Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/4124/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа№ 910/4124/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання : Гончаренка О.С.

за участю представників сторін

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026, повний текст якого складено 03.06.2026,

у справі № 910/4124/26 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

до Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни

про стягнення 477 251,29 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк» (далі – позивач, АТ "ПУМБ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни (далі – відповідачка, ФОП Ружицька М.М.) про стягнення заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 735880449566 від 07.04.2025 станом на 02.04.2026 включно в розмірі 477 251,29 грн, з яких: 419 170,9 грн - заборгованість за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 71 948,69 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 347 222,21 грн; 58 080,39 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачкою порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 735880449566 від 07.04.2025 стосовно вчасного повернення кредитних коштів та комісії.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4124/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» 347 222,21 грн заборгованість за сумою кредиту (тіло), 71 948,69 грн прострочену заборгованість за сумою кредиту, 58 080,39 грн прострочену заборгованість за комісією та 5 727,02 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачкою свого зобов`язання за кредитним договором, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 477 251,29 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ФОП Ружицька М.М. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4124/26 в частині задоволення позовних вимог АТ “ПУМБ” про стягнення строкової заборгованості за сумою кредиту в розмірі 347 222,21 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, скаржниця посилається на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження реалізації позивачем права на дострокове повернення відповідачкою всієї суми кредиту у визначеному Типовими умовами порядку, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідачки строкової заборгованості у розмірі 347 222,21 грн задоволенню не підлягали. Вимога про її стягнення зараз є передчасною, а задоволення позову в цій частині порушує права відповідачки на користування кредитними коштами протягом погодження строку.

Апелянтка також зазначає, що нерозгляд справи з викликом сторін за наявності відповідного клопотання призвів до обмеження процесуальних прав відповідача та порушення принципу змагальності, оскільки сторона була позбавлена реальної можливості безпосередньо брати участь у судовому розгляді та переконувати суд у правильності своєї правової позиції. Таке порушення процесуальних норм є істотним, оскільки воно безпосередньо вплинуло на реалізацію права відповідача на справедливий судовий розгляд та могло вплинути на правильність ухваленого судового рішення.

Крім того, скаржниця посилається на те, що її зустрічна позовна заява була повернута судом першої інстанції виключно з формальної підстави - через не зазначення у зустрічній позовній заяві статусу заявника - фізичної особи-підприємця, хоча особа заявника була чітко ідентифікована за прізвищем, ім`ям та по батькові, а її статус ФОП підтверджувався матеріалами справи та відомостями з державних реєстрів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, через підсистему "Електронний суд" 21.07.2026 від АТ "ПУМБ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4124/26 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що звернення до суду з вимогою дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, у зв`язку з порушенням умов договору, є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань, є правом кредитора, направленим на захист в суді його порушеного права. Якщо позичальником порушуються будь-які умови кредитного договору, банк має право розцінювати його дії як невиконання або неналежне виконання зобов`язань. Це може спричинити настання правових наслідків, передбачених договором або чинним законодавством, в тому числі і вимогу щодо дострокового повернення всієї суми кредиту.

Позивач звертає увагу суду, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторони наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, пов`язаних з розглядом спору, тому посилання відповідачки на порушення її права на розгляд справи в загальному позовному провадженні є безпідставними.

Позивач також зауважує, що відповідачка звернулась до суду як фізична особа, при цьому намагалась захистити свої права як фізичної особи підприємця, що і стало підставою для повернення апеляційної скарги, тому її доводи, що суд з формальних підстав повернув її зустрічну позовну заяву є необгрунтованими.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 апеляціійну скаргу Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4124/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) – Майданевича А.Г., суддів: Суліма В.В, Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4124/26 залишено без руху.

09.07.2026 від Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у сумі 1 249,60 грн (платіжна інструкція №8420-3806-6349-4000 від 05.07.2026).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4124/26 та призначено її до розгляду на 07.09.2026; витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4124/26.

30.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4124/26.

Явка сторін у судове засідання

Представник позивача та відповідачка у судове засідання 07.09.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставлення електронних документів до електронних кабінетів позивача та відповідачки, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія, враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідачки.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.04.2025 між Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі – банк, АТ «ПУМБ») та Фізичною особою-підприємцем Ружицькою Марією Михайлівною (далі – позичальник) було укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 735880449566 (далі - договір).

Відповідно до предмету договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені договором та Типовими умовами відповідно до наступного:

- сума кредиту: 500 000,00 грн (п. 1.1.1 ст. 1 договору);

- строк кредитування: до 07.04.2028 включно (п. 1.1.3 ст. 1 договору);

- комісійна винагорода за надання кредиту: тариф комісійної винагороди - 1%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1 Типових умов (п. 1.1.4.1 ст. 1 договору);

- комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 1,7% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п. 1.4. договору (п. 1.1.4.2 ст. 1 договору);

- процентна ставка за користування кредитом: 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов та сплачується згідно графіку платежів, наведеного в п. 1.4 договору (п. 1.1.4.3 ст. 1 договору);

- процентна ставка на прострочену суму кредиту: 0,00001% річних. Проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п. 6.2 Типових умов (п. 1.1.4.4 ст. 1 договору);

- Типові умови: Типові умови кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», що розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1.8 статті 1 договору).

Пунктом 1.4 статті 4 договору визначено, що відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку платежів, зокрема: позичальник зобов`язався, починаючи з 07.05.2025, щомісячно не пізніше 07 числа місяця до 07.03.2028 сплачувати суму у розмірі 22 388,89 грн, з яких: 13 888,89 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту, а 8 500,00 грн на погашення комісії, а 07.04.2028 позичальник зобов`язався сплачувати 22 388,85 грн, з яких: 13 888,85 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту, а 8 500,00 грн на погашення комісії.

Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 806 000,00 грн, з яких 500 000,00 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту та 306 000,00 грн на погашення комісії.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 договору, договір складається з договору та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку.

Згідно з п. 5.4 ст. 5 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання банком і позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (та підпису на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з договором у повному обсязі.

Факт укладення договору зі сторони позичальника підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 06.04.2026, відповідно до якого договір, підписано Ружицькою Марією Михайлівною 10:49:55 07.04.2025.

Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором він виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № NTR.95656126.56821.29514 вiд 07.04.2025, на суму 495 000,00 грн призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за Договором № 735880449566 від 07/04/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Ружицька Марія Михайлівна" та платіжною інструкцією № NTR.95656126.56820.29514 вiд 07.04.2025 на суму 5 000,00 грн, призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором № 735880449566 від 07/04/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Ружицька Марія Михайлівна".

Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою/особовим рахунком з 07.04.2025 по 02.04.2026.

27.01.2026 позивач направив відповідачу вимогу №62 від 27.01.2026 про погашення заборгованості за кредитним договором, яка залишена ФОП Ружицькою М.М. без виконання.

Звертаючись до суду позивач зазначив, що відповідачкою порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 735880449566 від 07.04.2025 стосовно вчасного повернення кредитних коштів та комісії, у зв`язку з чим у останньої виникла заборгованість станом на 02.04.2026 у розмірі 477 251,29 грн, з яких: 419 170,90 грн - заборгованість за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 71 948,69 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 347 222,21 грн; 58 080,39 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №910/4124/26 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь АТ «ПУМБ» строкової заборгованості за сумою кредиту в розмірі 347 222,21 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 559 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.04.2025 між АТ «Перший український міжнародний банк» та ФОП Ружицькою М.М. було укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 735880449566 за допомогою системи "Інтернет Банкінг" шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом.

Внаслідок укладення кредитного договору "Кредит "всеБізнес" № 735880449566 від 07.04.2025 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1.4. договору сторони встановили зобов`язання відповідача здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором.

За положеннями п. 4.2 Типових умов у випадку несплати позичальником будь-якої суми, визначеною договором, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит, а позичальник зобов`язаний виконати таку вимогу в повному обсязі зі сплатою за кредит, кредитною платою та штрафними санкціями в строк не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги Банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з Рахунків позичальника в порядку, встановленому оговором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов`язань позичальника.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

27.01.2026, у зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, позивач звернувся до ФОП Ружицької М.М. з вимогою про дострокове повернення платежів, визначених кредитним договором.

Вимога надіслана відповідачу 01.02.2026 листом з описом вкладення на адресу, зазначену у кредитному договорі, та повернута позивачу 03.03.2026 у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Колегія суддів вважає, що направлення вимоги на адресу відповідача, що зазначена в кредитному договорі, є достатнім заходом для інформування позичальника про необхідність погасити заборгованість. Отримання листа перебуває поза межами контролю відправника, а на боржника покладено обов`язок перевіряти надходження пошти.

Отже, банком належним чином виконано вимогу щодо направлення позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту та обґрунтовано реалізовано право вимоги щодо дострокового виконання зобов`язання.

Звернення до суду з вимогою дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, у зв`язку з порушенням умов договору, є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань.

Якщо позичальником порушуються будь-які умови кредитного договору, банк має право розцінювати його дії як невиконання або неналежне виконання зобов`язань. Це може спричинити настання правових наслідків, передбачених договором або чинним законодавством, в тому числі і вимогу щодо дострокового повернення всієї суми кредиту.

Звернення позивача з позовом до суду про дострокове повернення кредиту у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань є правом кредитора, направленим на захист в суді його порушеного права.

У господарських відносинах діє принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України). Суб`єкт господарювання є рівною з банком стороною і, підписуючи договір, він свідомо погоджується на його умови.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідачки підлягає стягненню заборгованість у розмірі 477 251,29 грн, з яких: 419 170,9 грн - заборгованість за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту у розмірі 71 948,69 грн та 347 222,21 грн -строкова заборгованість за сумою кредиту; 58 080,39 грн - прострочена заборгованість за комісією.

З огляду на викладене, доводи скаржниці про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження реалізації позивачем права на дострокове повернення відповідачкою всієї суми кредиту у визначеному Типовими умовами порядку, що стало підставою стягнення з відповідачки строкової заборгованості у розмірі 347 222,21 грн є безпідставними.

Стосовно доводів відповідачки про порушення її права на розгляд справи в загальному позовному провадженні, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд першої інстанції вірно встановив, що для повного та всебічного розгляду справи, відсутня необхідність в проведені судового засідання у суді першої інстанції, оскільки сторони не позбавлені можливості надати свої пояснення, доводи та докази в письмовому вигляді.

При розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторони наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, пов`язаних з розглядом спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, повне і всебічне встановлення обставин справи не поставлене у залежність від форми господарського судочинства та безпосередньої участі учасника справи у судових засіданнях.

Стосовно доводів відповідачки про те, що суд з формальних підстав повернув її зустрічну позовну заяву, оскільки відповідно до ч. 2. ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Таким чином, відповідачці надано право та дієвий механізм захисту своїх інтересів у разі незгоди з процесуальною дією суду, а саме право оскаржити ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Оскільки відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом на окреме оскарження зазначеної ухвали у визначені законом строки, вона погодилася з правомірністю повернення її зустрічного позову. Відтак, незгода з процесуальною ухвалою, яка не була вчасно оскаржена, не може слугувати аргументом для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, ухваленого за результатами розгляду первісного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на викладене, апеляційний суд зазначає, що скаржником не наведено правових підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4124/26.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4124/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4124/26 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ружицької Марії Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/4124/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі №910/4124/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/4124/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 14.09.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун