Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №240/16179/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/16179/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправим та сксаування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) через систему «Електронний суд» звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Кіровоградській області) №064350009064 від 23 березня 2026 року про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком та зобов`язати призначити таку пенсію, зарахувавши до страхового стажу період роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не надано доказів здійснення законодавчо визначених дій для встановлення періоду роботи, який підлягає зарахуванню до загального стажу позивача. Ураховуючи те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача у спірні періоди, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати. Уважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

09 вересня 2025 року до суду надійшов відзив разом з витребуваними судом документами, в якому ГУ ПФУ в Кіровоградській області просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 24 лютого 1983 року, страховий стаж склав 28 років 09 місяців 27 днів, що є не достатнім для призначення пенсії при необхідних 32 роках.

У період з 13 по 25 травня 2026 року головуюча суддя перебувала у стані тимчасової непрацездатності, з 08 по 10 червня 2026 року – у відрядженні, з 06 по 26 липня 2026 року – у відпустці, з 29 по 31 липня 2026 року, з 13 по 15 серпня 2026 року – у відрядженні.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд установив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16 березня 2026 року звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №064350009064 від 23 березня 2026 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Підставами відмови слугувало наступне, а саме:

«Вік заявниці 60 років.

Страховий стаж становить 28 років 09 місяців 27 днів.

До страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 24 лютого 1983 року, а саме:

період роботи з 01 лютого 1983 року по 31 березня 1983 року у радгоспі ім. 40-річчя Жовтня;

період роботи з 05 квітня 1983 року по 17 серпня 1983 року у Коростишівській бавовняній фабриці;

період роботи з 23 листопада 1983 року по 11 липня 1992 року у Виробничому управлінні водопроводно-каналізаційному господарстві;

період роботи з 08 вересня 1992 року по 26 грудня 2001 року у радгоспі «Більковецьке»;

період роботи з 19 травня 2006 року по 17 серпня 2006 року, з 17 квітня 2007 року по 28 вересня 2007 року, з 27 листопад 2007 року по 02 жовтня 2013 року у Коростишівській ЦРЛ;

періоди отримання допомоги по безробіттю з 02 жовтня 2006 року по 14 березня 2006 року, з 13 квітня 2007 року по 16 квітня 2007 року у Коростишівській службі зайнятості;

період роботи з 09 жовтня 2013 року по 28 квітня 2014 року у ПАТ «Коростишівгаз»;

період роботи з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2020 року у ТОВ «Ефілеп».

Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058, з урахуванням наявних документів, ОСОБА_1 набуде після досягнення 63-річного віку, з 01 вересня 2028 року».

Уважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин є основним нормативно-правовим актом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі – Закон України №1058-ІV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 названого Закону пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Приписами частини 1 статті 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону України №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України №1058-IV.

Згідно з частиною 1 названої правової норми починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – не менше 32 року.

Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 32 років.

Як установив суд, позивач, на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком, згідно з паспортними даними досягла віку 60 років, що не заперечується сторонами.

Спірним є наявність у позивача 27 років страхового стажу.

Зі змісту оскарженого рішення слідує, що підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком є те, що її страховий стаж становить 28 років 09 місяців 27 днів.

Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, суд зазначає та враховує таке.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі – Закон України №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі – персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом установлено, що відповідачем зараховано до страхового стажу позивача всі періоди, зазначені в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 24 лютого 1983 року, а саме:

період роботи з 01 лютого 1983 року по 31 березня 1983 року у радгоспі ім. 40-річчя Жовтня;

період роботи з 05 квітня 1983 року по 17 серпня 1983 року у Коростишівській бавовняній фабриці;

період роботи з 23 листопада 1983 року по 11 липня 1992 року у Виробничому управлінні водопроводно-каналізаційному господарстві;

період роботи з 08 вересня 1992 року по 26 грудня 2001 року у радгоспі «Більковецьке»;

період роботи з 19 травня 2006 року по 17 серпня 2006 року, з 17 квітня 2007 року по 28 вересня 2007 року, з 27 листопад 2007 року по 02 жовтня 2013 року у Коростишівській ЦРЛ;

періоди отримання допомоги по безробіттю з 02 жовтня 2006 року по 14 березня 2006 року, з 13 квітня 2007 року по 16 квітня 2007 року у Коростишівській службі зайнятості;

період роботи з 09 жовтня 2013 року по 28 квітня 2014 року у ПАТ «Коростишівгаз»;

період роботи з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2020 року у ТОВ «Ефілеп».

Отже, відповідачем при визначенні страхового стажу позивача були враховані всі періоди її трудової діяльності, що підтверджуються записами у трудовій книжці.

Фактично спір зводиться не до питання зарахування конкретних періодів трудової діяльності, а до відсутності у позивача станом на дату звернення до відповідача необхідної тривалості страхового стажу, встановленої статтею 26 Закону України №1058-IV, для призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку.

Будь-яких інших доводів на підтвердження протиправності оскаржуваного рішення позивач не надає. Також позивач не зазначає про неправильний обрахунок стажу, який підтверджується трудовою книжкою.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством, є обґрунтованим і правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому суд уважає за необхідне зауважити, що позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з аналогічним позовом про скасування рішення органу Пенсійного фонду України з інших підстав.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

16.09.26