Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №340/1238/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1238/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо поновлення на військовому обліку невійськовозобов`язаного ОСОБА_1 виключеного по непридатності до військової служби відповідно до п.5 наказу Міністерства оборони України №342 від 09.06.2006.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та внести відомості щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 відповідно до записів у тимчасовому посвідченні від 19.02.2007.

Позов обґрунтовано тим, що у 2007 році позивача було знято з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби, про що зроблено відмітку в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного. Позивач вважає, що така відмітка за своїм правовим змістом означала виключення з військового обліку та припинення статусу військовозобов`язаного. Тому внесення у 2025 році до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його перебування на військовому обліку без особистого звернення, заяви та нового військово-лікарського огляду вважає протиправним.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що тимчасове посвідчення містить відмітку саме про зняття, а не про виключення з військового обліку. Висновком військово-лікарської комісії від 05.02.2001 позивача визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Такий висновок не є висновком про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідач також наголосив, що Другий відділ є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини.

Позивач має тимчасове посвідчення військовозобов`язаного. У ньому міститься запис від 05.02.2001 про визнання його непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Також у посвідченні наявна відмітка про зняття з військового обліку з посиланням на наказ Міністерства оборони України від 09.06.2006 №342 (а.с.15-16).

Відмітки «виключений з військового обліку» або висновку військово-лікарської комісії «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» подане тимчасове посвідчення не містить.

У 2026 році позивач сформував електронний військово-обліковий документ у застосунку «Резерв+» та виявив відомості про перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . В електронному військово-обліковому документі зазначено дату уточнення облікових даних — 25.07.2025 (а.с.7).

Спір стосується правового значення відмітки про зняття з військового обліку та правомірності відображення у Реєстрі відомостей про перебування позивача на військовому обліку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).

Згідно з частинами 1,2 ст.1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави є військовозобов`язаними (ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII).

Згідно із ч.10 ст.1 Закону №2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 11 статті 38 Закону №2232-XII визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (надалі Порядок №1487).

Виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, зокрема, щодо керівництва військовим обліком військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, здійснення контролю за його станом, забезпечення адміністрування, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства, покладено на відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, згідно із Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 23.02.2022 №154.

Згідно із пунктом 9 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, забезпечують достовірності даних Реєстру, відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», «;Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «;Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

У свою чергу, відповідно до Порядку №1487, військовий облік полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (п. 20 Положення).

Відповідно до статті 1 Закону від 16.03.2016 №1951-VІІІ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі №1951-VІІІ), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

У відповідності до ч. 8 ст. 5 Закону №1951-VІІІ, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону №1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до положень статті 7 Закону №1951-VІІІ відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку є персональними даними військовозобов`язаного, що вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру.

Положеннями статті 8 Закону №1951-VІІІ визначено, що до службових даних військовозобов`язаного, зокрема, належать відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

Суд зауважує, що зазначені відомості відображаються у військово-обліковому документі в електронній формі. Вказане відображено у п.8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559.

Суд наголошує, що п.1 ч.1 ст.14 Закону №1951-VІІІ встановлено, що ведення Реєстру включає внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним.

Частиною 3 статті 14 Закону №1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Суд зауважує, що відповідно до Переліку інформації, яка зазначається в облікових записах списку персонального військового обліку військовозобов`язаних та резервістів рядового, сержантського та старшинського складу Порядку №1487 обов`язковою інформацією є висновок військово-лікарської комісії, графа та пункт відповідного наказу (графа 15).

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно статті 73 В Наказу Міністра оборони України №2 від 1994 року було передбачено можливість визнання непридатним до військової служби у мирний час та обмежено здатні у воєнний час.

Надалі, Наказ Міністра оборони України №2 від 1994 року втратив чинність 28.11.2008, на підставі Наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до п.1.2 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до статті 73 В (Плоскостопість та інші деформації стопи та пальців з незначним порушенням функцій) було передбачено можливість визнання непридатним до військової служби та обмежено придатним у воєнний час.

Отже, громадяни України, які до внесення змін у законодавство про військовий обов`язок і військову службу (до 04.05.2024) були визнані обмежено придатними до військової служби, підлягають повторному медичному огляду після набрання чинності Законом №3621-ІХ.

Окрім цього, згідно з п.3.8 глави 3 розділу ІІ Наказу №402, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Таким чином, військовозобов`язаним потрібно щорічно оновлювати медичну інформацію.

З цього приводу суд бере до уваги, що медичне обстеження позивача проводилося у 2007 році, а відтак результати досліджень є неактуальними та не можуть свідчити про реальний стан здоров`я позивача. Тому для вирішення питання перебування позивача на військовому обліку необхідний дійсний висновок військово-лікарської комісії.

15 січня 2015 року Наказом МО №24 були внесені зміни до Постанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002 щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

В подальшому відповідно до наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов`язаних" №684 від 20.12.2017 року (далі - Наказ МО №684) зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які: були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань; за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.

В подальшому всі військовозобов`язані визнані обмежено придатними повинні були перебувати на військовому обліку.

Отже, аналіз вказаних вище норм права дає підстави стверджувати, що надані позивачем відомості не є належними та не створюють юридичних наслідків у розрізі наявності підстав для актуалізації даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

При цьому, судом враховано, що у відповідача відсутні відомості щодо медичного огляду позивача.

З огляду на викладене, зважаючи на мету та завдання військового обліку, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Слід також зазначити, що наказ Міністерства оборони України від 09.06.2006 №342, на який посилається відмітка у посвідченні, передбачав саме зняття з військового обліку осіб, визнаних непридатними до військової служби у мирний час та обмежено придатними у воєнний час. Саме така редакція висновку військово-лікарської комісії міститься у документі позивача. Посилання у штампі на цей наказ не змінює змісту вчиненої облікової дії та не перетворює «зняття» на «виключення».

Твердження позивача, що у 2007 році зняття з військового обліку через стан здоров`я фактично було тотожним виключенню, не ґрунтується на законі. Норми статті 37 Закону №2232-XII і на той час розрізняли зняття та виключення з військового обліку. Крім того, формулювання «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» за своїм змістом виключає висновок про повну непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, вирішальним є не припущення про мету або наслідки відмітки, а її буквальний зміст у сукупності з висновком військово-лікарської комісії. Наданий позивачем документ підтверджує зняття з військового обліку, проте не підтверджує виключення з нього.

Посилання позивача на відсутність особистої заяви та нового військово-лікарського огляду не змінює висновку суду. Відомості Реєстру формуються та актуалізуються не лише на підставі особистого звернення особи, а й у порядку електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними системами та за документами військового обліку. Особиста заява не є єдиним джерелом внесення або актуалізації відомостей у Реєстрі.

Новий військово-лікарський огляд визначає актуальний ступінь придатності особи до військової служби. Він не є необхідною передумовою для встановлення історичного юридичного факту — чи була особа раніше знята або виключена з військового обліку. У цій справі відповідач не змінював старий висновок військово-лікарської комісії на висновок про придатність, а відобразив належність позивача до військового обліку з огляду на те, що документів про його виключення не існує.

Сам по собі запис в електронному документі про дату уточнення даних 25.07.2025 не свідчить про прийняття саме цієї дати індивідуального рішення про поновлення позивача на військовому обліку. Така дата характеризує актуалізацію відомостей Реєстру. Позивач не надав рішення відповідача, запису військово-лікарської комісії або іншого доказу, з якого випливало б, що він був виключений з військового обліку, а відповідач скасував таке виключення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи із заявлених позовних вимог та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, тобто протиправність дій не знайшла свого підтвердження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА