обґрунтованість спірного рішення Комісії про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку від 23.04.2026 № 3228 та від 25.06.2026 № 5253. Відповідач також стверджує, що надані позивачем документи не спростовують наявну у контролюючого органу податкову інформацію щодо: недостатності трудових ресурсів; відсутності належного підтвердження сплати ЄСВ; відсутності достатній потужностей для зберігання продукції. За наслідками наявної податкової інформації ПП «ДінексТрейд» включено до переліку платників, які відповідають критеріям ризикованості платника податку. Податковим органом було детально проаналізовану усю наявну податкову інформацію для прийняття оскаржуваного рішення. Податковий орган надав докази, що у достатній мірі підтверджують правомірність включення позивача до переліку ризикових платників податку, а позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на спростування наведеної податковим органом інформації.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить сул відмовити у задоволенні позову приватного підприємства “ДІНЕКС-ТРЕЙД”.

27.07.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство “ДІНЕКС-ТРЕЙД”, код ЄДРПОУ 39423546, зареєстроване як юридична особа 02.10.2014 року.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів;52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області 23.04.2026 року прийнято рішення №3228 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість – приватного підприємства “ДІНЕКС-ТРЕЙД” критеріям ризиковості платника.

Згідно даного рішення комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165, у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності прийнято рішення про відповідність платника податку п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Зокрема, у даному рішенні зазначено коди податкової інформації стосовно приватного підприємства “ДІНЕКС-ТРЕЙД”, які є підставою для його прийняття:

11- накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їхнього зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності та/або за відсутності придбання послуг зберігання;

14- постачання товарів / послуг за рахунок сформованого реєстраційного ліміту (Унакл), у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не пов`язаних із господарською діяльністю платника податку, якщо постачальник не є виробником товару / послуги, що постачається.

У розділі: «Інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку» вказано придбання позивачем у період 25.10.2025 року по 23.04.2026 року товару з кодом згідно з УКТЗЕД операції, визначеної як ризикова 3105.

Приватне підприємства “ДІНЕКС-ТРЕЙД” направило на адресу Комісії повідомлення про подання інформації та копій документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості №1 від 17.06.2026 року разом із документами у кількості 32 додатки.

З урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів, поданих разом із повідомленням №1 від 17.06.2026 року Комісією прийняте рішення від 25.06.2026 року №5253, яким позивача віднесено до ризикових платників податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У розділі: «Інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку» вказано придбання позивачем у період 25.10.2025 року по 23.04.2026 року товару з кодом згідно з УКТЗЕД операції, визначеної як ризикова 3105.

Зокрема, у даному рішенні зазначено коди податкової інформації стосовно приватного підприємства “ДІНЕКС-ТРЕЙД”, які є підставою для його прийняття:

11- накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їхнього зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності та/або за відсутності придбання послуг зберігання;

14- постачання товарів / послуг за рахунок сформованого реєстраційного ліміту (Унакл), у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не пов`язаних із господарською діяльністю платника податку, якщо постачальник не є виробником товару / послуги, що постачається.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність Приватного підприємства “Дінекс-Трейд” (код ЄДРПОУ 39423546) критеріям ризиковості платника податку № 3228 від 23.04.2026р. та рішення № 5253 від 25.06.2026р., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до п.п.20.1.45 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п.62.1.2 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до п.71.1 ст.71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з п.74.1, п.74.3 ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Положеннями п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році” від 07.12.2017 №2245-VIII, яким змінено редакцію пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу, Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних” від 11.12.2019 №1165 (набрала чинності 01.02.2020), якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165 в редакції, чинній станом на дату складання оскаржуваного рішення).

Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п.2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту “а” або ”б” пункту 185.1 статті 185, підпункту “а” або ”б” пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пунктах 3 або 3-1 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Не перевіряється на відповідність показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2), платник податку, який склав та/або подав для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, які складені за операціями з вивезення за межі митної території України товарів, до яких застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 19-2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до вимог п.6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, який склав та/або подав податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (крім розрахунку коригування, складеного відповідно до вимог підпунктів “б” і “в” підпункту 97.4 пункту 97 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” Кодексу).

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує через електронний кабінет рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, надіслане ДПС в електронній формі за допомогою електронних комунікацій з урахуванням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”, у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава та інформація, за якою встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 у відповідних полях рішення зазначаються детальна інформація, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У рішенні про відповідність платника податку вимогам пункту 8 додатка 1 комісія регіонального рівня зазначає наявну інформацію, що свідчить про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, виявлену під час моніторингу господарських операцій, відображених у податкових накладних/розрахунках коригування, поданих для реєстрації в Реєстрі, у тому числі податкових накладних/розрахунках коригування, реєстрацію яких зупинено.

При цьому не може бути підставою для розгляду питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 операція, відображена у податковій накладній/розрахунку коригування, дата реєстрації якої/якого у Реєстрі припадає на період, що перевищує 180 днів до дати прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

У разі отримання рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку платник податку має право подати на розгляд комісії регіонального рівня інформацію та копії відповідних документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі технічними засобами електронних комунікацій з урахуванням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Якщо за результатами розгляду інформації та копій документів, що свідчать про невідповідність платника податку вимогам пункту 8 додатка 1, комісією регіонального рівня прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, в такому рішенні зазначається:

актуальна інформація щодо податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та ризикових операцій, відображених у попередньому рішенні про відповідність критеріям ризиковості платника податку. До такої інформації не застосовуються вимоги абзацу дев`ятого цього пункту;

інформація щодо операцій, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування, дата подання для реєстрації в Реєстрі яких не раніше 180 днів до дати прийняття попереднього рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку. До такої інформації не застосовуються вимоги абзацу дев`ятого цього пункту.

У разі прийняття комісією регіонального рівня рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку за результатами розгляду інформації та копій документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, попереднє рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку втрачає чинність.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом одинадцятим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

У рішенні про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (додаток 4) за результатами розгляду інформації та копій документів, надісланих відповідно до абзацу восьмого цього пункту, комісія регіонального рівня у відповідних полях рішення зазначає детальну інформацію, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, зазначає/обирає з переліку документ/документи, не наданий/не надані платником податку, який може/які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня за основним місцем обліку платника податку виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У разі виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, на підставі рішення комісії регіонального рівня або рішення суду автоматично виключаються з переліку ризикових його контрагенти за умови, що:

виключною підставою для включення такого контрагента до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості на підставі пункту 8 додатка 1, було здійснення операції з таким платником податку;

відсутні інші підстави та інформація, за якою встановлено відповідність контрагента критеріям ризиковості платника податку.

Рішення про відповідність/невідповідність критеріям ризиковості платника податку набирає чинності у день засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування (крім податкової накладної/розрахунку коригування, у яких відображена операція з вивезення за межі митної території України товарів, до яких застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 19-2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”) встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п.7 Порядку №1165).

Таким чином, законодавцем встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника ПДВ Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Так, вирішенню Комісією питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника ПДВ має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, потім моніторинг платника податку, податкової накладної/ розрахунку коригування.

Крім того, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Отже, питання відповідності позивача Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання платником податку для реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/ розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

На момент прийняття спірного рішень, Критерії ризиковості платника податку визначені додатком 1 до Порядку №1165.

У додатку №1 до Порядку №1165 (визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема п. 8 “У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДПС”.

Додатком №4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов`язкове для заповнення поле "податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)".

Так, підставою для прийняття оскаржуваного рішення визначено таку податкову інформацію:

11- накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їхнього зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності та/або за відсутності придбання послуг 14- постачання товарів / послуг за рахунок сформованого реєстраційного ліміту (Унакл), у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не пов`язаних із господарською діяльністю платника податку, якщо постачальник не є виробником товару / послуги, що постачається.

В оскаржуваному рішенні, зокрема, зазначено, що підставою для його прийняття є інформація про придбання позивачем у період 25.10.2025 року по 23.04.2026 року товару з кодом згідно з УКТЗЕД операції, визначеної як ризикова 3105.

Так, відповідно до Додатку до Закону України «Про митний тариф» група 31 – це Добрива (3105- Добрива мінеральні або хімічні із вмістом двох чи трьох поживних елементів: азоту, фосфору та калію; інші добрива; товари цієї групи у таблетках чи аналогічних формах або в упаковках масою брутто не більш як 10 кг).

Як вже встановлено судом, позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів;52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Позивачем разом із повідомленням №1 від 17.06.2026 року було подано до контролюючого органу документ довільного формату № 1 від 11.06.2026р. – копія звернення ПП «Дінекс-Трейд» до ГУ ДПС в Одеській області вих. № 1/06 від 16.06.2026р.; документ довільного формату № 2 від 11.06.2026р. – копія договору № 13/01- 25/2 від 13.01.2025р.; документ довільного формату № 3 від 16.06.2026р. – копія видаткової накладної № 1622 від 27.10.2025р., копія повідомлення від 28.10.2025р. про результат обробки видаткової накладної № 1622 від 27.10.2025р.; документ довільного формату № 4 від 16.06.2026р. – копія товарнотранспортної накладної № 986 від 27.10.2025р.; документ довільного формату № 5 від 16.06.2026р. – копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1651 від 27.10.2025р.; документ довільного формату № 6 від 16.06.2026р. – копія податкової накладної № 65 від 27.10.2025р.; документ довільного формату № 7 від 16.06.2026р. – копія договору поставки № 24/03-1 від 24.03.2026р., копія додатку № 1 від 24.03.2026р. до договору поставки № 24/03-1 від 24.03.2026р.; документ довільного формату № 8 від 16.06.2026р. – копія видаткової накладної № 27/03-1 від 27.03.2026р., копія товарно-транспортної накладної № 27/03-1 від 27.03.2026р.; документ довільного формату № 9 від 16.06.2026р. – копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1959 від 25.03.2026р., копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1960 від 25.03.2026р.; документ довільного формату № 10 від 16.06.2026р. – копія податкової накладної № 7 від 25.03.2026р.; документ довільного формату № 11 від 16.06.2026р. – копія договору поставки № 07/10-3 від 07.10.2025р.; документ довільного формату № 12 від 16.06.2026р. – копія видаткової накладної № 24 від 29.01.2026р., копія товарно-транспортної накладної № 24 від 29.01.2026р., копія видаткової накладної № 25 від 29.01.2026р., копія товарнотранспортної накладної № 25 від 29.01.2026р., копія видаткової накладної № 26 від 29.01.2026р., копія товарно-транспортної накладної № 26 від 29.01.2026р., копія сертифіката відповідності № UA.05842-25 від 01.12.2025р. по 30.11.2026р.; документ довільного формату № 13 від 16.06.2026р. – копія видаткової накладної № 42 від 09.02.2026р., копія товарно-транспортної накладної № 42 від 09.02.2026р., копія видаткової накладної № 43 від 09.02.2026р., копія товарнотранспортної накладної № 43 від 09.02.2026р., копія видаткової накладної № 44 від 09.02.2026р., копія видаткової накладної № 45 від 09.02.2026р., копія товарнотранспортної накладної № 44 від 09.02.2026р.; документ довільного формату № 14 від 16.06.2026р. – копія видаткової накладної № 50 від 11.02.2026р., копія товарно-транспортної накладної № 50 від 11.02.2026р., копія сертифіката відповідності № UA.05842-25 від 01.12.2025р. по 30.11.2026р., документ довільного формату № 15 від 16.06.2026р. – копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1849 від 29.01.2026р., копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1850 від 29.01.2026р., копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1851 від 29.01.2026р.; документ довільного формату № 16 від 16.06.2026р. – копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1898 від 09.02.2026р., копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1897 від 09.02.2026р., копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1896 від 09.02.2026р., копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1895 від 09.02.2026р.; документ довільного формату № 17 від 16.06.2026р. – копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1903 від 11.02.2026р.; документ довільного формату № 18 від 16.06.2026р. – копія податкової накладної № 26 від 29.01.2026р.; документ довільного формату № 19 від 16.06.2026р. – копія податкової накладної № 25 від 29.01.2026р.; документ довільного формату № 20 від 16.06.2026р. – копія податкової накладної № 24 від 29.01.2026р.; документ довільного формату № 21 від 16.06.2026р. – копія податкової накладної № 43 від 09.02.2026р.; документ довільного формату № 22 від 16.06.2026р. – копія податкової накладної № 44 від 09.02.2026р.; документ довільного формату № 23 від 16.06.2026р. – копія податкової накладної № 42 від 09.02.2026р.; документ довільного формату № 24 від 16.06.2026р. – копія податкової накладної № 45 від 09.02.2026р.; документ довільного формату № 25 від 16.06.2026р. – копія податкової накладної № 50 від 11.02.2026р.; документ довільного формату № 26 від 16.06.2026р. – копія акта про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів від 02.02.2026р.; документ довільного формату № 27 від 16.06.2026р. – копія акта про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів від 09.03.2026р.; документ довільного формату № 28 від 16.06.2026р. – копія акта про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів від 13.04.2026р.; документ довільного формату № 29 від 16.06.2026р. – копія акта про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів від 01.05.2026р.; документ довільного формату № 30 від 16.06.2026р. – копія звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай № 4-сг (річна) за 2026р., копія квитанції № 2 від 01.06.2026р. щодо звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай № 4-сг (річна) за 2026р.; документ довільного формату № 31 від 17.06.2026р. – копія витягу № 2825 з реєстру платників єдиного податку від 10.04.2026р.; документ довільного формату № 32 від 17.06.2026р. – копія ідентифікаційних даних щодо ПП «Дінекс-Трейд».

В своїх поясненнях позивач, зокрема, зазначив про наявність дозволів та ліцензі, достатніх трудових ресурсів (16 осіб), матеріально-технічної бази, а також, що добрива придбані для здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд у постанові від 05 січня 2021 року у справі №640/10988/20 зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характер цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд зазначає, що до суду контролюючим органом не надано протоколів засідань на яких прийнято комісією оскаржувані рішення.

Оскаржувані рішення не містять інформації які саме господарські операції позивача аналізувались відповідачем, які документи досліджувались при їх прийнятті, розмір залишків, дати придбання відповідних залишків, операцій за якими були їх придбано, які саме придбані позивачем товари не пов`язані з господарською діяльністю (з урахуванням того, що загальновідомими є обставини того, що внесення до ґрунту добрив є загальною практикою при вирощенні продукції з землі).

Суд зазначає, сама по собі інформація, визначена у Довіднику кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, без застосування її до конкретної господарської операції, вказаної у конкретній податковій накладній/розрахунку коригування поданих для реєстрації в ЄРПН, не може бути підставою для прийняття контролюючим органом рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Вказане судом логічно узгоджується і з тим, що питання відповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, врегулювано саме Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а не окремим нормативним актом.

При розгляді даної адміністративної справи суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 05 січня 2021 року у справі №640/10988/20 зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характер цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд зазначає, що протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи протоколів засідань комісій на яких прийнято оскаржуване рішення до суду не надано.

При цьому оскаржуване рішення не містить інформації які саме господарські операції позивача аналізувались відповідачем, які документи досліджувались при його прийнятті.

При цьому ймовірна наявність рішення про віднесення контрагентів позивача до ризикових, може бути вихідними даними для аналізу показників податкової звітності позивача, проте конкретно складеного документу, в якому відображено безпосередньо виклад обставин, їх аналіз та відповідні висновки, судячи з матеріалів справи, контролюючим органом не створено.

Віднесення позивача до ризикових платників з тих підстав, що підприємство мало господарські стосунки із платником податків, по відношенню до якого податковим органом прийнято рішення про відповідність останнього критеріям ризиковості, суд вважає неспроможним аргументом.

Крім того, поширення на позивача ризиковості через стосунки з іншим ризиковими платником податків суперечить базовим принципам та основам податкового законодавства. Зокрема настання визначеної законом відповідальності повинно відбуватися у разі порушення податкового законодавства безпосередньо платником податків, якого притягнуто до відповідальності.

Відповідно до п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Суд вважає, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ разом із її сукупністю нормам щодо нарахування ПДВ до сплати, податкових пільг, податкового кредиту та відшкодування ПДВ. Основними елементами підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками ПДВ своїх зобов`язань щодо декларування та сплати ПДВ та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнав, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників ПДВ.

У п. (b) Порушення справедливого балансу між конкуруючими інтересами, Суд відзначив, що необхідно оцінити, чи заходи, вжиті зі сторони держави з метою підтримання фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ і викорінення шахрайських зловживань в даній системі, були співрозмірними праву компанії-заявника на мирне користування своєю власністю.

В п.38 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі Lithgow and Others v. the United Kingdom від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50 - 51, п. п. 121 - 122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд зазначає, що впродовж розгляду справи відповідач не надав жодного доказу, який би досліджувався в ході засідання Комісії, і який слугував підставою для прийняття оскаржуваних рішень, а суд не встановив наявність у відповідача підстав для віднесення підприємства до пункту 8 Критеріїв ризиковості.

Позивачем доведено наявність у нього можливості виробити (виростити) та фактичного виробництва товару з кодом 0110.

Перевіривши оскаржуване рішення контролюючого органу, суд, встановив, що таке рішення не містить інформації, які саме операції з постачання товарів/послуг за рахунок сформованого реєстраційного ліміту у зв`язку з придбанням товарів, не пов`язані з господарською діяльністю платника податку.

Прийняття рішення про відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, виключно за наявності податкової інформації, яка містить у Довіднику кодів податкової інформації, без її прив`язки до господарської операції, вказаної в ПН/РК які подані для реєстрації в ЄРПН, є свавіллям з боку контролюючого органу, оскільки такий алгоритм дій не перебачений законом, зокрема Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Постаново КМУ №1165 від 11.12.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

При розгляді даної справи, суд вважає за необхідне зазначити, що резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що рішення відповідача, в якому не наведені обґрунтовані мотиви його прийняття, свідчить про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, що призводить до непрозорості та непередбачуваності дій відповідача, які перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, вказане не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Відповідно до п.25 Порядку №1165 Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, скарги на рішення комісій регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку та скарги на рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (далі - скарга).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з пунктами 44-46 Порядку №1165 комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Комісія контролюючого органу з метою прийняття рішення розглядає інформацію за результатами автоматизованого моніторингу.

Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи:

доповідь секретаря комісії;

у разі виявлення платником податку бажання взяти участь у розгляді матеріалів скарги особисто або через свого представника -надання усних пояснень платником податку в режимі відеоконференції (для комісії центрального рівня);

доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби);

внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення;

оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання;

голосування;

оголошення головою комісії результатів голосування;

оформлення протоколу.

У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

Під час розгляду матеріалів скарги в режимі відеоконференції процес такого розгляду фіксується за допомогою технічних засобів відеозапису із зазначенням у протоколі засідання комісії ідентифікатора (посилання) відеозапису відеоконференції або з додаванням до протоколу носія відеозапису відеоконференції.

Суд зазначає, що зважаючи на зміст оскаржуваних рішень, позивач фактично позбавлений можливості ідентифікувати, які документи необхідно йому подати для виключення з переліку ризикових платників податку.

При вирішенні даної справи суд враховує правові висновки, викладені Верховним судом у постанові від 04.06.2026 року по справі №480/6765/24 відповідно до яких суд виснував, що процедура прийняття рішення про відповідність платника критеріям ризиковості платника податку не є формою податкової перевірки та не призначена для остаточного встановлення реальності чи нереальності господарських операцій, правомірності формування податкового кредиту або зв`язку придбаних товарів із господарською діяльністю платника. Наявність у контролюючого органу сумнівів щодо окремих аспектів господарської діяльності платника може бути підставою для реалізації передбачених ПК України форм податкового контролю, однак не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести наявність саме тієї податкової інформації, яка у розумінні пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку свідчить про ризиковість конкретної господарської операції.

Також, суд зазначає, що відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, крім іншого: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, ну думку суду, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №61 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано докази сплати ним 7987,20 грн. судового збору.

Сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання до суду даного позову складає 5324,80 грн.

Таким чином, у зв`язку із повним задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 5324,80 грн. належить стягнути на його користь з Головного управління ДПС в Одеській області.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правничої допомоги від 06.07.2026 року №16/26-юо, який укладено між адвокатським об`єднанням «ОВІС ЛІГАЛ» (адвокатське об`єднання) та приватним підприємством “ДІНЕКС-ТРЕЙД” (клієнт) відповідно до якого КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ приймає на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу, визначену п. 1.2 Договору, а КЛІЄНТ зобов`язується її прийняти та оплатити у повному обсязі.

Пунктом 2.2 даного договору визначає, що розмір гонорару за надані КЛІЄНТУ в межах даного Договору послуги (професійну правничу допомогу) складає 20 000 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) та не залежить від фактичного обсягу наданих послуг (професійної правничої допомоги).

Отже, матеріалами справи підтверджується надання правової допомоги приватному підприємству “ДІНЕКС-ТРЕЙД” адвокатським об`єднанням «ОВІС ЛІГАЛ».

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року 15 лютого 2019 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №480/3172/20.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, значення справи для позивача, предмет позову та обсяг задоволених позовних вимог, те, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження у порядку статті 262 КАС України, суд доходить висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Відтак, суд вважає заяву представника позивача частково обґрунтованим та що її необхідно задовольнити в частині стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства “ДІНЕКСТРЕЙД” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність Приватного підприємства “Дінекс-Трейд” (код ЄДРПОУ 39423546) критеріям ризиковості платника податку № 3228 від 23.04.2026р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність Приватного підприємства “Дінекс-Трейд” (код ЄДРПОУ 39423546) критеріям ризиковості платника податку № 5253 від 25.06.2026р.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити приватне підприємство “Дінекс-Трейд” (код ЄДРПОУ 39423546) з переліку ризикових платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку згідно з п.8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства “ДІНЕКСТРЕЙД” суму сплаченого судового збору у розмірі 5324,80 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства “ДІНЕКСТРЕЙД” витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне підприємство “ДІНЕКС-ТРЕЙД” (68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул. Центральна, буд. 28, код ЄДРПОУ 39423546).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Суддя О.А. Вовченко