Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №320/57467/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року справа № 320/57467/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного офісу Держаудитслужби, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Північного офісу Державної аудиторської служби України від 05.01.2024 № 262610-14/139-2024 «Про усунення виявлених порушень»;

- стягнути на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога прийнята відповідачем з порушенням встановленого порядку реалізації результатів державного фінансового контролю, оскільки на момент її отримання позивачем висновки на подані ним заперечення до акта перевірки ще не були ним отримані.

Крім того, позивач не погоджується з висновками відповідача щодо завищення вартості наданих ТОВ «ВМФ» послуг на 157794,33 грн, посилаючись на фактичне надання послуг, їх оплату відповідно до погодженої сторонами вартості та належне оформлення актів приймання-передачі.

Позивач вважає, що він не був зобов`язаний перевіряти внутрішні бухгалтерські документи контрагента щодо витрат на оплату праці водіїв та сплати єдиного внеску, а тому відсутність таких документів у нього не може свідчити про безпідставність проведеної оплати та заподіяння збитків.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувана вимога прийнята в межах наданих Північному офісу Держаудитслужби повноважень та за результатами проведеного контрольного заходу.

Відповідач зазначив, що заперечення позивача до акта перевірки були розглянуті, висновки на них затверджені 04 січня 2024 року та направлені позивачу, після чого 05 січня 2024 року прийнято оскаржувану вимогу. Щодо суті виявлених порушень відповідач послався на результати зустрічної звірки у ТОВ «ВМФ», якою встановлено відсутність документального підтвердження частини витрат на оплату праці водіїв та єдиного внеску, включених до вартості послуг, що, на думку відповідача, призвело до зайвої оплати на суму 157794,33 грн.

Відповідач вважає, що вимога про вжиття заходів щодо усунення порушення, відшкодування завданих збитків та розгляду питання про відповідальність винних осіб відповідає вимогам Закону України №2939-XII та Порядку №550.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд зазначає таке.

05 травня 2022 року між Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМФ» укладено договір №60, предметом якого було надання відповідних послуг.

У межах здійснення державного фінансового контролю відповідачем проведено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача, під час якої, зокрема, досліджувалися питання виконання процедур закупівель за ідентифікаторами UA-2022-05-06-001385-a та UA-2022-12-15-012566-a, а також операції, пов`язані з виконанням договору №60 від 05.05.2022.

За результатами контрольного заходу складено акт перевірки від 20.12.2023 №10-30/514.

Не погоджуючись із окремими висновками акта перевірки, ДСП «Чорнобильська АЕС» 27.12.2023 подало до Північного офісу Держаудитслужби заперечення до акта за №4666/01100000-2023.

У подальшому відповідачем проведено зустрічну звірку у ТОВ «ВМФ», за результатами якої складено акт від 15.12.2023 №10-31/507-з.

Під час зустрічної звірки відповідачем досліджувалися документи ТОВ «ВМФ», що стосуються формування вартості послуг, наданих ДСП «Чорнобильська АЕС».

За результатами такого дослідження відповідач дійшов висновку про відсутність документального підтвердження частини витрат на оплату праці водіїв та єдиного внеску, які були включені ТОВ «ВМФ» до вартості послуг та, відповідно, оплачувалися позивачем.

Згідно з висновками відповідача, сума таких витрат становить 157794,33 грн, у тому числі витрати на оплату праці водіїв у сумі 129339,61 грн та єдиний внесок у сумі 28454,72 грн.

Зазначені обставини стосувалися послуг, наданих у квітні-жовтні 2022 року.

Відповідачем визначено, що внаслідок включення до вартості послуг зазначених сум та їх оплати позивачем допущено зайву оплату на загальну суму 157794,33 грн, з яких 154185,70 грн припадає на кошти державного бюджету та 3608,63 грн - на кошти підприємства.

За результатами розгляду заперечень позивача до акта перевірки відповідачем затверджено висновки 04.01.2024.

Листом від 05.01.2024 №262610-14/134-2024 відповідні висновки були направлені позивачу. У матеріалах справи також наявний поштовий реєстр «Список 09» від 08.01.2024, у якому зазначено поштове відправлення №06000075700269.

05 січня 2024 року Північним офісом Держаудитслужби прийнято вимогу №262610-14/139-2024 «Про усунення виявлених порушень».

Зазначену вимогу позивач отримав 15.01.2024.

Оскаржуваною вимогою позивача зобов`язано, зокрема, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних у допущенні порушень посадових осіб та вжити заходів щодо недопущення таких порушень надалі, а також забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків) у сумі 157794,33 грн відповідно до вимог статей 216-229 Господарського кодексу України та статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII, Порядком проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту окремих господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631, та Порядком проведення інспектування Державною контрольно-ревізійною службою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550.

Згідно зі статтею 2 Закону України №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів.

Відповідно до статті 4 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль здійснюється органом державного фінансового контролю шляхом проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Статтею 5 цього Закону визначено, що контроль за дотриманням законодавства щодо використання і збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів здійснюється органом державного фінансового контролю відповідно до його компетенції.

Згідно з пунктом 1 Положення про Північний офіс Державної аудиторської служби України, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 №23, Північний офіс Держаудитслужби є міжрегіональним територіальним органом Держаудитслужби, який утворюється відповідно до законодавства та їй підпорядковується.

Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення №23 Північний офіс Держаудитслужби відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Підпунктами 1, 2, 13 пункту 6 Положення №23 передбачено, що Північний офіс Держаудитслужби має право проводити державні фінансові аудити, інспектування, перевірки закупівель та інші заходи державного фінансового контролю, здійснювати контроль за усуненням виявлених під час контрольних заходів порушень законодавства та вживати в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених порушень.

Підпунктом 14 пункту 6 Положення №23 передбачено право Північного офісу Держаудитслужби пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 8 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль шляхом проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Пунктом 7 частини першої статті 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 10 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю має право застосовувати в установленому порядку заходи впливу за порушення законодавства з питань фінансово-господарської діяльності.

Пунктом 15 частини першої статті 10 Закону №2939-XII передбачено право органу державного фінансового контролю порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими договорами.

Водночас відповідно до статті 15 Закону №2939-XII службові особи органу державного фінансового контролю є представниками органів державної влади, а їх законні вимоги є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Порядком №631 визначено механізм проведення Державною аудиторською службою України та її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту окремих господарських операцій.

Згідно з пунктом 2 Порядку №631 державний фінансовий аудит окремих господарських операцій полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна та інших активів, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності.

Пунктами 22, 26, 27 Порядку №631 передбачено здійснення відповідних контрольних процедур, у тому числі отримання інформації та документів, проведення зустрічних звірок та оформлення результатів державного фінансового контролю.

Порядком №550 встановлено процедуру проведення інспектування органами державного фінансового контролю у формі ревізії, а також механізм реалізації результатів ревізії.

Відповідно до пункту 46 Порядку №550 у разі подання об`єктом контролю заперечень до акта ревізії орган державного фінансового контролю розглядає їх у встановленому порядку. Висновки на заперечення підписуються керівником органу державного фінансового контролю або його заступником та надсилаються об`єкту контролю. У разі надходження заперечень до акта ревізії висновки на них є невід`ємною частиною акта ревізії.

Отже, сама процедура подання та розгляду заперечень не позбавляє орган державного фінансового контролю можливості реалізувати результати ревізії, однак передбачає обов`язкове оформлення та направлення висновків на подані заперечення.

Судом встановлено, що заперечення позивача до акта перевірки подані 27.12.2023, висновки на них затверджені 04.01.2024, а листом від 05.01.2024 №262610-14/134-2024 вони направлені позивачу.

При цьому положення пункту 46 Порядку №550 пов`язують завершення відповідної процедури саме з направленням висновків на заперечення, а не з моментом їх фактичного отримання об`єктом контролю.

Тому сам по собі факт отримання позивачем висновків на заперечення 22.01.2024 не свідчить про порушення відповідачем порядку реалізації результатів контрольного заходу, якщо до моменту прийняття вимоги відповідні висновки були оформлені та направлені позивачу.

За таких обставин доводи позивача про те, що вимога від 05.01.2024 є протиправною лише з огляду на те, що висновки на заперечення фактично отримані ним пізніше, суд вважає необґрунтованими.

Щодо змісту встановлених відповідачем порушень суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи повинні містити обов`язкові реквізити, передбачені законом, та давати можливість ідентифікувати господарську операцію і підтвердити її здійснення.

Пунктами 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, визначено вимоги до первинних документів та документального підтвердження господарських операцій.

Отже, для підтвердження правомірності віднесення відповідних витрат до складу вартості послуг та їх оплати має значення не лише факт підписання сторонами договору та актів приймання-передачі послуг, а й документальне підтвердження складових вартості відповідних послуг у випадках, коли їх формування залежить від фактично понесених виконавцем витрат.

Суд враховує, що за результатами зустрічної звірки у ТОВ «ВМФ» відповідачем встановлено відсутність документального підтвердження витрат на оплату праці водіїв та єдиного внеску в частині сум, включених до вартості послуг, які були оплачені ДСП «Чорнобильська АЕС».

При цьому позивач, заперечуючи проти висновків відповідача, фактично посилається на те, що послуги були ним отримані, прийняті за актами та оплачені за погодженою сторонами ціною.

Однак сам факт фактичного надання послуг не спростовує висновку про необхідність документального підтвердження складових їх вартості, якщо саме такі складові були включені виконавцем до розрахунку ціни та оплачувалися замовником.

Суд також не приймає доводи позивача про відсутність у нього обов`язку перевіряти внутрішні бухгалтерські документи ТОВ «ВМФ» як підставу для скасування оскаржуваної вимоги.

Зі змісту спірної вимоги вбачається, що відповідач не ставить перед позивачем питання про необхідність здійснення ним бухгалтерського обліку контрагента. Вимога стосується наслідків встановленого органом державного фінансового контролю факту включення до вартості оплачених позивачем послуг витрат, документальне підтвердження яких за результатами зустрічної звірки не встановлено.

Таким чином, доводи позивача про належне оформлення актів приймання-передачі послуг самі по собі не спростовують висновків контрольного заходу.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтями 610-625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення зобов`язань, у тому числі питання відшкодування збитків та відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання.

Водночас суд враховує правову природу вимоги органу державного фінансового контролю.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, вимога органу державного фінансового контролю, яка пред`являється до підконтрольної установи за результатами ревізії, є обов`язковою до виконання у частині усунення виявлених порушень законодавства. При цьому вимога про відшкодування збитків не є самостійним виконавчим документом, за допомогою якого орган державного фінансового контролю безпосередньо стягує визначену ним суму коштів.

Такий правовий підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №814/3964/15, від 20.02.2018 у справі №822/2087/17, від 22.05.2018 у справі №826/18946/14, від 25.05.2018 у справі №810/4712/14.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, визначення у вимозі суми збитків не означає, що відповідач самостійно та безпосередньо здійснює стягнення цієї суми з позивача. Така вимога спрямована на усунення наслідків встановленого порушення та вжиття підконтрольною установою відповідних заходів. У разі невиконання вимоги питання про стягнення відповідних коштів може бути вирішене у встановленому законом порядку.

За змістом пункту 49 Порядку №550, якщо виявлено порушення законодавства, у ході ревізії керівнику об`єкта контролю пред`являються вимоги щодо усунення таких порушень.

Згідно з пунктом 50 Порядку №550 у разі виявлення збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю пред`являє відповідні вимоги щодо їх відшкодування.

Пунктом 52 Порядку №550 передбачено, що у разі невиконання вимог щодо усунення виявлених порушень орган державного фінансового контролю має право звернутися до суду в інтересах держави.

Таким чином, вимога органу державного фінансового контролю є способом реалізації повноважень щодо усунення виявлених під час контрольного заходу порушень та не підміняє собою судове рішення про стягнення збитків.

Суд також враховує, що пунктом 1 оскаржуваної вимоги на позивача покладено обов`язок розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних посадових осіб та вжити заходів щодо недопущення аналогічних порушень у подальшому.

Такий зміст вимоги відповідає повноваженням органу державного фінансового контролю, визначеним пунктом 15 частини першої статті 10 Закону №2939-XII та пунктом 50 Порядку №550, оскільки передбачає саме розгляд питання про відповідальність, а не безумовне притягнення конкретної особи до відповідальності.

Отже, оскаржувана вимога не містить припису про автоматичне застосування до посадових осіб позивача певного виду відповідальності, а зобов`язує підприємство розглянути відповідне питання за наслідками встановлених порушень.

Суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративній справі про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У цій справі відповідачем надано документи, на підставі яких проведено контрольний захід, оформлено його результати, здійснено зустрічну звірку, розглянуто заперечення позивача та прийнято оскаржувану вимогу.

Позивач, у свою чергу, не надав належних та достатніх доказів, які б спростовували встановлені відповідачем обставини щодо відсутності документального підтвердження відповідних складових вартості послуг.

Саме по собі посилання на укладений договір, фактичне отримання послуг, їх прийняття за актами та проведення оплати не спростовує встановлених за результатами зустрічної звірки обставин щодо документального підтвердження витрат, які були включені до вартості цих послуг.

При цьому суд не надає правової оцінки питанням, які виходять за межі предмета спору, та не вирішує питання про безпосереднє стягнення суми 157794,33 грн, оскільки предметом розгляду у цій справі є правомірність вимоги органу державного фінансового контролю.

З урахуванням установлених у справі обставин суд доходить висновку, що Північний офіс Державної аудиторської служби України, приймаючи вимогу від 05.01.2024 №262610-14/139-2024, діяв у межах наданих законом повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Вимога прийнята за результатами проведеного контрольного заходу, містить конкретно визначені порушення та заходи, яких, на думку органу державного фінансового контролю, необхідно вжити для їх усунення.

Доводи позивача щодо порушення процедури реалізації результатів перевірки у зв`язку з отриманням висновків на заперечення після отримання вимоги не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріалами справи підтверджується оформлення висновків 04.01.2024 та їх направлення позивачу листом від 05.01.2024.

Так само не знайшли підтвердження доводи позивача про відсутність підстав для висновку щодо завищення вартості послуг, оскільки встановлені відповідачем обставини ґрунтуються на результатах зустрічної звірки у ТОВ «ВМФ» та дослідженні документів, що підтверджують складові вартості послуг.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС».

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 72-78, 90, 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.