Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №240/19019/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/19019/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо утримання з суми виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2025, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №240/11503/25, податку з доходів фізичних осіб без одночасної рівноцінної та повної компенсації утриманих сум;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у розмірі 35897,62 грн у вигляді утриманого податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2025, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №240/11503/25;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо утримання з донарахованого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2025, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №240/16717/25, грошового забезпечення ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб без одночасної рівноцінної та повної виплати компенсації утриманих сум;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2025, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №240/20710/25, грошове забезпечення у розмірі 73724,70 грн у вигляді компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо утримання військового збору у розмірі 5% з сум нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2025, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №240/11503/25;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області провести виплату ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення у вигляді 3,5% утриманого військового збору з сум нарахованої індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2025, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №240/11503/25;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо утримання військового збору у розмірі 5% з сум перерахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2025, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №240/16717/25;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області провести виплату ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення у вигляді 3,5% утриманого військового збору з сум перерахованого грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2025, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №240/16717/25.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що при виплаті перерахованого на виконання рішень суду грошового забезпечення, нарахованої індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідачем утримано із сум належного позивачу грошового забезпечення податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 5%. При цьому компенсацію утриманих cjnw податку не проведено. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 21.05.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Станом на дату розгляду справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив, а тому, в силу приписів ч.6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

Рішенням суду від 19.09.2025 у справі №240/11503/25, яке набрало законної сили 30.03.2026, ухвалено: "Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) (базового місяця) - січня 2008 року.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення".

У Довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 12.05.2026 №554/4 вказано, що при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення згідно рішення суду у справі №240/11503/25:

- за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 нараховано 83625,21 грн;

- компенсація втрати частини доходів за період з 01.012016 по 28.02.2018 - 115805,99 грн;

- сума наразованої індексації складає - 199431,20 грн;

- утримано податок на доходи фізичних осіб 18% - 35897,62 грн;

- утримано військовий збір 5% - 9971,56 грн;

- перераховано на картковий рахунок 153562,02 грн

У виписці з карткового рахунку позивача вказано, що 28.04.2026 позивачу надійшли кошти в розмірі 153562,02 грн.

Рішенням суду від 01.10.2025 у справі №240/16717/25, яке набрало законної сили 29.01.2026 зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області здійснити перерахунок грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії) ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У Довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 12.05.2026 №555/4 вказано, що при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення згідно рішення суду у справі №240/16717/25:

- за період з29.01.2020 по 18.07.2022 нараховано 409581,71грн;

- утримано податок на доходи фізичних осіб 18% - 73724,70 грн;

- утримано військовий збір 5% - 20479,09 грн;

- перераховано на картковий рахунок 315377,92 грн.

У виписці з карткового рахунку позивача вказано, що 17.04.2026 позивачу надійшли кошти в розмірі 153562,02 грн

Позивачем до позову додано також довідку Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 12.05.2026 №556/4 у якій вказано, що у період проходження служби з 01.01.2016 по 18.07.2022 сума утриманого ПДФО з грошового забезпечення одразу компенсувалась за рахунок коштів з державного бюджету, а утримання військового збору здійснювалось у розмірі 1,5%.

Звертаючись до суду, позивач вважає протиправним та таким, що порушує його права, утримання ПДФО та військового збору у розмірі 3,5% із сум, виплачених позивачу на виконання судових рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з приписами пунктів 2 5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З наведених приписів законодавства випливає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Системний аналіз вищенаведених норм Податкового кодексу України та Порядку №44 дає підстави суду вважати, що вказана грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб дозволяє зменшити розмір обов`язкових утримань із належних до виплат сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат виключно на суму утриманого податку з доходів фізичних осіб. При цьому, така компенсація виплачується за умови, що вказані виплати, отримані особою у зв`язку з виконанням нею обов`язків під час проходження служби.

Таким чином, законодавство України передбачає відповідний механізм грошової компенсації військовослужбовцям утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

У постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, Верховний Суд указував на те, що аналіз наведених пунктів 2 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року у справі №813/189/18 зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/11503/25 та у справі №240/16717/25 відповідачем було здійснено перерахунок та виплату позивачу: індексації грошового забезпечення та сум грошового забезпечення, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації

При цьому, належними доказами підтверджується, що відповідач одночасно провів утримання податків та зборів, а саме: податок на доходи фізичних осіб 18%.

Однак, ураховуючи встановлені під час розгляду адміністративної справи обставини суд уважає, що при виплаті грошового забезпечення та індексації, позивач мав право на отримання грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Наведена правова позиція також узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема наведеною у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 812/1048/17, від 25 червня 2020 року у справі №825/761/17, від 29 липня 2020 року у справі №814/142/17.

Разом з тим, за приписами стаття 1 та 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

При цьому, у 3. Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623 закріплено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, компенсація втрати частини доходів не є складовим грошового забезпечення позивача, а тому утримання з таких сум податку на доходи фізичних осіб є правомірним, а компенсації сум податку з доходів фізичних осіб - безпідставною.

У постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, Верховний Суд указував на те, що аналіз наведених пунктів 2 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Ураховуючи наведене правове регулювання та викладену Верховним Судом правову позицію, суд уважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб при виплаті, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/20710/25, грошового забезпечення при виплаті індексації, на виконання рішення суду у справі №240/11503/25.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо військового збору.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені Законом України №4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішень суду у справах №240/11503/25 та №240/20710/25 відповідач виплатив позивачу перераховане грошове забезпечення та індексацію з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%.

Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого грошового забезпечення та індексації є протиправними.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024р. №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5% військового збору (5% замість 1,5%) з перерахованого грошового забезпечення позивача та індексації.

При цьому, як вже зазначалось судом, компенсація втрати частини доходів не є складовим грошового забезпечення позивача, а тому утримання з таких сум військового збору в розмірі 5% є правомірним, а компенсації сум - безпідставною.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд у постанові від 30 червня 2026 року у справі №380/16291/25 виснував, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

До позову представником позивача додано: копію договору про надання правничої допомоги №2904/41 від 29.04.2026; копію додатку №1 до договору: протокол погодження видів правничої допомоги та договірної ціни від 29.04.2026; додаток №2 до договору: копія акта прийому - передачі наданих послуг від 29.04.2026; копію квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 29.04.2026; копію ордеру.

У акті прийому - передачі наданих послуг від 29.04.2026, який є додатком №2 до договору про надання правничої допомоги №2904/419 від 29.04.2026, міститься інформація про характер правничої допомоги (послуг) та їх вартість. Зазначено, що вартість послуг за даним договором складає 7000,00 грн.

Суд бере до уваги, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судові засідання не проводилися, участь представника у судових засіданнях не забезпечувалася, значного обсягу письмових пояснень чи інших процесуальних документів представником не подавалося, а характер спірних правовідносин не вимагав дослідження великого обсягу доказів або складного правового аналізу.

Окрім того, судова практика у спірних правовідносинах є сталою.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що компенсація всієї заявленої суми витрат у розмірі 7000,00 грн не відповідала б критеріям необхідності, обґрунтованості та пропорційності, передбаченим статтею 139 КАС України. Натомість сума 3000,00 грн є розумною та достатньою компенсацією витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням фактичного обсягу наданих послуг, складності справи, форми її розгляду.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (вул. Героїв Пожежних, 67Б, м.Житомир, 10006, ЄДРПОУ: 38624322) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо утримання податку на доходи фізичних осіб без одночасної компенсації таких сум, утриманих із суми індексації грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 , на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/11503/25.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/11503/25, індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо утримання з донарахованого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/16717/25, грошового забезпечення ОСОБА_1 , податку на доходи фізичних осіб без одночасної рівноцінної виплати компенсації утриманих сум.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, які було утримано при виплаті, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/16717/25, грошового забезпечення.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо утримання військового збору у розмірі 5% із сум нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 , на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/11503/25, індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення у вигляді 3,5% утриманого військового збору з сум нарахованої індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/11503/25.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо утримання військового збору у розмірі 5% із сум перерахованого та виплаченого ОСОБА_1 , на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/16717/25, грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення у вигляді 3,5% військового збору, утриманого з сум грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/16717/25.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 3000 (три тисячі ) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

15.09.26