Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №120/8560/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 вересня 2026 р. Справа № 120/8560/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення відповідача щодо відмови у видачі посвідчення "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби".

Ухвалою від 25.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» регулюється порядок видачі посвідчення члена сім`ї (батька/матері, дружини/чоловіка або дітей). Відповідно до п. 11 вказаної постанови, посвідчення не видаються в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Також відповідач зазначає, що у листі начальника Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи від 20.01.2025 №252-02 вказано, що у загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 виявлено в крові етиловий спирт у концентрації 0,72 проміле. Відтак, законних підстав для видачі посвідчення немає.

Суд зазначає, що у цій справі відбувся повторний автоматизований розподіл, оскільки первинного визначений головуючий суддя Мультян М.Б. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду №015-К від 27.05.2025 виключена зі штату у зв`язку із звільненням з посади судді у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 справу №120/8560/25 передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришеній Р.М.

Ухвалою від 04.06.2026 року адміністративну справу прийнято до провадження, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, тому суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №147 Одеської обласної державної адміністрації Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 є хвороба зумовлена ВІЛ з проявами множинних інфекцій (а.с. 9, 9 зворот).

Із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) №1672 від 29.08.2024 вбачається, що нещасний випадок (смерть) з сержантом ОСОБА_2 мав місце у наслідок природніх причин, під час проходження військової служби, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби та мав місце не в наслідок бойового ураження або бойових дій з боку противника (а.с. 5, 5 зворот).

Крім того, у витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 14.12.2024 №3425 зазначено «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» (а.с. 7).

Разом із тим, 20.05.2024 було проведено судово-медичну експертизу, за даними якої визначено, що смерть ОСОБА_2 перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з інфекційним захворюванням. Безпосередньо причиною смерті стало ускладнення захворювання - інтоксикація, поінформовано листом в.о. начальника Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи від 20.01.2025 №252-02. Також зазначено, що при проведенні судово-токсикологічного дослідження у загиблого ОСОБА_2 виявлено в крові етиловий спирт у концентрації 0,72 проміле (а.с. 8).

Позивач звернулась до відповідача із заявою в якій просила видати їй посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Відповідач листом від 25.02.2025 відмовив у видачі такого посвідчення у зв`язку з відсутністю підстав для його видачі коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння.

Позивач не погоджується з діями відповідача, тому звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання приписів частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України № 2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

За приписами статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 2 статі 3 Закону № 2011-XII визначено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів/які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів) проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Частиною 6 статті 18 Закону № 2011-XII визначено, що вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Частиною тринадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби. Цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - посвідчення).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №379, посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:

територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;

уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Батьку, матері, дружині, чоловіку, повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства, група інвалідності яким встановлена без зазначення строку повторного огляду, посвідчення видається безстроково за формою згідно з додатком 1 до постанови КМУ від 28.05.1993 № 379 (пункт 10 Порядку №379).

Згідно з пунктом 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Відповідно до п.п. 6 п. 13 розділу IX Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285 (в редакції від 24.06.2024), рішення (постанови) М(ВЛ)К про причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців приймаються, зокрема, в такому формулюванні:

«Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво,), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань поранень (травм, контузій, каліцтв,), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами 1, 5 цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

Рішення (постанова) в такому формулюванні не приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язане із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом).»

Відповідно до п. 35 розділу IX Положення рішення (постанова) М(ВЛ)К про причинний зв`язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, зазначених у пунктах 13, 14 цього розділу, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».

Тобто військово-лікарська комісія встановлює причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 25.02.2025 відмовив у видачі посвідчення "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" матері померлого сержанта ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю підстав для його видачі коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 14.12.2024 №3425 зазначено «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» (а.с. 7).

Разом із тим, листом в.о. начальника Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи від 20.01.2025 №252-02 поінформовано, що 20.05.2024 було проведено судово-медичну експертизу, за даними якої визначено, що смерть ОСОБА_2 перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з інфекційним захворюванням. Безпосередньо причиною смерті стало ускладнення захворювання - інтоксикація. Також зазначено, що при проведенні судово-токсикологічного дослідження у загиблого ОСОБА_2 виявлено в крові етиловий спирт у концентрації 0,72 проміле (а.с. 8).

Відповідач виходив з того, що у цьому випадку смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння.

Проте, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження скасування чи внесення змін до рішення військово-лікарської комісії, яке оформлено протоколом засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії №3425 від 14.12.2024.

Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, відповідачем також не надано.

Тобто відповідачем не доведений факт вчинення військовослужбовцем кримінального чи адміністративного правопорушення або факт вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із вчинення померлим дій у стані алкогольного сп`яніння, які могли б призвести до смерті.

Так, відповідно до наказу командира військової частини від 29.08.2024 №1672 "Про результати розслідування нещасного випадку з сержаном ОСОБА_2 " причиною смерті є хвороба, зумовлена ВІЛ з проявами множинних інфекцій (а.с. 5, зворот).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №147 від 20.05.2024 причиною смерті є хвороба зумовлена ВІЛ з проявами множинних інфекцій (а.с. 9).

Згідно із витягом з протоколу №3425 засідання штатної ВЛК від 14.12.2024 "Інтоксикація, злоякісне новоутворення підшлункової залози. Хвороба зумовлена ВІЛ з проявами множинних інфекцій, що послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №147. Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби (а.с. 7).

Отже, наведеними вище доказами підтверджується, що причиною смерті військовослужбовця є хвороба, а не стан алкогольного сп`яніння, ба більше, який не перебуває у причинно-наслідковому на час настання смерті.

За таких обставин суд зазначає, що висновок відповідача, оформлений листом від 25.02.2025, про відмову у видачі позивачці посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби є безпідставним. Відтак, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправними.

Враховуючи викладене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача оформити та видати позивачці посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд, використовуючи повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За обставин справи, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити та видати ОСОБА_1 посвідчення "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Повне судове рішення складено 15.09.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна