Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №420/10504/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10504/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токмілової Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопал" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопал" до Одеської митниці, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000060/2 від 25.02.2026 та №UA500500/2026/000059/2 від 25.02.2026.

Ухвалою суду від 13.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06.05.2026 від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» (Покупець) та Фірмою «SHANGHAI ANGMI NEW MATERIAL CO., LTD » (Продавець, Китай) 01.02.2025 було укладено Контракт №TER/ANG-2025, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець оплачує та отримує товар: крайка ПВХ та ABS в кількості та асортименті згідно з Інвойсами, які виставляються для кожного контейнера та є невід`ємною частиною цього Контракту. Загальна сума Контракту складає 490 000,00 (чотириста дев`яносто тисяч) доларів США. Вартість тари, упаковки, маркування, виготовлених відповідно до умов цього Контракту, включається у вартість товару. На виконання Контракту та з метою здійснення митного оформлення товарів, представником Позивача, (декларантом) було подано митні декларації в яких митна вартість товару була визначена за ціною інвойсу (рахунку-фактури). Для здійснення митного оформлення товару Позивачем були надані митні декларації №26UA500500005958U8 від 25.02.2026 та №26UA500500005960U0 від 25.02.2026. Незважаючи на надані, в повному обсязі, документи Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів. Внаслідок чого Позивачем були отримані: Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2026/000060/2 від 25.02.2026 року, та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000126, яким було скориговано митну вартість на підставі ЕМД №UA500500/2025/34394 від 03.11.2025 року, де митна вартість такого товару становить 2,0177 дол. США за кг. Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2026/000059/2 від 25.02.2026 року, та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000124, яким було скориговано митну вартість на ЕМД №UA500500/2025/034394 від 03.11.2025 року, де митна вартість такого товару становить 2,0177 дол. США за кг.

Позивач не погоджується із підставами для винесення Відповідачем рішень про коригування митної вартості №UA500500/2026/000060/2 від 25.02.2026 та №UA500500/2026/000059/2 від 25.02.2026 за поданими митними деклараціями.

06.05.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 МК України. Оскільки у документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частини 2-4 статті 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів частини 6 статті 54 МК України були підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

01.02.2025 між ТОВ "ТЕРМОПАЛ" (Покупець) та фірмою SHANGHAI ANGMI NEW MATERIAL CO., LTD, Китай (Продавець) укладено контракт №TER-ANG-2025 відповідно до якого Продавець продає, а Покупець сплачує та отримує товар: крайка ПВХ та ABS у кількості та асортименті згідно з Інвойсами, які виставляються для кожного контейнера та є невід`ємною частиною цього Контракту.

Пунктом 2 Контракту встановлено, що загальна вартість товару, що продається за цим контрактом, становить 490000 доларів США. Вартість тари, упаковки, маркування, вироблених відповідно до умов цього Контракту, включається до вартості товару.

Ціна товару встановлюється в доларах США та включає умови поставки. Ціни та умови поставки згідно з "ІНКОТЕРМС-2010" оговорюються в Інвойсах. (пункт 3 Контракту)

Оплата за цим контрактом провадиться проти Інвойсів, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Покупець зобов`язується оплачувати інвойси в такому порядку: 30% передоплата, 70% під час/до завантаження товару. Валюта платежу – долар США (пункт 4 Контракту).

Упаковка товару має бути вироблена Продавцем у тару, маркування якої має відповідати вимогам, що потребує законодавство України. Витрати з упаковки та маркування товару входять до його вартості. Продавець повністю несе відповідальність за цілісність та якість Товару, а також його упаковку, яка повинна забезпечити збереження та товарний вигляд Товару під час його транспортування та зберігання. Товар маркується згідно з вимогами Покупця (пункт 7 Контракту).

На виконання умов Контракту було виставлено Інвойс № AM-297-2025101604-005-2 від 08.12.2025, яким сторони узгодили номенклатуру, кількість та ціну Товару. Так, загальна вартість товару становить 34667,20 дол. США.

25.02.2026 декларантом позивача з метою здійснення митного оформлення поставленого товару до Одеської митниці була подана митна декларація 26UA500500005960U0.

Митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.12.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № AM-297-2025101604-005-2 від 08.12.2025;

- Домашній коносамент (House bill of lading) №HS125112430A від 11.12.2025;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №7654 від 17.02.2026;

- Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №26ROCT1900F10858K6 від 23.02.2026;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №25C267000171/00052 від 19.12.2025;

- Статус особи, яка подає митну декларацію №1;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №184 від 17.10.2025;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №196 від 25.11.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №406 від 18.02.2026;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1802-3 від 18.02.2026;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №TER-ANG-2025 від 01.02.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №0309-57/25sm від 03.09.2025;

- Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат №25C267000171/00052 від 19.12.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення №223120250004953284 від 08.12.2025.

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

1) У наданому пакувальному листі від 08.12.2025 б/н та рахунку-фактурі (інвойсі) від 08.12.2025 № AM-297-2025101604-005-2 зазначений Контракт від 25.05.2025 №TER-AM-2025, проте до митного оформлення наданий Контракт від 01.02.2025 №TER-ANG-2025. Заявленим в митній декларації Контрактом від 01.02.2025 №TER ANG-2025 суб`єкт заявляє що зовнішньоекономічна операція здійснюється в рамках саме цього Контракта, але зазначення в комерційних документах іншого Контракту від 25.05.2025 №TER-AM-2025 унеможливлює перевірку правильності визначення митної вартості товару у зв`язку з невизначеними умовами зовнішньоекономічної операції;

2) До митного оформлення подана платіжна інструкція від 17.10.2025 №184, яку неможливо зв`язати до даної зовнішньоекономічної поставки у зв`язку з ранішньою датою проведення оплати (17.10.2025) та призначенням платежу (Контракт від 01.02.2025 №TER-AGN-2025, який не має жодного відношення до даної поставки);

3) До митного оформлення подана платіжна інструкція від 25.11.2025 №196, яку неможливо зв`язати до даної зовнішньоекономічної поставки у зв`язку з призначенням платежу (Контракт від 01.02.2025 №TER-AGN-2025, який не має жодного відношення до даної поставки) та сумою оплати за товар;

4) У поданій довідці про транспортні витрати від 18.02.2026 № 1802-3 витрати на перевезення вантажу зазначені по коносаменту №HS125112430, проте до митного оформлення поданий коносамент від 11.12.2025 № HS125112430A;

5) Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

6) В графі 44 митної декларації зазначений договір на перевезення від 03.09.2025 № 0309-57/25sm, проте до митного оформлення документ не поданий, що унеможливлює перевірку складових митної вартості, у зв`язку з невизначеністю умов оплати.

25.02.2026 Одеською митницею за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення №UA500500/2026/000059/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

На виконання умов Контракту було виставлено Інвойс № AM-297-2025101604-005-1 від 08.12.2025, яким сторони узгодили номенклатуру, кількість та ціну Товару. Так, загальна вартість товару становить 32553,10 дол. США.

25.02.2026 декларантом позивача з метою здійснення митного оформлення поставленого товару до Одеської митниці була подана митна декларація №26UA500500005958U8.

Митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.12.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № AM-297-2025101604-005-1 від 08.12.2025;

- Домашній коносамент (House bill of lading) № HS125112430B від 11.12.2025;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №6642 від 17.02.2026;

- Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) № 26ROCT1900B10860K4 від 18.02.2026;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №25C267000171/00053 від 19.12.2025;

- Статус особи, яка подає митну декларацію №1;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №184 від 17.10.2025;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №196 від 25.11.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №403 від 18.02.2026;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1802-2 від 18.02.2026;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №TER-ANG-2025 від 01.02.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №0309-57/25sm від 03.09.2025;

- Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат №25C267000171/00028 від 01.09.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення № 223120250004953286 від 08.12.2025.

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

1) У гр.44 мд №26UA5005000/2026/005958 декларантом було вказано та надано до митного оформлення контракт № TER-ANG-2025 від 01.02.2025, але в інвойсі № AM-297-2025101604-005-1 від 08.12.2025 р. та пакувальному листі б/н від 08.12.2026 зазначено контракт № TER-AМ-2025 від 25.05.2025, в банківських платіжних документах № 184 від 17.10.2025 та 196 від 25.11.2025- у графі «Призначення платежу», вказано Контракт № TER-AGN-2025 від 01.02.2025, тобто, за однією зовнішньоекономічною операцією в наданих до митного оформлення документах встановлено посилання на три окремих контракта, що унеможливлює перевірку правильності визначення митної вартості товару у зв`язку з невизначеними умовами зовнішньоекономічної операції;

2) В експортної декларації № 223120250004953286 від 08.12.2025, згідно наданого перекладу - умови поставки FOB порт відправлення – Яншань, що не відповідає відомостям вказаним в поданій декларації - FOB SHANGHAI. Крім того в зазначеній декларації відсутні відмітки митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації, внаслідок чого, вона не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість товару;

3) Банківські платіжні документи № 184 від 17.10.2025 та 196 від 25.11.2025, не можуть бути взято до уваги у якості таких, що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, оскільки у графі «Призначення платежу», зазначено Контракт № TER-AGN-2025 від 01.02.2025, що не відповідає номеру контракту наданого до оформлення та відсутнє посилання на інвойс, що не відповідає вимогам пункту 15 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216;

4) Пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, як складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно довідки про транспортні витрати № 1802-2 від 18.02.2026, вартість комплексу послуг на території Румунії склала 30583,20 грн, а у рахунку на оплату № 403 від 18.02.2026 вказана сума стосується транспортно-експедиторських послуг, без зазначення витрат на вивантаження з судна контейнеру UNIU3316642 та навантаження на автомобіль BH4268OC/ BH3039XH в порту Констанца. Крім того, в графі 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 25.02.2026 № UA500500/2026/005958, відсутні відомості про витрати на навантаження, вивантаження та обробку, що може свідчити про невідповідність даним про вартість перевезення фактичним затратам у зв`язку із наявністю додаткових витрат на транспортування;

5) Згідно п. 2.4.1 договору транспортного експедирування № 0309-57/25sm від 03.09.2025, клієнт (ТОВ "ТЕРМОПАЛ") зобов`язаний надати експедитору заявку на надання транспортно-експедиційних послуг, а згідно п. 2.4.4 клієнт відшкодовує експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, згідно рахунків організацій, що здійснювали вантажні операції, але зазначені документи до митного оформлення не надавались;

6) У поданій довідці про транспортні витрати від 18.02.2026 № 1802-2 витрати на перевезення вантажу зазначені по коносаменту №HS125112430, проте до митного оформлення поданий коносамент від 11.12.2025 № HS125112430В.

25.02.2026 Одеською митницею за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення №UA500500/2026/000060/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

Позивач не погоджується з прийнятими відповідачем Рішеннями про коригування заявленої митної вартості товарів і вважає їх протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктом 23-24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до статті 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень №UA500500/2026/000060/2 від 25.02.2026 та №UA500500/2026/000059/2 від 25.02.2026 зазначено те, що платіжні інструкції №184 від 17.10.2025 та №196 від 25.11.2025 не можуть бути взято до уваги у якості таких, що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, оскільки у графі «Призначення платежу», зазначено Контракт № TER-AGN-2025 від 01.02.2025, що не відповідає номеру контракту наданого до оформлення та відсутнє посилання на інвойс, що не відповідає вимогам пункту 15 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок №216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої Позивачем інформації про митну вартість товару.

Здійснюючи аналіз даної підстави, суд звертає увагу на пояснення позивача відносно того, що в дійсності у платіжних дорученнях №184 від 17.10.2025 та №196 від 25.11.2025, зазначене з посиланням на контракт №TER-AGN-2025 dd 01/02/2025, замість вірного фактичного номеру контракту №TER-ANG-2025 від 01.02.2025.

Як вказує позивач, зрозумівши, що працівником банку АТ «КРЕДОБАНК» вказуючи невірну назву контракту в призначені платежу №TER-AGN-2025, мав на увазі вірний номер контракту №TER-ANG-2025, замість помилкового «AGN».

Відповідно до сформованих платіжних доручень виданими банком АТ «КРЕДОБАНК» декларант ніяким чином не несе відповідальність за заповнення даного платіжного доручення.

Тим паче що співпадає дата такого контракту, визначені та сплачені суми Позивачем в необхідному розмірі згідно відомостей з положень контракту, інвойсу, пакувального листа та інших товаросупровідних документів.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020.

Враховуючи викладене, подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 (адміністративне провадження № К/9901/18495/19) за позовом ТОВ "ВІНДХЕНД ЮКРЕЙН" до Одеської митниці ДФС прийшов до висновку про те, що "наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару."

При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі №809/1469/16.

Відтак умови поставки та оплати за товар були виконані Позивачем в повному обсязі.

Відсутні підстави для сумнівів митного органу в реальності здійснення господарської діяльності, та досягнення всіх умов поданої до розмитнення поставки.

Необхідно також зауважити на положення пункту 4 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода обрання форми оплати між Сторонами за товар.

З огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги банківські платіжні документи з мотивів їх недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у них певних відомостей (реквізитів).

З викладеного вбачається, що у банківських платіжних документах, що підтверджують оплату за поставлений товар, вказані всі необхідні відомості щодо ототожнення цих документів та придбаного товару, а також підтверджують вартість товару, який було подано для здійснення митного оформлення.

Вищевказане також простовує доводи Одеської митниці щодо зазначення в інвойсах №AM-297-2025101604-005-1 від 08.12.2025, №АМ-297-2025101604-2 від 08.12.2025, пакувальних листах б/н від 08.12.2026 контракту №TER-AM-2025 від 25.05.2025, в той час як до митного оформлення було надано Контракт від 01.02.2025 №TER-ANG-2025.

Ще однією з підстав для прийняття рішення Одеської митниці №UA500500/2026/000060/2 від 25.02.2026 зазначено те, що в експортній декларації №223120250004953286 від 08.12.2025, згідно наданого перекладу - умови поставки FOB порт відправлення – Яншань, що не відповідає відомостям вказаним в поданій декларації - FOB SHANGHAI. Крім того в зазначеній декларації відсутні відмітки митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації, внаслідок чого, вона не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість товару.

Відповідно до умов контракту №TER-ANG-2025 від 01.02.2025, а саме пункту 3 ціна та умови поставки товару згідно з "ІНКОТЕРМС-2010" оговорюються в Інвойсах.

Так, у інвойсі №AM-297-2025101604-005-1 від 08.12.2025 визначено, що умовами поставки є FOB Shanhai.

Експортна декларація країни відправлення не належить до документів, обов`язкове подання яких передбачене частиною другою статті 53 МК України, а тому відомості у такому документі самі по собі не можуть бути визначальною підставою для витребування додаткових документів чи коригування митної вартості.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 815/648/17, відповідно до якого декларація країни відправлення не є документом, що підлягає обов`язковому поданню при митному оформленні товарів.

Стосовно зауважень Одеської митниці щодо витрат на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 6 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, на який посилається Одеська митниця в оскаржуваному рішенні, до документів які містять відомості про транспорті витрати можуть належати перелічені документи, однак цей перелік, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним та обов`язковим.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надані контролюючому органу довідки про транспортні витрати від 18.02.2026 №1802-2 та №1802-3 є належними та допустимими доказами розміру таких витрат, з огляду на наступне.

Так, довідкою про транспортні витрати від 18.02.2026 №1802-3 підтверджується, що транспортні витрати на перевезення вантажу, що прибув по коносаменту HS125112430, що пройшов за маршрутом Shanghai, China – Constanza, Romania в контейнері UNIU3317654 склали 103982,85 грн. Вартість комплексу послуг на території Румунії, контейнер UNIU3317654 склала 30583,20 грн. Вартість автоперевезення за маршрутом Constanza, Romania – митний перехід Орловка, авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Довідкою про транспортні витрати від 18.02.2026 №1802-2 підтверджується, що транспортні витрати на перевезення вантажу, що прибув по коносаменту HS125112430В, що пройшов за маршрутом Shanghai, China – Constanza, Romania в контейнері UNIU3316642 склали 103982,85 грн. Вартість комплексу послуг на території Румунії, контейнер UNIU3316642 склала 30583,20 грн. Вартість автоперевезення за маршрутом Constanza, Romania – митний перехід Орловка, авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

Крім того, декларантом позивача було надано до митного оформлення рахунок-фактуру №403 та №406 від 18.02.2026.

Суд зауважує, що із вищенаведених документів, підтверджується, що до вказаних витрат на транспортне перевезення до митної вартості увійшли всі витрати, які відбулись до митного оформлення товару. Тобто, до митної вартості товару були включені витрати до митного пункту в Україні.

Так, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару) та витрат на навантаження, а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, у митного органу були відсутні правові підстави вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат, а надані Позивачем документи в повному обсязі підтверджують вартість перевезення товару, в них не існує розбіжностей

Також, в оскаржуваних рішеннях Одеської митниці зазначено, що у довідках про транспортні витрати від 18.02.2026 №1802-2 та №1802-3 витрати на перевезення вантажу зазначені по коносаменту №HS125112430 та №HS25112430, проте до митного оформлення було подано коносамент від 11.12.2025 №HS125112430B та від 11.12.2025 №HS125112430A.

Як було вже зазначено судом, в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 (адміністративне провадження № К/9901/18495/19) за позовом ТОВ "ВІНДХЕНД ЮКРЕЙН" до Одеської митниці ДФС прийшов до висновку про те, що "наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару."

Разом з тим, стаття 53 МК України не визначає коносамент документом, який підтверджує митну вартість товару. За загальним визначенням коносамент це товаророзпорядчий документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. За своїм функціональним призначенням коносамент є розпискою судновласника, яка свідчить, що певні товари у зазначеній кількості та стані навантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення, або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення.

Отже, фактично коносамент підтверджує наявність договору морського перевезення, а не митної вартості імпортованого товару

Також в оскаржуваному рішенні №UA500500/2026/000060/2 митним органом зазначено, що «Згідно п. 2.4.1 договору транспортного експедирування № 0309-57/25sm від 03.09.2025, клієнт (ТОВ "ТЕРМОПАЛ") зобов`язаний надати експедитору заявку на надання транспортно експедиційних послуг, а згідно п. 2.4.4 клієнт відшкодовує експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, згідно рахунків організацій, що здійснювали вантажні операції, але зазначені документи до митного оформлення не надавались.»

Як було вже зазначено судом, витрати Позивача на транспортування підтверджуються рахунками на оплату та довідками про транспортні витрати, які надано Позивачем щодо послуг з перевезення вантажу.

Митне законодавство України не передбачає обов`язку декларанта надати митниці договори (рахунки тощо), укладені між третіми особами, які були залучені експедитором до надання послуги з міжнародного перевезення товару.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В оскаржуваному рішенні №UA500500/2026/000059/2 Одеська митниця також зазначила, що в графі 44 митної декларації зазначений договір на перевезення від 03.09.2025 №0309 57/25sm, проте до митного оформлення документ не поданий, що унеможливлює перевірку складових митної вартості, у зв`язку з невизначеністю умов оплати

Однак, суд зауважує, що зміст Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2026/000059/2 від 25.02.2026, Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000124, інформації з графи 44 Митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів №26UA500500005960U0 від 25.02.2026, та відомостями з графи 44 оформленої Митної декларації №26UA500500006163U2 по такій поставці, підтверджується наявність документу з кодом «m4301» - №0309-57/25sm від 03.09.2025, що є Договором про перевезення товарів укладеного між Позивачем та Експедитором.

Враховуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що надані декларантом митному органу документи містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями частини 2 статті 53 МК України для визначення вартості імпортованого товару.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «Термопал» митної вартості товару судом не встановлено.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копій митних декларацій, що були підставою для коригування митної вартості товарів до суду відповідачем не надано.

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Отже, судом встановлено, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000060/2 від 25.02.2026 та №UA500500/2026/000059/2 від 25.02.2026 прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірні рішення про коригування митної вартості №UA500500/2026/000060/2 від 25.02.2026 та №UA500500/2026/000059/2 від 25.02.2026.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 2967,79 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем вищезазначених документів до суду надано не було.

Таким чином, станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), який виконаний адвокатом за час розгляду справи, що є умовою відповідно до вимог частини 4 статті 134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги.

Відтак, на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопал» (65025, вул. 21 км Старокиївського шосе, буд. 30, м. Одеса, код ЄДРПОУ 31936337) до Одеської митниці (65078, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000060/2 від 25.02.2026 та №UA500500/2026/000059/2 від 25.02.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопал» (65025, вул. 21 км Старокиївського шосе, буд. 30, м. Одеса, код ЄДРПОУ 31936337) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2967,79 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені статтею 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.