Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №911/149/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Справа№ 911/149/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фолі Ольги Володимирівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026

у справі № 911/149/26 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кубрак Вікторії Костянтинівни

до Фізичної особи-підприємця Фолі Ольги Володимирівни

про стягнення 152 590,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року Фізична особа-підприємець Кубрак Вікторія Костянтинівна (далі- позивачка, ФОП Кубрак В.К.) звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Фолі Ольги Володимирівни (далі-відповідачка, ФОП Фолі О.В.) про стягнення 152 590,50 грн.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідачка в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про оренду нежитлового приміщення від 21.02.2025 № 21/02-25 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів, у зв`язку з чим в останньої виникла заборгованість у розмірі 142 590,50 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 10 000 грн 00 коп. моральної шкоди.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2026 позовну заяву ФОП Кубрак В.К. до ФОП Фолі О.В. про стягнення 152 590,50 грн та додані до неї матеріали, постановлено передати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Фолі Ольги Володимирівни на користь Фізичної особи-підприємця Кубрак Вікторії Костянтинівни 137 590,50 грн заборгованості з орендної плати та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 400,68 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції встановив факт неналежного виконання відповідачкою обов`язку з оплати орендних платежів у розмірі 137 590,50 грн та факт наявності заборгованості, вимоги позивачки про стягнення з відповідачки 137 59,50 грн заборгованості за договором № 21/02-25 оренди нежитлового приміщення від 21.02.2025 визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, суд першої інстанції, зазначив, що позивачка, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди не надала суду жодних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачці моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП Фолі О.В. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржниця зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки: доводам про фактичне припинення користування приміщенням; гарантійному платежу, який позивачка не врахувала при формуванні розрахунку; здійсненим оплатам; суперечливим розрахункам позивачки; листуванню між сторонами; фактичній передачі приміщення.

Апелянтка вважає, що саме відсутність погодженого сторонами остаточного розрахунку та затягування прийняття приміщення призвели до виникнення спору між сторонами.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачка у своєму відзиві, наданому до суду 21.08.2026, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Позивачка наголошує на тому, апеляційна скарга не містить обгрунтування, що спростовує існування спірних правовідносин між позивачкою та відповідачкою стосовно виконання належним чином договору № 21/02-25 оренди нежитлового приміщення від 21.02.2025. Також не наводить жодного обґрунтування на спростування доводів, викладених у судовому рішенні, які б свідчили про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Позивачка зазначає, що розрахунок заборгованості наданий нею до позовної заяви є достовірним та за весь період підтверджується платіжними інструкціями, що долучені нею до матеріалів справи, а також долучені аналогічні інструкції відповідачкою до апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 апеляційну скаргу ФОП Фолі О.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 911/149/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу ФОП Фолі О.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 911/149/26 залишено без руху.

10.06.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява відповідачки про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 1 583,60 грн та докази направлення копії апеляційної скарги з доданими до неї документами на адресу позивачки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Фолі О.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 911/149/26 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, переглядає справу №911/149/26 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині стягнення заборгованості за договором № 21/02-25 оренди нежитлового приміщення від 21.02.2025.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №911/149/26 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 21.02.2025 між Фізичною особою-підприємцем Кубрак Вікторією Костянтинівною (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Фолі Ольгою Володимирівною (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 21/02-25 (далі– договір оренди № 21/02-25, договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (суборенду) нежитлові приміщення, що визначені в договорі та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату, визначену пунктом 4.1. договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору його предметом є 11 (одинадцять) нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 13 (на першому поверсі, споруда літ. «Б») (далі по тексту – об`єкт оренди). Загальна площа приміщень, що складає об`єкт оренди за договором є 143.4 м2. План розташування об`єкта оренди оформлено додатком № 1 до договору оренди № 21/02-25.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача об`єкта оренди та майна від позивача до відповідача здійснюється за актом приймання-передачі нежитлового приміщення та майна (далі – акт приймання-передачі).

Акт приймання-передачі укладено додатком № 2 до договору оренди № 21/02- 25.

Відповідно до пункту 3.1 договору строк оренди встановлюється з дати підписання акту приймання-передачі до 31.12.2025, а в частині взаєморозрахунків – до їх повного проведення.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розмір місячної орендної плати складає 50 000 грн (протягом перших трьох місяців), а починаючи з четвертого місяця оренди – 60 000 грн.

Згідно із пунктом 4.2. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 10 числа місяця, що є розрахунковим, на підставі рахунку, що надає орендодавець.

На виконання пункту 6.1.2. договору відповідачка зобов`язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки з позивачем згідно пунктів 4.1 - 4.6 договору.

Закінчення строку дії договору оренди № 21/02-25 не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою та комунальними послугами у повному обсязі. Строк дії договору в частині взаєморозрахунків встановлюється до моменту їх повного проведення, згідно з п. 3.1. договору.

У порушення вимог щодо розрахунків, починаючи з травня 2025 року, орендарем не сплачувались орендні платежі та виникла заборгованість більш, ніж за один місяць.

У зв`язку з цим, у порядку передбаченому пунктами 8.2 - 8.5 договору, орендодавцем письмово було повідомлено орендаря про дострокове розірвання договору та виставлено вимогу повернення об`єкту оренди та майна.

29.08.2025 договір між позивачем та відповідачем було розірвано за угодою № 07/25-25 договір оренди № 21/02-25 (далі – угода).

Факт наявності заборгованості з боку відповідачки на момент розірвання сторонами договору оренди № 21/02-25 було зафіксовано в угоді № 07/25-25 про розірвання договору та засвідчено підписами позивачки та представником відповідачки за довіреністю НТТ № 774340 Недельком С.І.

Зважаючи на те, що відповідачка у порушення норм чинного законодавства та умов договору оренди № 21/02-25 від 21.02.2025 не сплатила орендні платежі, позивачка звернулася до суду з вимогою про стягнення з відповідача плати за оренду в сумі 142 590,50 грн та моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідачка вказала, що нею визнається наявність заборгованості за договором оренди № 21/02-25 від 21.02.2025, однак у сумі 61 990,92 грн. Вказана сума розрахована після часткової оплати орендних платежів за розрахунком заборгованості наданим позивачем від 07.08.2025.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між позивачкою та відповідачкою, за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З урахуванням змісту наведених норм вбачається, що в орендаря наявний обов`язок сплачувати оренду плату за весь час користування об`єктом оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1.4 договору розмір місячної орендної плати складає 50 000 грн (протягом перших трьох місяців), а починаючи з четвертого місяця оренди – 60 000 грн.

Згідно із пунктом 4.2. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 10 числа місяця, що є розрахунковим, на підставі рахунку, що надає орендодавець.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що орендодавець зобов`язується надавати щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який сплачується орендна плата, акти наданих послуг з оренди приміщення та майна.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка надала відповідачці послуги з оренди нежитлового приміщення відповідно до умов договору № 21/02-25 від 21.02.2025 в період з 05.03.2025 по 31.08.2025, що підтверджується: актом здачі-прийняття послуг від 31.03.2025 на суму 41 935,50 грн; актом здачі-прийняття послуг від 30.04.2025 на суму 50 000,00 грн; актом здачі-прийняття послуг від 31.05.2025 на суму 50 000,00 грн; актом здачі-прийняття послуг від 30.06.2025 на суму 60 000,00 грн; актом здачі-прийняття послуг від 31.07.2025 на суму 60 000,00 грн; актом здачі-прийняття послуг від 31.08.2025 на суму 60 000,00 грн.

Вказані акти підписані орендодавцем та представником орендаря без будь – яких заперечень.

Як вбачається з доказів долучених до матеріалів справи Фізична особа-підприємець Фолі Ольга Володимирівна сплатила 84 345,00 грн на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення № 21/02-25 від 21.02.2025, зокрема: 03.03.2025 - 50 000,00 грн; 25.06.2025 – 5 000,00 грн; 01.07.2025 – 2 000,00 грн; 03.07.2025 – 3 000,00 грн. 04.07.2025 – 16 845 грн; 05.07.2025 – 2 500,00 грн; 06.08.2025 – 5 000,00 грн.

Крім того, відповідачкою на виконання умов пункту 4.6 договору 05.03.2025 сплачено гарантійний платіж у розмірі орендної плати за останній місяць оренди – 60 000,00 грн.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що орендодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення об`єкту оренди та майна при несплаті або неповній сплаті орендних платежів орендарем більш, ніж один місяць.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою сплати за послуги оренди, а також дострокового розірвання договору оренди позивачкою 07.08.2025 та 20.08.2025 на адресу відповідачки були надіслані відповідні листи.

Відповідачка у своєму листі від 25.08.2025 зазначає, що з 01.08.2025 припиняє свою співпрацю із позивачем за договором оренди № 21/02-25 від 21.02.2025, просить зарахувати гарантійний платіж, як платіж за останній місяць оренди та визначити дату для передачі об`єкту оренди.

Відповідно до угоди № 07/25-25 від 29.08.2025 між позивачкою та відповідачкою було розірвано договір оренди № 21/02-25. Вказана угода підписана позивачкою та представником відповідачки за довіреністю.

Згідно з пунктом 1 угоди орендодавець та орендар дійшли згоди щодо розірвання договору № 21/02-25 від 21.02.2025 з 01.09.2025.

При цьому, в якості примітки до вказаної угоди представником відповідачки за довіреністю Недільком С.В. вказано, що на дату підписання угоди плата за договором у сумі 177 590,50 грн орендарем не сплачена.

02.09.2025 представником позивачки на адресу відповідачки направлено досудову вимогу про відшкодування заборгованості у розмірі 177 590,50 грн.

Із додатку 3 до вказаної досудової вимоги – розрахунку заборгованості за орендну плату, вбачається, що гарантійний платіж в розмірі 60 000 грн, зарахований як плата за останній місяць оренди – серпень 2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою з метою відшкодування заборгованості перед позивачкою сплачено 40 000,00 грн, а саме: 04.10.2025 – 20 000,00 грн; 12.10.2025 – 10 000,000 грн; 19.10.2025 – 5 000,00 грн; 26.10.2025 – 5 000,00 грн.

Строк дії договору в частині взаєморозрахунків встановлюється до моменту їх повного проведення, згідно з п. 3.1. договору.

Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц.

Відтак, розрахунок заборгованості було складено за період 06.03.2025 – 31.08.2025, що відповідає пункту 3.1 договору оренди № 21/02-25.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачкою обов`язку з оплати орендних платежів у розмірі 137 590,50 грн та факту наявності заборгованості, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що вимоги позивачки про стягнення з відповідачки 137 590,50 грн заборгованості за договором № 21/02-25 оренди нежитлового приміщення від 21.02.2025, підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідачки про її намір припинити договірні відносини з 01.08.2025, а тому відповідно безпідставні нарахування орендних платежів за серпень 2025 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки до матеріалів справи долучено лист відповідачки адресований позивачці про намір припинити договірні відносити з 01.08.2025, однак даний лист датований лише 25.08.2025. Інших доказів, щодо своєчасного звернення відповідачки до позивачки з наміром припинити договірні відносини з 01.08.2025 до матеріалів справи не долучено. Натомість до матеріалів справи долучена угода № 07/25-25 від 29.08.2025 про розірвання договору оренди, в якій сторони погодили дату припинення договірних відносин - 01.09.2025.

Крім того, відповідачка зазначає про сплату орендних платежів за липень 2025 року у готівковій формі, разом з тим, доказів про таку оплату суду не надано.

Колегія суддів відхиляє також як безпідставні доводи відповідачки, що позивачка не врахувала гарантійний платіж у розмірі 60 000,00 грн при формуванні розрахунку заборгованості, оскільки першочергове зарахування гарантійного платежу за останній місяць оренди відображено у розрахунку заборгованості за період 01.08.2025 - 31.08.2025 з дотриманням пункту 4.6. договору.

Стосовно доводів відповідачки щодо незаконного нарахування за серпень 2025 року колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки нарахування за серпень 2025 року відповідає пункту 3.1. договору, за яким строк оренди встановлюється з дати підписання акту приймання-передачі до 31 грудня 2025 року.

Строк дії договору встановлюється з дати підписання договору до підписання акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення та майна, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного проведення.

Акт приймання-передачі було підписано 31.08.2025 з дотриманням пункту 3.1. договору. Отже, розрахунок заборгованості складений за період оренди з 06.03.2025 по 31.08.2025 з урахуванням ремонтних канікул 24.02.25 – 05.03.25 та з урахуванням внесеного гарантійного платежу відповідачкою.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідачкою в апеляційній скарзі не наведено жодного обгрунтування на спростування доводів, викладених в судовому рішенні, які б свідчили про порушення норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Фолі Ольги Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 911/149/26 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Фолі Ольги Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 911/149/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 911/149/26 підлягає залишенню без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фолі Ольги Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 911/149/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі №911/149/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/149/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун