Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №120/11917/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 вересня 2026 р. Справа № 120/11917/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані допущенням з боку відповідача протиправної бездіяльності яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Також, на думку позивачки здійснюючи нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2021 по 02.06.2025, відповідач безпідставно оминув норми абзацу 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність/відсутність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Як наслідок, на переконання позивачки відповідач протиправно здійснив їй виплату одноразових видів грошового забезпечення нарахованих в період з 2021 по 2025 роки без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.

Не погоджуючись з такими діями (бездіяльністю) відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 29.08.2025 позовну заяву було залишено без руху. Доведено до відома позивачки позицію Верховного Суду в даних правовідносинах. Зокрема повідомлено, що Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21 (пункти 104-109 цієї постанови) зазначено коло обставин, які підлягають встановленню на виконання вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, а саме: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

В контексті вищенаведених роз`яснень суду касаційної інстанції, в межах заявлених позивачем позовних вимог потребує дослідженню розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року та чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.

В зв`язку з цим звернуто увагу позивачки, що нею до матеріалів позовної заяви не долучено доказів, на підставі яких вона дійшла висновку про те, що відповідач невірно здійснив обрахунок розміру нарахованої та виплаченої їй за період з 17 серпня 2021 року по 02 червня 2025 року індексації грошового забезпечення., зокрема не надала доказів проходження нею військової служби в лютому - березні 20218 року, а також розміру отриманого нею в окреслені періоди грошового забезпечення, що позбавляє можливості встановити чи перевищує розмір підвищення доходу, отриманого в березні 2018 року суму можливої індексації, як обов`язкового критерію для застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Суддею запропоновано позивачці надати документально підтверджену інформацію про розмір нарахованого та виплаченого йому у березні 2018 року розміру грошового забезпечення, а також документально підтверджену інформацію щодо періоду, з якого вона проходила військову службу.

На виконання вимог ухвали суду від 29.08.2025 позивачка через підсистему "Електронний суд" 02.09.2025 повідомила суду, що проходила військову службу у період з 17.08.2021 по 02.06.2025. Вказала, що у 2018 році військову службу не проходила. В якості доказів зазначеної інформації надала Військовий квиток серії НОМЕР_2 .

Ухвалою від 09.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

В встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за 2023 рік немає, оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік було зупинено. Відповідач також вказав, що березень 2018 року є базовим місяцем для обчислення індексації, однак вимога про виплату фіксованої суми індексації є необґрунтованою, оскільки чинне законодавство такого поняття не містить.

Щодо індексації за період з 17.08.2021 по 02.06.2025 відповідач зазначив, що позивач не проходила військову службу у березні 2018 року, а тому відсутні необхідні умови для застосування положень абзаців 4–6 пункту 5 Порядку №1078 та визначення суми індексації-різниці. При цьому відповідач стверджував, що належна позивачу індексація за вказаний період була нарахована та виплачена.

Стосовно одноразових видів грошового забезпечення відповідач зазначив, що індексація не включається до складових грошового забезпечення, з яких обчислюються грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за невикористані дні відпусток та одноразова допомога при підписанні першого контракту, у зв`язку з чим перерахунок таких виплат із урахуванням індексації не передбачений Порядком №260.

Відтак, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними і просить відмовити у їх задоволенні повністю.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 17.08.2021 позивачка уклала контракт про проходження військової служби за контрактом.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2021 за №164 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення (а.с. 33).

Зі змісту доданих до матеріалів позовної заяви Довідок про розміри грошового забезпечення (а.с. 28-32) та повідомлених у позовній заяві обставин, судом встановлено, що військову службу у військовій частині НОМЕР_1 позивачка проходила до 02.06.2025.

В червні 2026 року позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати інформацію про проведене їй нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період 2021-2025 pоків, і y випадку не здійснення відповідної виплати у зазначений період, просила провести таку виплату.

У відповідь на запит, листом за вихідним № 875/3883 від 09.07.2025 відповідач надав довідки про розміри грошового забезпечення за 2021-2025 роки, виплаченого возивачці.

Як вказує позивачка у позовній заяві, проаналізувавши зміст отриманих від відповідача довідок, вона дійшла висновку про те, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2021 по 02.06.2025 відповідачем здійснювалась у заниженому розмірі, а в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 взагалі не здійснювалась.

Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою-другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-ХІІ).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів (частина 6 статті 5 Закону України № 1282-ХІІ).

Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" набрав чинності з 1 січня 2023 року.

За таких обставин, з 01.01.2023 року зупинено дію статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", згідно якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Верховний Суд у постанові від 18.12.2025 по справі №380/5270/24 зазначив, що оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», то факт протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 27 грудня 2023 року відсутній.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2025 по справі № 420/35557/23 прийшов до висновку, що відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.11.2023, оскільки пунктом 3 «;Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Щодо іншої частини позовних вимог про виплату позивачці індексації згідно абз.4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 за період з 17.08.2021 по 02.06.2025, то суд зважає на таке.

Як уже зазначалося судом, відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) у місяці такого підвищення визначається сума індексації, яка склалася на цей момент, та розмір підвищення грошового доходу працівника. Якщо розмір підвищення доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, працівнику належить виплачувати індексацію-різницю, яка визначається як різниця між цими величинами.

Таким чином, право на отримання індексації-різниці безпосередньо пов`язане з наявністю у конкретної особи доходу, який підлягав індексації, у місяці підвищення тарифної ставки (окладу), оскільки саме шляхом порівняння розміру доходу до та після такого підвищення визначається розмір підвищення доходу, а відтак і наявність чи відсутність права на індексацію-різницю.

При цьому Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, на яку посилається позивачка, визначив коло обставин, які підлягають встановленню для застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078, а саме: розмір підвищення доходу особи у березні 2018 року (А), суму можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) та співвідношення цих величин.

Отже, наведені положення Порядку №1078 передбачають необхідність визначення саме індивідуального розміру підвищення доходу особи у місяці підвищення тарифних ставок (окладів).

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується самою позивачкою, у березні 2018 року ОСОБА_1 військову службу не проходила, військовослужбовцем не була та грошового забезпечення як військовослужбовець не отримувала. До проходження військової служби вона приступила лише 17.08.2021, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2021 №164.

За таких обставин у березні 2018 року у позивачки не існувало грошового забезпечення, яке підлягало б індексації, а отже відсутні й об`єктивні показники, необхідні для визначення розміру підвищення її доходу у цьому місяці.

Зокрема, неможливо встановити передбачений Порядком №1078 показник «А» як різницю між розміром грошового забезпечення позивачки у березні 2018 року та його розміром у лютому 2018 року, оскільки в зазначений період позивачка військової служби не проходила та відповідного грошового забезпечення не отримувала.

Водночас сума можливої індексації у березні 2018 року за своєю правовою природою є складовою механізму визначення індексації-різниці конкретної особи та не може бути визначена ізольовано від розміру доходу цієї особи та його підвищення у відповідному місяці.

Таким чином, посилання позивачки на те, що відповідач повинен був визначити суму можливої індексації та порівняти її з розміром підвищення доходу у березні 2018 року, є необґрунтованим, оскільки позивачка у цей період не перебувала у правовідносинах з проходження військової служби та не мала відповідного доходу.

Зазначений висновок узгоджується і з положеннями пункту 10-2 Порядку №1078, відповідно до якого для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Отже, для позивачки, яка прийнята на військову службу 17.08.2021, сама обставина встановлення нових розмірів посадових окладів військовослужбовців постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 з 01.03.2018 не створює права на індексацію-різницю, передбачену абзацами 4-6 пункту 5 Порядку №1078, оскільки на момент такого підвищення позивачка не проходила військової служби.

Інше тлумачення наведених положень призвело б до фактичного надання особі, яка була прийнята на військову службу після березня 2018 року, права на індексацію-різницю, яка визначається з урахуванням доходу, якого така особа в березні 2018 року фактично не отримувала.

При цьому суд враховує, що індексація-різниця, передбачена абзацами 4-6 пункту 5 Порядку №1078, не є самостійним видом індексації, право на яку виникає у будь-якого військовослужбовця після досягнення певного індексу споживчих цін. Її виникнення обумовлене конкретним співвідношенням суми індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, та розміру підвищення доходу конкретного працівника (військовослужбовця).

За наведених обставин відсутність у позивачки грошового забезпечення у березні 2018 року виключає можливість здійснення передбаченого пунктом 5 Порядку №1078 порівняння та, відповідно, визначення суми індексації-різниці за цим механізмом.

Відтак, доводи позивачки про те, що відповідач протиправно не визначив їй індексацію-різницю за абзацами 4-6 пункту 5 Порядку №1078, є безпідставними.

Водночас суд звертає увагу, що зазначений висновок не означає відсутності у позивачки права на індексацію грошового забезпечення за період її військової служби взагалі. Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, належна позивачці індексація за відповідні періоди нараховувалась та виплачувалась. Спір у цій частині фактично стосується саме права на індексацію-різницю, передбачену абзацами 4-6 пункту 5 Порядку №1078.

Оскільки судом не встановлено правових підстав для застосування до позивачки механізму індексації-різниці, відсутні підстави і для задоволення похідних вимог про врахування такої індексації при обчисленні одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих у період проходження нею військової служби.

Крім того, вимоги про перерахунок одноразових видів грошового забезпечення є похідними від вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці. За відсутності правових підстав для нарахування такої індексації відсутні й підстави для включення неіснуючої суми до розрахунку відповідних одноразових виплат.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено протиправності дій чи бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати їй індексації-різниці грошового забезпечення за абзацами 4-6 пункту 5 Порядку №1078 за період з 17.08.2021 по 02.06.2025.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства та висновки Верховного Суду, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач надав суду докази проходження позивачкою військової служби з 17.08.2021, нарахування та виплати їй грошового забезпечення та індексації за відповідні періоди, тоді як позивачка самостійно підтвердила, що у березні 2018 року військову службу не проходила. За таких обставин визначальні для вирішення спору факти є встановленими, а підстав для висновку про порушення відповідачем прав позивачки судом не встановлено.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна