Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №160/17800/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокуСправа №160/17800/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 24 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів У зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 03 червня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення 29 квітня 2026 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 03 червня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення 29 квітня 2026 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ). Під час виплати перерахованого грошового забезпечення за період з 03.06.2020 до 18.07.2022 позивачу не була нарахована компенсація втрати частини доходів. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

10.07.2026 від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Дана обставина сторонами не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.

В період проходження служби відповідач протиправно, починаючи з 03 червня 2020 року розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі №360/1260/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 03 червня 2020 року по 18 липня 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 1 січня 2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 1 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2025, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №360/1260/25, позивачу здійснено виплату перерахованого грошового забезпечення двома платежами: 29.04.2026 у розмірі 7 582,74 грн та 19.05.2026 у розмірі 55 314,66 грн (згідно з платіжною інструкцією №14409 від 18.05.2026 та розрахунковим листом від 07.07.2026 №712), а всього на суму 62 897,40 грн.

До складу перерахованих сум увійшли, окрім складових грошового забезпечення постійного характеру, також одноразові додаткові види грошового забезпечення - грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та винагорода за бойове чергування.

Позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за весь час затримки виплати - за період з 03 червня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 03 червня 2020 року до дня фактичної виплати.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон №2050-III).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-III).

З метою реалізації Закону №2050-III постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-III та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом першим пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у численних постановах Верховного Суду України.

При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Необхідно врахувати, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-III (далі Закон №2050-III), зокрема у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, правовідносини у якій в частині цих позовних вимог є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Ухвалюючи постанову у справі №240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону №2050-III, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі №2050-III слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду у вказаній справі дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013.

У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Відтак, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову, посилаючись на те, що коли суми грошового забезпечення нараховуються за рішенням суду, право на компенсацію виникає лише у зв`язку з несвоєчасним виконанням самого судового рішення, а оскільки рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 виконано протягом кількох місяців після набрання ним законної сили, підстави для стягнення компенсації відсутні.

Суд не погоджується з таким доводом відповідача.

Обов`язок відповідача правильно нараховувати та своєчасно виплачувати позивачу грошове забезпечення у визначеному законом розмірі існував в силу закону починаючи з 03 червня 2020 року, незалежно від будь-якого судового рішення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 не створило нового зобов`язання відповідача, а лише підтвердило наявність і визначило розмір уже існуючого, але неправильно розрахованого боргу із грошового забезпечення за період з 03 червня 2020 року по 18 липня 2022 року.

За таких обставин посилання відповідача на правові позиції, сформульовані у справах за позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є помилковим, оскільки в такій категорії справ саме судове рішення про поновлення на роботі вперше породжує обов`язок роботодавця здійснити виплату, тоді як у справі, що розглядається, обов`язок з виплати грошового забезпечення у належному розмірі виник раніше та незалежно від судового рішення.

Отже, право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням установлених строків їх виплати виникає з факту порушення строку виплати належного доходу, а не з дати набрання законної сили судовим рішенням, яким такий дохід згодом підтверджено чи стягнуто.

Повертаючись до обставин справи.

Як встановлено судом, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі №360/1260/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 03 червня 2020 року по 18 липня 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 1 січня 2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 1 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2025, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №360/1260/25, позивачу здійснено виплату перерахованого грошового забезпечення двома платежами: 29.04.2026 у розмірі 7 582,74 грн та 19.05.2026 у розмірі 55 314,66 грн (згідно з платіжною інструкцією №14409 від 18.05.2026 та розрахунковим листом від 07.07.2026 №712), а всього на суму 62 897,40 грн.

До складу перерахованих сум увійшли, окрім складових грошового забезпечення постійного характеру, також одноразові додаткові види грошового забезпечення - грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та винагорода за бойове чергування.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу в повному обсязі грошового забезпечення в належному розмірі за період з 03 червня 2020 року по 18 липня 2022 року, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у частині складових, які мають постійний характер (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), за період з 03.06.2020 до дня фактичної виплати заборгованості, у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення.

Разом з тим суд враховує, що до складу перерахованих та виплачених позивачу сум грошового забезпечення увійшли, окрім складових, які мають постійний (щомісячний) характер, також одноразові додаткові види грошового забезпечення - грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та винагорода за бойове чергування.

Відповідно до статті 1 Закону №2050-III дія цього Закону поширюється на доходи громадян, які не мають разового характеру.

Грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань відповідно до пунктів 3, 6 розділу 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, надаються військовослужбовцю один раз на рік, а матеріальна допомога, крім того, - за рішенням командира (начальника) в межах наявного фонду грошового забезпечення.

Винагорода за бойове чергування виплачується за фактично відпрацьований час бойового чергування (бойової служби) та має ситуативний, а не постійний характер.

За таких обставин компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати не може нараховуватися на суми грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та винагороди за бойове чергування, у зв`язку з чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст.5 КАС України захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред`явленого позову частково, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення постійного характеру (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за весь час затримки виплати з 03.06.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення постійного характеру (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за весь час затримки виплати з 03.06.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон