Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №420/10734/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10734/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токмілової Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2026/000081/2 від 05.04.2026, прийняте Одеською митницею.

Ухвалою суду від 16.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.05.2026 від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ТОВ «СТІЛЛІ» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей. Також документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості №UA500020/2026/000081/2 від 05.04.2026 не містить в собі достатніх, передбачених законом підстав для його прийняття, інспектор зазначає про нібито не можливість визначення митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів. Прийняте рішення про коригування митної вартості є протиправним та ґрунтується не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях контролюючого органу.

02.05.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 МК України. Оскільки у документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частини 2-4 статті 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів частини 6 статті 54 МК України були підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

18.07.2022 між компанією RUIAN TONGQI SGOES CO., Ltd (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт №1, за пунктами 1.1 та 1.2 якого, продавець зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього контракту. Товаром за цим Контрактом є взуття.

Пунктом 2.2 Контракту встановлено, що загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів, погоджених сторонами у додатках протягом дії цього Контракту.

Умови поставки: (базові умови) СРТ. Детальні умови визначаються сторонами у Додатках (пункту 3.1 Контракту).

Згідно з додатковою угодою від 19.07.2022 до Контракту №1 від 18.07.2022 умови поставки: (базові умови) – FOB.

Згідно додаткової угоди від 02.01.2023 до Контракту №1 від 18.07.2022 викладено п. 5.1 Контракту в новій редакції: "Товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті".

20.01.2026 на виконання умов Контракту №1 продавцем було виставлено інвойс №230 з переліком товарів на загальну суму 43470,97 доларів США. Визначено умови поставки – FOB Ningbo.

05.04.2026 декларантом позивача подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД №26UA500020002475U6. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) від 20.01.2026;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №230 від 20.01.2026;

- Домашній коносамент (House bill of lading) №BW26010890G від 31.01.2026;

- Автотранспортна накладна №7126 від 03.04.2026;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №26C700001262/00119 від 19.03.2026;

- Статус особи, яка подає митну декларацію №2;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №832 від 25.03.2026;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2703/7 від 27.03.2026;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.02.2023, від 31.12.2024, від 20.02.2025, від 06.01.2023, від 19.07.2022, від 26.12.2022, від 02.01.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 18.07.2022;

- Доповнення до внутрішнього договору №Б від 02.07.2025;

- Договір про надання послуг митного брокера №БР-518 від 21.07.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №21072023-01 від 21.07.2023;

- Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу, що видав сертифікат №26C700001262/00119 від 19.03.2026;

- Акт зважування контейнера №470 від 04.04.2026.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, однак декларантом позивача повідомлено, що було подано всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надатися не будуть.

Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2026/000081/2 від 05.04.2026.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) Відповідно до наданих до митного оформлення документів, заявлені умови поставки FOB NINGBO.Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном FОВ, Покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості): витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. У підтвердження зазначених витрат надано: договір транспортного експедирування від 21.07.2023 №21072023-01, рахунок на оплату Експедитора ТОВ Інтер Транс Лоджістик від 25.03.2025 №832,. Умовами договору транспортного експедирування від 21.07.2023 №21072023-01 передбачено надання Заявки як невід`ємної частини Договору (пункт 2.6, 2.7, 4.1.2, 4.3, 5.3.7). Вартість транспортно-експедиційних послу за даним договором узгоджується сторонами у Заявках. і згідно п.2.7. цього договору - остаточна вартість і перелік послуг можуть уточнюватись Актом і рахунками із зазначенням фактичного обсягу наданих послуг. Наразі, в пакеті документів наданих декларантом,- відсутня заявка та Акт щодо умов та обсягу фактично наданих послуг. Законом України від 01.07.2004р. №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Експедитор - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Проте, у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2025 №832 зазначена експедиційна винагорода ТОВ «Інтер Транс Лоджистікс» лише на території України. Таким чином, декларантом документально не підтверджено повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових митної вартості, визначених пунктами 5 частини десятої статті 58 Кодексу.

2) Інвойсом визначено строк оплати – 180 днів з дати інвойсу. Вказана схема розрахунків за поставлений товар суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Ч.21 ст.58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою.

3) Згідно п. 4.4 договору транспортного експедирування від 21.07.2023 № 21072023-01, клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку, що вважається днем відправлення рахунку експедитором. Рахунок № 832 датовано 25.03.2026. До моменту пред`явлення товарів та документів до митного контролю платіжний документ, який підтверджує оплату одержувачем транспортно-експедиторських послуг, до митного контролю не надано.

4) В коносаменті від 31.01.202 BW26010890G, що контейнер CIPU5281309 з заявленим вантажем прибув в Україну на морському судні LIANG XIANG 85, а в ГР.21 поданоЇ митної декларації зазначено судно ELBE , що свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов`язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту, інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів. У наданому коносаменті наявні відомості щодо місця видачі SHENZHEN(Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування товару NINGBO (Китай) Chornomorsk (Україна), і інформація щодо витрат на перевезення товару з пункту SHENZHEN(Китай) до порту NINGBO (Китай) - відсутня у товаросупровідних документах. Враховуючи наявність перевантаження та те, що надані до митного оформлення рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2026 № 830 містить посилання на коносамент(транспортний документ) №AKKNBO26000605SRV (зазначений також в ЗДП №26UA141000335330Z4), який з порушенням статті 335 Кодексу, до митного оформлення не надавався, декларантом не надано належних документальних підтверджень складових митної вартості, визначених пунктами 6 частини десятої статті 58 Кодексу. Окрім того досить значна тривалість перевезення між вказаними морськими портами є нехарактерною в сучасних умовах і з високою імовірністю свідчить про додаткові домовленості та витрати, пов`язані із транспортуванням та зберіганням товарів на шляху до порту призначення, а також залученням третіх осіб до переміщення вантажу на шляху до місця призначення, які не були враховані при визначенні продавцем вартості товарів.

5) Сертифікат про походження товару №26C700001262/00119 видано 19.03.2026 після навантаження на транспортний засіб в країні відправлення, а отже і значно пізніше митного оформлення в країні відправлення. Проте в змісті сертифікату відсутній напис ISSUED RETROSPECTIVELY, що свідчить про його видачу після митного оформлення. Враховуючи, що сертифікат в гр. 10 містить посилання на наданий до митного контролю інвойс, існує висока вірогідність, що купівля-продаж пред`явленого до митного контролю вантажу здійснювалась з використанням інших документів відповідно на інших комерційних умовах, в т.ч. щодо вартості товарів. В МД зазначено зовнішньоекономічний контракт від і 18.07.2022 № 1 із заявленим виробником (код 4104). В електронному інвойсі митної декларації дек-том зазначений виробник товарів -RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD. У графі 1 «ЕКСПОРТЕР» наданого Сертифікату походження від 19.03.2026 №26C700001262/00119 зазначена китайська компанія, відомості про яку не зазначені декларантом у ЕМД та не підтверджені документально, при цьому зазначені реквізити наданого комерційного рахунку 230 від 20.01.2026, який укладено в рамках контракту та є конфіденційною інформацією. Таким чином, у митного органу відсутнє документальне підтвердження заявленого виробника товарів, а також характеру зовнішньоекономічної угоди.

Оскільки, на думку митних органів, подані позивачем разом з митною декларацією документи містили зазначені вище розбіжності, Одеською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Позивач не погоджується із таким рішенням про коригуванням митної вартості товару, яке, на його думку, призвело до безпідставної надмірної сплати ним митних платежів, з огляду на що звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктом 23-24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до статті 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Щодо підтвердження складових митної вартості, визначених пунктами 5 частини 10 статті 58 Кодексу, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору №21072023-01 транспортного експедирування від 21 липня 2023 року, Експедитор (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Транс Лоджістікс») зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта (Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ») надавати транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта, у відповідності до Стандартів надання послуг.

Згідно пункту 2.2 Договору транспортного експедирування, Експедитор надає Клієнту, на умовах, передбачених цим договором, всі види допоміжних і супутніх послуг, пов`язаних з належним здійсненням транспортного експедирування та перевезенням вантажів, в тому числі, але не обмежуючись, виконує роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, сортуванням, складуванням, зберіганням вантажу; веде облік руху вантажу по маршруту слідування; організовує спеціалізовану охорону вантажу, а також його супровід силами Експедитора; здійснює перевірку і оформлення товаросупровідної документації, а також її розсилання за належністю; надає інші види супутніх послуг.

Згідно з пунктом 3.1.1 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов`язань за цим договором Експедитор: зобов`язаний відповідно до предмету Договору представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими третіми особами, пов`язаними з перевезенням, перевалкою і транспортно-експедиторським обслуговуванням (далі по тексту- ТЕО) зовнішньоторговельних вантажів Клієнта.

Відповідно до пункту 3.1.2 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов`язань за цим договором Експедитор: зобов`язаний надавати послуги з організації перевезення вантажу, вантажно розвантажувальних робіт, зберігання вантажу, а також проводити розрахунки з портами та іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням, в інтересах і за рахунок Клієнта.

Пунктом 4.2. Договору транспортного експедирування встановлено, що Послуги Експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, сплачуються Клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого Експедитором рахунку. У разі виникнення в Експедитора додаткових витрат, витрат по оплаті штрафів і проведенні інших платежів в інтересах Клієнта та пов`язаних з виконанням цього Договору, Експедитор виставляє Клієнту додатковий рахунок, який оплачується Клієнтом.

З огляду на викладене, суд погоджується з позивачем, що Експедитор надає декларанту комплексну послугу з експедирування вантажу від постачальника до покупця. При цьому експедитор самостійно вживає заходи щодо організації такого перевезення, в тому числі укладає договору з третіми особами, несе всі необхідні витрати на користь таких осіб. За результатами перевезення експедитор виставляє покупцю рахунок на оплату транспортних послуг, який містить всі складові витрат, пов`язаних з таким перевезенням. При цьому декларант самостійно не укладає жодних додаткових договорів з іншими особами та не здійснює жодних оплат на користь таких осіб. Відповідний виставлений рахунок експедитора містить загальну вартість перевезення.

Щодо підтвердження витрат на транспортування товарів, судом встановлено, що позивачем для підтвердження витрат на транспортування при митному оформленні товару було надано Рахунок на оплату №832 від 25.03.2026 від експедитора, який містить детальну вартість кожного виду транспортних витрат та охоплює транспортні послуги за весь маршрут транспортування товарів від постачальника до митної території України, а саме включає в себе такі послуги:

- експедиційна винагорода на території України (2000,00 грн);

- транспортно-експедиційне обслуговування на території України (6476,66 грн);

- морське перевезення за межами державного кордону України (251444,86 грн);

- локальні портові витрати за межами державного кордону України (50816,02 грн).

Також для підтвердження транспортних витрат митному органу було надано Довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу Вих. №2703/2 від 27.03.2026, відповідно до якої вартість транспортних витрат з перевезення вантажу згідно договору транспортного експедирування №21072023-01 від 21 липня 2023р., по коносаменту №AKKNBO26000605/BW26010890A в контейнері CAIU4669130, за маршрутом Ningbo (Китай) - Чорноморськ (Україна) складають:

локальні портові витрати в Китаї – 50816,02 грн.;

від порту Ningbo (Китай) до порту Чорноморську (Україна) – 251444,86 грн.

Суд вважає перелічені докази достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування.

Частина 2 статті 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказаною нормою не встановлено конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом документи є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду у від 31 травня 2019 року справа №804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, а від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15 ; від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18. Постанова від 03 лютого 2021 у справі № 810/4441/16; від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14; Постанова від 13 січня 2022 справа № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 року.

Таким чином, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність можливості провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування.

Відповідно до п. 4.4. Договору транспортного експедирування, клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку. Клієнт погоджується, що в тому числі, але не виключно, рахунок вважається отриманим клієнтом в день його відправлення Експедитором з використанням засобів електронного зв`язку.

Таким чином, договором передбачений порядок оплати як на умовах 100% передплати так і за фактом надання послуг. Але у будь-якому випадку така оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку. Тобто твердження відповідача про необхідність надання платіжних документів в цій частині є безпідставними.

Ще однією з підстав для коригування митної вартості товарів в оскаржуваному рішенні вказано, що Інвойсом визначено строк оплати – 180 днів з дати інвойсу. Вказана схема розрахунків за поставлений товар суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 4.1. Контракту № 1 покупець сплачує 100% суми, зазначеної в інвойсі протягом 90 календарних днів з дня завершення оформлення документів з митного очищення вантажу.

Додатковою угодою від 06.02.2026 визначено, що умови оплати визначаються в інвойсах.

При цьому, суд звертає увагу, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.

Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.

Сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Крім того, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг це вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов. При цьому, об`єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів, тобто є матеріальні предмети, які застосовуються для реалізації виробничої чи господарської діяльності та призначені для тривалого використання. При цьому, згідно інвойсів позивачем було імпортовано на територію України тканини, які за своїми фізичними властивостями не є основними засобами в розумінні Закону України "Про фінансовий лізинг".

Митний орган, вказуючи про прихований лізинг, не конкретизує ознаки лізингової операції в контракті №1 від 18.07.2025. Отже суд вважає необґрунтованими такі твердження митного органу і не приймає їх до уваги.

Щодо покликань відповідача на недоліки сертифікатів про походження товару №26C700001262/00119, то суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 53 МК України, сертифікат відсутній в переліку документів, на підставі яких встановлюється митна вартість.

Відповідно до пп. а) п. А7 Інкотермс 2020 щодо умов поставки FOB продавець повинен сплатити та здійснити всі формальності з очищення для експорту, які вимагаються країною експорту, такі як: експортна ліцензія; контроль безпеки товару при експорті; передвідвантажувальна інспекція; і будь-який інший офіційний дозвіл.

Суд погоджується з доводами позивача, що саме продавець RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd є відповідальною особою за оформлення документів з експорту, в тому числі щодо оформлення сертифікату про походження товару.

За наведеного, суд дійшов висновку, що вказані документи не містять розбіжностей та у них відображені всі необхідні відомості щодо вартості перевезеного товару.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копій митних декларацій, що були підставою для коригування митної вартості товарів до суду відповідачем не надано.

У постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Отже, судом встановлено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2026/000081/2 від 05.04.2026 прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірне рішення про коригування митної вартості №UA500020/2026/000081/2 від 05.04.2026.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 5158,59 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (65026, м. Одеса, Грецька пл., 1, оф. 201-Б, код ЄДРПОУ 44601800) до Одеської митниці (65078, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2026/000081/2 від 05.04.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (65026, м. Одеса, Грецька пл., 1, оф. 201-Б, код ЄДРПОУ 44601800) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5158,59 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені статтею 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.