Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №569/23206/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Рівне

Справа № 569/23206/25

Провадження № 33/4815/1044/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю: секретаря судового засідання – Міщук Л.А.,

захисника – Хлопка В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Хлопка Володимира Федоровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2025 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2025 року близько 16 год. 47 хв. в м. Рівне по вул. Волонтерська, 19, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Benz, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук та неприродна блідість обличчя), і від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Хлопко В.Ф. просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що транспортний засіб було зупинено без належних законних підстав, оскільки факт порушення ним п. 2.3 «в» ПДР у вигляді непристебнутого ременя безпеки належними доказами не підтверджено. Стверджує, що наявний у матеріалах справи відеозапис не дає можливості встановити факт такого порушення, у зв`язку з чим працівниками поліції було порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Доводить, що після незаконної зупинки працівники поліції без належних підстав заявили про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та запропонували пройти медичний огляд. Вважає, що відеозаписи не підтверджують наявності зазначених ознак, а також не містять факту його відмови від проходження медичного огляду, оскільки він погоджувався на його проходження за участю захисника.

Стверджує, що під час оформлення адміністративних матеріалів працівниками поліції допущено істотні порушення, зокрема протокол складено без його участі, копію протоколу не вручено, а до змісту протоколу внесено недостовірні відомості щодо відмови від підпису та надання пояснень. Посилається також на неналежне забезпечення його права на правничу допомогу та вважає, що зазначені обставини ставлять під сумнів допустимість і достовірність доказів, покладених судом першої інстанції в основу постанови.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Зазначає, що строк на апеляційне оскарження постанови від 01 грудня 2025 року пропущено з поважних причин, оскільки про наявність постанови та матеріали справи він фактично дізнався у липні 2026 року після виявлення інформації про виконавче провадження та отримання його захисником доступу до матеріалів справи. Вказує, що з 24 листопада 2025 року проходив військову службу, а тому не був обізнаний про розгляд справи та ухвалення оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Постанова відносно ОСОБА_1 винесена 01 грудня 2025 року без його участі (а.с. 14).

В матеріалах справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 чи його захисником копії постанови від 01 грудня 2025 року чи направлення засобами поштового зв`язку копії постанови суду за адресою проживання ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга подана до місцевого суду 10 серпня 2026 року (а.с. 18).

Отже, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, то цей строк слід поновити.

Заслухавши доводи захисника Хлопка В.Ф.на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Заслухавши доводи на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень вказаних норм не з`ясував повно, всебічно і об`єктивно обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи винуваність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 251 КУпАП, на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положенням п.2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).

Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Постанови КМУ № 1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Під час апеляційного розгляду, захисник Хлопко В.Ф. зазначив, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була зумовлена повідомленнями працівників поліції про необхідність його доставки до ТЦК.

Захисник пояснив, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що він перебуває у розшуку, у зв`язку з чим підлягає доставленню до ТЦК, а в разі відмови буде затриманий та доставлений до ТЦК.

За словами ОСОБА_2 , саме після відмови ОСОБА_1 їхати разом із працівниками поліції до ТЦК, патрульні почали зазначати про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що наведені пояснення узгоджуються з матеріалами справи. Зокрема, з відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські повідомляли йому про те, що він перебуває в розшуку як особа яка не пройшла ВЛК, а також про необхідність його доставки до ТЦК (файл 165141, час: 09:40; файл 170141, час: 00:30, час: 03:20).

Також вказаними відеозаписами зафіксовано твердження працівника поліції, що якщо ОСОБА_1 відмовиться від того щоб проїхати до ТЦК він запропонує йому пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння (файл 170141, час: 07:05).

Водночас зазначені відеозаписи не містять відомостей про наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння, передбачених пунктом 4 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735, які є передумовою для направлення водія на медичний огляд.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що наведені обставини у своїй сукупності викликають обґрунтовані сумніви щодо правомірності дій працівників поліції під час фіксації обставин події та подальшого оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Факт мобілізації ОСОБА_1 підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 31.05.2026 № 693/32299 та посвідченням учасника бойових дій, які наявні у матеріалах справи (а.с. 29, 32).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимоги щодо законності, об`єктивності та неупередженості діяльності поліції також визначені Законом України «Про Національну поліцію».

При цьому апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості провокації з боку правоохоронних органів. У рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви» та «Баннікова проти Росії» Європейський суд з прав людини наголошував на необхідності розмежування допустимого виявлення та фіксації правопорушення від створення правоохоронними органами умов, які спонукають особу до його вчинення або формують штучну доказову ситуацію.

У цій справі апеляційний суд бере до уваги не лише сам факт висунення ОСОБА_1 вимоги пройти огляд, а й передумови та обставини, за яких така вимога була заявлена, послідовність дій працівників поліції, зміст зафіксованих на відеозаписах розмов та подальше оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

На переконання апеляційного суду, сукупність наведених обставин свідчить про те, що вимога пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння була висунута після відмови ОСОБА_1 проїхати до ТЦК та фактично використовувалася як підстава для подальшого притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом із тим суд першої інстанції не надав належної оцінки змісту відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, послідовності їхніх дій та обставинам, за яких ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд. Внаслідок цього суд дійшов передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Хлопку В.Ф. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Хлопка В.Ф. задовольнити.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович