Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №346/920/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/920/26

Провадження № 22-ц/4808/1529/26

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Василишин Л. В.,

Девляшевського В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Курилкіна Сергія Івановича на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року у складі судді Васильковського В. В., ухвалене у м. Коломиї Івано-Франківської області, у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» пред`явило до ОСОБА_1 позов про стягнення кредитної заборгованості. Позовні вимоги були мотивовані тим, що 11 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 6413947 у формі електронного документа з використанням електронного підпису шляхом введення одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 700 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

26 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № № 105-МЛ, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 6413947 від 11 грудня 2023 року у розмірі 42 721,45 грн., з яких: 9 360 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 32 191,45 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1 170 грн. - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, а також просив стягнути 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 662,40 грн. судового збору.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6413947 від 11 грудня 2023 року в сумі - 41 551,45 грн., 2 662,40 грн. судового збору та 6 000 грн. витрат на правничу допомогу.

У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду в частині задоволених позовних вимог представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Курилкін С. І., посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір у розумінні ЗУ «Про електронну комерцію», оскільки позивач не надав суду доказів того, що номер телефону, на який надсилався OTP-код « НОМЕР_1 », або банківська картка, на яку нібито верифікували в особистому кабінеті, дійсно належать саме ОСОБА_1 .

Адвокат Курилкін С. І. звертає увагу апеляційного суду на суперечності в розрахунках відсотків за користування кредитом та порушення умов пролонгації. Зокрема, зазначає, що кредит нібито видавався на 5 днів із пільговим періодом до 16 грудня 2023 року зі сплатою 1,35% на день, а починаючи з 17 та 18 грудня 2023 року, кредитор нараховує «нестандартні проценти» у розмірі 3,5% від тіла кредиту в день. При цьому, 19 грудня 2023 року у відомості про щоденні нарахування та погашення відображено «Сплату тіла кредиту» (1170 грн.) та «Сплату відсотків» (1170 грн), а також одночасне нарахування та сплату «комісії за пролонгацію» (1170 грн), у звязку з чим тіло кредиту зменшилось до 9 360 грн.

Представник ОСОБА_1 зазначає, що п. 2.3.2 Кредитного договору встановлено, що виконання позичальником лише частини дій не призводить до пролонгації, а для пролонгації обов`язкове «підписання додатку/додаткової угоди до Договору, що містить оновлений графік платежів». Водночас, жодної підписаної додаткової угоди про пролонгацію позивач до суду не надав.

Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що кредитор самовільно, в односторонньому порядку вносив зміни в систему обліку, списував кошти за вигадані «комісії за пролонгацію» та продовжував нараховувати ставку 3,5% на день, що суперечить ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» через створення очевидного дисбалансу прав.

Відповідач не визнає дійсність Кредитного договору, підписаного нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП), оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

На думку представника ОСОБА_1 платіжне доручення № 117452333 від 11 грудня 2023 року не містить повних відомостей, передбачених ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про платіжні послуги», та не підтверджує зарахування коштів на рахунок відповідача. Більш того, позивачем взагалі не було надано банківської виписки з рахунку відповідача, що свідчить про невиконання ним тягаря доказування.

Представник відповідача вважає, що нарахування позивачем відсотків у заявленому розмірі є явно завищеними, що суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Крім того, адвокат Курилкін С. І. вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом відбулося поза межами строку кредитування, визначеного у спірному договорі.

Також, на думку представника скаржника, позивачем не доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором, оскільки в матеріалах справи відсутній належним чином завірений витяг з Реєстру боржників, де було б чітко зафіксовано обсяг прав вимоги саме щодо ОСОБА_1 . Крім того, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення боржника про зміну кредитора.

Не погоджується представник відповідача також і з визначеним розміром витрат на правничу допомогу у зменшеній судом сумі 6 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки зазначена сума є неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом позивача робіт та реальними часовими витратами.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» правом подачі відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз`яснено, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог. Рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі 1 170 грн. представником відповідача не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскарженій частині.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи та ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводиапеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги вищезазначеним вимогам відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», суд першої інстанції прийшов до висновків, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, у нього утворилась заборгованість у розмірі 41 551,45 грн., з яких: 9 360 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 32 191,45 грн. - заборгованість за відсотками, яка й підлягає стягненню на користь позивача. Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача 1 170 грн. заборгованості за комісією за видачу кредиту, суд першої інстанції вважав, що така комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону та не має належного обґрунтування.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції, враховуючи часткове задоволення позову, принцип розумності та співмірності, зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 8 000 грн. до 6 000 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 6413947 у формі електронного документа з використанням електронного підпису шляхом введення одноразового ідентифікатора (а.с. 12-23).

Згідно довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Мілоан», відповідачу надано одноразовий ідентифікатор «282126» для підписання договору № 6413947 від 11 грудня 2023 року, який йому був направлений 11 грудня 2023 року об 11-39 год. на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 21).

За умовами вказаного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 11 700 грн. на строк кредитування 95 днів, який складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 5 календарних днів, що настає з дати видачі кредиту та закінчується 16 грудня 2023 року. Поточний період - 90 календарних днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 15 березня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п. 1.4. та п. 3.3.2. кредитного договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 1,35% в день (п. 1.5.2. кредитного договору). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,5% в день (п. 1.5.3. кредитного договору). Тип процентної ставки - фіксована.

Пролонгація (продовження/поновлення) пільгового періоду протягом строку кредитного договору та збільшення строку кредитування на таких самих умовах передбачена п. 2.3. кредитного договору (а.с. 17). Зокрема, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах на періоди: 3 (сплачується комісія 3% за пролонгацію), 7 (сплачується комісія 6% за пролонгацію) та 15 календарних днів (сплачується комісія 10% за пролонгацію) (п. 2.3.1. кредитного договору).

Відповідно до п. 6.3. кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, змістом та умовами, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил товариства; вся інформація надана кредитодавцем, в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною.

Крім того, правом відмовитися від цього договору, розірвати чи припинити його в односторонньому порядку в будь-який момент його дії, як це передбачено пунктами 3.4.4., 3.4.5., 3.4.6. кредитного договору, відповідач не скористався.

Виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 у сумі 11 700 грн. на картковий рахунок НОМЕР_3 , вказаний відповідачем у заяві на отримання кредиту, позивач підтвердив платіжним дорученням №117452333 від 11 грудня 2023 року (а.с. 30).

Також факт перерахування ТОВ «Мілоан» коштів у розмірі 11 700 грн. на платіжну карту НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) , відкриту на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк», підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» від 31 березня 2026 року (а.с. 109).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в заяві на отримання кредиту, яка є додатком до договору про споживчий кредит № 6413947, зазначено аналогічний номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 картку з номером НОМЕР_3 (а.с. 25).

Доказів того, що на картку НОМЕР_3 не було перераховано суму в розмірі 11 700 грн. відповідачем ОСОБА_1 суду не надано.

Згідно з копією Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 6413947 від 11 грудня 2023 року, у ОСОБА_1 станом на 12 лютого 2026 року наявна заборгованість у розмірі 42 721,45 грн., з яких: 9 360 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 32 191,45 грн. - заборгованість за відсотками; 1 170 грн. - заборгованість за комісією (а.с. 33).

26 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т, за яким первісний кредитор передає (відступає) позивачу за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні первісному кредитодавцю права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 34-44).

Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (п. 6.2.3. договору відступлення прав вимоги №103-МЛ/Т). Акт приймання-передачі реєстру боржників підписаний 26 квітня 2024 року (а.с. 53).

Відповідно витягу з реєстру боржників від 10 вересня 2025 року до договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 42 721,45 грн., з яких: 9 360 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 32 191,45 грн. - заборгованість за відсотками, 1 170 грн. - заборгованість за комісією (а.с. 56).

Крім того, 04 лютого 2026 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення прав вимоги первісним кредитодавцем на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», повідомлено про наявну заборгованість за кредитом та надано інформацію щодо рахунків для сплати такої заборгованості (а.с. 57).

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з частиною другою статті 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У справі, що переглядається, матеріалами справи підтверджено, що договір про споживчий кредит № 6413947 від 11 грудня 2023 року та додатки до нього із зазначенням у них усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містять електронний підпис із відповідним одноразовим ідентифікатором «282126», які відповідно до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» були власноручно введені відповідачем ОСОБА_1 для електронного підпису.

З огляду на вищенаведені норми права та надані позивачем докази, апеляційний суд вважає, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено факт укладення договору про споживчий кредит № 6413947 від 11 грудня 2023 року.

Доказів протилежного матеріали справи не містять. Відповідач ОСОБА_1 вимоги про визнання кредитного договору недійсним не заявляв, суд такі вимоги не вирішував, а отже, умови кредитного договору підлягають застосуванню під час вирішення цієї справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи представника відповідача про те, що відповідач ОСОБА_1 не укладав із позивачем жодних кредитних договорів.

Також вірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» правомірно набуто право грошової вимоги за спірним кредитним договором, укладеним із первісним кредитором ТОВ «Мілоан».

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Суд бере до уваги належні, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, права кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).

Апеляційний суд зауважує, що наявні в матеріалах справи документи та їх копії, а саме: договір про відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», акт прийому передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників від 10 вересня 2025 року на загальну суму 42 721,45 грн., з яких: 9 360 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 32 191,45 грн. - заборгованість за відсотками, 1 170 грн. - заборгованість за комісією є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

А тому, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту переходу до позивача права вимоги за кредитним договором саме щодо ОСОБА_1 .

Твердження представника відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення боржника про зміну кредитора спростовується копією такого повідомлення позивача від 04 лютого 2026 року, у якому позивач повідомив відповідача про відступлення прав вимоги первісним кредитодавцем на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та зазначено про наявну заборгованість за кредитом, надано інформацію щодо рахунків для сплати такої заборгованості(а.с. 57).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що платіжне доручення № 117452333 від 11 грудня 2023 року не містить повних відомостей, передбачених ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про платіжні послуги», та не підтверджує зарахування коштів на рахунок відповідача, оскільки вони спростовуються наступним.

Так, умовами укладеного між сторонами договору передбачено спосіб перерахування позичальнику коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на його банківський рахунок зазначений відповідачем у кредитному договорі.

На підтвердження вказаних обставин ТОВ «Кредит-Капітал» надало платіжне доручення № 117452333 від 11 грудня 2023 року, яким підтверджується ідентифікація платежу на суму 11 700 грн. Вказані кошти, у зазначеному розмірі були перераховані на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 , яка згідно з договором належить відповідачу та про яку він зазначив у ньому, як номер особистого електронного платіжного засобу у заяві на отримання кредиту (а.с. 30).

Також факт перерахування ТОВ «Мілоан» коштів у розмірі 11 700 грн. на платіжну карту НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) , відкриту на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк», підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» від 31 березня 2026 року (а.с. 109).

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що ТОВ ««Мілоан»» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття, обслуговування рахунку, та, відповідно, не може надати первинні банківські документи.

Відповідач, заперечуючи проти надходження кредитних коштів на його банківську картку, всупереч вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, належних письмових доказів щодо відсутності у нього банківської картки з номером НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) або неперерахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у спірний період суми за кредитом не надав, хоча не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх заперечень, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.

Колегія суддів вважає, що, указуючи на відсутність у справі доказів перерахування йому кредитних коштів, скаржник застосовує концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13). Тобто, заперечуючи перерахування кредитних коштів, ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження цих доводів. Позивачем надано наявні у товариства докази перерахування коштів у сумі 11 700 грн. на вищезазначену платіжну картку, які у належний спосіб ОСОБА_1 не спростовано. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона відповідача, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд вважає, що долучені позивачем до матеріалів справи платіжне доручення №117452333 від 11 грудня 2023 року, лист АТ КБ «Приватбанк» від 31 березня 2026 року про перерахування коштів у сумі 11 700 грн. на платіжну карту НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), відкриту на ім`я ОСОБА_1 є належними та допустимими доказами перерахування відповідачу кредитних коштів та виникнення у нього заборгованості.

Апеляційний суд також відхиляє посилання в апеляційній скарзі на суперечності в розрахунках відсотків за користування кредитом та порушення умов пролонгації, оскільки розмір заборгованості відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору. Відповідач, заперечуючи укладення договору кредиту, власного контррозрахунку під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не подав. Відтак, апеляційний суд погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, тому оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 374, 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Курилкіна Сергія Івановича - залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

В. А. Девляшевський