Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №400/5453/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16 вересня 2026 р.справа № 400/5453/26

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаМіністерство оборони України, просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач або ІНФОРМАЦІЯ_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України (далі - третя особа), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо поновлення позивача на військовому обліку;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку з 02.02.2017 р.

На обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що 02.02.2017 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 виключив його з військового обліку на підставі ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", тобто як особу засуджену до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. 02.12.2025 р. позивач отримав повістку, якою його було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду. В той же день ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій клопотав про виключення з військового обліку, однак листом від 09.12.2025 р. відповідач відмовив у задоволенні такої заяви, пославшись на виключення норми ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Позивач наголошує на тому, що його поновлення на військовому обліку на підставі цих змін в законодавстві суперечить конституційному принципу незворотності дії законів в часі та погіршує його правове становище.

Відповідач відзиву не подав, будь-яких заяв або клопотань до суду від нього не надходило.

Як передбачено ст. 159 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд не вбачає підстав вважати неподання відповідачем відзиву, як визнання ним позову.

Відповідно до ст. 162 ч. 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача, на підставі поданих позивачем доказів.

Третя особа правом подати пояснення не скористалась.

Під час розгляду справи, суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

16.03.2007 р. вироком Апеляційного суду Миколаївської області ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. п. 4, 7, 12 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Як слідує з довідки про звільнення, 02.03.2016 р. ОСОБА_1 був звільнений з Білозерської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у зв`язку з відбуттям строку покарання.

Згідно з повідомленим 227 про військовозобов`язаного/призовника, ОСОБА_1 02.02.2017 р. був знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 10.02.2021 р., 02.02.2017 р. ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби, а 29.11.2013 р. призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач був зарахований у запас на підставі ст. 12 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

02.12.2025 р. відносно позивача було складено протокол № 488 про адміністративне правопорушення, згідно з яким він не прибув вчасно за повісткою № 1224/2 від 16.11.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, чим порушив ст. 22 ч. 1, 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за що передбачена відповідальність за ст. 201-1 ч. 3 КУпАП.

12.12.2025 р. т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 складена постанова № 918 про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП.

02.12.2025 р. позивач подав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, в якій зазначив, що 02.02.2017 р. він був виключений з військового обліку, а отже він не має статусу військовозобов`язаного, і на цій підставі просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку.

09.12.2025 р. відповідач розглянув дану заяву та листом повідомив, що ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" зазнала змін, відповідно до яких, така підстава для виключення позивача з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, була виключена. Так як позивач відповідає законодавчо визначеним критеріям взяття на військовий облік, а підстава за якої його раніше було виключено з військового обліку відпала, внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, неможливо.

Відповідно до витягу з мобільного застосунку "Резерв+", сформованого 03.12.2026 р., ОСОБА_1 має статус військовозобов`язаного та стоїть на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата проходження ВЛК - 05.07.2024 р.

З аналізу Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 559, слідує, що мобільний застосунок "Резерв+" використовує дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (ст. 2 ч. 1 п. 1 Закону).

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ст. 5 ч. 8 Закону).

Отже, наявність в мобільному застосунку "Резерв+" відомостей про статус ОСОБА_1 як військовозобов`язаного, означає, що такі відомості містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та підтверджують факт знаходження позивача на військовому обліку.

В першу чергу суд відзначає, що ані повідомлення 227 про військовозобов`язаного/призовника ані тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 не містять відомостей про виключення позивача з військового обліку на підставі ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Запис у повідомленні 227 про військовозобов`язаного/призовника про зняття з обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 02.02.2017 р., означає що позивача зняли з обліку саме в цьому РВК, але не дорівнює зняттю з військового обліку та втрати статусу військовозобов`язаної особи.

Стаття 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", на яку посилається позивач, передбачала, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

В наступному, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 р. № 3633-IX, ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" була викладена в новій редакції, а саме:

виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 р.

По суті доводи позивача зводяться до того, що відповідно до ст. 58 Конституції України, зміни від 18.05.2024 р. до ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка вже не передбачає такої підстави для виключення особи з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, не мають зворотної дії в часі і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Суд знаходить ці аргументи помилковими з огляду на наступне.

Стаття 58 ч. 1 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Незаперечним правом законодавця є прийняття нових законів чи внесення змін до діючих, в тому числі шляхом викладення їх в новій редакції, з метою врегулювання суспільних правовідносин, виходячи з нагальних потреб.

У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. та його систематичним продовженням, виникла об`єктивна потреба по іншому врегулювати правовідносини пов`язані з проходженням військової служби, в тому числі, як невід`ємну складову частину цих правовідносин, підстави для виключення осіб з військового обліку, що і стало підґрунтям для викладення ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в новій редакції з 18.05.2024 р.

З прийняттям нової редакції цієї статті, виникли нові правовідносини, пов`язані з новими підставами виключення з військового обліку.

За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ00034022), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз