Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №707/2680/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2158/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №707/2680/26 Категорія: на ухвалу Попельнюх А. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

судді секретарСіренко Ю. В., Новіков О. М. Івануса А.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Слободянюка Андрія Ігоровича на ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.07.2026 (суддя в суді першої інстанції Попельнюх А. О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання обов`язку боржника за договором позики відсутнім,

в с т а н о в и в :

у червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання обов`язку за договором позики відсутнім.

В позовній заяві позивач просив суд визнати порушене право виконання обов`язку боржника за борговою розпискою від 01.11.2016 відсутнім у ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.07.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд дійшов висновку, що дійсною метою звернення позивача до суду з позовом про визнання обов`язку боржника за договором позики відсутнім є намір переглянути судове рішення про стягнення боргу за договором позики, яке набрало законної сили і підлягає виконанню та отримати інше рішення, яке надасть позивачеві можливість зупинити його примусове виконання, що не відповідає завданням цивільного судочинства.

Судом враховано, що в провадженні Чигиринського районного суду Черкаської області перебувала на розгляді цивільна справа № 450/984/21 зо позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. У вказаній справі ухвалено рішення від 21.02.2023 про задоволення позовних вимог, яке залишено без змін постановою апеляційного суду та набрало законної сили. В подальшому, ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 21.02.2023, в задоволенні якої судом було відмовлено.

Враховуючи принцип юридичної визначеності та остаточності судового рішення про стягнення боргу за договором позики, суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України відмовив у відкритті провадження у справі про визнання обов`язку боржника за договором позики відсутнім.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Слободянюк А. І. просить скасувати ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.07.2026 як необґрунтовану та передчасну, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити постанову, якою матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції надано правову оцінку вимогам позовної заяви та її обставинам на стадії відкриття провадження у справі, а не під час розгляду справи по суті, що є свідченням виходу судом за межі вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при вирішенні питання відкриття провадження у справі. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд надав правову оцінку зовсім іншим судовим справам, у яких були різні предмет та підстави позову, в яких ініціатором звернення до суду виступав не позивач, а зовсім інша особа, а також надав вибірково оцінку окремим доказам на стадії відкриття провадження чим порушив норми процесуального законодавства, безпідставно позбавивши ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя. Така ухвала є незаконна, підлягає скасуванню, а справа направленню в суд першої інстанції для продовження розгляду по суті позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_2 – адвоката Кучер Ю. В. зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для скасування ухвали суду. Вказано, що суд дійшов правильного висновку про те, що метою звернення ОСОБА_1 з позовом про визнання обов`язку боржника за договором позики відсутнім є намір переглянути судове рішення про стягнення боргу, яке вступило в законну силу та підлягає виконанню, що свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову. Ухвала суду про відмову у відкритті провадження на думку представника відповідача є законною та повинна залишитися в силі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення суду від 21.02.2023 (у справі № 450/984/21) про стягнення з ОСОБА_1 боргу за договором позики. За наслідками розгляду справи № 450/984/21 ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Відповідна ухвала районного суду залишена без змін постановою апеляційного суду, а Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.02.2023.

Суд дійшов висновку, що звернення позивача ОСОБА_1 з позовом про визнання обов`язку боржника за договором позики відсутнім, в даному випадку є його наміром переглянути судове рішення, яке вже набрало законної сили та підлягає виконанню і отримати інше рішення, яке надасть позивачеві можливість зупинити примусове виконання рішення про стягнення боргу.

З урахуванням вищевикладеного, суд застосував положення п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та відмовив у відкритті провадження, оскільки вважав, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами ч.1ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18).

Положеннями ч. 1 ст. 187 ЦПК України визначено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

У зв`язку з вищевказаним, звернення позивача до суду зобов`язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з`ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з`ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.

Відкриття провадження у справі можливе лише при додержанні певних вимог, встановлених законом. Суддя повинен відмовити у відкритті провадження у справі за відсутності хоча б однієї з передумов права на звернення до суду за судовим захистом або недодержання порядку подання заяви.

Перелік правових підстав відмови у відкритті провадження у цивільній справі визначений ч. 1 ст. 186 ЦПК України, який є вичерпним.

Відмова у відкритті провадження – це волевиявлення суду, яке міститься у постановленій ухвалі і полягає у відмові прийняти позовну заяву до провадження при наявності вичерпного переліку підстав, визначених ч. 1 ст. 186 ЦПК України, зокрема:

1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами;

3) у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим;

5) є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Однак, відмовляючи у відкритті провадження з тих підстав, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд взагалі не зазначив того, в якому ж судочинстві має розглядатися вказана заява, щоб заявник мав доступ до розгляду його справи судом.

Водночас, не допускається відмова у відкритті провадження у справі з підстав матеріально-правового характеру, зокрема з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.

В даному випадку, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вдався до оцінки викладених позивачем обставин та доказів, встановлення обґрунтованості позову та за підсумками відмовив у відкритті провадження фактично з підстав матеріально-правового характеру, що неприпустимо на стадії відкриття провадження у справі.

Відкриття провадження у справі регламентовано нормами Глави 2 розділу ІІІ ЦПК України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.

Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях судового процесу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постановлена судом ухвала про відмову у відкритті провадження у справі є передчасною та не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а отже право заявника на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було порушено.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскаржувана ухвала суду є незаконною, оскільки суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, тому відповідно до п. 4 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Слободянюка Андрія Ігоровича – задовольнити.

Ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.07.2026 про відмову у відкриття провадження у справі – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 15.09.2026.

Суддя-доповідач

Судді