Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №910/16442/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Справа№ 910/16442/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

без виклику представників учасників справи;

за заявою Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" про ухвалення додаткового рішення

за результатом розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026

у справі № 910/16442/25 (суддя – Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування"

до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”

про стягнення коштів

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст постанови

27.08.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16442/25 – залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16442/25 – залишено без змін. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на скаржника.

2. Надходження заяви на розгляд Північного апеляційного господарського суду

01.09.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. В якій просив стягнути з АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 37 875 грн 00 коп., без ПДВ, про що винести додаткову постанову.

01.09.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою призначено до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Судом встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу від 03.06.2026 адвокатом позивача було зазначено: «У зв`язку із розглядом справи № 910/16442/25 в суді апеляційної інстанції позивач звернувся за професійною правничою допомогою до АБ «АРСЕНАЛ» ВОЛОДИМИРА СІЧЕВЛЮКА» про надання йому правничої допомоги згідно з договором про надання правової допомоги № 16-09/2016 від 16.09.2016 р., що був укладений із АО «АРСЕНАЛ» (правонаступником якого є АБ «АРСЕНАЛ» ВОЛОДИМИРА СІЧЕВЛЮКА»). Відповідно до умов вказаного договору (з врахуванням додаткового договору № 3 від 31.10.2023 р.) «винагорода за надання правової допомоги, визначеної статтею 1 даного договору, а також строки оплати, фактичні витрати встановлюються в акті прийому-передачі послуг із розрахунку витраченого часу, де вартість однієї години правової допомоги складає 4500 грн 00 коп., без ПДВ». Позивач інформує суд, що судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції становитимуть орієнтовно 27 000 грн 00 коп., що відповідає ціні 6 (шести) годин правничої допомоги. Докази витрат на правничу допомогу (договір, акт тощо) будуть подані протягом 5 днів з дня прийняття судом відповідного рішення. При цьому остаточний обсяг та ціна наданої правничої допомоги будуть обґрунтовані відповідно до обставин розгляду спору та конкретного обсягу правничої допомоги, отриманої позивачем.».

03.09.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції у справі № 910/16442/25.

04.09.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли додаткові пояснення на заперечення по справі № 910/16442/25.

3. Мотиви прийняття додаткової постанови

До закінчення судових дебатів, стороною у поданому відзиві на апеляційну скаргу від 03.06.2026 адвокатом позивача було зазначено: «…Відповідач інформує суд, що судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції становитимуть орієнтовно 27 000 грн 00 коп., що відповідає ціні 6 (шести) годин правничої допомоги.

Докази витрат на правничу допомогу (договір, акт тощо) будуть подані протягом 5 днів з дня прийняття судом відповідного рішення. При цьому остаточний обсяг та ціна наданої правничої допомоги будуть обґрунтовані відповідно до обставин розгляду спору та конкретного обсягу правничої допомоги, отриманої позивачем.».

01.09.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. В якій просив стягнути з АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 37 875 грн 00 коп., без ПДВ, про що винести додаткову постанову.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що подана заява (викладена у відзиві на апеляційну скаргу) та подана заява після ухвалення постанови про стягнення з АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 37 875 грн 00 коп. та докази адвокатом позивача заявлено в строк, установлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Заява розглянута в розумний строк, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 244 ГПК України з урахуванням дій військового стану, постійних повітряних тривог.

4. Заперечення відповідача проти розміру судових витрат на професійну правничу допомогу

У поданому 03.09.2026 клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу позивача, відповідач зазначає, що спір про стягнення пені, інфляційних втрат та річних є типовим, не потребує значного обсягу законодавства чи формування нової правової позиції, оскільки аналогічні спори між сторонами розглядаються у справах №910/16466/25, №910/16444/25 та №910/16471/25. При цьому позивач заявив 8 годин 25 хвилин витраченого часу, з яких 6 годин — на складання та комплектацію відзиву на апеляційну скаргу, хоча до нього додано лише виписку з ЄДР. А правова позиція була сформована ще під час розгляду справи в першій інстанції. Відповідач також звертає увагу, що відзив на апеляційну скаргу та заключне слово підписані директором позивача, а не адвокатом, у зв`язку з чим ставить під сумнів фактичне виконання зазначених робіт саме адвокатом та вважає такі витрати неналежно обґрунтованими і такими, що не були необхідними та неминучими.

Крім того, відповідач посилається на те, що матеріали справи мають мінімальний та стандартний обсяг для спорів про стягнення коштів, а Господарським судом міста Києва за додатковим рішенням від 26.05.2026 у цій же справі вже стягнуто 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На думку відповідача, заявлені в апеляційній інстанції 37 875,00 грн є явно завищеними.

Також зазначається, що ціна позову становить 371 597,63 грн, тоді як заявлені витрати на правничу допомогу становлять майже 10 % від ціни позову, що для типового майнового спору, який розглядається у спрощеному провадженні, є надмірним. Справа не стосується ділової репутації, корпоративних прав чи публічного або суспільного інтересу.

Обґрунтовуючи клопотання, відповідач посилається на частини 4, 5 статті 126 ГПК України, статтю 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтю 28 Правил адвокатської етики, практику Верховного Суду та ЄСПЛ щодо критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат. Зазначає, що домовленості між адвокатом і клієнтом щодо розміру гонорару не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а витрати, які підлягають компенсації за рахунок іншої сторони, мають бути фактично понесеними, необхідними та співмірними з обсягом і складністю наданих послуг. З огляду на викладене відповідач просить зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції до 5 000,00 грн.

5. Позиція Північного апеляційного господарського суду

Розглянувши заяву адвоката позивача, заперечення на неї відповідача, пояснення на заперечення позивача та дослідивши матеріали цієї заяви та справи, а також дослідивши документи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Заява (викладена у вище перерахованих документах) про покладання на відповідача судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої (правової) допомоги в суді апеляційної інстанції та докази щодо витрат на професійну правничу допомогу було долучено в строк, установлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що адвокатом позивача на підтвердження понесених витрат (за надані послуги) надано такі документи:

- копія договору про надання правової допомоги № 16-09/2016 від 16.09.2016;

- копія додаткового договору № 2 від 16.08.2021 до договору про надання правової допомоги № 19 05/2016 від 16 вересня 2016 року;

- копія додаткового договору № 3 від 31.10.2023 до договору про надання правової допомоги № 16-09/2016 від 16 вересня 2016 року;

- копія акту передачі-приймання послуг від 31.08.2026.

Розглянувши заяву адвоката позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, дослідивши заперечення відповідача, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновків про її часткове задоволення.

В силу приписів статей 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а стаття 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів, понесених витрат на професійну правничу допомогу, на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді апеляційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Північний апеляційний господарський суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Суд апеляційної інстанції також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи".

Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані адвокатом позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, додані до заяви, в тому числі акт приймання передачі наданих робіт в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд виходить з того, що з актом передачі-приймання послуг від 31.08.2026, адвокатом надано клієнту професійну правничу допомогу в межах справи №910/16442/25 у наступному обсязі:

- складання та комплектація додатками відзиву на апеляційну скаргу від 03.06.2026- 6 годин витрачено;

- участь у судовому засіданні від 07.07.2026 - 5 хвилин витрачено;

- підготовка заключного слова від 21.08.2026 - 2 години витрачено;

- участь у судовому засіданні від 27.08.2026 - 20 хвилин витрачено.

Загальна вартість наданих послуг за цим актом становить суму у розмірі 37 875 грн 00 коп. (8 годин 25 хвилин) з урахуванням того, що одна година коштує 4 500,00 грн.

Задовольняючи лише частково заву стосовно надання такої послуги, як: складання та комплектація додатками відзиву на апеляційну скаргу від 03.06.2026 - 6 годин витрачено (за доводами заявника), Північний апеляційний господарський суд зазначає, що додатковою постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 911/969/24 зазначено:

« 7.19. Під час оцінки судом співмірності заявлених до стягнення витрат з оплати складання відзиву на касаційну скаргу підлягає врахуванню також те, що позиція відповідача у контексті його заперечень проти задоволення позовних вимог була сформована ще в суді першої інстанції і у зв`язку з касаційним оскарженням не змінювалася; наведені у відзиві на касаційну скаргу заперечення щодо суті заявлених позовних вимог є подібними до тих, які були наведені в судах попередніх інстанцій, а зміст відзиву дублює певною мірою висновки судів першої та апеляційної інстанції у цій справі та зміст процесуальних документів, поданих відповідачем раніше, зокрема заперечення проти відкриття касаційного провадження.

7.20. Такий підхід довирішення питання зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу через дублювання позиції сторони та змісту процесуальних документів протягом розгляду справи судами різних інстанцій є усталеним у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та був застосований, зокрема, у постановах від 21 лютого 2024 року у справі №911/593/22, від 28 травня 2024 року № 910/2812/23, від 26 лютого 2025 року у справі № 910/13078/23, від 26 червня 2025 року у справі № 918/822/23(918/583/24), від 03 лютого 2026 року у справі № 910/14080/24.

7.21. Таким чином, зміст підготовлених представником відповідача заперечень та його участь у касаційному провадженні фактично зводилася до повторення вже сформованої під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій позиції у справі.

7.22. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).».

Враховуючи актуальну правову позицію ВП ВС, суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача про раніше вже сформовану позицію сторони позивача під час розгляду даної справи у суді першої інстанції та викладена у відповіді на відзив, а тому з урахуванням пропорційності та розумності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим розміром витрат за цю надану послуги є – 4 500,00 грн (1 година), оскільки даний відзив фактично дублював раніше викладену позицію сторони в суді першої інстанції, а з додатків до відзиву на апеляційну скаргу додано лише докази повноважень.

Водночас, задовольняючи повністю заяву про надання таких послуг, як: участь у судовому засіданні від 07.07.2026 (5 хвилин витрачено) та участь у судовому засіданні від 27.08.2026 (20 хвилин витрачено). Суд зазначає, що за надані послуги стороною пропорційно, розумно, обґрунтовано та справедливо визначено 25 хвилин витраченого часу, тобто 1 875,00 грн.

Стосовно такої наданої послуги, як: підготовка до заключного слова від 21.08.2026 (2 години витрачено). Суд апеляційної інстанції зазначає, що надана послуга – це було право сторони це подати, а не обов`язок. Тому суд вважає адекватним та співмірним стягнути з відповідача на користь позивача за надану послугу – 2 250,00 грн (30 хвилин), оскільки подане заключне слово не є об`ємним та фактично цитує вже раніше висловлену позицію.

Враховуючи наведене, оцінивши доводи заяви про стягнення судових витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись статтями 2, 123, 80, 73, 75-79, частиною четвертою статті 126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 8 625,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції. В іншій частині заяву суд апеляційної інстанції - не покладає такі витрати на відповідача, відповідно, відмовляє у задоволенні заяви позивача в іншій частині заяви. Тоді як заперечення відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу частково враховані судом.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, 270, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції – задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (адреса: 01032, Україна, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ЄДРПОУ 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (адреса: Україна, 03113, місто Київ, вул. Грушецька, будинок 9; ЄДРПОУ 33096208) 8 625 (вісім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У задоволенні решти заяви Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції – відмовити.

4. Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи № 910/16442/25 повернути до суду першої інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім