Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №420/4461/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4461/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

У лютому 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить суд:

1.визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 19.05.2023, з 18.06.2025 по 18.12.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахування положень пункту 4 постанови Кабінетц Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб ряжового і начальницького складут та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);

2. зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпеченняза період з 29.01.2020 по 19.05.2023, з 18.06.2025 по 18.12.2025, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного каледнраного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням виплачених сум.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що з 09.03.2010 по 17.12.2025 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, в тому числі з 11.09.2010 по 17.12.2025 у Військовій частині НОМЕР_1 , та відповідно до наказу №960-ОС від 18.12.2025 був з військової служби.

При цьому відповідач, починаючи з 01.01.2020 розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, в той час як мав застосовувати в якості розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму встановлений для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року.

На підтвердження своїх доводів посилається на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 (в подальшому залишена без змін постановою Верховного Суду № 826/6453/18 від 20.10.2022) визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

Таким чином, з 29.01.2020 відновлена дія п.4 постанови КМУ №704 від 30.08.2017 у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням із застосування в якості розрахункової величини – розміру прожиткового мінімуму визначеного станом на 01 відповідного календарного року.

Позивач звертає увагу, що редакція законів України про державний бюджет на 2021-23, 2025 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення.

Відтак, протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби його грошове забезпечення мало обчислюватися згідно з пунктом 4 постанови КМ України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, відповідно.

Враховуючи, що розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою позивача, зокрема грошової допомоги для оздоровлення та премії, мали обраховуватись з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2021-2023, 2025), на відповідний тарифний коефіцієнт, наявні правові підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату також й інших складових отримуваного позивачем у спірному періоді грошового забезпечення, включаючи основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види, у вигляді премії та грошової допомоги для оздоровлення.

Ухвалою суду від 23.02.2026 суд прийняв позовну заяву та відкрив спрощене провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вважаючи позовні вимоги необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні позову та вказує, що внаслідок прийняття рішенням у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» був скасований, внаслідок чого і виникли передумови для виникнення спірної ситуації.

Однак, за доводами відповідача, вказані обставини свідчать про виникнення правової колізії, яка полягає в тому, що пункт 6 постанови КМУ від 21 лютого 2018 року №103 скасований в повному обсязі за рішенням суду, в тому числі і пункт 3 Змін, яким були внесені зміни в пункт 4 Постанови №704. У той же час, Кабінетом Міністрів України не було внесено зміни в пункт 4 Постанови №704 та фактичне право застування вказаного пункту відбувалось в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. При цьому, визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом.

Крім того, як вказує відповідач, Військова частина НОМЕР_1 фінансується з державного бюджету та в період з 2018 по даний час отримує фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовців виходячи з розміру 1762 гривні, не може нести відповідальність за правову колізію, яка стала передумовою виникнення спірних правовідносин та була належним чином вирішена лише 20.05.2023. Позивач у спірні періоди в повному обсязі отримував грошове забезпечення за виконання своїх службових обов`язків. Наразі відповідач позбавлений можливості в умовах воєнного стану виплачувати за рахунок наявних у нього бюджетних коштів, які направленні на його належне функціонування та забезпечення умов для відбиття військової агресії російської федерації на виплати грошового забезпечення у розмірі більшому ніж 1762 гривні.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній документі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 11.09.2010 по 17.12.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін ДПСУ).

Згідно копії витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2025 №960-ОС, позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17.02.2025, у зв`язку із звільненням в запас ЗСУ.

Листом від 21.01.2026 №09/Н-13/68 про результати розгляду звернення позивача, відповідач повідомив, що розрахунки належних видів грошового забезпечення за період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 проведені залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації у відповідності до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306. Для узагальнення інформації про розмір грошового забезпечення в тому числі інформації про розміри посадових окладів, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт за період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2020 року по день виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення, були надані архівні відомості з січня 2020 по травень 2025.

Згідно наявних у справі копій архівних відомостей з січня 2020 року по грудень 2020 року, з січня 2021 року по грудень 2021 року, з січня 2022 року по грудень 2022 року, з січня 2023 року по грудень 2023 року та з січня 2025 року по грудень 2025 року вбачається, що складові грошового забезпечення позивача, виплаченого йому у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 18.12.2025, у тому числі розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, інші розміри основних та додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, включаючи премії, додаткові одноразові види ГЗ (грошова допомога дл оздоровлення), які були виплачені у вказаних періодах, нрараховувались виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 та із розрахункової величини -1762 грн.

Вважаючи таку поведінку відповідача у спірних правовідносинах протиправною та протиправним застосування для обрахунку розмірів складових грошового забезпечення, отримуваного позивачем протягом спірного періоду, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 та розрахункової величини 1762 грн, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, пункт 4 постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.", тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно п. 3 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинність 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року, у справі № 240/4946/18, щодо застосування п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Отже, суд зауважує на неможливості застосування приміток та мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру складових грошового забезпечення позивача у спірному періоді, водночас звертає увагу на те, що прохання позивача перерахувати його грошове забезпечення обґрунтоване тим, що розрахунковою величиною має бути саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Оцінюючи доводи сторін з урахуванням викладеного вище суд вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Отже, з 29.01.2020р. відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови КМ України №704 втратили чинність.

Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Окрім того суд зауважує, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та в подальшому закони про бюджет на наступні роки таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.

Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).

Отже, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Судом встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців у 2021-2023 роках, є більшим ніж в 2018 році (1762 грн).

Таким чином, з починаючи з 29.01.2020 та у подальшому протягом 2022-2023 років по 19.05.2023 включно, визначення розмірів складових грошового забезпечення позивача (посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями) мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.

Втім, відповідачем ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін ДПСУ) при розрахунках та виплаті ОСОБА_1 протягом періоду починаючи з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, та інш.), застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018, який становить - 1762,00 грн., що з огляду на викладене вище не узгоджується з приписами чинного законодавства, свідчить про протиправну поведінку відповідача у спірних правовідносинах, вчинених ними дій не на підставі, не у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, отже в указаній частині позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.

Що стосується перерахунку грошового забезпечення позивача за період починаючи з 18.06.2025 по 18.12.2025 суд враховує, що 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Суд також приймає до уваги, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/25, визнано протиправним та скасовано п. 2 постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Разом з цим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026, касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено.

Відтак, як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на теперішній час, Постанова КМУ №481, згідно з приписами якої з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру - 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, вважається чинною, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачем його прав у вигляді обрахунку та виплати його грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 18.12.2025 виходячи із розрахункової величини 1762 грн.

Також, суд враховує, що порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція №558).

З матеріалів справи вбачається, що у спірному періоді грошове забезпечення позивача включало посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за вислугу років, премію, а також виплачувалася грошова допомога на оздоровлення.

Проаналізувавши приписи глави 1, 2, 14 розділу III Інструкції №558 суд зазначає, що розміри премії, надбавок, зокрема надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби тощо, обраховуються виходячи із розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням.

Преміювання військовослужбовців здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків річного фонду посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення (п.1)

Розмір премії у відсотках до посадового окладу встановлюється військовослужбовцям індивідуально щомісяця за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) - за рішенням начальників вищого рівня. (п.3).

Також, главою 7 розділу IV Інструкції Інструкція №558 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відтак, розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення - грошової допомоги для оздоровлення, премії позивача підлягають обчисленню з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, розрахованих із прожиткового мінімуму, визначеного законом на 1 січня відповідного календарного року.

Отже, указані виплати також залежать від розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що з огляду на те, що відповідач протягом спірного періоду з 29.01.2020 по 19.05.2023 неправильно визначав розміри складових грошового забезпечення позивача, у зв`язку із чим основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові його види обраховувались у занижених розмірах, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача у цій частині.

Водночас, оскільки у період з 20.05.2023 діяла Постанова КМУ №481, якою було внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та станом на час виникнення спірних правовідносин з 18.06.2025 по 18.12.2025 та так само і на теперішній час, з урахуванням постанови КАС ВС від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, є чинною, суд вважає вимоги позивача в частині перерахунку грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 18.12.2025 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За наведених обставин, суд прийшов висновку про часткове задоволення позову лише за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують права позивача на отримання грошового забезпечення, виплаченого їй у період з 29.01.2020 по 19.05.2023, розрахованого із застосуванням розрахункової величини для обрахунку основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, не доводять правомірності його дій щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, розрахованого із застосуванням в якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн., спростовуються викладеним вище, та ґрунтуються на хибному тлумаченні норм законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у цій частині не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (з урахуванням щомісячних основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення) без врахування розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які розраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про Державний бюджет україни на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення (з урахуванням щомісячних основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення) з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про Державний бюджет україни на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: НОМЕР_2 прикордонний загін державної прикордонної служби Україгни (Військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА