Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №991/11467/26 — Вищий антикорупційний суд

Суд: Вищий антикорупційний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №991/11467/26

Суддя: Антипенко В. П.

Справа № 991/11467/26

Провадження 1-кп/991/109/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52026000000000538 від 09.09.2026, відносно обвинуваченого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця c. Великополовецьке, Сквирського району, Київської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа, (з урахуванням постанови про зміну анкетних даних осіб та інших відомостей від 09.09.2026, а також довідки до угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52026000000000538 від 09.09.2026 (про зміну анкетних даних осіб та інших відомостей))

Діючи умисно, з корисливих мотивів, спільно, узгоджено, на виконання єдиного злочинного плану, ОСОБА 3 і ОСОБА 4 організували, а ОСОБА 2, ОСОБА 1 (в співвиконавстві з ОСОБА 5) шляхом зловживання своїм службовим становищем (за пособництва ОСОБА 6, ОСОБА 7, ОСОБА_5 ), в умовах воєнного стану, в період з лютого по червень 2024 року заволоділи чужим майном (коштами) в особливо великих розмірах - забезпечили продаж ЮР.ОСОБА 3 наперед визначеного об`єкту нерухомого майна (Цеху по вирощуванню грибів) за завищеною вартістю наперед визначеною підконтрольною учасникам організованої групи юридичною особою, заподіявши майнової шкоди державі в сумі 143 594 703 грн.

Так, ОСОБА_5 , будучи оцінювачем та маючи право здійснювати професійну оціночну діяльність, будучи директором та співзасновником Приватного підприємства «СВІТЛИЦЯ-НОВА», що, як суб`єкт оціночної діяльності могло здійснювати професійну оціночну діяльність, проводити незалежну оцінку майна, діючи як пособник, умисно, спільно, узгоджено, на виконання єдиного злочинного плану, на підставі Договору №5/293 від 27.05.2024 в період з 27.05.2024 по 03.06.2024 забезпечив проведення оцінки за результатом якої склав від свого імені як оцінювача та від імені директора ПП «СВІТЛИЦЯ-НОВА» Звіт про оцінку майна - будівлі цеху по вирощуванню грибів загальною площею 7240,0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА 3 (далі - Звіт про оцінку Цеху по вирощуванню грибів), із завідомо недостовірними відомостями в частині завищеної ринкової вартості вказаного об`єкта оцінки із врахуванням земельної компоненти в розмірі 175 650 054, 00 грн без ПДВ станом на 28.05.2024, та 04 червня 2024 року через ОСОБА 4 видав вказаний підроблений звіт про оцінку ЮР.ОСОБА 3, а на підставі акту надання послуг № 1 від 05.06.2024 підтвердив видачу вказаного звіту про оцінку від ПП «СВІТЛИЦЯ-НОВА» до ЮР.ОСОБА 3 в особі ОСОБА 5, чим спряв учасникам організованої групи ОСОБА 3 і ОСОБА 4, ОСОБА 2, ОСОБА 1 (в співвиконавстві з ОСОБА 5), за пособництва ОСОБА 6, ОСОБА 7, у заволодінні чужим майном (коштами) в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем вчиненому в умовах воєнного стану - забезпечення продажу ЮР.ОСОБА 3 наперед визначеного об`єкту нерухомого майна (Цеху по вирощуванню грибів) за завищеною вартістю наперед визначеною підконтрольною учасникам організованої групи юридичною особою, заподіявши майнової шкоди державі в сумі 143 594 703 грн.

Отже, ОСОБА_5 є пособником (порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод) у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, ОСОБА_5 , будучи оцінювачем та маючи право здійснювати професійну оціночну діяльність, будучи директором та співзасновником Приватного підприємства «СВІТЛИЦЯ-НОВА», що, як суб`єкт оціночної діяльності могло здійснювати професійну оціночну діяльність, проводити незалежну оцінку майна, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА 3 та ОСОБА 7, на підставі Договору №5/293 від 27.05.2024 в період з 27.05.2024 по 04.06.2024 склав та видав завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення - Звіт про оцінку Цеху по вирощуванню грибів, із завідомо недостовірними відомостями щодо вартості вказаного об`єкту оцінки, яка є завищеною, для цілей продажу вказаного об`єкту нерухомого майна ЮР.ОСОБА 3.

Отже, ОСОБА_5 склав та видав як оцінювач завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинив кримінального правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання

09.09.2026 між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України (т. 1 а.с. 90).

Як істотні для цього кримінального провадження обставини, що враховані прокурором при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості, зазначено про таке:

-беззаперечне визнання ОСОБА_5 своєї винуватості в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, належна процесуальна поведінка;

-взяття на себе зобов`язань щодо викриття ОСОБА_5 інших осіб у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, наявність інформації щодо вчинення такими особами кримінальних правопорушень підтверджена доказами. ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52024000000000305 від 20.06.2024, а також у виділеному з нього кримінальному провадженні № 52026000000000538 від 09.09.2026 викладено правдиві викривальні показання, що підтверджуються іншими доказами (показаннями та документами), щодо себе, а також щодо інших підозрюваних, яким повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 52024000000000305 (ці показання підтверджено у кримінальному провадженні № 52024000000000305 (протоколи допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 30.07.2026, 09.09.2026, копії яких виділено у кримінальне провадження № 52026000000000538 від 09.09.2026));

-часткове відшкодування ОСОБА_5 завданого збитку/заподіяної шкоди;

-ОСОБА_5 зобов`язується співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, що розслідуються: у кримінальному провадженні № 52024000000000305 від 20.06.2024 (шляхом надання та підтвердження викривальних показань, що зафіксовані у протоколах допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 30.07.2026, 09.09.2026), а також у інших провадженнях, з якими воно буде об`єднане та у виділених із нього провадженнях, в тому числі в суді під час розгляду кримінальних проваджень по суті та/або в слідчого судді в ході допиту в порядку ст. 225 КПК України, та іншим чином.

Сторони угоди визнають правильність визначення шкоди, завданої вчиненими ОСОБА_5 (спільно з іншими особами) злочинами, в сумі 143 594 703 грн.

Угодою також передбачено, що ОСОБА_5 (з урахуванням, зокрема, характеру та ступеня його участі у вчиненні злочину, одержаної ним вигоди від його вчинення, його майнового стану, а також сприяння у викритті інших підозрюваних) зобов`язується відшкодувати частину шкоди в сумі 200 000 гривень, сплативши їх на рахунок ЮР.ОСОБИ 3, (або, за погодженням з прокурором, - на інший рахунок цієї юридичної особи) протягом 12 місяців з дня набрання вироком законної сили.

Крім того, ОСОБА_5 добровільно зобов`язується здійснити перерахування у розмірі 300 000 гривень, як благодійний внесок на підтримку 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» Національної гвардії України (Військова частина 3027, юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ 08803649, р/р НОМЕР_1 , банк Державна Казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, код доходу 25020200) (або, за погодженням з прокурором, - на інший рахунок цієї юридичної особи) протягом 2 місяців з дня набрання вироком законної сили.

Сторони узгодили призначення ОСОБА_5 покарання:

-за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України - позбавлення волі на строк сім років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, та займатися діяльністю, пов`язаною з оцінкою майна, на строк 2 роки, без конфіскації майна (з урахуванням ч. 2 ст. 77 КК України);

-за ч. 3 ст. 358 КК України - позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України, узгоджено визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, та займатися діяльністю, пов`язаною з оцінкою майна, на строк 2 роки, без конфіскації майна.

Також сторони, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 75 КК України, узгодили звільнення ОСОБА_5 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років з випробуванням, без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна (з урахуванням ч. 2 ст. 77 КК України).

Умови застосування спеціальної конфіскації угодою не передбачені.

Зі змісту угоди вбачається, що сторонам відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог ст.473 КПК України наслідком укладання та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 та ст. 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Сторонам відомо і зрозуміло, що наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження їх права на оскарження в апеляційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості, а саме, що у відповідності до ч. 4 ст. 394 КПК України такий вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Сторонам відомо і зрозуміло, що наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження їх права на оскарження у касаційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме, що у відповідно до ч. 3 ст. 424 КПК України такі судові рішення можуть бути оскарженні:

- засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4?7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Також роз`яснено наслідки невиконання цієї угоди. А саме, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, розглядається в судовому засіданні за участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для судового розгляду. Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку. Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні вироку може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Окрім того, роз`яснено, що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, встановленої ст. 389-1 КК України.

Позиції учасників судового розгляду щодо поданої угоди

У судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити. Зазначив, що угода відповідає вимогам чинного законодавства, укладена добровільно, норми кримінального процесуального закону дозволяють у цьому кримінальному провадженні укласти угоду про визнання винуватості, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін кримінального провадження та / або інших осіб. Зауважив, що ОСОБА_5 сам ініціював укладення угоди про визнання винуватості, надає зізнавальні показання, що сприятиме пришвидшенню досудового розслідування щодо інших, причетних до вчинення злочину осіб.

Представник потерпілого підтримав позицію прокурора, не заперечував проти укладення угоди.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив затвердити укладену угоду про визнання винуватості. Запевнив суд, що він повністю та беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Також зазначив, що угоду ініційовано стороною захисту, її укладення є добровільним та він цілком розуміє і усвідомлює:

1) що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують, а він має такі права:

- мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення;

- подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України;

3) характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

4) вид покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом.

З приводу висунутого обвинувачення у судовому засіданні ОСОБА_5 показав, що вчинив інкриміновані йому злочини так та за тих обставин, як це викладено в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості. Свою винуватість визнав повністю. Також ОСОБА_5 повідомив, що умови угоди про визнання винуватості фінансового характеру для нього не є занадто обтяжливими. Вказані зобов`язання за угодою він виконає у тому числі за рахунок коштів, внесених як застава.

Захисник обвинуваченого вважав за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, підтвердив факт його участі у процесі укладення угоди та добровільність згоди з її умовами ОСОБА_5 .

Мотиви суду

15.09.2026 ухвалою суду, за клопотанням прокурора, з урахуванням згоди інших учасників справи, з метою збереження таємниці досудового розслідування у іншому кримінальному провадженні, з якого виділено кримінальне провадження № 52026000000000538 від 09.09.2026 на підставі постанови прокурора від 09.09.2026, постановлено справу слухати у закритому судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Згідно з ч. 7 ст. 474 КПК України суд має перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та / або закону, та відмовити в затвердженні угоди за наявності передбачених даною процесуальною нормою підстав, зокрема якщо умови угоди суперечать закону, правова кваліфікація дій обвинуваченого є неправильною, угода не відповідає інтересам суспільства, її умови порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні сумніви в добровільності укладення угоди, очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, або ж відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Отже, суду належить перевірити, з`ясувати та дійти переконання про відсутність обставин, які б унеможливлювали затвердження угоди про визнання винуватості.

Щодо відповідності змісту угоди вимогам законодавства

Згідно зі ст. 472 КПК України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 470 КПК України у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим здійснюється з врахуванням таких обставин, зокрема у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України або яке було направлено до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, - за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов`язки) або його першим заступником чи заступником.

З матеріалів справи слідує, що у кримінальному провадженні направленого до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України. Відповідно до ст. 12 та примітки до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином.

Угода про визнання винуватості погоджена заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 .

Отже, зі змісту угоди вбачається, що її укладено повноважними особами та з дотриманням передбачених процесуальним законом процедур. В угоді зазначено дату її укладення, усі необхідні відомості та реквізити, її скріплено підписами сторін.

Щодо відповідності умов угоди вимогам законодавства

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути, зокрема, укладена у провадженні щодо: особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

За змістом ст. 474 КПК України, перевірка доказів щодо викриття підозрюваним дій інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів не належить до повноважень суду при прийнятті рішення щодо затвердження угоди про визнання винуватості. Перевірка достовірності обставин, які згідно із ст. 470 КПК України підлягають врахуванню при укладенні угоди про визнання винуватості, зокрема ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб, є обов`язком прокурора. На суд при затвердженні угоди про визнання винуватості не можуть бути покладені інші обов`язки щодо перевірки можливості її затвердження ніж ті, які прямо передбачені у ст. 474 КПК України.

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та нетяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За встановлених органом досудового розслідування та викладених в обвинувальному акті обставин вчинення кримінальних правопорушень, які в угоді про визнання винуватості та у судовому засіданні ОСОБА_5 беззаперечно у повному обсязі визнав та підтвердив, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України, як пособництво (порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод) у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою; складання та видача завідомо підробленого офіційного документа, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Досліджені під час судового засідання обставини, викладені в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості, свідчать про існування достатніх та об`єктивних підстав для визнання ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні ним зазначених кримінальних правопорушень.

Зі змісту ч. 4 ст. 469 КК України вбачається, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Зі змісту обвинувального акту слідує, що у цьому кримінальному провадженні ЮР.ОСОБА 3, (назва вказана з урахуванням постанови про зміну анкетних даних осіб та інших відомостей від 09.09.2026, а також довідки до угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52026000000000538 від 09.09.2026 (про зміну анкетних даних осіб та інших відомостей)), є потерпілою особою.

До угоди про визнання винуватості прокурор долучив згоду уповноваженої особи ЮР.ОСОБИ 3 на її укладення із ОСОБА_5 (т. 1 а.с 114)

Умовами угоди передбачено надання ОСОБА_5 зізнавальних показань стосовно себе та підтверджених доказами викривальних, правдивих показань стосовно співучасті інших осіб у вчиненні цих кримінальних правопорушень, а також часткове відшкодування обвинуваченим завданої шкоди ЮР.ОСОБІ 3 та сплату благодійного внеску на користь 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України.

З огляду на викладене, суд вважає, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам, передбаченим ч. 4 ст. 469 КПК України.

Щодо відповідності угоди інтересам суспільства

Згідно з п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 470 КПК України при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості прокурор повинен врахувати:

- наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

- наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певні вигоди для всього суспільства, без задоволення яких неможливо забезпечити його всебічний, стабільний та демократичний розвиток. Вони визнані державою, забезпечені правом, а їх задоволення є гарантією існування і розвитку суспільства в цілому. Суспільний інтерес - це те, що спонукає діяти так, а не інакше заради блага всього суспільства і для блага окремої людини.

У кримінальному провадженні суспільний інтерес загалом виражений в його завданнях, визначених ст. 2 КПК України, та полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. З урахуванням комплексності і неоднорідності завдань кримінального провадження, оцінюючи суспільний інтерес, суд має встановити баланс між зацікавленістю обвинуваченого отримати м`якше покарання та запитом суспільства отримати від обвинуваченого щось на заміну такому пом`якшенню.

Попри абстрактний характер поняття суспільний інтерес, зазначена норма процесуального закону досить чітко його розкриває та дає зрозуміти, в якому саме аспекті повинні оцінюватися умови угоди про визнання винуватості, щоб відповідати інтересам суспільства.

До того ж, внаслідок укладення угоди про визнання винуватості ОСОБА_5 зобов`язався надати правдиві викривальні показання щодо інкримінованих йому та іншим особам кримінальних правопорушень. Його показання як учасника кримінальних правопорушень сприятимуть узгодженню всіх доказів між собою, встановленню фактичних обставин вчинення злочинів, розмежуванню ролей співучасників та притягненню до кримінальної відповідальності всіх причетних, що також становить суспільний інтерес, який полягає у тому, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності у міру своєї вини.

Водночас, суспільний інтерес у цьому провадженні полягає у загальній та спеціальній превенції, яка завжди відбувається внаслідок притягнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, до кримінальної відповідальності, коли сам ОСОБА_5 та інші особи (на його прикладі) мають можливість оцінити негативні наслідки вчинення кримінальних правопорушень та відмовитись від їх скоєння у майбутньому.

Затвердження угоди про визнання винуватості сприятиме запобіганню, виявленню чи припиненню більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких злочинів за рахунок зменшення процесуального навантаження на прокурорів у цьому кримінальному провадженні та зміщенні акцентів на інші провадження, значно зекономить ресурс, який держава витратить у разі, якщо угоду буде затверджено і призначено узгоджене покарання, в результаті чого мінімізуються оскарження кінцевого судового рішення в апеляційному і касаційному порядку.

Отже, з огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, обов`язку надати правдиві викривальні показання та співпрацювати зі стороною обвинувачення, суд дійшов висновку про можливість затвердження зазначеної угоди про визнання винуватості.

Щодо можливості порушити права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб

Судом установлено, що при укладенні цієї угоди брав участь захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 , як цього вимагають положення п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України. Умови угоди не є невиправдано обтяжливими для будь-якої із сторін кримінального провадження. Фактично це було підтверджено кожною стороною безпосередньо у судовому засіданні. Сторони наполягали на затвердженні угоди та стверджували про добровільність її укладення.

Стосовно можливості угоди про визнання винуватості порушити права чи інтереси інших осіб, зокрема інших співучасників, слід зауважити, що у силу ст. 90 КПК України преюдиціальне значення для суду в питанні допустимості доказів має лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і яким встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Для того, щоб встановити всі необхідні ознаки складу кримінального правопорушення, інкримінованих ОСОБА_5 , та не допустити порушення презумпції невинуватості щодо інших співучасників, відносно яких здійснюється досудове розслідування, суд використовує щодо інших співучасників деперсоніфікацію анкетних даних.

Із дослідженої судом у судовому засіданні угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, окрім обвинуваченого ОСОБА_5 ..

Окремо слід наголосити, що суд не здійснював дослідження та оцінку правомірності дій інших осіб, та не встановлював наявність чи відсутність їх винуватості. Також суд при вирішені цього кримінального провадження не встановлював жодних преюдиційних фактів щодо них, а інформація, викладена у цьому вироку, яка стосується формулювання дій, не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угод (рішення у справі «Навальний і Офіцеров проти росії» від 23.02.2016).

Отже, цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь-якого злочину інших осіб, що не є учасниками цього кримінального провадження.

Суд не висловлював у вироку думку про винуватість інших співучасників у вчиненні злочину та не робив жодних припущень з цього приводу. Всі формулювання у вироку викладені судом так, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого ОСОБА_5 , не маючи на меті надання оцінки діям інших осіб чи їх кримінально-правової кваліфікації.

Водночас варто звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19 виснував, що право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності (ст. 26 КПК України). Невизнання своєї вини іншими особами у кримінальному провадженні не може бути підставою, яка унеможливлює або ускладнює реалізацію права обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості і не може бути правовою підставою для скасування вироку на підставі угоди про визнання винуватості.

З наведеного слідує, що вирок суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, не може мати преюдиціального та/або доказового значення у кримінальних провадженнях стосовно інших осіб, також не може обмежити їх право на справедливий судовий розгляд чи порушити презумпцію невинуватості.

Підсумовуючи, суд констатує, що умови цієї угоди про визнання ОСОБА_5 винуватості не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Щодо добровільності укладення угоди про визнання винуватості

Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди було добровільним. Існування обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним зобов`язує суд відмовити в її затвердженні.

На виконання вищезазначених вимог процесуального закону суд під час судового засідання з`ясував у обвинуваченого обставини укладення угоди, мотиви прийняття ним рішення про її підписання, розуміння змісту погоджених умов, а також правових наслідків її затвердження та невиконання.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що угоду підписано ним за власною ініціативою та за відсутності будь-якого насильства, примусу чи погроз. Запевнив, що його волевиявлення було вільним та не обтяженим впливом будь-яких інших обставин, окрім тих, що передбачені в угоді.

Також ОСОБА_5 зазначив, що до моменту укладення угоди мав достатній час для ознайомлення з її змістом, обговорення умов із своїм захисником та прийняття зваженого рішення щодо погодження із такими умовами.

Обвинувачений підтвердив, що укладення угоди відбулося за участю захисника ОСОБА_6 , що забезпечило реалізацію права на професійну правничу допомогу.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що зміст угоди, її умови, обсяг процесуальних прав, від реалізації яких обвинувачений фактично відмовляється у зв`язку з укладенням угоди, а також правові наслідки її затвердження були належним чином роз`яснені ОСОБА_5 .. Також обвинувачений підтвердив відсутність примусу, погроз, насильства, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

За таких обставин суд дійшов висновку, що укладення угоди із прокурором обвинуваченим було добровільним.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час погодження умов угоди ОСОБА_5 діяв вільно, без будь-якого незаконного впливу, примусу, тиску чи втручання зі сторони інших осіб, а погоджені умови відповідають його внутрішньому переконанню щодо можливості та процесуальної доцільності укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні.

За відсутності будь-яких обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованих сумнівів у добровільності укладення між прокурором і обвинуваченим угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що її укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін. Навпаки, сукупність досліджених обставин свідчить про те, що волевиявлення сторін було сформоване вільно та ґрунтувалося на усвідомленні змісту, умов і правових наслідків укладення угоди.

Щодо можливості виконання обвинуваченим зобов`язань за угодою

Пункт 5 ч. 7 ст. 474 КПК України зобов`язує суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

За змістом угоди про визнання винуватості ОСОБА_5 зобов`язався повністю і беззастережно визнати свою винуватість у судовому провадженні в обсязі пред`явленого обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, надав відповідні зізнавальні показання щодо себе, визнав свою винуватість в інкримінованих злочинах. Тим самим обвинувачений виконав взяті на себе зобов`язання у цій частині.

Щодо відшкодування шкоди та наявності коштів, для здійснення благодійного внеску ОСОБА_5 пояснив, що у нього наявні власні кошти, а також для виконання цих зобов`язань він використає кошти від поверненої застави.

На підставі викладеного, судом встановлено, що виконання взятих обвинуваченим ОСОБА_5 на себе за угодою зобов`язань не є очевидно неможливим.

Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості

Відповідно до п. 6 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Вирішуючи питання про наявність фактичних підстав для визнання винуватості суд враховує, що обвинувачений у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в угоді, беззастережно визнав свою винуватість, а його позиція є послідовною, логічною та такою, що узгоджується з фактичними даними кримінального провадження.

При цьому у суду відсутні підстави вважати, що визнання винуватості є формальним, вимушеним або таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність фактичних підстав для визнання винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України.

Водночас, на переконання суду, визнання обвинуваченим своєї винуватості не є результатом самообмови.

Висновок суду щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості

Враховуючи вище викладене, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, представника потерпілого, судом встановлено, що укладена у цьому кримінальному провадженні угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність, а також інтересам суспільства. Суд не вбачає передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України підстав для відмови в затвердженні цієї угоди.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 ..

Узгоджене сторонами покарання та звільнення від його відбування з випробуванням

Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 у справі № 443/1407/18 вказав, що загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю природою є дискрецією, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Зазначена норма закону кореспондується з ч. 5 ст. 65 КК України, згідно з якою у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Сторонами узгоджено призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України - позбавлення волі на строк сім років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, та займатися діяльністю, пов`язаною з оцінкою майна, на строк 2 роки, без конфіскації майна (з урахуванням ч. 2 ст. 77 КК України); за ч. 3 ст. 358 КК України - позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України сторони погодили визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, та займатися діяльністю, пов`язаною з оцінкою майна, на строк 2 роки, без конфіскації майна.

Сторони з урахуванням вимог ч. 2 ст. 75 КК України узгодили звільнення ОСОБА_5 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років з випробуванням, без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна (з урахуванням ч. 2 ст. 77 КК України), з покладенням на ньго обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, домовленості сторін угоди щодо узгодженого покарання є законними, не виходять за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, а погоджений захід примусу має конкретний вираз.

Суд зауважує, що узгоджене покарання як основне, так і додаткові, із застосуванням інституту умовного відбування (основного покарання), відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даним про особу обвинуваченого. Не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна відповідає приписам ч. 2 ст. 77 КК України, яка визначає, що додаткове покарання у виді конфіскації майна може бути також призначене за умови його узгодження сторонами угоди. Отже, додаткове покарання у виді конфіскації майна у даному кримінальному провадженні може не призначатися зважаючи на досягнуту домовленість сторін угоди про визнання винуватості.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого передбачені ч. 1,2 ст. 66 КК України суд визнає: з`явлення із зізнанням та щире каяття; активне сприяння розкриттю злочинів, вчинення злочинів вперше, наявність на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини.

Згоду ОСОБА_5 , зафіксована в угоді про визнання винуватості, здійснити перерахування у розмірі 300 000 гривень як благодійний внесок та згоду ОСОБА_5 добровільно відшкодувати (частково) завданий збиток потерпілому, суд не визнає пом`якшуючими покарання обставинами, передбаченими ч. 2 ст. 66 КК України, оскільки вказані обставини, відповідно до умов угоди, не настали, а лише були однією з погоджених її умов. А тому визнавати пом`якшуючими обставини, які на час ухвалення вироку не настали, у суду немає підстав.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачені ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Крім того, судом враховано, що обвинувачений є громадянином України, раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, є директором та співзасновником Приватного підприємства «СВІТЛИЦЯ-НОВА», має на утриманні малолітню дитину, погодився на відшкодування шкоди та надання благодійної допомоги війську.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 та ч. 3 ст. 75 КК України, у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У такому випадку суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробування, визначаються судом.

З урахуванням наведеного, враховуючи умови угоди про визнання винуватості, суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування узгодженого сторонами покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про тривалість іспитового строку, суд враховує особу обвинуваченого, його характеризуючі дані, які наведені вище, ступінь тяжкості і характер вчинених ним кримінальних правопорушень, один з яких є особливо тяжким корупційним, а інший - нетяжким, та вважає за необхідне встановити обвинуваченому іспитовий строк тривалістю два роки, протягом якого він перебуватиме під наглядом уповноваженого органу з питань пробації, а також покласти на нього обов`язки, що передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: 1) періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У відповідності до положень ст. 77 КК України покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю підлягає самостійному виконанню.

Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов

У даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.

Спеціальна конфіскація

Підстав для застосування спеціальної конфіскації судом не встановлено.

Винагорода викривачу

Викривач у цьому кримінальному провадженні відсутній.

Процесуальні витрати

Згідно частини 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

За змістом положень ч. 2 ст. 124 та п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК, коли у вчиненні злочину визнано винними декількох осіб, судові витрати підлягають стягненню у дольовій частці з кожного із засуджених.

Судом встановлено, що процесуальними витратами у даному кримінальному провадженні є:

-витрати на залучення експерта для проведення комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи (висновок експерта № С2095/08-2025 від 21.08.2025) склали 51 737,76 грн. (без ПДВ);

-витрати на залучення експерта для проведення судово-економічної експертизи (висновок експерта № 1303-95/2025.01-6 від 27.11.2025) склали 52 585,92 грн. (без ПДВ);

-витрати на залучення експерта для проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи (висновок експерта № 2290/3179 від 05.01.2026) склали 33 926,40 грн. (без ПДВ).

Всього понесено витрат у сумі 138 250,08 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг № С2095/08-2025 від 29.08.2025, актом здачі-приймання висновку експерта 1303-95/2025.01-6 від 27.11.2025, актом здачі-приймання висновку експерта № 2290/3179 від 05.01.2026.

Прокурор просив стягнути із обвинуваченого 1/8 частину судових витрат, пропорційно кількості обвинувачених у кримінальному провадженні, тобто 17281,26 грн.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 124 та п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, суд вважає таку позицію прокурора обгрунтованою.

Заходи забезпечення кримінального провадження

1. Запобіжний захід

Прокурор вважав за можливе змінити застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання, оскільки на даний час існує мінімальний ризик того, що обвинувачений буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також існує ризик незаконного впливу на свідків.

За таких обставин до набрання вироком законної сили прокурор просив покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді та суду;

-не відлучатися за межі України без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

-здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 07.06.2017, НОМЕР_3 від 07.11.2011, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України;

-утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, зокрема, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

-утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано з такими особами: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_30 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_31 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_32 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_33 , ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_34 , ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_35 , ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_36 , ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_37 , ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_38 , ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_39 , ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_40 , ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_41 , ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_42 , ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_43 , ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_44 , ОСОБА_50 , ІНФОРМАЦІЯ_45 , ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_46 , ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_47 , ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_54 , ІНФОРМАЦІЯ_48 , ОСОБА_55 , ІНФОРМАЦІЯ_49 , ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_50 , ОСОБА_58 , ІНФОРМАЦІЯ_51 , ОСОБА_59 , ІНФОРМАЦІЯ_52 , ОСОБА_60 , ІНФОРМАЦІЯ_53 , ОСОБА_61 , ІНФОРМАЦІЯ_54 , ОСОБА_62 , ІНФОРМАЦІЯ_55 , ОСОБА_63 , ІНФОРМАЦІЯ_56 , ОСОБА_64 , ІНФОРМАЦІЯ_57 , ОСОБА_65 , ІНФОРМАЦІЯ_58 , ОСОБА_66 , ІНФОРМАЦІЯ_59 , ОСОБА_67 , ІНФОРМАЦІЯ_60 , ОСОБА_68 , ІНФОРМАЦІЯ_61 ; ОСОБА_69 , ІНФОРМАЦІЯ_62 , ОСОБА_70 , ІНФОРМАЦІЯ_63 , ОСОБА_71 , ІНФОРМАЦІЯ_64 .

Представник потерпілого, обвинувачений та захисник підтримали цю позицію.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу, суд дійшов таких висновків.

Пункт 14 ч. 1 ст. 368 КПК України зобов`язує суд, ухвалюючи вирок, вирішувати питання, пов`язані із заходами забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжними заходами.

Згідно з матеріалами кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.07.2026 у справі № 991/9550/26 (провадження 1-кс/991/9564/26) до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 коп.

Застава за ОСОБА_5 вносилась частинами, а саме:

- 31.07.2026 у сумі 97 000,00 грн ОСОБА_72 , (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 1.781443673.1 від 31.07.2026);

- 06.08.2026 у сумі 150 000,00 грн ОСОБА_72 , (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.789894203.1 від 06.08.2026 );

- 07.08.2026 у сумі 50 000,00 грн ОСОБА_72 (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.791013732.1 від 07.08.2026).

Всього ОСОБА_73 внесено 297000,00 грн застави. Решта суми не внесена.

На дату проведення судового засідання строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що покладалися на ОСОБА_5 ,. не закінчився.

Отже, до ОСОБА_5 наразі застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалюючи рішення про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя виходив з того, на час розгляду клопотання були наявні ризики, передбачені п. 1- 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховання або спотворення підозрюваним або за його участю речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин Кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Ухвалюючи рішення про зміну запобіжного заходу, судом враховано факт укладення угоди про визнання винуватості, беззастережне визнання вини обвинуваченим, взяття на себе зобов`язань за угодою про визнання винуватості, а також зобов`язання співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, що розслідуються, а також у інших провадженнях, з якими воно буде об`єднане та у виділених із нього провадженнях, в тому числі в суді під час розгляду кримінальних проваджень по суті та/або в слідчого судді в ході допиту в порядку ст. 225 КПК України, та іншим чином.

Вказані обвставини, на переконання суду, зменшують існування ризику переховування від органів досудового розслідування та незаконного впливу на свідків, про наявність яких зазначав прокурор, однак ці ризики не нівелюються взагалі.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду продовжує обумовлюватися можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна).

Однак, зважаючи на те, що сторонами угоди зафіксовано узгоджене покарання обвинуваченому та погоджено звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, на переконання суду даний ризик суттєво знизився.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, зважаючи що кримінальне провадження № 52024000000000305 від 20.06.2024, перебуває на стадії досудового розслідування, ризик незаконного впливу на свідків також продовжує існувати.

Наявність інших ризиків стороною обвинувачення не зазначалося та не обгрунтовувалося.

Враховуючи позицію сторін кримінального провадження, тяжкість та характер пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, особу обвинуваченого, умови угоди, зокрема в частині узгодженого покарання, суд вважає, що, з урахуванням обставин справи, нівелювати вказані ризики можливо шляхом застосування найбільш м`якого запобіжного заходу- особистого зобов`язання.

А тому клопотання прокурора у цій частині є обгрунтованим.Строк дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання та відповідних обов`язків слід визначити до набрання вироком законної сили.

У зв`язку із зміною запобіжного заходу, слід повернути заставодавцю, внесену ОСОБА_73 , суму застави у розмірі 297000,00 грн.

2. Арешт майна

Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

У цьому кримінальному провадженні обвинуваченому не призначено покарання у виді конфіскації майна, не застосована спеціальна конфіскація, а тому наявні підстави для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.07.2026 у справі № 991/9492/26 (провадження 1-кс/991/9506/26) на:

- транспортний засіб марки (моделі) МЕRСЕDЕS-ВЕNZ Е 430 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , дата реєстрації 03.10.2012,

- 50% частки статутного капіталу приватного підприємства (ПП) «Світлиця-Нова» (код 35518335) номінальною вартістю 500 грн., які належать ОСОБА_5 .

Речові докази і документи

Згідно з частиною дев`ятою статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Документи, надані сторонами, слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись статтями 12, 65-67, 75 КК України, статтями 100, 373-376, 469-475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09.09.2026 між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52026000000000538, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 вересня 2026 року.

2. ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначити йому узгоджене покарання:

за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, та займатися діяльністю, пов`язаною з оцінкою майна, на строк 2 роки, без конфіскації майна (з урахуванням ч. 2 ст. 77 КК України);

за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, та займатися діяльністю, пов`язаною з оцінкою майна, на строк 2 (два) роки, без конфіскації майна.

3. Звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді семи років позбавлення волі з випробуванням на підставі абзацу першого частини другої статті 75 КК України, та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

4. На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

5. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

6. Покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, та займатися діяльністю, пов`язаною з оцінкою майна, підлягає реальному виконанню та виконується самостійно.

7. Строк покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно?розпорядчих функцій в юридичних особах публічного права, та займатися діяльністю, пов`язаною з оцінкою майна обчислюється з моменту набрання законної сили вироком.

8. Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення судових експертиз у сумі 17281,26 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят одну гривню 26 коп.) грн.

9. Змінити, застосований на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.07.2026 у справі № 991/9550/26 (провадження 1-кс/991/9564/26), запобіжний захід у виді застави, та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили, поклавши на нього такі обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді та суду;

-не відлучатися за межі України без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

Роз`яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання ним покладених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирок суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після його оголошення.

10. Повернути заставодавцю, ОСОБА_74 , заставу у сумі 297 000 (двісті дев`яносто сім тисяч) гривень, яка була внесена нею на рахунок Вищого антикорупційного суду за ОСОБА_5 , згідно квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки: № 1.781443673.1 від 31.07.2026, № 2.789894203.1 від 06.08.2026, № 2.791013732.1 від 07.08.2026.

11. Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.07.2026 у справі № 991/9492/26 (провадження 1-кс/991/9506/26), на:

12. Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

13. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених частиною четвертою статті 394 КПК України, та обмежень, визначених у частині другій статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua