Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №260/2787/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/2787/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АССА ПП" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АССА ПП" (89439, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тийглаш, вул. Сірень, буд. 5, ЄДРПОУ 33640238) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Волошина Августина, буд. 52, ЄДРПОУ 44106694), у якому просить:

-Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №005840903 від 12.01.2026 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Закарпатській обл., яким накладено на ТОВ «АССА ПП» штрафну санкцію у сумі 36 000 (тридцять шість тисяч) грн.;

-Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №005850903 від 12.01.2026 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Закарпатській обл., яким накладено на ТОВ «АССА ПП» штрафну санкцію у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

В обгрунтування позову вказує, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки 3 питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. З метою встановлення наявності законних підстав проведення перевірки, представником ТОВ «АССА ПП» адвокатом Дейнегіним С.М. 05.02.2026 року направлено адвокатський запит №1126 про підстави фактичної перевірки ТОВ «АССА ПП». У відповідь на вказаний адвокатський запит у листі від 10.02.2026 року Контролюючим органом повідомлено, що підставою проведення фактичної перевірки ТОВ «АССА ПП» був лист ДПС України від 29.07.2025 року №18713/7/99-00-09-03-01-07. Однак вказаний лист не зазначений у якості підстав фактичної перевірки у Наказі від 10 листопада 2025 року №7535-п. Також слід зазначити, що вивченням листа ДПС України від 29.07.2025 року №18713/7/99-00-09-03-01-07 встановлено, що вказаний лист не містить відомостей щодо наявної інформації про можливі порушення платником податків (ТОВ «АССА ПП) законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року відкрито справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.

15 травня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому вказує, що у питанні застосування пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства". Головне управління ДПС у м. Києві мало законне право на проведення фактичної перевірки Позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень пункту 19-1.1 ст.19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального та рішення керівника контролюючого органу. Відтак, Наказ № 7535-п відповідає мінімально допустимому стандарту відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПКУ; Наказ № 7535-п та Акт фактичної перевірки від 24.11.2025 № 101358/Ж5/26-15-09-02/33640238 відповідають вимогам ПК України, прийняті з дотриманням визначеної законодавством процедури, перевірка проведена за наявністю передбачених ПК України підстав.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, контролюючим органом з метою належної організації заходів з контролю та дотриманням норм законодавства у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, на підставі наказу від 10.11.2025 № 7535-п, проведено фактичну перевірку ТОВ «АССА ПП».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «АССА ПП» вимог пп. 230.1.2, пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПКУ та ч. 1, 4 ст. 29 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ, а саме: під час перевірки було встановлено та зафіксовано в акті перевірки факт неподання позивачем 36 довідок про фактичні залишки пального та обсягів обігу пального на акцизному складі з уніфікованим номером 1016035 протягом 36 місяців у період з листопада 2022 року по жовтень 2025 року та відсутність позитивного результату повірки рівнеміра у період з 10.10.2025 по 17.11.2025.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом складено Акт фактичної перевірки від 24.11.2025 № 101358/Ж5/26-15-09-02/33640238, відповідно до якого встановлено, що на території за вказаною вище адресою розташований стаціонарний резервуар з уніфікованим номером 1016035 загальною місткістю 48'000 літрів 3 витратоміром-лічильником та рівнеміром-лічильником; встановлено факт реєстрації ТОВ «АССА ПП» в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового за № 1077 від 01.03.2016.

Головне управління ДПС у Закарпатській області винесено ППР за формою «ПС» від 12.01.2026 № 0005840903, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 36 000 грн; від 12.01.2026 № 0005850903, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 20 000 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до приписів пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

80.2.5 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального

Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність цих податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Слід зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі №814/733/17, Податковим кодексом України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб`єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.

Такий висновок підтримано Верховним Судом також в постанові від 15 грудня 2023 року у справі № 820/6187/16.

Як встановлено судом, в наказі відповідача про проведення фактичної перевірки підставою перевірки зазначено відповідно до підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Фактичною підставою для включення ТОВ «АССА ПП» до переліку суб`єктів, щодо яких призначено перевірки, є лист Державної податкової служби України від 29.07.2025 № 18713/7/99-00-09-03-01-07, адресований усім ГУ ДПС в областях та м. Києві. Таким листом ДПС доручив організувати проведення фактичних перевірок на всіх адресах зазначених у переліку суб`єктів господарювання, що здійснюють операції з пальним. ТОВ «АССА ПП» за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 56 включено до цього переліку, що і стало фактичною підставою для проведення перевірки.

Отже, внаслідок отримання інформації від ДПС України про можливі порушення податкового законодавства у сфері діяльності, яку здійснює позивач, виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю.

Позивач стверджує, що підстава проведення фактичної перевірки ТОВ «АССА ПП» зазначена у наказі від 10.11.2025 року №7535-п є відмінною, ніж повідомлена Контролюючим органом у відповіді на адвокатський запит.

Як встановлено судом, ДПС України надіслала Лист від 29.07.2025 до ГУ ДПС у областях та м. Києві з переліком суб`єктів для перевірки на підставі якого ГУ ДПС у м. Києві сформувало внутрішній управлінський документ доповідну записку від 07.11.2025 , та відповідно Наказ № 7535-п від 10.11.2025 видано на підставі цих матеріалів як правова форма призначення перевірки з посиланням на підстави пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, а направлення на перевірку від 13.11.2025 видано у відповідності до Наказу № 7535-п на підставі вищезгаданих матеріалів із зазначенням правових підстав пп. 80.2.2, 80.2.5 ПКУ.

Отже, з огляду на наведене, відповідачем правомірно вказано у відповідь на адвокатський запит лист від 29.07.2025, оскільки лист від 29.07.2025 та доповідна записка від 07.11.2025 стосуються і складають єдині підстави перевірки контролюючого органу.

Враховуючи вказане, суд відхиляє доводи позивача в частині відсутності підстав для призначення та проведення фактичної перевірки.

Також, суд відхиляє твердження позивача про те, що відсутність у Наказі №7535-п деталізації листа ДПС могла вплинути на порушення позивачем Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Постановою Верховного Суду у справі №816/228/17 від 08.09.2021 вказано, що підставами для скасування податкових повідомлень-рішень (далі ППР) є не будь-які порушення при призначенні і проведені такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.

Тобто, можна прийти до висновку, що для скасування податкових повідомлень-рішень недостатньо окремих процедурних недоліків у оформленні наказу.

Як вказано позивачем, під час початку фактичної перевірки рівнемір-лічильник перебував на повірці у ТОВ «Київське метрологічне бюро» та за результатами проведеної повірки ТОВ «АССА ПП» 18.11.2025 року отримано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №04564/Р, яким зафіксовано позитивний результат повірки рівнеміра-лічильника, який надано для перевірки, але вказана інформація не знайшла відображення в акті фактичної перевірки.

Однак, у період з 10.10.2025 по 17.11.2025 (38 днів) рівнемір-лічильник не мав позитивного результату повірки або оцінки відповідності, а за даними Єдиного реєстру акцизних накладних саме в цей період позивач здійснив придбання дизельного пального у кількості 59 558,95 л на акцизний склад з уніфікованим номером 1016035.

Відповідно до абзацу 4 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ у разі відсутності позитивного результату повірки акцизні склади вважаються необладнаними рівнемірами-лічильниками, тому суд вважає, що вказаних порушення відповідачем є правомірною, оскільки позивач здійснював реальні операції з пальним із непідтвердженим рівнеміром не маючи чинного свідоцтва про його повірку.

Також, посилання позивача, що згідно акту фактичної перевірки встановлено, що на території ТОВ «АССАП» за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 56 знаходиться один резервуар з уніфікованим номером 1016035 об`ємом 48 000 літрів що менше 200 метрів кубічних, у зв`язку з чим вказаний резервуар в розумінні п.п. 14.1.6 «б» не є акцизним складом, що виключає обов`язок платника податків мати склад податкового правопорушення передбаченого п.п. 128-1.3 ст.128 ПК України, відхиляються судом, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. «б» пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що критерій щодо загальної місткості ємностей не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Частинами 1, 4 ст. 29 Закону №3817-ІХ передбачено, що оптова торгівля за відсутності місць здійснюється з місця зберігання пального.

ТОВ «АССА ПП» зареєструвало акцизний склад та отримувало ліцензії та діяло як платник акцизного податку, також отримало ліцензії на оптову торгівлю пальним за відсутності місць оптової торгівлі.

Отже, в Акті перевірки правомірно зафіксовано та відповідно підтверджено Висновком Комісії, що реалізація пального без відповідної ліцензії на це місце є порушенням ч. 1, 4 ст. 29 Закону №3817.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, а решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, таким чином у спірних правовідносинах відповідачем не порушено права позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АССА ПП" (89439, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тийглаш, вул. Сірень, буд. 5, ЄДРПОУ 33640238) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Волошина Августина, буд. 52, ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЮ.Ю.Дору