Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №723/2482/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчук В. Т., за участі секретаря судового засідання Філатової К. А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ювченка Андрія Васильовича, представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Югова Сергія Анатолійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року закрито провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Вказане рішення суду мотивоване тим, що матеріали справи не місять доказів, що ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року, та ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Провадження № 33/822/423/26 Головуючий у І інстанції: Пташник А. М.

Категорія ст. 124 КУпАП Доповідач: Марчук В. Т.

Суд першої інстанції помилково вимагав «інших порушень», зазначивши про відсутність доказів порушення саме п. 13.1 ПДР України. Проте для складу правопорушення за ст. 124 КУпАП достатньо конкретного порушення ПДР, наявності пошкоджень та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Суд безпідставно вказав на «відсутність будь-якого доказу» порушення, повністю проігнорувавши протокол про адміністративне правопорушення, який є процесуальним джерелом доказів, схему місця ДТП, характер пошкоджень.

Суд не надав належної оцінки відеофайлам з камер спостереження та поясненням потерпілого ОСОБА_2 , натомість безпідставно надав перевагу суперечливій версії ОСОБА_1 , чим порушив вимоги щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин.

Той самий суд в іншій справі (№ 723/2483/26) щодо цієї ж ДТП визнав потерпілого ОСОБА_2 винним за аналогічних обставин, а у цій справі дійшов протилежних висновків і закрив провадження відносно ОСОБА_1 , що свідчить про упередженість.

До початку судового засідання від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ювченка А. В. надійшло заперечення на апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 . Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову районного суду без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції, як того вимагає закон розглянув справу про адміністративне правопорушення на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на уповноважених осіб, визначених ст. 255 КУпАП, а не на суд.

Необхідність дотримання для ОСОБА_1 безпечної дистанції з попутним транспортним засобом, виникає лише тоді, коли такий транспортний засіб рухається попереду у тій самій смузі руху, а не по узбіччю.

На долученому до матеріалів справи відеозаписі видно, як автомобіль Рено Дастер з 15:39:36 год. до 15:39:43 год. потрапляє у сліпу зону, в якій ні траєкторію руху, ні розташування автомобіля Рено Дастер на проїзній частині чи узбіччі – не видно.

Зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів вини ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, окрім пояснень заінтересованої особи – ОСОБА_2 .

На відміну від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не змінювала надані нею пояснення з моменту оформлення ДТП до завершення розгляду справи судом.

Крім того, 15 вересня 2026 року представник потерпілого ОСОБА_2 – адвокат Югов С. А. подав доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_2 , в яких просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ювченка А. В., який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, доводи представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Югова С. А., який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, з урахуванням поданих ним доповнень до апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Як вбачається з тексту постанови суду першої інстанції, адвокат Югов С. А. був присутній в судовому засіданні, під час розгляду даної справи.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що апеляційну скаргу подано особисто потерпілим ОСОБА_2 .. Адвокат Югов С. А. апеляційну скаргу на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року самостійно не подавав.

15.09.2026 року адвокатом Юговим С. А., через систему «Електроний суд», подано доповнення до апеляційної скарги, де фактично заявляє зовсім інші апеляційні вимоги, а саме просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, без визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Вказані доповнення до апеляційної скарги адвокатом Юговим С. А. подано поза межами строку на апеляційне оскарження, оскільки строк на подання ним апеляційної скарги закінчився 02 вересня 2026 року.

В поданих доповненнях до апеляційної скарги адвокат Югов С. А. не порушує перед судом питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правом на зміну чи доповнення до апеляційної скарги наділений той учасник справи, який подав апеляційну скаргу.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 304/1035/20 (провадження № 13-58кс23), у якій розглядалися положення частин 1, 3 та 4 статті 403 Кримінального процесуального кодексу України, повноваженням на зміну чи доповнення апеляційної скарги наділений процесуальним правом лише суб`єкт подання апеляційної скарги, який має реалізувати його самостійно і безпосередньо. Інакше кажучи, апеляційна скарга, її зміна та/або доповнення мають походити від одного і того ж учасника судового провадження.

Таким чином, подані адвокатом Юговим С. А. доповнення до апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_2 підлягають поверненню з підстава подання їх поза межами строків на апеляційне оскарження, а також у зв`язку з поданням їх неналежним суб`єктом, оскільки адвокат Югов С. А. самостійно не подавав апеляційну скаргу на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року.

Розглянувши апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.

Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

З пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (а. с. 26), які були надані під час її опитування адвокатом в порядку п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що 30 травня 2026 року приблизно о 15:20 год., вона керуючи автомобілем марки Ауді А6, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснювала рух зі швидкістю близько 50 км/год по вул. Вижницькій в с. Комарівці. Наближаючись до перехрестя, вона побачила, як автомобіль марки «Рено Дастер», державний номерний знак НОМЕР_2 , який стояв нерухомо попереду на правому узбіччі, почав різко виїздити на її смугу руху, перекриваючи проїзну частину та створюючи небезпеку. ОСОБА_1 зазначила, що небезпека для її руху виникла раптово в момент виїзду автомобіля «Рено Дастер» з узбіччя на відстані всього 10–15 метрів. До цього її руху нічого не перешкоджало. Виявивши перешкоду, вона одразу застосувала екстрене гальмування та скерувала авто на зустрічну смугу, оскільки об`їзд був неможливим через те, що «Рено Дастер» зайняв поперечне положення, намагаючись здійснити поворот ліворуч із правого узбіччя. Через мінімальну відстань уникнути зіткнення не вдалося. Вважає, що аварійну ситуацію створив водій «Рено Дастер», який порушив вимоги п. 10.1 ПДР, оскільки перед виїздом з узбіччя не переконався у безпечності свого маневру.

В письмових поясненнях (а. с. 5) потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що 30 травня 2026 року приблизно о 15:20 год., керуючи автомобілем марки «Рено Дастер», державний номерний знак НОМЕР_2 , в с. Комарівці, недоїхавши до перехрестя, здійснив повну зупинку на узбіччі дороги, щоб подивитись карту в навігаторі. Після чого, перед початком руху переконався чи немає перешкоди та розпочав рух. Доїхав до перехрестя, ввімкнув лівий покажчик повороту та почав здійснювати маневр повороту ліворуч з головної на другорядну дорогу. Під час виконання даного маневру, почув звуковий сигнал та відчув удар одномоментно.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №679755 від 30 травня 2026 року (а. с. 1), цього ж дня, о 15 год. 20 хв. в с. Комарівці по вул. Вижницькій, 1, на автодорозі сполучення Чернівці-Сторожинець-Берегомет, водійка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ауді а6, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху не дотрималась безпечної швидкості та дистанції, не врахувала дорожньої обстановки, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем Рено Дастер, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався попереду та здійснював поворот ліворуч. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, потерпілих немає. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 13.1 ПДР України.

До протоколу додана схема ДТП, на якій зафіксоване розташування транспортних засобів після ДТП відносно одне одного та елементів проїжджої частини, характер та локалізацію пошкоджень транспортних засобів. (а.с. 4)

З долученого до матеріалів справи відеозапису, поданого через Електронний суд, вбачається, що автомобіль Рено Дастер розпочинає рух з узбіччя, після чого під`їжджає до перехрестя та розпочинає маневр повороту ліворуч. У цей момент автомобіль Ауді а6, який рухався позаду Рено Дастер, виїжджає на зустрічну смугу, безпосередньо на перехресті, де і відбувається зіткнення транспортних засобів.

Дослідивши вказані докази, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що дані докази не доводять поза розумним сумнівом порушення вимог саме п. 13.1 ПДР України, з огляду на наступне.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.

Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР України, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із наслідками, у даному випадку, у виді пошкодження транспортних засобів.

Причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та порушенням ПДР України встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів, зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.

Відповідно до інкримінованого ОСОБА_1 порушення пункту 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

У розумінні п.1.10 ПДР України, безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру;

Таким чином, поняття «дистанції» застосовується виключно тоді, коли транспортні засоби рухаються один за одним у межах однієї смуги руху.

Водночас матеріали справи та характер пошкоджень свідчать про те, що транспортні засоби рухалися різними траєкторіями під час маневрування, а не один за одним у межах однієї смуги.

Як убачається з пояснень водіїв та відеозапису, зіткнення транспортних засобів сталося на перехресті під час виїзду автомобіля Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , на зустрічну смугу руху з подальшим зіткненням із автомобілем Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював поворот ліворуч.

Зазначене повністю узгоджується із висновками суду першої інстанції, який слушно зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які би указували на те, що ОСОБА_1 у даній дорожньо-транспортній пригоді, порушила саме п. 13.1 ПДР України.

Згідно ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, в даному випадку на працівників поліції.

При цьому суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на те, що працівником поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було помилково інкриміновано порушення саме пункту 13.1 ПДР України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у межах складеного протоколу.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що суд проігнорував наявні в матеріалах справи докази, оскільки суд першої інстанції за результатами їх всебічного та об`єктивного дослідження дійшов обґрунтованого висновку, що хоча відеозапис, схема місця ДТП та локалізація пошкоджень і можуть свідчити про невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам інших пунктів ПДР України, однак матеріали справи жодним чином не підтверджують порушення нею саме пункту 13.1 ПДР України, недотримання якого їй інкриміновано, що виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах складеного протоколу.

Доводи апеляційної скарги про те, що для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП достатньо наявності складеного щодо неї протоколу за порушення п. 13.1 ПДР України, є необґрунтованими. Протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи, адже він є лише формою фіксації правопорушення посадовою особою і не може визнаватися належним та достатнім доказом без підтвердження викладених у ньому обставин іншими доказами в їх сукупності.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що показання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суперечать фактичним обставинам справи, оскільки останні спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом, долученим через підсистему «Електронний суд». Незважаючи на це, вказані обставини не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Доповнення адвоката Югова Сергія Анатолійовича до апеляційної скарги ОСОБА_2 повернути особі, яка їх подала.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Сторожинецького районного суду Чернівецького області від 21 серпня 2026 року, якою закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя [підпис] В.Т. Марчук