Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №160/17721/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокуСправа №160/17721/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 24 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.05.2016 по 18.06.2021, виплаченої 22.05.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі №160/27379/23;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.05.2016 по 18.06.2021, виплаченої 22.05.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі №160/27379/23 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 у загальній сумі 298 376,60 (двісті дев`яносто вісім тисяч триста сімдесят шість) грн. 60 коп.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачка проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час виплати заборгованості з індексації заробітної плати за період з 14.05.2016 до 18.06.2021 позивачу не була нарахована компенсація втрати частини доходів. Позивачка вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Дана обставина підтверджується матеріалами справи.

В період проходження служби, позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 14.05.2016 до 18.06.2021.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 у справі №160/27379/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.05.2016 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням висновків суду.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 18.06.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до платіжної інструкції від 22.05.2026 №1744 позивачу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 у справі №160/27379/23 було виплачено заборгованість з індексації заробітної плати у розмірі 110267,02 грн.

27.05.2026 позивач звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 про нарахування компенсації втрати частини доходів за період з 14.05.2016 до фактичної виплати заборгованості, а саме 22.05.2026.

Однак, станом на день подання позову, відповідачем не було надано жодної відповіді в частині нарахування компенсації втрати частини доходів.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 14.05.2016 до 22.05.2026, позивач звернувся до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 14 травня 2016 року до дня фактичної виплати.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон №2050-III).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-III).

З метою реалізації Закону №2050-III постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-III та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом першим пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у численних постановах Верховного Суду.

Необхідно врахувати, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-III (далі Закон №2050-III), зокрема у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, правовідносини у якій в частині цих позовних вимог є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Ухвалюючи постанову у справі №240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону №2050-III, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-III слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду у вказаній справі дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013.

У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Відтак, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Повертаючись до обставин справи.

Як встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 у справі №160/27379/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.05.2016 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням висновків суду.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 18.06.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до платіжної інструкції від 22.05.2026 №1744 позивачу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 у справі №160/27379/23 було виплачено заборгованість з індексації заробітної плати у розмірі 110267,02 грн.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 14.05.2016 до 18.06.2021, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) за період з 14.05.2016 до дня фактичної виплати заборгованості, а саме 22.05.2026, у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої індексації грошового забезпечення.

Суд при розгляді цієї справи застосовує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04.09.2025 у справі №380/8640/24, відповідно до яких право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням установлених строків їх виплати виникає з факту порушення строку виплати належного доходу, а не з дати набрання законної сили судовим рішенням.

Також, у вказаній постанові Верховний Суд визначив належним способом захисту порушеного права на виплату компенсації зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь період затримки її виплати, а не шляхом визначення судом компенсації у конкретній сумі.

Разом з тим, суд звертає увагу, що визначений позивачем розмір компенсації у сумі 298 376,60 грн обчислений шляхом застосування єдиного сукупного (кумулятивного) коефіцієнта інфляції у розмірі 2,70594598 до всієї суми заборгованості за весь період з травня 2016 року по квітень 2026 року одночасно.

Такий підхід суперечить вимогам статті 3 Закону України №2050-III та пункту 4 Порядку №159, відповідно до яких сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за кожний відповідний місяць окремо на індекс інфляції за період невиплати доходу саме за цей місяць, а не шляхом застосування одного узагальненого коефіцієнта до всієї суми заборгованості в цілому.

Відтак, наданий позивачем розрахунок компенсації не може бути визнаний судом арифметично та методологічно правильним, а визначена ним сума 298 376,60 грн - обґрунтованою, у зв`язку з чим обов`язок здійснити нарахування компенсації за наведеними вище нормативними актами повинен бути покладений на відповідача самостійно.

Згідно з положеннями ст.5 КАС України захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від його сплати як учасник бойових дій.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 14.05.2016 по день фактичної виплати індексації.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 14.05.2016 по день фактичної виплати індексації.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон