Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №140/7189/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7189/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Відповідач-2) про визнання протиправним та скасування розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 №1195/2109 від 04 березня 2026 року в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 що полягають у взятті на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 після того, як він був виключений з військового обліку 28.09.2022 року.

Зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати запис про взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 та привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації (даних) про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 28.09.2022 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку на підставі за ст.39 «а», 13 «г», Розкладу хвороб наказу МОУ №402 від 2008 року, у зв`язку з чим його було виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Довідкою позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №1139 від 28.09.2022 року та відповідним записом у військовому квитку позивача серія НОМЕР_1 на сторінці 32.

Відповідно до електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 , сформованого 30.04.2026 року, відображається інформація: «Військовозобов`язаний». Водночас, у графі постанова ВЛК вказано: « ОСОБА_2 з виключенням з військового обліку», «Дата ВЛК 28.09.2022». Отже, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутня інформація про виключення позивача з військового обліку, у зв`язку із визнанням військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку.

Позивачем, 05.05.2026 року на офіційну електронну пошту було направлено відповідачу-1 заяву, щодо внесення коректних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, у відповідь на яку відповідач-1 надіслав лист №699 від 06.05.2026 року про відмову у внесенні даних до Єдиного державного реєстру призовників щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

На переконання позивача та його представника таке взяття на облік суперечить чинним нормативно правовим актам, оскільки жодним Законом не передбачено повторне взяття на облік раніше виключених з військового обліку. Оскільки позивач був виключений з військового обліку на підставі визнання його непридатним до військової служби, відповідач-1 зобов`язаний внести відповідну інформацію в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що і зробив одразу після пройденої ВЛК у 2022 році, але згодом видалив таку інформацію з реєстру та вніс дані про перебування на обліку позивача в статусі військовозобов`язаного. Повноважень приймати рішення про поновлення на військовому обліку відповідач-2 не має. Позивач та його представник вважають, що ні Закон №2232-ХІІ, ні Порядок №1487, ні Наказ МО №402 не передбачають можливості поновлення на військовому обліку осіб, які були виключені з військового обліку.

Таким чином рішення та дії відповідачів є протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив, що підставою взяття на військовий облік позивача було розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1195/3564 від 09.04.2026 року та результати проведеної перевірки анонсованої за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 для встановлення правомірності внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку громадян віком від 22 до 54 років, яких військово лікарські комісії визнали непридатними до військової служби.

Крім того, згідно з Довідкою позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №1139 від 28.09.2022 року, позивача визнано непридатним з виключенням з військового обліку. Законом України « Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», статтю 37 Закону України № 2232-ХІІ викладено в новій редакції, яка є чинною з 04.05.2024 і не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, як визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Також відповідач-1 один вважає, що позивач звернувся до суду, не ініціювавши належним чином адміністративну процедуру внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як про особу, яка визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку у сучасному правовому режимі, а відтак, ІНФОРМАЦІЯ_7 просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

ІНФОРМАЦІЯ_8 відзив на позовну заяву не подано.

З`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 (третій відділ), що вбачається з витягу військово-облікового документу ОСОБА_1 з “Резерв” (а.с.21 зворотній бік).

Згідно записів на сторінці 32 у військовому квитку НОМЕР_1 , слідує, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку по ст.39а, 13г Розкладу хвороб визначеного Наказом Міністерства оборони №402.(17)

Довідкою позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №1139 від 28.09.2022 року ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.(а.с.18)

Згідно з інформацією – Розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованої через мобільний за стосунок “Резерв +” 30.04.2026, вбачається, що в графі “категорія обліку” – Військовозобв`язаний; “підстава зняття/виключення” – відомості відсутні; Рядовий Деревообробки, Столяр.(а.с.21)

Позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 4.05.2026 року, щодо внесення коректних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.(а.с.20)

У відповідь на вказану заяву ІНФОРМАЦІЯ_7 надіслав лист №699 від 6.05.2026 у якому серед іншого зазначив, що позивач взятий на військовий облік на підставі розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_6 №1195/2109 від 4.03.2026 та відмовлено позивачу у виключенні з військового обліку.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 “Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації” в Україні введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов`язок” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону №2232-XII.

У відповідності до частини 1 статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XIІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”.

Згідно із пунктом 22 Порядку №1487 взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення (зняття) з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 8 статті 5 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” від 16.03.2016 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 9 статті 5 Закону №1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Стаття 14 Закону №1951-VIII регламентує ведення Реєстру.

Так, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

При аналізі вказаних норм права суд виснує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 (третій відділ), як органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не вжито заходів щодо актуалізації персональних даних відносно ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку по ст.39а, 13г Розкладу хвороб визначеного Наказом Міністерства оборони №402, про що зроблений запис у його військовому квитку НОМЕР_1 .

При цьому відповідачем не заперечується сама обставина наявності Довідки позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №1139 від 28.09.2022 року якою ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.

Згідно статті 58 Конституції України - Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідачами не наведено норм права, які б скасовували чи анульовували положення норм права, що діяли та визначали правові аспекти визначення придатності/непридатності до військової служби станом на 28.09.2022 року.

За таких обставин, у зв`язку з визнанням ОСОБА_1 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2022 році непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, позивач є виключеним з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах.

При вирішенні цього публічно-правового спору суд також враховує, що 04.05.2024 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” від 21.03.2024 №3621-IX у пункті 2 якого Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” зазначено: установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що особи, які до 04.05.2024 мали статус “обмежено придатний”, повинні до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Разом з тим, як вже зазначав суд, позивач є непридатним до військової служби, що стало наслідком його виключення з військового обліку, тому жодна норма права не зобов`язує його звернутися до відповідача з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

За правилами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії.

Враховуючи наведені положення суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає виключенню з військового обліку відповідно з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, електронних систем “Оберіг” та “Резерв+”.

Натомість матеріали справи не містять доказів а ні внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідної інформації, а ні прийняття відповідачем будь-якого рішення за результатами розгляду заяви від 4.05.2026 року.

Враховуючи наведені положення суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_9 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 що полягають у взятті на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 після того, як він був виключений з військового обліку 28.09.2022 року та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати запис про взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 та привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації (даних) про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_6 №1195/3564 від 09.04.2026, суд зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_10 №1195/3564 від 09.04.2026 року запропоновано начальникам Районних центрів комплектування і соціальної підтримки та начальникам відділів таких ТЦК та СП – здійснити аналіз осіб за списками, які додаються до цього розпорядження, та вжити заходів щодо поновлення на військовому обліку та подальшого направлення на проходження медичного огляду громадян, виключених як непридатні без достатніх підстав.

Отже, вказане розпорядження є організаційно-розпорядчим документом, який передбачає та визначає організаційні вказівки та рекомендації начальникам Районних центрів комплектування і соціальної підтримки та начальникам відділів таких ТЦК та СП, а отже дія вказаного розпорядження спрямована виключно на Районні центри комплектування і соціальної підтримки і не створює для позивача будь-яких юридичних наслідків.

Вказане розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_6 не є актом індивідуальної дії щодо позивача, а відтак не створює для ОСОБА_1 будь-яких наслідків.

В даному випадку негативні наслідки для позивача настали внаслідок дій саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , які діяли як самостійний суб`єкт владних повноважень.

Наведене свідчить про відсутність порушення ІНФОРМАЦІЯ_11 прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом.

Застосовуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає, що позивачем не вказано, які саме індивідуально виражені права чи інтереси позивача порушено оскаржуваним розпорядженням відповідача.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

Крім того, відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 129,92 грн., отже, з урахуванням положень частини 3 ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1064 гривні 96 копійок.

Керуючись статтями 41-246, 55, 57-262, 95 Кодексу адміністративного судочинства України

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_12 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 після того, як він був виключений з військового обліку 28.09.2022 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_13 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати запис про взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 та привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації (даних) про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_12 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_13 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Ю.Ю. Сорока