Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №320/18173/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Київ справа №320/18173/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоус А.Ю., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, відповідно до якого просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 22.04.2024 №1656795-2407-1027- НОМЕР_1 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на суму 9984,68 грн. за 2023 рік.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставне нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вказаний об`єкт не є об`єктом оподаткування зазначеним податком. Позивач зазначає, що житловий будинок фактично є непридатним для постійного проживання, у ньому не виконані внутрішні оздоблювальні роботи, монтажні роботи з облаштування внутрішніх інженерних мереж та сантехнічного обладнання, що зафіксовано актом огляду житлового будинку від 28.09.2018 року, складеним комісією Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради. Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 року у справі № 320/986/19 було зобов`язано Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області на підставі вказаного акта огляду від 28.09.2018 року прийняти відповідне рішення щодо придатності чи непридатності для проживання житлової нерухомості за зазначеною адресою. Позивач наголошує, що вжив усіх можливих заходів для реалізації свого права на отримання відповідного рішення, однак станом на день звернення до суду постанова суду апеляційної інстанції залишається невиконаною, а рішення уповноваженим органом не прийнято. На думку позивача, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення та вимог чинного законодавства порушує принцип «правомірних (законних) очікувань» та не може мати негативними наслідками покладення на платника обов`язку зі сплати податку.

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 року ним було отримано засобами поштового зв`язку лише 27.07.2024 року.

Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. За приписами частини другої статті 120 КАС України строк, що обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Оскільки спірне рішення фактично вручено позивачу 27 липня 2024 року (що підтверджується поштовим трекінгом за номером 0600942424717 та копією конверта), а позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 27 січня 2025 року, позов подано в останній день шестимісячного строку, відтак строк звернення до суду позивачем не пропущено, а вимоги щодо його дотримання виконано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

13.05.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що застосування податкової преференції, передбаченої пп. «ґ» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, можливо виключно у разі, якщо житлова нерухомість визнана непридатною для проживання рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади. Відповідач наголошує, що наявність судового рішення зобов`язального характеру не підміняє собою рішення органу місцевого самоврядування, якого позивачем контролюючому органу надано не було, а тому об`єкт нерухомості, зареєстрований за позивачем на праві приватної власності з цільовим призначенням як житловий будинок, є базою оподаткування відповідно до приписів ст. 266 ПК України.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про здійснення розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Враховуючи обставини справи та характер спірних правовідносин, суд вважає, що дана адміністративна справа може бути розглянута без проведення судового засідання.

Крім того, суд зауважує, що заявлене відповідачем клопотання є клопотанням з процесуальних питань.

Відповідно до частини першої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Частиною першою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, серед іншого, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення).

Однак, відповідачем не наведено обґрунтовані обставини, які б свідчили про доцільність розгляду справи у судовому засіданні, а лише посилання на необхідність захисту економічних інтересів держави та недопущення втрат державного бюджету України не є достатньою підставою для здійснення розгляду цієї справи у судовому засіданні, оскільки захист економічних інтересів держави віднесено до функцій контролюючих органів, проте ці обставини не означають, що кожна справа за участю контролюючих органів має бути розглянута виключно у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

22 квітня 2024 року Головним управлінням ДПС у Київській області щодо платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 1656795-2407-1027-UA32020010000093088, згідно з яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код платежу 18010200), за податковий період - 2023 рік у загальному розмірі 9 984,68 грн.

Як убачається з доданого до спірного податкового повідомлення-рішення детального розрахунку податкового зобов`язання, базою оподаткування контролюючим органом визначено об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок загальною площею 637,40 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому розрахунок суми податку здійснено контролюючим органом пропорційно до розміру частки позивача у праві спільної часткової власності на зазначений об`єкт, що становить 1/2 частку (площа частки - 318,70 кв. м), із застосуванням встановленої підпунктом «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 120,00 кв. м та ставки податку у розмірі 0,75% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 12 місяців володіння майном у 2023 році.

Вказане податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.04.2024 року було надіслано контролюючим органом засобами поштового зв`язку на податкову адресу платника податків та, як свідчать матеріали справи (копія поштового конверта та роздруківка трекінгу поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» № 0600942424717), фактично вручено позивачу 27 липня 2024 року.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення по справі, в межах предмету спору та їх обґрунтування, суд виходить з наступного.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.

Згідно із підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до пункту «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

База оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік) (підпункт 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України).

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України).

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (підпункт 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України).

Відповідно до пункту а) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що до розрахунку грошового зобов`язання за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням увійшов об`єкт нерухомості - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 637,40 кв. м, 1/2 частка якого перебуває у приватній спільній частковій власності ОСОБА_1 , що підтверджено даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилання позивача на те, що зазначений житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , станом на дату прийняття оскаржуваного рішення є непридатним для проживання через відсутність внутрішнього оздоблення та інженерних мереж, спростовується наступним.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР визначено, що питання обліку житлового фонду, об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, здійснення контролю за його використанням, а також питання визначення технічного стану житлових будинків належать до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Рішення про непридатність для проживання належного на праві спільної часткової власності позивачу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , Білоцерківською міською радою чи її виконавчим комітетом не приймалося, що свідчить про те, що зазначений будинок є об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як житлова нерухомість. Разом з тим, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 320/986/19, якою зобов`язано Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області прийняти відповідне рішення на підставі акта огляду від 28.09.2018 року, не спростовує встановлених у цій справі фактичних обставин щодо відсутності такого рішення органу місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція щодо застосування підпункту «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 160/13334/20, де суд касаційної інстанції наголосив, що для звільнення житлової нерухомості від оподаткування обов`язковою є наявність саме рішення органу місцевого самоврядування про визнання її непридатною для проживання; наявність судового рішення зобов`язального характеру чи невиконання його уповноваженим органом не визначено законом як підстава для ненарахування податку податковим органом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем вищезазначеного принципу при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.04.2024 року № 1656795-2407-1027-UA32020010000093088, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоус А.Ю.