Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №320/46522/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ справа №320/46522/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАС ІНЖИНІРИНГ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІРАС ІНЖИНІРИНГ» (далі — позивач, ТОВ «МІРАС ІНЖИНІРИНГ») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі — відповідач-1, ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі — відповідач-2, ДПС України), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 18 червня 2025 року № 12988702/45118837 про відмову в реєстрації податкової накладної № 61 від 16 квітня 2025 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 61 від 16 квітня 2025 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «МІРАС ІНЖИНІРИНГ», датою її фактичного подання на реєстрацію;

- здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з відповідачів сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про необґрунтованість та протиправність спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, оскільки на вимогу контролюючого органу після зупинення реєстрації податкової накладної позивачем було подано повний, достатній та належним чином оформлений пакет первинних документів та вичерпні письмові пояснення, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення господарської операції з виконання будівельно-монтажних робіт за Договором підряду від 27.12.2023 № 23-03. Позивач зауважує, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної містила лише загальне посилання на п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій без конкретизації сумнівів податкового органу, а оскаржуване рішення відповідача-1 містить лише формальне відтворення тексту підстави для відмови без зазначення того, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких конкретно документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач наголошує, що податковий орган не врахував галузеву специфіку будівельних робіт за кодом ДКПП 41.00, яка об`єктивно передбачає залучення субпідрядників та закупівлю широкої номенклатури будівельних матеріалів із відмінними кодами УКТЗЕД/ДКПП, а також проігнорував факт успішної реєстрації попередньої податкової накладної № 32 від 22.03.2024 на суму авансового платежу за цим же договором.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/46522/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та витребуваних судом доказів.

09 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління ДПС у м. Києві та від представника Державної податкової служби України надійшли відзиви на позовну заяву, в яких останні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову повністю. У відзивах відповідачі зазначили, що подана позивачем для реєстрації в ЄРПН податкова накладна від 16.04.2025 № 61 за результатами автоматизованого моніторингу відповідала критеріям ризиковості здійснення операцій, визначеним пунктом 1 Додатка 3 до Порядку № 1165, у зв`язку з чим її реєстрація була правомірно зупинена. Відповідачі стверджують, що за результатами розгляду наданих позивачем пояснень та первинних документів Комісія регіонального рівня дійшла висновку про ненадання платником вичерпного пакета документів, що підтверджують реальність здійснення операцій, на підставі чого було прийнято правомірне рішення про відмову у реєстрації накладної. Крім того, ДПС України зазначила, що вимога про зобов`язання зареєструвати податкову накладну є прямим втручанням у дискреційні повноваження податкового органу. Також відповідачі заперечували проти розміру витрат на правничу допомогу.

Позивачем 10 та 14 жовтня 2025 року подано до суду відповіді на відзиви, в яких зазначено про необґрунтованість аргументів відповідачів, порушення строків подання відзивів без поважних причин відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, а також наголошено, що відповідачі не навели жодного доказу нереальності виконаних будівельних робіт та не зазначили жодного конкретного недоліку в наданих первинних документах. 06 листопада 2025 року позивачем подано клопотання про долучення доказів фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім цього, суд зазначає, що представником ГУ ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд дійшов висновку про залишення цього клопотання без задоволення з огляду на наступне.

У частині третій статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки КАС України не встановлений порядок вирішення клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, тому розгляд означеного клопотання відповідача за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частинами першою, другою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин (пункт 20 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 2 частини шостої статті 262 КАС України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Вказане свідчить, що КАС України визначає право адміністративного суду на призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін за їх клопотанням або загального позовного провадження, з урахуванням встановлених КАС України обмежень.

Означена справа не відноситься до спорів, визначених у частині четвертій статті 12, частині четвертій статті 257 КАС України, що можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження. При цьому, спір виник у справі незначної складності, для якої передбачено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Доводи, наведені відповідачем у клопотанні про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, вказаних висновків суду не спростовують і не дають достатніх підстав для прийняття рішення про зміну обраної судом форми адміністративного судочинства.

Крім того, частиною першою статті 262 КАС України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини восьмої статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Отже, розгляд судом адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження дає можливість учасникам справи сповна реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, у статтях 44, 47 КАС України. При цьому сторони перебувають в однаковому процесуальному становищі щодо можливості реалізації таких прав.

Зважаючи на предмет спору між сторонами, з урахуванням того, що характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників у цій адміністративній справі не вимагають проведення підготовчого провадження та судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзиви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІРАС ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 45118837, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Северина Наливайка, буд. 13, оф. 507) є зареєстрованою у встановленому законом порядку юридичною особою (дата запису в ЄДР про проведення державної реєстрації — 07.06.2023, номер запису 1003531020000003456), є платником податку на додану вартість з 01.07.2023 (індивідуальний податковий номер 451188326514) та перебуває на загальній системі оподаткування.

Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; додаткові види діяльності: 41.10 Організація будівництва будівель; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

27 грудня 2023 року між ТОВ «МІРАС ІНЖИНІРИНГ» (як Підрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Фуд Сервіс» (код ЄДРПОУ 35591588, як Замовником) було укладено Договір підряду № 23-03, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язався на свій ризик, власними та залученими силами і засобами виконати будівельні роботи на об`єкті Замовника, а Замовник — прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

01 березня 2024 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору підряду № 23-03, якою конкретизовано завдання та погоджено виконання комплексу робіт з будівництва виробничо-складської прибудови до існуючої котельні за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Генерала Воробйова, 1. Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди № 2 загальна вартість робіт становить 5 200 000,00 грн, у тому числі ПДВ 866 666,67 грн.

Умовами договору та додаткової угоди передбачено поетапний порядок оплати робіт:

- перший етап (авансовий платіж у розмірі 60% від договірної вартості — 3 120 000,00 грн з ПДВ) сплачено Замовником 22.03.2024 згідно з платіжною інструкцією № 847. На виконання вимог податкового законодавства ТОВ «МІРАС ІНЖИНІРИНГ» склало за правилом першої події та направило до ЄРПН податкову накладну № 32 від 22.03.2024 на суму 3 120 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 520 000,00 грн), яка була зареєстрована контролюючим органом у ЄРПН без зупинення та без зауважень;

- другий етап (остаточний розрахунок у розмірі 40% від вартості робіт — 2 080 000,00 грн з ПДВ) проведено Замовником 30.04.2025 згідно з платіжною інструкцією № 2571 після завершення та приймання робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що роботи за Додатковою угодою № 2 були виконані Підрядником у повному обсязі, в строк та належної якості, що зафіксовано в Акті здачі-приймання виконаних будівельних робіт № 37 від 16 квітня 2025 року на загальну суму 2 080 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 346 666,67 грн), підписаному повноважними представниками сторін без претензій та скріпленому печатками підприємств.

Для виконання вказаних робіт ТОВ «МІРАС ІНЖИНІРИНГ» залучало необхідні матеріальні та трудові ресурси, спеціалізовані підрядні організації та постачальників, що підтверджується належними первинними документами:

- Договором підряду № 26/03/24 від 26.03.2024, укладеним із ТОВ «ВВ СІТІ-БУД» (субпідрядні загальнобудівельні роботи, акти форми КБ-2в, довідки форми КБ-3);

- Договором підряду № 27/03/24 від 27.03.2024, укладеним із ТОВ «Буденергосервіс 2000» (роботи з монтажу внутрішніх електричних мереж та автоматики);

- Договорами поставки будівельних матеріалів та металоконструкцій, укладеними з ТОВ «АРМАКС ГРУП», ТОВ «ЗАВОД СТЕКО», ТОВ «ДЮС Трейд», видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, паспортами якості та сертифікатами відповідності на використані матеріали;

- штатним розписом ТОВ «МІРАС ІНЖИНІРИНГ», який підтверджує наявність у позивача 27 найманих працівників інженерних та будівельних спеціальностей;

- договорами оренди офісних та виробничо-складських приміщень, відомостями за формою № 20-ОПП про наявні об`єкти оподаткування;

- оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» та інвентаризаційними описами по рахунку 20 «Виробничі запаси».

16 квітня 2025 року за наслідками підписання Акта № 37 позивач склав податкову накладну № 61 на суму 2 080 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 346 666,67 грн) за кодом послуги згідно з ДКПП 41.00 (Будівництво будівель) та направив її в електронній формі для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до квитанції від 16.05.2025 реєстрацію податкової накладної № 61 від 16.04.2025 зупинено. У квитанції зазначено: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 41.00 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Показник D = 3.3591%, Pпоточ = 985801.74 грн. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній».

03 червня 2025 року позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення та копії первинних документів стосовно господарської операції.

06 червня 2025 року Комісією Головного управління ДПС у м. Києві сформовано Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів № 12951580/45118837, в якому запропоновано надати додаткові документи без зазначення конкретного переліку та без вказівки, які саме документи чи аспекти операції викликають сумнів.

13 червня 2025 року позивач засобами електронного зв`язку надіслав Повідомлення № 1 із додатковими розширеними поясненнями та вичерпним пакетом документів (договір, додаткова угода, акт здачі-приймання робіт, платіжні інструкції, договори субпідряду та акти за ними, видаткові накладні на матеріали, ТТН, штатний розпис, форма 20-ОПП, оборотно-сальдові відомості).

18 червня 2025 року Комісія Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН прийняла рішення № 12988702/45118837 про відмову в реєстрації податкової накладної № 61 від 16.04.2025 у зв`язку з «ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено в Реєстрі», де шляхом підкреслення зазначено загальний перелік: «первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів...».

Не погоджуючись із рішенням комісії регіонального рівня, позивач 30.06.2025 подав скаргу до ДПС України, яка рішенням Комісії центрального рівня від 07.07.2025 № 27929/45118837/2 була залишена без задоволення.

Вважаючи рішення Комісії регіонального рівня від 18.06.2025 № 12988702/45118837 протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі — ПК України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 1246 (далі — Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису; реєстрації особи платником податку на момент складення та реєстрації; дотримання вимог пунктів 192.1 статті 192 та 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів; наявності суми ПДВ відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 7 Порядку № 1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктами 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації зазначаються: номер та дата складення податкової накладної; критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію, з розрахованим показником за кожним критерієм; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації.

Пунктом 1 Додатка 3 до Порядку № 1165 «Критерії ризиковості здійснення операцій» передбачено критерій, за яким обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана для реєстрації в ЄРПН, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання такого товару/послуги та обсягом його постачання, збільшеного у 1,5 раза.

Суд зазначає, що належної мотивації підстав та причин віднесення поданої ТОВ «МІРАС ІНЖИНІРИНГ» податкової накладної від 16.04.2025 № 61 до категорії ризиковості здійснення операцій відповідачем-1 ані у спірному рішенні, ані до суду не надано.

Щодо зазначених контролюючим органом у квитанції показників D = 3.3591% та Pпоточ = 985801.74 грн, суд зазначає, що ці показники є виключно розрахунковими величинами ознак безумовної реєстрації відповідно до пункту 3 Порядку № 1165 та самі по собі не є самостійною підставою ані для зупинення реєстрації податкових накладних, ані для відмови в їх реєстрації, і не звільняють контролюючий орган від обов`язку зазначити чіткі підстави сумнівів та конкретний перелік документів.

Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — Порядок № 520).

Відповідно до пунктів 2– 4 Порядку № 520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (комісія регіонального рівня). У разі зупинення реєстрації платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктами 9, 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів розглядаються комісією регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, суд вказує, що з урахуванням положень наведених норм, комісією регіонального рівня приймається рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за результатами розгляду інформації та копій документів платника податку. Тобто, контролюючий орган має запропонувати платнику податків надати документи та пояснення на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях. Також аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку та вичерпну підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Матеріалами справи встановлено, що позивач надав контролюючому органу вичерпні письмові пояснення з повним пакетом первинних документів (Договір підряду № 23-03, Додаткова угода № 2, Акт здачі-приймання виконаних будівельних робіт № 37 від 16.04.2025, платіжні інструкції № 847 від 22.03.2024 та № 2571 від 30.04.2025, договори субпідряду з ТОВ «ВВ СІТІ-БУД» та ТОВ «Буденергосервіс 2000», акти приймання-передачі виконаних робіт субпідрядниками за формами КБ-2в та КБ-3, договори та видаткові накладні на придбання будівельних матеріалів від постачальників ТОВ «АРМАКС ГРУП», ТОВ «ЗАВОД СТЕКО», ТОВ «ДЮС Трейд», ТТН, штатний розпис підприємства на 27 працівників, договори оренди нерухомого майна, форму № 20-ОПП, оборотно-сальдові відомості по рахунках 10, 11 та інвентаризаційний опис по рахунку 20) щодо наявності правових підстав для реєстрації податкової накладної від 16.04.2025 № 61.

Крім того, суд зазначає, що в межах того самого Договору підряду № 23-03 та за взаємовідносинами з тим самим замовником (ТОВ «Євро Фуд Сервіс») позивачем раніше було складено та успішно зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 32 від 22.03.2024 на суму першого авансового етапу робіт у розмірі 3 120 000,00 грн без жодних претензій та застережень з боку податкового органу, що додатково свідчить про непослідовність та необґрунтованість дій відповідача-1 при зупиненні та відмові у реєстрації податкової накладної № 61 від 16.04.2025 на суму остаточного розрахунку за тим самим договором.

Проте, Комісією Головного управління ДПС у м. Києві, незважаючи на зазначені пояснення та додані до них документи про підтвердження реальності здійснення господарської операції, прийнято оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 18.06.2025 № 12988702/45118837.

Крім того суд зауважує, що оскаржуване рішення містить лише загальне твердження: «ненадання платником податку копій документів...», проте не вказано, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

Згідно з вимогами пунктів 44– 46 Порядку № 1165 комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів та приймає рішення за результатами їх розгляду на засіданні комісії, що фіксується протоколом. У ході розгляду справи відповідачами не надано протоколу засідання Комісії регіонального рівня, витягів з нього або будь-яких інших доказів, які б свідчили про фактичне дослідження наданих позивачем первинних документів та фіксували обґрунтовані мотиви їх неприйняття.

При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2023 року у справі № 500/1836/22, від 20 грудня 2024 року у справі № 460/25901/22, від 13 грудня 2023 року у справі № 500/4191/22, від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20, від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20, від 29 червня 2022 року у справі № 380/5383/21, від 27 липня 2022 року у справі № 520/15348/2020, від 27 квітня 2023 року у справі № 460/8040/20 та від 16 квітня 2019 року у справі № 826/10649/17, де зазначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій контролюючий орган зобов`язаний конкретизувати у квитанції підстави сумнівів та зазначити вичерпний перелік документів, необхідних для їх спростування, а не обмежуватися загальним посиланням; можливість надання платником вичерпного переліку документів прямо залежить від чіткого визначення органом ДПС критерію зупинення, а відсутність такої конкретизації позбавляє платника можливості ефективно захистити свої права та свідчить про необґрунтованість рішення.

Крім того, у постанові КАС ВС від 28 липня 2026 року у справі № 816/1117/18 Верховний Суд окремо підкреслив, що правові позиції щодо доказування реальності господарських операцій, сформовані у спорах про оскарження податкових повідомлень-рішень за наслідками виїзних перевірок, не є застосовними до процедури оперативного моніторингу та реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

У пункті 70 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що державні органи повинні діяти вчасно, послідовно та добросовісно, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, та такі помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 18 червня 2025 року № 12988702/45118837 не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності та вмотивованості, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України), у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну від 16.04.2025 № 61 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання на реєстрацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

За приписами пунктів 1, 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії або прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд відхиляє твердження відповідача-2 щодо неправомірного втручання у дискреційні повноваження податкового органу, оскільки згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови КАС ВС від 23 липня 2026 року у справі № 440/12410/24, від 22 липня 2026 року у справі № 560/8482/25, від 23 липня 2026 року у справі № 200/6694/25, від 04 червня 2026 року у справі № 420/20638/24 та від 28 квітня 2023 року у справі № 640/24227/19) у разі підтвердження платником податків реальності господарської операції належними первинними документами та спростування сумнівів фіскального органу дискреційні повноваження контролюючого органу вичерпуються, а зобов`язання зареєструвати податкову накладну в ЄРПН є належним, законним та безальтернативним способом захисту порушеного права платника (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку № 1246 внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється за датою надходження до контролюючого органу такого рішення. При цьому податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної з дати її фактичного подання на реєстрацію платником податку.

Враховуючи, що позивачем надано повний пакет належним чином оформлених первинних документів на підтвердження реальності господарської операції, а відповідачами не доведено правомірності відмови у реєстрації, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 61 від 16 квітня 2025 року в ЄРПН датою її фактичного подання.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на пропуск відповідачами строку на подання відзиву без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в матеріалах доказами.

За наведених обставин у сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 35 000, 00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (надалі - Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Більш того, суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правової допомоги від 07.08.2025 № КЛ-КЛ02-07/08-01, укладений між ТОВ «МІРАС ІНЖИНІРИНГ» та адвокатом Босенком О.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серії АА № 123456); Додаткову угоду № 1 від 08.08.2025; Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 05.11.2025 на суму 35 000,00 грн; детальний розрахунок (звіт) виконаних робіт та витраченого часу адвоката (підготовка позову, правовий аналіз первинних документів, підготовка двох відповідей на відзиви, процесуальних клопотань); платіжну інструкцію від 30.09.2025 № 4322 на суму 17 500,00 грн.

Згідно наданого Акту приймання-передачі послуг від 05.11.2025 за Договором про надання правової допомоги від 07.08.2025 № КЛ-КЛ02-07/08-01 Позивачем укладено вказаний Акт, згідно пункту 1 якого зазначено, що на виконання умов Договору, до Договору про надання правової умов Договору прийняв, а Адвокатське об`єднання надало послуги відповідно до умов Договору, що стосуються судової справи № 320/46522/25, а саме:

- Ознайомлення з документами Позивача, що стосуються справи та надання юридичної консультації (усна) у розмірі 6 150, 00 грн (ціна години 3000 грн, кількість годин – 2, 05);

- Вивчення судової практики з подібних правовідносин 1800 грн (ціна години – 3000 грн, кількість годин – 0,5);

- Підготовка позовної заяви 20550 грн (ціна години - 3000 грн, кількість годин 6,85);

- Підготовка відповіді на відзив та подача до суду 2 500 грн (ціна години - 2 500 грн, кількість годин – 2);

- Підготовка та подача клопотання про приєднання доказів та направлення до суду (ціна години – 2000, кількість годин).

Надаючи оцінку розміру витрат, заявлених до відшкодування на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

Також, Верховний Суд у постановах від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20, від 26 січня 2023 року у справі №1740/1900/18, від 17 серпня 2022 року у справі №580/3324/19 вказав, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

З огляду на викладене, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.

Суд, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді, зважаючи на предмет позову, фактичний об`єм виконаної роботи, вважає документально підтвердженими, розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу, в суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн., яка вочевидь є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу, з огляду на складність даної справи, виконану адвокатом роботу та ціною позову за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у м. Києві, оскільки рішення саме комісії регіонального рівня призвело до спірних правовідносин.

При цьому, суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте, цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Таким чином, клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 08 вересня 2025 року № 4219. Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також те, що саме протиправне рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві призвело до виникнення спору та порушення прав позивача, сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Оцінивши подані позивачем докази, суд бере до уваги, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, судова практика у подібних податкових правовідносинах щодо реєстрації податкових накладних є сталою та сформованою Верховним Судом, предмет спору не вимагав складання значної кількості процесуальних документів підвищеної складності чи участі у судових засіданнях.

Відтак, виходячи з принципу пропорційності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактичним обсягом наданих послуг (частина п`ята статті 134, частина дев`ята статті 139 КАС України), суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн є завищеним, а тому обґрунтованим, справедливим та достатнім є розмір таких витрат у сумі 5 000 гривень, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 72– 77, 90, 132, 134, 139, 143, 241– 246, 250, 255, 257– 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, —

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАС ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 45118837, адреса: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Северина Наливайка, буд. 13, оф. 507) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 18 червня 2025 року № 12988702/45118837 про відмову в реєстрації податкової накладної № 61 від 16 квітня 2025 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 61 від 16 квітня 2025 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «МІРАС ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 45118837), датою її фактичного подання на реєстрацію платником податків.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАС ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 45118837, адреса: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Северина Наливайка, буд. 13, оф. 507) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16 вересня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.