Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №384/718/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 384/718/24

провадження № 22-ц/4809/1193/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»;

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2026 року та додаткове рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2026 року(суддя Сорокіна О.О.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС») у листопаді 2024 року звернулось до Вільшанського районного суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 56 182,76 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 19 лютого 2019 року о 13 год. 25 хв. у смт Підгородна по вул. Соборна сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участі автомобіля «ЗАЗ 110307» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «Hyundai H1», державний номерний знак НОМЕР_2 . Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2019 року у справі № 384/130/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Вказує, що на момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля «Hyundai H1», державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані в ПрАТ «СК «АРКС». Власник пошкодженого автомобіля «Hyundai H1», державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування. Дана заява була розглянута позивачем, пошкодження застрахованого автомобіля було визнано страховим випадком, здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 108684,39 грн.

Звертає увагу, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «УПСК» за полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AM005406232, у зв`язку з чим ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 52501,63 грн.

За викладеного вважає, що відповідач має сплатити позивачу 56 182,76 грн, що складає різницю між сумою сплаченого страхового відшкодування по договору майнового страхування у розмірі 108684,39 грн та сумою сплаченого страхового відшкодування по полісу з урахуванням франшизи у розмірі 52501,63 грн.

У поданому до суду першої інстанції відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки його цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ЗАЗ110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , на час скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «УПСК» за полісом №АМ005406232 на суму 100000,00 грн, тоді як вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу КТЗ «Hyundai H1», державний номерний знак НОМЕР_2 , на дату дослідження 30 травня 2019 року складає 53501,63 грн. Враховуючи що ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 52501,63 грн, за відрахуванням франшизи 1000,00 грн, вважає, що не зобов`язаний сплачувати кошти на користь позивача (а.с. 41-42 том 1).

Згідно з письмовою заявою від 03 грудня 2024 року позивач наполягає на обґрунтованості вимог позову вказуючи, що страховик відповідальності винної у ДТП особи здійснює відшкодування витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (а.с. 60-64 том 1).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2026 року у задоволенні позову ПрАТ «СК «АРКС» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Судом першої інстанції зауважено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

При цьому місцевим судом враховано, що самі по собі рахунки №ВА-С-000000000000047 від 15 березня 2019 року та №ВА-С-00107 від 27 червня 2019 року, видані ФОП ОСОБА_2 , не є належними доказами на підтвердження розміру завданої шкоди, оскільки до позовної заяви не додано акту виконаних робіт або будь-яких доказів, які підтверджували б дійсний ремонт автомобіля та вартість проведених робіт на вказану у рахунках суму; будь-яких доказів проведеної калькуляції відновлювального ремонту та документів станції технічного обслуговування матеріали справи не містять; відсутній додатковий акт (дефектна відомість) до рахунку №ВА-С-00107 від 27 червня 2019 року на суму на загальну суму 8234,60 грн; позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність здійснення заміни та придбання вказаних у рахунку деталей, а також того, що вказані пошкодження пов`язані саме з ДТП, яка мала місце 19 лютого 2019 року. До того ж, позивач не звертався із заявою про виплату страхового відшкодування на суму 8234,60 грн до ПрАТ «УПСК».

Суд дійшов висновку про неможливість врахування при визначенні розміру шкоди, завданої позивачу, висновку №40-05 експертного автотоварознавчого дослідження від 19 вересня 2019 року, оскільки, на переконання суду, він складений із порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, та не відображає реального розміру збитку автомобіля Hyundai H-1 внаслідок пошкодження у ДТП 19 лютого 2019 року.

Суд також звернув увагу на те, що зі змісту розрахунків страхового відшкодування, страхових актів, рахунків не вбачається, яким є коефіцієнт зносу пошкодженого з вини відповідача транспортного засобу та чи був він застосований взагалі. Оскільки позивачем не надано обґрунтованого розрахунку ні коефіцієнту фізичного зносу, ні суми, до якої підлягав застосуванню відповідний коефіцієнт, суд не може перевірити чи самостійно розрахувати розмір страхового відшкодування.

Судом зауважено, що докази реально понесених витрат на відновлення транспортного засобу автомобіля Hyundai H-1 до справи не долучались, клопотання про призначення експертизи для визначення дійсної вартості заподіяного матеріального збитку учасники справи не заявляли.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2026 року, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до прохальної частини поданої апеляційної скарги просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а також відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач посилається на ч.ч. 1, 2 ст. 22, ч. 1 ст. 1194 ЦК України, практику суду касаційної інстанції та зазначає, що оскільки вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai H-1 пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП, яке сталося з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням. Зокрема, вказує на постанову Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 922/1436/17, у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

За викладеного, вважає, що позивач має право на відшкодування відповідачем 56182,76 грн, тоді як суд першої інстанції неповно з`ясував усі обставини даної справи.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу ПрАТ «СК «АРКС» залишити без задоволення, оскільки вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи є надуманими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому мають бути критично оцінені судом апеляційної інстанції (а.с. 99-100).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою; встановлено строк для подання відзиву на скаргу.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 21 травня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до наказу в. о. голови Кропивницького апеляційного суду у період з 25 травня 2026 року до 19 червня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці.

На підставі відповідних наказів голови Кропивницького апеляційного суду у період з 08 червня 2026 року до 03 липня 2026 року (включно) у відпустціперебувавчлен колегії з розгляду вказаної справи суддя Письменний О. А., у період з 29 червня 2026 року по 04 серпня 2026 року (включно) - член колегії з розгляду вказаної справи суддя Дуковський О.Л., а у період з 24 серпня 2026 року по 07 вересня 2026 року (включно) – головуючий суддя у справі Дьомич Л.М.

Згідно з ухвалою від 15 вересня 2026 року апеляційним судом виправлено описки, допущені в ухвалах Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2026 року та від 21 травня 2026 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 квітня 2018 року між АТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є позивач, та Приватним підприємством «Компанія «Надежда» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» за №294а8п, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Hyundai H-1, д.н.з. НОМЕР_2 , страхова сума 450000,00 грн; страховий тариф 5,25 %; страховий платіж 23625,00 грн. Строк дії вищевказаного договору згідно з п. 17 - з 24 квітня 2018 року до 23 квітня 2019 року, а страховим ризиком згідно з п. 23 договору є, зокрема, збитки внаслідок ДТП - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП (а.с. 5-12 том 1).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки Hyundai H-1, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за Приватним підприємством «Компанія «Надежда» (а.с. 15 том 1).

19 лютого 2019 року о 13 год. 25 хв. сталося ДТП за участю застрахованого автомобіля Hyundai H-1, д.н.з. НОМЕР_2 , та транспортного засобу «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, визнано ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2019 року у справі № 384/130/19 (а.с. 4 том 1).

Відповідно до страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів серії АМ №005406232, строк дії якого з 09 березня 2018 року по 08 березня 2019 року, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «УПСК» зі страховою сумою шкоди, заподіяної майну, у розмірі 100000,00 грн, франшиза 1000,00 (а.с.131 том 2).

19 лютого 2019 року представник Приватного підприємства «Компанія «Надежда» Тереховський Дмитро Олександрович звернувся до страховика АТ «СК «АХА Страхування» із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу з приводу вищевказаного ДТП (а.с. 13-14 том 1).

ОСОБА_1 також у лютому 2019 року подав до ПрАТ «УПСК» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 19 лютого 2019 року о 14 год. 35 хв. в смт Підгородна, по вул. Соборній, 82, договір ОСЦПВВНТЗ: №АМ/5406232 від 09 березня 2018 року, забезпечений транспортний засіб ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 132-133 том 2).

Відповідно до акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 27 лютого 2019 року, складеного консультантом сервісу відділу кузовного ремонту ТОВ «Хюндай Центр Полтава» Дудкою В.В, автомобіль марки Hyundai H-1, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , має показання спідометра 301755 та наступні пошкодження: ліхтар задній лівий (розбита нижня частина), підкрилок задній лівий (розбитий), бачок омивача заднього скла (розбитий), двері багажника (вмятина, бриж, асиметрія), крило заднє ліве (вмятина, перелом, бриж), підсилювач бампера заднього (вмятина, деформація), решітки вентиляції багажного відділення (розбита), енергопоглинач бампера заднього (розбитий), бризговик задній лівий (розбитий), кронштейн бампера заднього лівий (розбитий), накладка бампера заднього верхня (розбита), накладка бампера заднього (розбита), кронштейн кріплення бампера (розбитий), підсилювач бампера заднього, поріг лівий верхній (вварюється), пройом задвижної двері задній лівий (вварюється), панель задня (вмятина, деформація), панель заднього лівого ліхтара (вмятина, деформація) (а.с. 16-17 том 1).

Згідно з рахунком №ВА-С-000000000000047 від 15 березня 2019, складеного ФОП ОСОБА_3 , прим.: KMHWH81KACU460842 H-1 НОМЕР_2 , вартість ремонту склала: ліхтар задній лівий 1 шт., 6 096,60 грн; підкрилок задній /лівий/ - 1 шт., 1 701,00 грн; гайка 2 шт., 97,20 грн; кліп бампера 4 шт., 105,30 грн; двері багажника 1 шт., 23 773,50 грн; крило заднє ліве 1 шт., 15 066,00 грн; решітка вентиляції багажного відділення 2 шт., 583,20 грн; підсилювач бампера заднього 1 шт., 5 491,80 грн; енергопоглинач бампера заднього 1 шт., 1 242,00 грн; бризковик задній лівий 1 шт., 405,00 грн; кронштейн бампера заднього лівий 1 шт., 108,00 грн; накладка бампера заднього верхній щабель 1 шт., 1 080,00 грн; накладка бампера заднього 1 шт., 5 940,00 грн; накладка ліхтаря заднього лівого 1 шт., 1 417,50 грн; кронштейн кріплення бампера лівий 1 шт., 378,00 грн; кронштейн бампера заднього лівий 1 шт., 378,00 грн; кліп 1 шт., 16,20 грн; матеріали для монтажу скла 1 шт., 1 399,50 грн; плівка захисна 1 шт., 549,90 грн; насос омивача скла 1 шт., 945,00 грн; бампер задній з/, р/з 2.2 н.г., 555,52 грн; бампер задній фарбування 10,2 н.г., 2 575,60 грн; підсилювач бампера заднього заміна 1,2 н.г., 303,01 грн; бризковик задній лівий заміна 0,3 н.г., 75,75 грн; підкрилок задній лівий заміна 0,5 н.г., 126,26 грн; кронштейн бампера заміна 0,4 н.г., 101,00 грн; крило заднє ліве вирізка/врізка 18 н.г., 4 545,18 грн; крило заднє ліве фарбування (з обох сторін) 11 н.г., 2 777,61 грн; решітка вентиляції заміна 0,25 н.г., 63,13 грн; пройом задвижної двері задній лівий фарбування 9,7 н.г., 2 449,35 грн; панель задня рихтування 9,2 н.г., 2 323,09 грн; панель задня фарбування 8 н.г., 2020,08 грн, задня ліва частина усунення перекосу - 8 н.г., 2 020,08 грн; фара задня ліва заміна 0,4 н.г., 101,00 грн; обшивка багажного відділення р/з 2,2 н.г., 555,52 грн; ляда задня з/в, р/з 2 н.г., 505,02 грн; ляда задня фарбування з обох сторін 12,5 н.г., 3 156,38 грн; скло заднє ліве вирізка/врізка 5 н.г., 1 262,55 грн; скло задньої ляди вирізка/врізка 6,2 н.г., 1 565,56 грн; панель заднього лівого ліхтаря рихтування 9,5 н.г., 2 398,85 грн; панель заднього лівого ліхтаря фарбування 5,5 н.г., 1 388,81 грн; встановлення зазорів 2,5 н.г., 631,28 грн; накладка бампера заднього верхня декоративна фарбування 5,5 н.г., 1 388,81 грн; плівка захисна на задній лівий пройом поклейка 0,4 н.г., 101,00 грн; нанесення герметика 5 н.г., 1 262,55 грн. Всього з ПДВ 100 999,69 грн (а.с.143 том 2).

За рахунком №ВА-С-00107 від 27 червня 2019, складеного ФОП ОСОБА_3 , авто: H-1 2.5 WGT 8-Business 6MT (170 л.с.) - KMHWH81KACU460842, НОМЕР_2 , вартість ремонту склала: сенсор парктроника 1 шт., 3277,50 грн; провід сенсора паркувального радару заднього 1 шт., 4104,00 грн; кронштейн сенсора парктроника 1 шт., 188,10 грн; бампер задній з/в, р/з 2.2 н.г., 585,20 грн; динамік парктроніка заміна 0,3 н.г., 79,80 грн. Всього з ПДВ 8 234,60 грн (а.с.144 том 2).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку страхового відшкодування за заявою Приватного підприємства «Компанія «Надежда» від 19 лютого 2019 року до АТ «СК «АРКС» за договором страхування №294а8п від 20 квітня 2018 року по застрахованому об`єкту Hyundai H-1, д.н.з. НОМЕР_2 , вихідними даними зазначено: 450 000,00 грн - дійсна (оціночна) вартість застрахованого об`єкту (експертиза); 450 000,00 грн страхова сума (договір страхування) 100999,69 грн - вартість відновлюваного ремонту застрахованого об`єкту (рахунок №ВА-С-47 від 15 березня 2019 ОСОБА_3 ФОП). З розрахунку встановлено, що 450 000,00 грн - ліміт відповідальності на дату страхового випадку; 1,00 - коефіцієнт пропорційності. Страхове відшкодування склало 100449,79 грн (а.с. 22 том 1).

Крім цього, згідно з розрахунком страхового відшкодування за заявою Приватного підприємства «Компанія «Надежда» від 19 лютого 2019 року до АТ «СК «АРКС» за договором страхування №294а8п від 20 квітня 2018 року, по застрахованому об`єкту Hyundai H-1, д.н.з. НОМЕР_2 , вихідними даними вказано: 450 000,00 грн - дійсна (оціночна) вартість застрахованого об`єкту (договір страхування); 450 000,00 грн страхова сума (договір страхування); 109234,29 грн - вартість відновлюваного ремонту застрахованого об`єкту (рахунок №ВА-С-47 від 15 березня 2019 Бабанський О.С. ФОП, рахунок №ВА-С-00107 від 27 червня 2019 ОСОБА_3 ФОП). З розрахунку встановлено, що 450 000,00 грн - ліміт відповідальності на дату страхового випадку; 1,00 - коефіцієнт пропорційності. Страхове відшкодування склало 8234,60 грн (а.с. 23 том 1).

10 травня 2019 року було складено страховий акт №AXA2465381 по справі №1.003.19.0003097 за заявою Приватного підприємства «Компанія «Надежда» від 19 лютого 2019 року за договором страхування №294а8п від 20 квітня 2018 року (а.с.20 том 1).

Відповідно до даного акту АТ «СК «АРКС» було здійснено виплату ФОП ОСОБА_3 на суму 100449,79 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №559734 від 13 травня 2019 року (призначення платежу: страхове відшкодування згідно акту № AXA2465381, ПП «Компанія «Надежда», 22519085, рахунок №ВА-С-47 від 15 березня 2019 року без ПДВ) (а.с.24 том 1).

Згідно з протоколом огляду транспортного засобу №40-05 від 30 травня 2019 року, складеного судовим експертом-товарознавцем Поляницею І.В., встановлено такі пошкодження транспортного засобу Hyundai H-1, д.н.з. НОМЕР_2 :

1. Дверця задка має складну деформацію панелі та каркасу в лівій задній частині;

2. Панель боковини зовнішня задня ліва має складну деформацію зі складками в задній нижній частині;

3. Панель задка деформована в лівій частині 50 см х 30 см;

4. Кронштейн заднього лівого ліхтаря деформація в нижній частині;

5. Облицювання бампера заднього розбите;

6. Підсилювач бампера заднього деформований;

7. Наповнювач бампера заднього розбитий;

8. Надставка ліхтаря заднього лівого нижня відсутня;

9. Накладка сходинки бампера верхня розбита;

10. Кронштейн бампера заднього лівий розбитий верхній та нижній;

11. Клапан вентиляції багажного відсіку лівий деформований, роздавлений, верхній та нижній;

12. Ліхтар задній лівий розбитий;

13. Бризковик брудозахисний колеса заднього лівого розриви в нижній частині;

14. Облицювальна накладка панелі задка верхня має тріщину;

15. Обивка багажного відсіку ліва розбита;

16. Мотор насоса склоомивача заднього вікна розбитий;

17. Виявлено перекос прорізу дверці задка;

18. Підкрильник задній лівий розбитий в нижній частині (а.с. 241 том 2).

24 липня 2019 року представник АТ «СК «АРКС» звернувся із заявою про страхове відшкодування на суму 100 449,79 грн до ПрАТ «УПСК», посилаючись на те, що 19 лютого 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Hyundai; H1», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить Приватному підприємству «Компанія «Надежда», та «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 (а.с.147 том 2).

Також встановлено, що відповідно до копії протоколу додаткового огляду транспортного засобу №40-05 від 19 вересня 2019 року, складеного судовим експертом-товарознавцем Поляницею І.В., встановлено такі пошкодження транспортного засобу Hyundai H-1, д.н.з. НОМЕР_2 :

1. Сенсор парковочного радару заднього лівий зовнішній деформований з розломами корпуса;

2. Електропроводка паркувального радару заднього має пошкодження у вигляді розривів;

3. Елемент посадочний кріплення сенсора парковочного радару розбитий (а.с.12 том 2).

Згідно з висновком №40-05 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного судовим експертом вищого ступеню Поляницею Ігорем Володимировичем 19 вересня 2019 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ Hyundai Н-1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату дослідження 30 травня 2019 року складає: 109 992,13 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу КТЗ Hyundai Н-1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату дослідження 30 травня 2019 року складає: 53 501,63 грн (а.с.3-11 том 2).

Судовим експертом Поляницею Ігорем Володимировичем складено також ремонтну калькуляцію, яка додатком №2 до висновку експерта, згідно з якою наведені наступні зведені дані по розрахунку: загальна вартість запасних частин 86043,07 грн, загальна сума вартості робіт 7965,00 грн, загальна сума фарбування 15984,06 грн, вартість ремонту 109992,13 грн (а.с.13-17 том 2).

24 вересня 2019 року складено страховий акт №ARX2501361 по справі №1.003.19.0003097 за заявою Приватного підприємства «Компанія «Надежда» від 19 лютого 2019 року за договором страхування №294а8п від 20 квітня 2018 року (а.с. 21 том 1), відповідно до якого АТ «СК «АРКС» було здійснено виплату ФОП ОСОБА_3 на суму 8234,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням №598994 від 25 вересня 2019 року (а.с. 25 том 1).

Згідно зі змістом страхового акту №ОЦ/173/000/19/0234 від 15 листопада 2019 року бухгалтерії Головного офісу ПрАТ «УПСК» доручено перерахувати кошти в сумі 52,501,63 грн страхового відшкодування одержувачу АТ «СК «АХА». При цьому вказано, що заявлена сума претензійних вимог: 100449,79 грн, сума, що підлягає перерахуванню у порядку регресу, згідно регресної вимоги та документів, що підтверджують розмір страхового відшкодування: 53501,63 грн з врахуванням безумовної франшизи (1 000,00 грн), підлягає перерахуванню страхове відшкодування у розмірі 53 501,63 - 1 000,00 = 52 501,63 грн (а.с.126 том 2).

15 листопада 2019 року ПрАТ «УПСК» сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 52501,63 грн на підставі страхового акту №ОЦ/173/000/19/0234, про що свідчить копія платіжного доручення №7974 від 15 листопада 2019 року (а.с. 127 том 2).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції надав правильну нормативно-правову оцінку спірним правовідносинам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову, враховуючи наступне.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно зі ст. 999 ЦК України Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1961-IV).

У ст. 9 Закону №1961-IV передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону №1961-IV).

Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД, та 7 років-для інших легкових КТЗ.

У пункті 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту(п. 12.1. ст. 12 Закону №1961-IV).

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36 Закону №1961-IV).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, на які посилається позивач в обґрунтування доводів апеляційної скарги, суд касаційної інстанції вказав: «Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно з вимог ст.1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.».

Позиція скаржника щодо наявності у страховика потерпілого права вимоги до особи, яка завдала збитків, про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком винної у ДТП особи підтверджується також постановою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20.

Водночас, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що наявність визначених законом підстав для пред`явлення зазначеної вимоги позивача до відповідача у справі в оскаржуваному судовому рішенні судом першої інстанції не заперечувалось, висновку місцевого суду про відсутність у позивача самого права на відшкодування за рахунок відповідача різниці між сумою сплаченого страхового відшкодування по договору майнового страхування та сумою сплаченого страхового відшкодування по полісу з урахуванням франшизи оскаржуване судове рішення не містить.

Апеляційний суд наголошує, що зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що свою відмову у задоволенні вимог позову місцевий суд обґрунтував посилаючись виключно на обставини недоведеності позивачем пред`явленого до стягнення розміру страхового відшкодування.

Так, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

-самі по собі рахунки №ВА-С-000000000000047 від 15 березня 2019 року та №ВА-С-00107 від 27 червня 2019 року, видані ФОП ОСОБА_3 , не є належними доказами на підтвердження розміру завданої шкоди. До позовної заяви не додано акту виконаних робіт або будь-яких доказів, які підтверджували б дійсний ремонт автомобіля та вартість проведених робіт на вказану в рахунках суму. Рахунок №ВА-С-000000000047 від 15 березня 2019 року не містить підпису особи, яка його склала;

-матеріали справи не містять доказів проведеної калькуляції відновлювального ремонту та документів станції технічного обслуговування станом на дату перерахуння позивачем 100449,79 грн ФОП Бабанському. Жодних документів, що містили б розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошториса, калькуляції СТО, автотоварознавчої експертизи тощо) не було і доказів їх наявності суду не надано;

-позивачем не надано додаткового акта (дефектної відомості) з приводу пошкоджень, вказаних у рахунку №ВА-С-00107 від 27 червня 2019 року на суму 8234,60 грн. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про необхідність здійснення заміни та придбання вказаних у рахунку деталей, а також того, що вказані пошкодження пов`язані саме з ДТП, яка мала місце 19 лютого 2019 року. Матеріали справи не містять доказів, що ремонт таких деталей був необхідний та пов`язаний з винною поведінкою відповідача. Позивач не звертався до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування на суму 8234,60 грн.

Крім того, судом не прийнято до уваги наданий позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження №40-05 та ремонтну калькуляцію від 19 вересня 2019 року, з огляду на наступне:

-відсутній протокол додаткового огляду транспортного засобу від 19 вересня 2019 року;

-відсутні фотознімки транспортного засобу на момент його огляду експертом 30 травня 2019 року та 19 вересня 2019 року, а наявні у матеріалах справи фотознімки пошкодженого автомобіля Hyundai H-1 зроблені у зимовий період на території ПП «Надежда», про що свідчить наявність на усіх фотознімках снігового покриття;

- оцінку завданих позивачу збитків здійснено не на дату ДТП: на дату огляду експертом транспортного засобу Hyundai H-1 30 травня 2019 року даним транспортним засобом активно користувались, про що свідчить значна розбіжність у 9880 км між показаннями одометра (пробігу), які зафіксовані у наданому акті огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 27 лютого 2019 року (301755 км) та висновку експертного автотоварознавчого дослідження №40-05, складеного 19 вересня 2019 року експертом Поляницею І.В. (311635 км). Значна розбіжність показників пробігу дослідженого експертом-автотоварознавцем транспортного засобу також вбачається і з наданого протоколу огляду транспортного засобу: огляд транспортного засобу здійснено експертом 30 травня 2019 року, показник одометра зафіксований 311635, тобто на цей час показники одометра перевищили 9880 км від дати ДТП -19 лютого 2019 року до дати огляду 30 травня 2019 року, що свідчить про активне користування транспортним засобом після ДТП;

-у ремонтній калькуляції від 19 вересня 2019 року зазначена дата ДТП 19 лютого 2019 року, а ціни на запасні частини розраховані на 24 травня 2019 року.

Врахувавши викладене, суд першої інстанції виснував, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження №40-05 не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та не може вважатися достовірним доказом про розмір завданого матеріального збитку на момент дорожньо-транспортної пригоди. Судом першої інстанції вказано на відсутність безспірних доказів розміру матеріального збитку, відсутність будь-яких доказів реального проведення ремонту та інших доказів, які б свідчили про дійсний розмір шкоди, завданої при ДТП.

Апеляційний суд наголошує, що саме надана судом першої інстанції та наведена вище оцінка наявних у справі доказів стала підставою для відмови у задоволенні вимог позову.

При цьому, колегією суддів враховано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Однак, подана скаржником апеляційна скарга не містить жодного заперечення проти наведених вище висновків суду першої інстанції. За змістом скарги скаржник обмежується узагальненим твердженням про невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, водночас, наводячи ті ж фактичні обставини, які правильно та повно були встановлені місцевим судом.

Разом з тим, скаржник не стверджує та не доводить, що судом першої інстанції здійснена неналежна оцінка наявних у справі доказів у їх сукупності або ж певного доказу окремо і така оцінка призвела до неправильного вирішення спору по суті, не спростовує обґрунтованість та підставність висновку суду про невідповідність наданих позивачем доказів критеріям належності, допустимості та достовірності.

У контексті викладеного, апеляційний суд зауважує, що право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Відповідно до змісту цивільного процесуального закону, суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини справи, скільки перевірити й оцінити правильність їхнього встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального й процесуального закону, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення. Тому, на відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги й повноваження суду апеляційної інстанції стосовно дослідження доказів визначаються переглядом справи в межах вимог апеляційної скарги, що відповідає принципу римського права tantum devolutum quatum appellatum («скільки скарги – стільки рішення»).

За викладеного, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для переоцінки наявних у справі доказів, оцінка яких надана судом першої інстанції та скаржником не заперечена.

Як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Враховуючи наведене, беручи до уваги зміст та доводи апеляційної скарги позивача у частині оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено наявності визначених ЦПК України підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2026 року належить відмовити.

Щодо оскарження додаткового рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2026 року

Додатковим рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2026 року заяву представника відповідача - адвоката Оніщука В.І. про ухвалення додаткового судового рішення задоволкно частково; стягнуто з ПрАТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн; у задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд виснував, що надані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам ст.ст. 76, 77-82 ЦПК України, є належними і допустимими.

Звертаючись до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, судом відхилено як необґрунтоване посилання позивача на ненадання детального опису виконаних доручень клієнта та здійснених адвокатом витрат часу по кожному з видів робіт. Також суд виходив з того, що опис наданих адвокатом послуг міститься у акті прийому-передачі виконаних робіт.

Разом з тим, ураховуючи предмет позову, обсяг позовної заяви та доказів, доданих до неї, оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, пов`язаність цих витрат із розглядом справи,кількістю підготовлених процесуальних документів, конкретні обставини справи, а також час, витрачений на їх виконання, надаючи оцінку рівня реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність їхнього розміру, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи заперечення представника позивача щодо задоволення заяви, суд вважав за доцільне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача з 5000,00 грн до 3000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на думку суду першої інстанції, є об`єктивним та справедливим.

Згідно з поданою апеляційною скаргою у відповідній її частині позивач не погодився із додатковим рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2026 року та просить відмовити відповідачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування зазначає, що у порушення ст. 137 ЦПК України відповідач не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу. Так, на переконання скаржника, в акті прийняття-передачі виконаних послуг визначення витраченого адвокатом часу на відповідні роботи є завищеним, що ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Відтак, вважає, що слід критично оцінювати надані адвокатом послуги.

Надаючи оцінку правильності вирішення місцевим судом питання розподілу витрат відповідача на правову допомогу у суді першої інстанції у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, згідно з абз. 1 ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Скаржник у поданій апеляційній скарзі ставить під сумнів обґрунтованість розміру понесених відповідачем у суді першої інстанції витрат на правову допомогу.

Апеляційний суд з такими доводами апеляційної скарги погоджується, виходячи з наступного.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однак, ухвалюючи додаткове рішення у даній справі, місцевим судом першої інстанції безпідставно не було враховано те, що відповідачем не було надано до суду договору про надання правничої допомоги, укладеного між відповідачем та адвокатом, що представляв його інтереси у суді першої інстанції.

При цьому, апеляційним судом не береться до уваги на додаткова угода до угоди про захист (представництво) та надання правничої допомоги від 21 листопада 2024 року (а.с. 50 том 3), оскільки з її змісту не вбачається, що надання відповідачу правничої допомоги адвокатом Оніщуком Володимиром Івановичем пов`язано з розглядом даної справи. До того ж, згадана додаткова угода не містить умов, які мають міститися у договорі про надання правової допомоги, що стосуються порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстав для зміни розміру гонорару, порядку його сплати тощо.

Таким чином, ненадання відповідачем укладеного з адвокатом договору (угоди) про надання правової допомоги виключає можливість перевірки та встановлення судом обґрунтованості розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги.

За відсутності договору (угоди) про надання правової допомоги,решта доказів, доданих відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення, не мали братися місцевим судом до уваги.

Оскільки зазначеного судом першої інстанції безпідставно враховано не було, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2026 року.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін.

Водночас, встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у стягненні з ПрАТ «СК «АРКС» на користь відповідача витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» задовольнити частково.

Рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу в частині оскарження рішення суду першої інстанції, - без задоволення.

Додаткове рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2026 рокуу даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення, а апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, - задовольнити.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» витрат на правову допомогу у суді першої інстанції, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний