Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №160/5328/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокуСправа №160/5328/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

Суть спору: 05.03.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивачка просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років (спеціального страхового стажу), періодів роботи з 01.08.1988 по 26.08.2015 та з 03.09.2015 по 31.08.2016 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 11.10.1982, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років (спеціального страхового стажу), зазначені періоди роботи;

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV ?Прикінцеві положення“ Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV ?Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“ (далі - Закон № 1058-IV), та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 зазначену грошову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що станом на день досягнення пенсійного віку вона працювала (та продовжує працювати) на посаді викладача 1 категорії в закладі державної форми власності - Дніпропетровському центрі професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (далі - Центр), що відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає право на призначення пенсії за вислугу років. Її загальний страховий стаж становить 41 рік, з них 39 років - педагогічна діяльність; пенсії до звернення вона не отримувала.

Відмову відповідача зарахувати спірні періоди до спеціального стажу та відмову у призначенні грошової допомоги позивачка вважає протиправною, оскільки періоди роботи підтверджені записами трудової книжки та відомостями персоніфікованого обліку (форма ОК-5), а недоліки, на які посилався відповідач (відсутність окремого запису про реорганізацію навчального закладу після 1991 року, технічна помилка в даті народження в архівній довідці № 484), є формальними, усувними і фактично усунуті виправленою довідкою № 745 від 03.06.2025. Звертає увагу, що Центр за організаційно-правовою формою, видом діяльності та наявною ліцензією на провадження професійної (професійно-технічної) освіти є закладом освіти державної форми власності у розумінні Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), а посада викладача належить до посад педагогічних працівників за постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963. Відповідач, відмовляючи з мотивів недоведеності належності Центру до закладів освіти, не скористався наданим йому правом самостійно витребувати необхідні документи в Центру, а тягар доведення правомірності свого рішення покладається на нього законом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, проте відзиву на позовну заяву чи заяви про визнання позову у строк, передбачений статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до суду не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного розгляд справи здійснено судом у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 03.03.2025 отримує пенсію за віком.

01.04.2025 ОСОБА_1 подала до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області заяву про призначення (перерахунок) грошової допомоги у розмірі 10 пенсій, обґрунтовуючи це тим, що станом на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону 1058-IV, вона працювала та продовжує працювати в закладі державної форми власності на посаді викладача 1 категорії, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е», «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», має загальний страховий стаж 41 рік, з них 39 років з викладацької діяльності.

Рішенням № 045550029115 від 08.04.2025 ГУ ПФУ у Закарпатській області відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі 10 пенсій, при цьому зазначено про такі недоліки поданих документів. У трудовій книжці міститься запис про прийняття на роботу з 01.08.1988 до середнього ПТУ № 12 м. Керч на посаду майстра виробничого навчання; 25.12.1991 середнє ПТУ № 12 реорганізовано у Вище професійне училище № 12 імені Холостякова. За відомостями персоніфікованого обліку застрахованої особи (форма ОК-5) заробітна плата нараховувалася з 1999 року по лютий 2014 року Кримським республіканським професійно-технічним навчальним закладом «Керченське Вище морське професійне училище», проте відомості про реорганізацію після 1991 року у трудовій книжці не зазначені, а запис про звільнення внесений у 2015 році структурою, підконтрольною російській федерації. Крім того, в архівній довідці № 484 від 27.03.2025 невірно вказана дата народження ОСОБА_1 , а в довідці № 202 від 12.03.2025, виданій Центром, відсутня інформація про форму власності закладу та не зазначена підстава її видачі, що суперечить пункту 24 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачка 22.04.2025 подала скаргу до Пенсійного фонду України, яку перенаправлено за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

У відповіді від 28.05.2025 № 24413-16330/Ч-01/8-0400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що не може зарахувати до спеціального стажу періоди роботи з 01.08.1988 до 26.08.2015 та з 03.09.2015 до 31.08.2016 (за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.10.1982 та довідкою від 27.03.2025 № 484), оскільки відсутня інформація про перебування (неперебування) у відпустках без збереження заробітної плати та про наявність (відсутність) інших періодів відволікання від основної діяльності, а зазначена в довідці № 484 дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не відповідає даним паспорта ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Окремо зазначено, що період роботи з 26.09.2016 до 12.03.2025 за довідкою від 12.03.2025 № 202 не може бути врахований, оскільки ця довідка видана без посилання на первинні документи, що суперечить пункту 24 Порядку № 637.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.02.2026 № 045550029115 позивачці відмовлено у перерахунку пенсії та у призначенні одноразової грошової допомоги з тих мотивів, що за поданими документами не підтверджено 30 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Не погодившись із рішенням відповідача, позивачка звернулась із цим позовом до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог та правомірність рішень і дій відповідача, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, яке включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених цим Законом.

Щодо статусу Центру як закладу освіти, дії в якому дають право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII складниками системи освіти є, зокрема, професійна (професійно-технічна) освіта.

Пунктом 7 частини першої статті 1 цього Закону заклад освіти визначено як юридичну особу публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, а пунктом 27 цієї ж частини суб`єктом освітньої діяльності визнається, зокрема, заклад освіти, що має право провадити освітню діяльність.

Судом установлено, що Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості є державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що належить до сфери управління Міністерства економіки України (пункт 1.1 статуту Центру), є юридичною особою публічного права з відокремленим майном, самостійним балансом та рахунками (пункт 2.2 статуту Центру), внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код 36726340, засновник - Міністерство економіки України), та станом на 17.02.2026 має чинну ліцензію Міністерства освіти і науки України на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, що підтверджується витягом з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

При цьому, пунктом 6.5.4 статуту Центру прямо передбачено право педагогічних працівників Центру на пенсію за вислугу років за умови здобуття необхідного спеціального стажу відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти за наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років за Переліком № 909.

Перелік № 909 відносить до закладів освіти, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації та професійно-технічні заклади, а до відповідних посад - викладача, без прив`язки до відомчого підпорядкування такого закладу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада викладача віднесена до посад педагогічних працівників.

З огляду на викладене суд відхиляє довід відповідача про недоведеність належності Центру до закладів освіти як такий, що спростовується наявними у справі статутом Центру, витягом з Єдиної державної електронної бази з питань освіти та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поданими позивачкою на підтвердження організаційно-правового статусу Центру.

Суд також звертає увагу, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення документів у тримісячний строк, а також зобов`язаний під час прийняття заяви перевірити повноту пакета документів і письмово повідомити заявника про необхідність подання додаткових матеріалів.

Відповідач, відмовляючи в оскаржуваних рішеннях з мотивів відсутності документів про належність Центру до закладів освіти, не був позбавлений можливості самостійно витребувати такі документи безпосередньо в Центру, проте цим правом не скористався.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, не подавши відзиву на позов і не скориставшись наданими Порядком № 22-1 можливостями, не спростував доводів позивачки та поданих нею доказів ані на стадії прийняття оскаржуваних рішень, ані під час розгляду справи судом.

Суд також враховує, що інші недоліки, на які посилався відповідач, є формальними і фактично усунуті: невідповідність дати народження в архівній довідці № 484 від 27.03.2025 є технічною помилкою, виправленою довідкою № 745 від 03.06.2025, наявною в матеріалах справи.

Також, відсутність в трудовій книжці окремого запису про реорганізацію навчального закладу після 1991 року не спростовує самого факту роботи позивачки, оскільки послідовність реорганізацій (з 25.12.1991 та з 07.04.2005) простежується за записами трудової книжки та відомостями персоніфікованого обліку.

Формальні недоліки в документах не можуть бути самостійною підставою для відмови в реалізації пенсійного права, якщо орган мав процесуальну можливість усунути ці недоліки власними діями, а тягар доведення недостовірності відомостей трудової книжки не покладається на працівника.

Щодо періодів роботи, які підлягають зарахуванню до спеціального стажу.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.10.1982 позивачка працювала з 01.08.1988 на посаді майстра виробничого навчання в середньому ПТУ № 12 м. Керч, реорганізованому 25.12.1991 у Вище професійне училище № 12 імені Холостякова, а згодом перейменованому у Кримський республіканський професійно-технічний навчальний заклад «Керченське Вище морське професійне училище», а з 03.09.2015 до 31.08.2016 - на посаді викладача у Дніпропетровському технікумі зварювання та електроніки імені Є.О. Патона (нині - Фаховий коледж зварювання та електроніки імені Є.О. Патона).

За відомостями персоніфікованого обліку застрахованої особи (форма ОК-5) нарахування заробітної плати та страхового стажу за основним місцем роботи позивачки в Керченському вищому морському професійному училищі простежується безперервно по лютий 2014 року включно.

З березня 2014 року по липень 2015 року включно відомості про нарахування заробітної плати чи стажу за будь-яким страхувальником у формі ОК-5 відсутні.

Жодних інших доказів (первинних кадрових документів, альтернативних довідок), які б підтверджували факт роботи позивачки в цей відрізок часу, до матеріалів справи не подано.

Із серпня 2015 року за формою ОК-5 простежуються нарахування вже за новим місцем роботи - у Центрі, а з вересня 2015 року - також у Дніпропетровському технікумі зварювання та електроніки імені Є.О. Патона, що узгоджується з архівною довідкою № 484 (з урахуванням виправлення довідкою № 745).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога про зарахування до спеціального страхового стажу періоду роботи з 01.08.1988 по 26.08.2015 підлягає задоволенню лише в частині періоду з 01.08.1988 по 28.02.2014, оскільки саме цей відрізок підтверджений як записами трудової книжки, так і відомостями персоніфікованого обліку.

В частині періоду з 01.03.2014 по 26.08.2015 позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки жодними наявними у справі доказами, включно з альтернативними, факт роботи позивачки за цей відрізок часу не підтверджений, а обов`язок доказування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідно до частини першої статті 77 КАС України покладається на позивачку.

Період роботи з 03.09.2015 до 31.08.2016 на посаді викладача в Дніпропетровському технікумі зварювання та електроніки імені Є.О. Патона підтверджений архівною довідкою № 484 від 27.03.2025 (з урахуванням виправленої довідки № 745 від 03.06.2025) та відомостями персоніфікованого обліку, а тому підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу позивачки в повному обсязі.

Щодо права на грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Судом установлено, що станом на день досягнення позивачкою пенсійного віку її спеціальний (педагогічний) стаж роботи на посадах, передбачених пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням зарахованих судом цим рішенням періодів (з 01.08.1988 до 28.02.2014 та з 03.09.2015 до 31.08.2016) та періоду роботи на посаді викладача в Центрі (з серпня 2015 року дотепер), належність якого до закладів освіти державної форми власності підтверджена статутом, ліцензійним витягом та випискою з Єдиного державного реєстру, перевищує встановлені законом 30 років.

Те, що за період роботи в Центрі відомості персоніфікованого обліку не містять окремого коду обліку спеціального стажу, саме по собі не спростовує наявність у позивачки права на зарахування цього періоду до спеціального стажу, оскільки подання відповідних відомостей до органів Пенсійного фонду України є обов`язком роботодавця, а не позивачки, а відповідач, який мав можливість витребувати в Центру необхідні пояснення та документи відповідно до Порядку № 22-1, цим правом не скористався і в судовому процесі належність Центру до закладів освіти чи характер посади позивачки не спростував.

При цьому суд зауважує, що право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, не залежить і не пов`язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який може реалізовуватися і при призначенні пенсії за віком.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачка станом на день звернення із заявою про призначення грошової допомоги відповідала встановленим законом вимогам, а рішення відповідача про відмову в нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій є протиправним, а позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що за принципом екстериторіальності питання призначення та виплати грошової допомоги позивачці вирішувало Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а тому дії зобов`язального характеру щодо зарахування стажу та призначення грошової допомоги має вчинити саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідно до частини другої цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: у частині вимоги про зарахування до спеціального страхового стажу - частково (за вирахуванням непідтвердженого періоду з 01.03.2014 до 26.08.2015), у частині вимоги про грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій - у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який прийняв протиправні рішення, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років (спеціального страхового стажу), періодів роботи з 01.08.1988 до 28.02.2014 та з 03.09.2015 до 31.08.2016 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 11.10.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років (спеціального страхового стажу), періоди роботи з 01.08.1988 до 28.02.2014 та з 03.09.2015 до 31.08.2016.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень дев`яносто дві копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон