Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №420/10394/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10394/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токмілової Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгова компанія" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгова компанія" до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000430/2 від 22.03.2026;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2026/000868 від 22.03.2026.

Ухвалою суду від 13.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24.04.2026 від представника Львівської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 15.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 01.11.2024 між компанією QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD, Китай (Продавець) та ТОВ "Південна торгова компанія" (Покупець) укладений контракт №S-QINGDAO24, пунктом 1.1 якого передбачено, що предмет цього Контракту складає продаж ланцюгів для мотоциклів та приводних зірочок для мотоциклів що виготовляються на заводах QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD, Китай, надалі іменовані як Товари, у кількості та за ціною, зазначеною у рахунках фактурах, що додаються до відвантаження, відповідно до цього контракту. До Львівської митниці декларантом позивача (ТОВ "С ТА К ЛОДЖІСТИК") подано митну декларацію №26UA209230025984U8 від 21.03.2026, у якій визначено вартість товарів за основним (першим) методом. Позивач зазначає, що ним було подано всі необхідні документи до митного органу, однак Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000430/2 від 22.03.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2026/000868 від 22.03.2026. Позивач вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, оскільки вони суперечать положенням законодавства України.

24.04.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України. Як уже зазначалось вище, нормами частин 1, 2 статті 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вищенаведений перелік документів є обов`язковим для надання при митному оформленні товару. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.08.2019 року у справі № 826/19400/15, де Верховний Суд зазначив, що «Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи». Отже, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, є коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

01.11.2024 між ТОВ "Південна торгова компанія" (Покупець) та компанією QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD (Китай) (Продавець) укладено контракт №S-QINGDAO24, предметом якого складає продаж ланцюгів для мотоциклів та приводних зірочок для мотоциклів, що виготовляються на заводах QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD (Китай), у кількості та за ціною, зазначеною у рахунках фактурах, що додаються до відвантаження, відповідно до цього контракту.

Очікувана кількість товарів, що поставляються: 10000 штук, очікувана загальна сума цього контракту: 900000,00 (доларів США). (пункт 1.2 Контракту).

Пунктом 2.1 Контракту встановлено, що ціна товарів, зазначених у пункті 1.1 цього Контракту та зазначена у рахунках-фактурах повинна бути встановлена у доларах США та розуміється як CFR Констанца, Румунія (Інкотермс-2020) та CFR Копер, Словенія (Інкотермс-2020).

Згідно пункту 5.1 Контракту Продавець поставить товар Покупцеві на умовах, визначених в інвойсі за кожним постачанням, відповідно до правил INCOTERMS-2020.

Передоплата за товар здійснюється у розмірі від 30 до 100% вартості товару по інвойсу. Оплата за товар за фактом здійснюється не пізніше ніж за 180 календарних днів з моменту оформлення митної декларації на території України.

На виконання умов Контракту було виставлено Інвойс №CHA250930 від 30.09.2025, яким сторони узгодили номенклатуру, кількість та ціну Товару. Так, загальна вартість товару становить 38870,04 дол. США.

21.03.2026 декларантом позивача подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД №26UA209230025984U8. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 30.09.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №CHA250930 від 30.09.2025;

- Коносамент (Bill of lading) №MEDUR9865318 від 31.12.2025;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №260119 від 15.03.2026;

- Статус особи, яка подає митну декларацію №2;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 10.10.2025;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 17.12.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №ТД-26/119 від 19.03.2026;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.09.2025;

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №ФЦ -129 від 17.03.2026;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №S-QINGDAO 24 від 01.11.2024;

- Договір про надання послуг митного брокера №Б19042025/2 від 19.04.2025;

- Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат №26C3702Q6489/00003 від 06.02.2026;

- Контрольний талон від 20.03.2026;

- Копія митної декларації країни відправлення №422720250001457132 від 28.12.2025.

Львівською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Декларантом позивача було надано до Львівської митниці договір про перевезення вантажів №А01112020-2 від 21.09.2020 (у новій редакції від 20.03.2026), рахунки на оплату ТОВ "Академія міжнародних транспортних перевезень" №364 від 18.03.2026 та №365 від 18.03.2026, додаткову угоду №2 від 20.03.2026 до договору про перевезення вантажів №А01112020-2 від 21.09.2020, додаток №1 до додаткової угоди №2 від 20.03.2026 до договору про перевезення вантажів №А01112020-2 від 21.09.2020.

Розглянувши подані документи, Львівською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2026/000868 від 22.03.2026 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000430/2 від 22.03.2026.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) експортна декларація країни відправлення 422720250001457132 не містить будь яких відміток митних органів країни відправлення щодо дати експорту товарів, вказані умови поставки CFR , але не зазначений географічний пункт поставки товару. У декларації відсутня дата експорту,у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Таким чином, експортна митна декларація країни відправлення не містить всіх відомостей необхідних для ідентифікації числових значень складових митної вартості по товару і не може бути використана митним органом як додаткова інформація.

2) поданий прайс-лист від 01.09.2025 який виданий для ТОВ "ПІВДЕННА ТОРГОВА КОМПАНІЯ" суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Даний «прайс-лист» містить суб`єктивний характер. У вищезгаданому прайс-листі зазначено широкий перелік умов поставок, відповідно до яких сформовано ціну товарів, а саме: CFR CONSTANTA, ROMANIA/ CFR КОНСТАНЦА, РУМУН1Я CFR KOPER , SLOVENIA/ CFR КОПЕР, СЛОВЕНІЯ DAP MALASZEWICZE, POLAND/ DAP МАЛАШЕВИЧІ, ПОЛЬЩА CFR GDANSK , POLAND/, CFR ГДАНСЬК, PL. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Очевидно, що, наприклад, вартість транспортування до порту КОНСТАНЦА (умови CFR CONSTANTA) та до порту Гданськ ( CFR GDANSK , POLAND) будуть відмінні. Проте, у прайс-листі наведено єдиний перелік цін. Отже, відомості, зазначені у прайс-листі, не дають можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції.

3) слід зазначити, що одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Разом з тим копія банківського платіжного документу ( Swift) б/н не може бути взятий до уваги в якості банківського платіжного документу, що стосується оцінюваного товару та підтверджує факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за таким банківським документом. Вищезазначене не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари мала бути здійсненна.

4) у Довідці про транспортні витрати № ТД-26/119 від 19.03.2026, зазначено транспортні витрати тільки по іноземній території. Тобто, зазначено не повні числові значення розміру транспортних витрат. Довідка про транспортні витрати не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а згідно з п.44.1 ст. 44 платникам податків забороняється формування показників митних декларації на підставі даних, не підтверджених первинними документами. Загальна примітка «використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку» Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ під пунктом 2 містить наступне положення: «Для цілей цієї Угоди митна адміністрація кожного члена використовує інформацію, підготовлену в спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні, які є доречними для відповідної статті». Оскільки документ під назвою «довідка про транспортні витрати» не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість наданих послуг з перевезення товару, відповідно до чинного законодавства України, він не може слугувати документом, що підтверджує числове значення відповідних витрат.

5) крім того, декларантом до митного оформлення не надано договір перевезення.

Також, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за власним бажанням декларантом надано висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. (Висновок Київської ТПП від 17.03.2026 №ФЦ-129). В наданому висновку експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет щодо цін на запасні частини до мотоциклів та їх аналоги, пропозиції з яких відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет-пропозиції не відображено в висновку (звіті). Згідно п.54 Національного стандарту №1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1 неможе засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Зауважено, що у висновку доєднаному до мд, відсутня сторінка із реквізитами експерта, який складав висновок, та заключними висновками.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим рішення про коригування митної вартості, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктом 23-24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до статті 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Однією з підстав для коригування митної вартості товарів в оскаржуваному рішенні вказано, що експортна декларація країни відправлення 422720250001457132 не містить будь яких відміток митних органів країни відправлення щодо дати експорту товарів, вказані умови поставки CFR , але не зазначений географічний пункт поставки товару. У декларації відсутня дата експорту,у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Таким чином, експортна митна декларація країни відправлення не містить всіх відомостей необхідних для ідентифікації числових значень складових митної вартості по товару і не може бути використана митним органом як додаткова інформація.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що відомості про митне оформлення товарів зазначених в копіях митних декларацій є загальнодоступними в мережі Інтернет на сторінці Митної Адміністрації Китайської Народної Республіки. Львівська митниця під час здійснення митного контролю товарів, зазначених в митних деклараціях мала можливість отримати інформацію про митне оформлення товарів, зазначених в копіях митних декларацій країни відправлення.

Крім того, суд звертає увагу, що такі документи як «експортна декларація країни відправлення» формується не покупцем товару, а саме митними органами країни відправлення, тобто Китайської Народної Республіки, а тому декларант не може нести відповідальність за належне заповнення інформації в такому документі.

Відтак, суд доходить висновку що такі твердження митного органу є помилковими.

Щодо умов поставки без зазначення географічного пункту, то суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи в інвойсі (invoice) №CHA250930 від 30.09.2025, якиц відноситься до основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, вказані умови поставки товарів - CFR Копер, тобто разом з географічним місцем поставки - Копер, Словенія.

В пакувальному листі б/н від 30.09.2025 вказані умови поставки товарів - CFR Копер, тобто разом з географічним місцем поставки - Копер, Словенія.

Отже, при сукупній оцінці наданих до митного органу вказаних документів можна встановити географічне місце поставки.

Крім того, згідно з пунктом 7.1 контракту, Сторонами погоджено, що приймання Товарів за кількістю та якістю буде здійснено за фактом доставки до порту призначення - Одеса (Чорноморськ), Україна, відповідно до товарно-транспортних документів.

Отже, в митній декларації країни відправлення у повній відповідності до умов контракту вказано Україну, як країну призначення. А тому, такі доводи митного органу відхиляються судом.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що "поданий прайс-лист від 01.09.2025 який виданий для ТОВ "ПІВДЕННА ТОРГОВА КОМПАНІЯ" суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Даний «прайс-лист» містить суб`єктивний характер. У вищезгаданому прайс-листі зазначено широкий перелік умов поставок, відповідно до яких сформовано ціну товарів, а саме: CFR CONSTANTA, ROMANIA/ CFR КОНСТАНЦА, РУМУН1Я CFR KOPER , SLOVENIA/ CFR КОПЕР, СЛОВЕНІЯ DAP MALASZEWICZE, POLAND/ DAP МАЛАШЕВИЧІ, ПОЛЬЩА CFR GDANSK , POLAND/, CFR ГДАНСЬК, PL. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Очевидно, що, наприклад, вартість транспортування до порту КОНСТАНЦА (умови CFR CONSTANTA) та до порту Гданськ ( CFR GDANSK , POLAND) будуть відмінні. Проте, у прайс-листі наведено єдиний перелік цін. Отже, відомості, зазначені у прайс-листі, не дають можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції".

Разом з митною декларацією (МД) №26UA209230025984U8 від 21.03.2026 декларантом до митниці поданий прайс-лист б/н від 01.09.2025.

В прайс-листі б/н від 01.09.2025 продавця товарів компанії QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD зазначені ціни за одиницю товару, які відповідають цінам за одиницю товару, зазначеним в інвойсі №CHA250930 від 30.09.2025.

Так в прайс-листі б/н від 01.09.2025 містяться найменування Продавця - QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD та його адреса, найменування Покупця - ТОВ "Південна торгова компанія" та його адреса; найменування товару – ланцюги та приводні зірочки для мотоциклів; дата випуску 2025; країна походження - Китай; виробник - QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD; контракт №S-QINGDAO 24 від 01.11.2024; умови поставки товарів CFR Копер, Словенія; DAP Малашевичі, Польща; CFR Гданськ, Польща; CFR Констанца, Румунія.

Таким чином, відомості, зазначені у прайс-листі б/н від 01.09.2025 продавця товарів компанії QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD, Китай відповідали інформації, наведеній у інвойсі №CHA250930 від 30.09.2025, а отже підтверджували відомості про митну вартість товару, заявлену декларантом до Львівської митниці.

Таким чином, факт видачі продавцем компанією QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD, Китай прайс-листа б/н від 01.09.2025 за контрактом №S-QINGDAO 24 від 01.11.2024 із зазначенням в ньому ТОВ "Південна торгова компанія" як покупця товарів не міг бути підставою для його неврахування відповідачем під час здійснення контролю митної вартості товарів.

Стосовно тверджень митного органу про те, що «одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Разом з тим копія банківського платіжного документу ( Swift) б/н не може бути взятий до уваги в якості банківського платіжного документу, що стосується оцінюваного товару та підтверджує факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі Положення № 2), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі – Постанова № 216), не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за таким банківським документом. Вищезазначене не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари мала бути здійсненна», суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI до документів, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, відносяться банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Пунктом 6 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України віл 28.07.2008 № 216 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 № 910/15601) (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) передбачено, що ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.

Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Згідно з пунктом 29 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України віл 28.07.2008 № 216 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 № 910/15601) платник має право ініціювати платіжні операції іноземній валюті або банківських металах за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг платника, у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг платника.

Пунктом 30 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України віл 28.07.2008 № 216 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 № 910/15601) передбачено, що банк зараховує суму платіжної операції на рахунки банку, розрахункові рахунки небанківських надавачів платіжних послуг та рахунки отримувачів на підставі отриманих SWIFT-повідомлень (далі - повідомлення), у яких обов`язково зазначені: для отримувачів - юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі підприємець) - унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище та власне ім`я та номер рахунку отримувача і призначення платежу.

Разом з митною декларацією (МД) №26UA209230025984U8 від 21.03.2026 декларантом та його уповноваженою особою до митниці подане SWIFT-повідомлення № б/н від 10.10.2025 та від 17.12.2025.

Вищевказані SWIFT-повідомлення містятьть усі реквізити, передбачені пунктом 30 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України віл 28.07.2008 № 216 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 № 910/15601), та підтверджують факт оплати за оцінюваний товар

Норми пункту 30 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України віл 28.07.2008 № 216 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 № 910/15601) не містять вимог щодо наявності у SWIFT-повідомленні відміток виконавця надавача платіжних послуг.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі №280/1853/19 зазначив, що повідомлення, сформовані за результатами здійснення переказів в іноземній валюті, в тому числі за допомогою системи SWIFT, за умови наявності у них всіх реквізитів, що дозволяють ідентифікувати здійснення такої операції, можуть вважатись належним документом, що підтверджує факт оплати за товар. Колегія суддів відхилила посилання скаржника на недотримання позивачем вимог Постанови №78 в частині накладення електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) на платіжні доручення, оскільки засади використання сервісу «Інтернет-банкінг» передбачають використання означеного сервісу із використанням ЕЦП, відтак, роздруківки платіжних доручень здійснені з означеного сервісу слід вважати такими, що здійснені з накладенням ЕЦП.

Так, в митній декларації (МД) №26UA209230025984U8 від 21.03.2026 декларантом та його уповноваженою особою були заявлені до митного оформлення товари, зазначені в інвойсі (invoice) №CHA250930 від 30.09.2025, наведені відомості про митну вартість цих товарів та документи, які її підтверджують.

Таким чином, подане декларантом та його уповноваженою особою до Львівської митниці SWIFT-повідомлення № б/н від 10.10.2025 та від 17.12.2025 підтверджують здійснення ТОВ "Південна торгова компанія" оплату компанії QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD (Китай) в розмірі 38868 доларів США, що відповідає умовам пункту 8.1 контракту № S-GALILEO 24 від 17.01.2024, який передбачає можливість здійснення передоплати за товар у розмірі від 30 до 100% вартості товару по інвойсу, так і оплати товарів за фактом, та підтверджує числове значення митної вартості товарів, а тому банківські платіжні документи (SWIFT-повідомлення) № б/н від 09.12.2025 не міг бути підставою для коригування митним органом митної вартості товарів та для відмови у митному оформленні товарів.

Отже, подане декларантом разом з митною декларацією (МД) №26UA209230025984U8 від 21.03.2026 SWIFT-повідомлення № б/н від 10.10.2025 та від 17.12.2025 містили достовірну інформацію щодо суми здійсненої оплати за товар, та не давало підстав для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також не могло бути причиною для коригування митної вартості та для відмови у митному оформленні товарів.

Ще однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення, митним органом зазначено те, що у Довідці про транспортні витрати № ТД-26/119 від 19.03.2026, зазначено транспортні витрати тільки по іноземній території. Тобто, зазначено не повні числові значення розміру транспортних витрат. Довідка про транспортні витрати не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а згідно з п.44.1 ст. 44 платникам податків забороняється формування показників митних декларації на підставі даних, не підтверджених первинними документами. Загальна примітка «використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку» Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ під пунктом 2 містить наступне положення: «Для цілей цієї Угоди митна адміністрація кожного члена використовує інформацію, підготовлену в спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні, які є доречними для відповідної статті». Оскільки документ під назвою «довідка про транспортні витрати» не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість наданих послуг з перевезення товару, відповідно до чинного законодавства України, він не може слугувати документом, що підтверджує числове значення відповідних витрат.

Суд зазначає, що згідно з пунктами 5, 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Разом з митною декларацією (МД) №26UA209230025984U8 від 21.03.2026 декларантом до митниці подані, серед іншого, наступні документи (копії документів) (графа 44 МД): коносамент №MEDUR9865318 від 31.12.2025, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №260119 від 15.03.2026, довідка ТОВ "Академія міжнародних транспортних перевезень" про транспортні витрати №ТД-26/119 від 15.03.2026.

На вимогу Львівської митниці декларант - ТОВ "Південна торгова компанія" (ТОВ "С ТА К ЛОДЖІСТИК") надіслав до митниці наступні документи: договір про перевезення вантажів №А01112020-2 від 21.09.2020 (у новій редакції від 20.03.2026), рахунки на оплату ТОВ "Академія міжнародних транспортних перевезень" №364 від 18.03.2026 та №365 від 18.03.2026, додаткову угоду №2 від 20.03.2026 до договору про перевезення вантажів №А01112020-2 від 21.09.2020, додаток №1 до додаткової угоди №2 від 20.03.2026 до договору про перевезення вантажів №А01112020-2 від 21.09.2020.

Так, в довідці ТОВ "Академія міжнародних транспортних перевезень" про транспортні витрати №ТД-26/119 від 19.03.2026 зазначено, що вартість послуг з організації автоперевезення контейнера 20'MEDU2378076 за CMR №260119 за межами України до митного кордону за маршрутом Копер (Словенія) – ЧОП (Тиса) (Україна) тягачем SCANIA R450, державний номер НОМЕР_1 та напівпричепом KOEGEL S 24-2, державний номер НОМЕР_2 складає 83086,92 грн без ПДВ. Страхування вантажу за межами митної території України не проводилось. Вартість доставки визначена з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт.

Отже, довідка ТОВ "Академія міжнародних транспортних перевезень" про транспортні витрати №ТД-26/119 від 19.03.2026 містила саме відомості про розмір витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, які згідно з пунктами 5, 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI включаються до митної вартості товарів.

Оскільки у відповідності до положень пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI витрати на транспортування товарів після ввезення на митну територію України не включаються до митної вартості товарів, то відсутність в довідці ТОВ "Академія міжнародних транспортних перевезень" про транспортні витрати №ТД-26/119 від 19.03.2026 відомостей про витрати на транспортування товарів після ввезення на митну територію України не могла бути підставою для коригування митним органом митної вартості товарів та для відмови у митному оформленні товарів.

Крім того, в рахунках на оплату від ТОВ "Академія міжнародних транспортних перевезень" №364 та №365 від 18.03.2026 були виділені витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України (вартість перевезення контейнера MEDU2378076 тягачем ВН7802ТК/ВН8802ХG до кордону України за маршрутом Копер (Словенія) - Чоп (Тиса) (893 км) у розмірі 71440,00 грн. без ПДВ (71 440,00 грн. та 11646,92 грн. експедиторські послуги за контейнер MEDU2378076) та витрати на транспортування після ввезення товарів на митну територію України (вартість перевезення контейнера MEDU2378076 тягачем ВН7802ТК/ВН8802ХG за маршрутом Чоп (Тиса) - Муроване - Одеса (1122 км) у розмірі 89 760,00 грн. без ПДВ).

Отже, у відповідності до вимог наведеної статті 58 МК України, перевізником визначено вартість перевезення до митної території України, яка включено у ціну товару.

А тому, суд погоджується з доводами представника позивача, та вважає такі доводи митного органу помилковими.

Стосовно тверджень митного органу про те, що в наданому висновку експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет щодо цін на запасні частини до мотоциклів та їх аналоги, пропозиції з яких відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет-пропозиції не відображено в висновку (звіті), то суд такі доводи необґрунтованими, з огляду на те, що такі документи мають інформаційний характер, Відповідачем ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві, не зазначено об`єктивних підстав, за яких саме надані Позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості як додатковий документ.

Крім того, суд погоджується з позивачем, що положеннями Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Митного кодексу України та інших актів законодавства України не передбачено обов`язкового роздрукування та додання до висновку за результатами цінового моніторингу торгово-промислової палати сторінок з мережі Інтернет, які були використані експертом торгово-промислової палати під час підготовки висновку за результатами цінового моніторингу та посилання на які наведені у висновку.

Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 53 Митного кодексу України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини віднесені до додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Також стосовно тверджень митного органу щодо не надання договору перевезення, суд зазначає, що вони є помилковими та відхиляє з огляду на те, що як вбачається з матеріалів справи, на вимогу митного органу декларантом були надані листи про надання додаткових документів серед яких було надано і договір №А01112020-2 на перевезення вантажів.

Враховуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що надані декларантом митному органу документи містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями частини 2 статті 53 МК України для визначення вартості імпортованого товару.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна торгова компанія» митної вартості товару судом не встановлено.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Львівська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копій митних декларацій, що були підставою для коригування митної вартості товарів до суду відповідачем не надано.

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Отже, судом встановлено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000430/2 від 22.03.2026 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA209230/2026/000868 від 22.03.2026 прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірне рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/000430/2 від 22.03.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA209230/2026/000868 від 22.03.2026.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 5353,69 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна торгова компанія» (65031, вул. Михайла Грушевського, 40, м. Одеса, код ЄДРПОУ 32145772) до Львівської митниці (79000, вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000430/2 від 22.03.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2026/000868 від 22.03.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна торгова компанія» (65031, вул. Михайла Грушевського, 40, м. Одеса, код ЄДРПОУ 32145772) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5353,69 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені статтею 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.