Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №340/509/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/509/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 про мобілізацію ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей відносно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття на військовий облік;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

- скасувати наказ Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 14.01.2026 № 17 про мобілізацію ОСОБА_1 .»

Позивач вважає, що після виключення з військового обліку він утратив статус військовозобов`язаного, а тому його повторне взяття на військовий облік та мобілізація у січні 2026 року є протиправними. На переконання позивача, внесення змін до законодавства не може змінювати правових наслідків раніше прийнятого рішення про виключення його з військового обліку.

Ухвалою суду від 06.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Після відкриття провадження позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо його мобілізації та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 14.01.2026 №17.

Суд прийняв зазначену заяву до розгляду, залучив Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України до участі у справі як співвідповідача та розпочав розгляд справи спочатку.

Відзиви на позовну заяву відповідачами не подані.

Ухвалою від 06.02.2026 суд витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 наказ про мобілізацію позивача та документи, які слугували підставою для його мобілізації. У зв`язку з невиконанням зазначеної ухвали відповідні докази витребувано повторно.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд установив такі обставини.

За викладеними у позові відомостями, у пункті 13 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 16.05.2023 №707 зазначено про взяття ОСОБА_1 на військовий облік 12.05.2023 та виключення з військового обліку 13.05.2023 на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.16зв-17).

На підтвердження попереднього виключення з військового обліку позивач також посилається на довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.06.2025 №4/4/95 (а.с.18).

За поясненнями позивача, 13.01.2026 його доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де повідомлено про неврахування попереднього військово-облікового документа та проведено заходи щодо його взяття на військовий облік і мобілізації.

У заяві про залучення співвідповідача позивач зазначив, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 14.01.2026 №17 його призначено на посаду оператора відділення електронної підтримки роти радіоелектронної боротьби зазначеної військової частини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними військового обов`язку, а також загальні засади проходження військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі — Закон №2232-XII).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає, зокрема, призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Статтею 37 Закону №2232-XII визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній на час виключення позивача з військового обліку, передбачалося виключення з військового обліку громадян України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, частину шосту статті 37 Закону №2232-XII викладено в новій редакції.

Унаслідок зазначених змін попереднє засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину перестало бути самостійною підставою для виключення громадянина України з військового обліку.

За новою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи оголошені померлими, припинили громадянство України, визнані непридатними до військової служби або досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, передбачено можливість призову осіб, яких раніше було засуджено за вчинення тяжких злочинів, за винятком визначених цим Порядком категорій. Щодо осіб, засуджених до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, установлено спеціальні умови призову.

Отже, правове регулювання, запроваджене з 18.05.2024, передбачає можливість призову раніше засуджених осіб та не встановлює загальної заборони їх мобілізації лише з тієї причини, що до набрання чинності відповідними змінами вони були виключені з військового обліку.

Суд розмежовує юридичну оцінку виключення позивача з військового обліку 13.05.2023 та визначення його правового становища у правовідносинах, які виникли в січні 2026 року.

Правомірність облікової дії, вчиненої у 2023 році, визначається законодавством, чинним на час її вчинення. Водночас наявність підстав для звільнення особи від військового обов`язку та можливість її призову в січні 2026 року мають оцінюватися за законодавством, чинним у цей період.

Застосування зміненого законодавства до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, не означає надання йому зворотної дії. У цьому випадку не йдеться про перегляд правомірності виключення позивача з військового обліку у 2023 році чи покладення на нього обов`язків за період до 18.05.2024. Предметом оцінки є правові наслідки законодавчих змін для подальшої участі особи у відносинах військового обліку та призову.

Рішення про виключення з військового обліку, прийняте на підставі чинної на той час норми, саме собою не встановлює безстрокового звільнення особи від військового обов`язку незалежно від подальших змін законодавства.

Відтак суд відхиляє довід позивача про те, що попереднє виключення з військового обліку у зв`язку із засудженням унеможливлює застосування до нього правового регулювання, запровадженого Законом №3633-IX.

Посилання на довідку від 20.06.2025 №4/4/95 цього висновку не спростовує. Зазначена довідка, за наведеним позивачем змістом, підтверджує вчинення облікової дії 13.05.2023. Дата видачі довідки не змінює дати та правової підстави самого виключення і не свідчить про прийняття нового рішення щодо виключення позивача з військового обліку за законодавством, чинним після 18.05.2024.

Також суд зазначає, що виключення з військового обліку у зв`язку з попереднім засудженням та визнання непридатним до військової служби за станом здоров`я є різними правовими підставами. Запис про застосування пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII не є висновком військово-лікарської комісії та не підтверджує непридатності особи до військової служби за станом здоров`я.

Суд ураховує постанову Верховного Суду від 08.10.2025 у справі №520/2626/24, яка стосувалася повторного взяття на військовий облік та призову особи, раніше виключеної з військового обліку через засудження за тяжкий злочин.

У зазначеній справі Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд у зв`язку з неповним установленням обставин військового обліку позивача. Верховний Суд зазначив, що без установлення відповідних обставин не вбачає можливості сформувати висновок щодо застосування пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII стосовно правомірності взяття особи на військовий облік та її призову.

При цьому призов у справі №520/2626/24 відбувся 12.01.2024, тобто до набрання чинності Законом №3633-IX. Тому зазначена постанова не містить висновку про безумовну заборону призову після 18.05.2024 осіб, раніше виключених із військового обліку через засудження.

У цій справі відхилення доводів позивача не ґрунтується на запереченні факту його попереднього виключення з військового обліку. Суд виходить із того, що навіть за умови врахування такого факту висновок про збереження за позивачем безумовного звільнення від призову у 2026 році не відповідає зміненому правовому регулюванню.

Щодо вимог про визнання протиправними дій із внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про взяття позивача на військовий облік і зобов`язання внести відомості про його виключення суд зазначає таке.

Позивач обґрунтовує ці вимоги тим, що його обліковий статус має залишатися незмінним унаслідок застосування до нього у 2023 році пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII.

Однак відображення актуального облікового статусу особи має відповідати правовому регулюванню, чинному у відповідний період. Підтвердження вчиненої у минулому облікової дії саме собою не означає обов`язку зберігати її правові наслідки на майбутнє незалежно від зміни закону.

Оскільки попереднє засудження більше не є самостійною підставою виключення з військового обліку, наведений позивачем довід не зумовлює обов`язку відповідача відобразити його як особу, виключену з військового обліку, за цією підставою у 2026 році.

За таких обставин зазначені позовні вимоги з наведених позивачем підстав задоволенню не підлягають.

Вимоги про визнання протиправними дій щодо мобілізації та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2026 №17 позивач також пов`язує з відсутністю в нього статусу військовозобов`язаного внаслідок виключення з військового обліку у 2023 році.

Оскільки попереднє виключення з обліку через засудження саме собою не створює безумовної заборони призову за законодавством, чинним на час спірних подій, наведена обставина не є достатньою правовою підставою для визнання протиправними оскаржених дій та скасування наказу військової частини.

Самостійних підстав протиправності наказу від 14.01.2026 №17, відмінних від твердження про неможливість мобілізації особи, раніше виключеної з військового обліку через засудження, у наведеному позивачем обґрунтуванні вимог не зазначено.

Суд окремо зауважує, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, щодо наслідків порушення процедури призову не усуває необхідності судової перевірки оскаржених дій та актів.

У зазначеній справі Верховний Суд відмовив у вимозі про зобов`язання військової частини звільнити особу з військової служби, оскільки порушення процедури призову саме собою не створює передбаченої законом підстави для звільнення. Водночас судові рішення в частині визнання протиправними дій щодо призову касаційним судом не переглядалися.

Тому відмова у задоволенні позову в цій справі не обґрунтовується самим лише фактом завершення мобілізаційних заходів або проходження позивачем військової служби. Визначальним є відсутність у законі тієї безумовної заборони призову, на існуванні якої ґрунтуються заявлені вимоги.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий розподіл обов`язку доказування не звільняє суд від самостійного визначення юридичних наслідків обставин справи та застосування належної редакції матеріального закону.

За частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Водночас зазначене положення не встановлює обов`язку автоматично задовольнити позов у кожному випадку неподання відзиву.

Процесуальна поведінка відповідача не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин норми, яка втратила чинність, або надання встановленим обставинам юридичних наслідків, не передбачених чинним законодавством.

Неподання витребуваних доказів оцінюється судом відповідно до частини дев`ятої статті 80 КАС України залежно від значення відповідного доказу для встановлення обставин справи. Однак можливість визнання певної фактичної обставини не є тотожною обов`язку суду погодитися з правовою оцінкою цієї обставини, запропонованою позивачем.

У цьому випадку врахування факту виключення позивача з військового обліку 13.05.2023 не зумовлює висновку про неможливість застосування до нього законодавчих змін, які набрали чинності 18.05.2024.

Оцінивши наведені позивачем підстави вимог у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову підстави для відшкодування позивачу понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 80, 90, 139, 159, 162, 241– 246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії — відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА