Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №320/19421/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року Київ Справа № 320/19421/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Саса Є.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «СКАЙЛАЙН ЕКСПРЕС» до Державної авіаційної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- Визнати постанову Державної авіаційної служби України від 08 квітня 2025 № 1/9- 37-25 про накладення на ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «СКАЙЛАЙН ЕКСПРЕС» штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації в сумі 85 000,00 грн. протиправною та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Державної авіаційної служби України від 08.04.2025 № 1/9-37-25 на нього накладено штраф у розмірі 85 000,00 грн за несвоєчасну сплату державного збору за рахунком-фактурою від 16.03.2022 № 455.

Позивач вважає зазначену постанову протиправною, оскільки відповідачем пропущено строк притягнення до відповідальності. Крім того, несвоєчасна сплата рахунку була зумовлена форс-мажорними обставинами, пов`язаними із запровадженням воєнного стану та збройною агресією російської федерації проти України, що унеможливило своєчасне виконання зобов`язання.

У зв`язку з цим позивач просить суд скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечує, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою. Зазначає, що позивач зобов`язаний був сплатити державний збір за рахунком-фактурою від 16.03.2022 № 455 протягом 30 днів, однак здійснив оплату лише 15.03.2023, чим порушив встановлений строк.

Відповідач також вважає, що строки притягнення до відповідальності не пропущені, оскільки штраф застосовано протягом року з моменту виявлення правопорушення та в межах трирічного строку з моменту його вчинення.

Посилання позивача на форс-мажорні обставини відповідач вважає необґрунтованими, оскільки надані докази не підтверджують причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю своєчасної сплати саме цього збору.

У зв`язку з цим відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

16 березня 2022 року Державною авіаційною службою України оформлено рахунок-фактуру № 455 на сплату ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «СКАЙЛАЙН ЕКСПРЕС» державного збору за пасажирські та вантажні авіаперевезення на суму 72786,19 грн, із граничним строком оплати 14 квітня 2022 року.

Вказаний рахунок-фактуру позивачем сплачено 15 березня 2023 року.

17 березня 2025 року позивача повідомлено про виявлене порушення строку оплати рахунку-фактури від 16 березня 2022 року № 455.

25 березня 2025 року начальником управління бухгалтерського обліку та звітності, бюджетного фінансування - головним бухгалтером Державної авіаційної служби України складено протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації № 9/9-35-25.

За результатами розгляду матеріалів справи 08 квітня 2025 року Державною авіаційною службою України прийнято постанову № 1/9-37-25, якою за порушення строку сплати державного збору на ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «СКАЙЛАЙН ЕКСПРЕС» накладено штраф у розмірі 85000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Згідно з частиною першою статті 12-1 Повітряного кодексу України державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, - це обов`язкові неподаткові платежі до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, що справляються з авіаперевізників у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини одинадцятої статті 12-1 Повітряного кодексу України рахунок-фактура на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, оплачується протягом 30 днів з дати його оформлення.

Абзацом п`ятнадцятим пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено застосування до суб`єктів авіаційної діяльності фінансової санкції у вигляді штрафу у разі порушення порядку або строків сплати державних зборів із суб`єктів авіаційної діяльності, визначених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 128 Повітряного кодексу України справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова.

Згідно з частиною третьою статті 128 Повітряного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (14.04.2022) штраф може бути накладено на юридичну особу - суб`єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

З огляду на те, що обов`язок позивача щодо сплати державного збору виник у зв`язку з оформленням рахунку-фактури від 16.03.2022 № 455, а граничний строк його виконання настав 14.04.2022, при оцінці правомірності притягнення позивача до відповідальності суд застосовує положення Повітряного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин.

Як встановлено судом, рахунок-фактура від 16.03.2022 № 455 на суму 72 786,19 грн підлягав оплаті протягом 30 днів з дати його оформлення, тобто не пізніше 14.04.2022. Водночас позивач здійснив його оплату 15.03.2023, чим порушив встановлений законодавством строк сплати державного збору.

Відповідно до абзацу п`ятнадцятого пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України порушення порядку або строків сплати державних зборів із суб`єктів авіаційної діяльності є правопорушенням у галузі цивільної авіації, за яке до суб`єкта авіаційної діяльності застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу.

При цьому суд враховує, що частиною третьою статті 128 Повітряного кодексу України у редакції, чинній на час вчинення правопорушення, встановлено, що штраф може бути накладено на юридичну особу - суб`єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Аналіз наведеної норми свідчить про встановлення законодавцем двох строкових обмежень щодо застосування штрафу.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 у справі № 826/3864/15 зазначив:

« 25. Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець передбачив два строкових обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу трьох років з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення правил та порядку використання повітряного простору України.

1. Другий обмежувальний строк, встановлений у статті 128 Повітряного кодексу України, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення правил та порядку використання повітряного простору України.

2. Таким чином другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм щодо правил та порядку використання повітряного простору України полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

3. Отже, при виявленні факту вчинення суб`єктом авіаційної діяльності порушення норм щодо порядку використання повітряного простору України, відповідач, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених статтею 128 Повітряного кодексу України».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 826/11572/14, від 27.06.2019 у справі № 826/3006/15, від 22.04.2020 у справі № 826/3858/15.

Судом встановлено, що факт порушення позивачем строку сплати державного збору виявлено Державною авіаційною службою України 17.03.2025, 25.03.2025 складено протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації № 9/9-35-25, а 08.04.2025 прийнято постанову № 1/9-37-25 про накладення штрафу.

Таким чином, оскаржувану постанову прийнято через 22 дні після виявлення правопорушення, тобто в межах установленого частиною третьою статті 128 Повітряного кодексу України шестимісячного строку. При цьому на момент прийняття постанови не сплив і встановлений цією нормою граничний трирічний строк.

Отже, доводи позивача про пропуск відповідачем строку притягнення до відповідальності суд вважає необґрунтованими.

Щодо доводів позивача про форс-мажорні обставини, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що сам факт настання форс-мажорної обставини не звільняє суб`єкта від необхідності доведення того, що така обставина безпосередньо унеможливила виконання саме конкретного зобов`язання у встановлений строк.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист Торгово-промислова палата України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав такі висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату Торгово-промислова палата України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:

- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист Торгово-промислова палата України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що: - лист Торгово-промислова палата України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату Торгово-промислова палата України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації, кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац третій частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого у передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не виконав вимоги щодо отримання сертифікату Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин та впливу таких обставин саме на виконання спірних зобов`язань.

Суд зауважує, що лист Торгово-промислової палати України вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним та допустимим доказом наявності форс-мажорних обставин у конкретних спірних правовідносинах.

Зафіксоване на всій території України настання форс-мажорних обставин через військову агресію не свідчить про те, що усі суб`єкти господарювання одночасно з 24.02.2022 втратили можливість виконувати свої зобов`язання за договорами. Крім того, сам факт настання обставини непереборної сили, до яких, вочевидь, відноситься збройна агресія/війна, не обов`язково автоматично із її настанням впливає на виконання договору та, відповідно, обов`язок щодо повідомлення про настання такої обставини виникає тоді, коли для зобов`язаної сторони стає зрозумілим, що настання такої події впливає на виконання договору, конкретного визначеного ним зобов`язання.

У цій справі позивач посилається на військову агресію, закриття повітряного простору України та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022. Разом із тим зазначені обставини самі по собі не підтверджують неможливості здійснення позивачем оплати саме рахунку-фактури від 16.03.2022 № 455 у період до 14.04.2022.

Як встановлено судом, відповідно до розшифровки рахунку-фактури № 455 він стосувався державних зборів за міжнародні повітряні перевезення пасажирів у лютому 2022 року. Отже, обставини, пов`язані із закриттям повітряного простору України з 24.02.2022, не доводять неможливості виконання позивачем обов`язку зі сплати вже сформованого рахунку у встановлений законодавством строк.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасну сплату державного збору за рахунком-фактурою від 16.03.2022 № 455.

Враховуючи встановлений факт порушення позивачем строку сплати державного збору, дотримання відповідачем передбачених статтею 128 Повітряного кодексу України строків застосування штрафу, а також відсутність належних доказів наявності обставин, які звільняють позивача від відповідальності, суд доходить висновку, що постанова Державної авіаційної служби України від 08.04.2025 № 1/9-37-25 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України.

Отже, позовні вимоги ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «СКАЙЛАЙН ЕКСПРЕС» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Беручи до уваги результати судового розгляду, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «СКАЙЛАЙН ЕКСПРЕКС» (90500, Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Незалежності, 90А, код ЄДРПОУ 36129430).

Відповідач: Державна авіаційна служба України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 37536026).

Суддя Сас Є.В.