Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №344/5286/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/5286/26

Провадження № 33/4808/569/26

Категорія ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Болюк І. І.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю потерпілої ОСОБА_1 , представника-потепілої адвоката Дудорової О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Парфана Тараса Дмитровича на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень, стягнуто судовий збір,

ВСТАНОВИВ:

Суддею суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 06.03.2026 року близько 18 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного і психологічного характеру щодо дружини ОСОБА_1 , а саме: залякував, погрожував, висловлювався нецензурною лайкою, штовхав та шарпав за верхній одяг, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Парфан Т.Д. просить скасувати постанову судді щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та закрити провадження у справі.

Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 7, 268, 280 КУпАП та прийнята з порушенням ст.ст. 45, 59 Конституції України.

Зазначає, що суддя суду першої інстанції розглянув справу без участі особи, яка притягується до відповідальності та захисника.

Стверджує, що у зв?язку з перебуванням у щорічній відпустці з 14.08.2026 по 24.08.2026 р. адвокатом було направлено до суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день.

Вказує, що висновок судді суду про зловживання захистом процесуальними правами є необґрунтованим, порушує право особи на захист, передбачене ст. 268 КУпАП та положення статей 45,59 Конституції України.

Звертає увагу, що розглядаючи справу без участі особи, щодо якої складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, суддя не допитав одного із свідків, відомості про якого внесено до протоколу, а також не дав можливість стороні захисту обґрунтувати відсутність в діях особи складу інкримінованого правопорушення, та як наслідок, не з`ясував обставини, які суд зобов`язаний з`ясувати відповідно до ст.280 КУпАП.

Підсумовує, що враховуючи наведене, викладені в оскаржуваній постанові висновки не відповідають фактичним обставинам і не підтверджуються належними доказами, а постанова прийнята всупереч вимогам ст. 7 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його адвокат Парфан Т.Д. в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду.

Подали клопотання про закриття провадження, де просили апеляційний розгляд провести за їх відсутності.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Тому, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та адвоката Парфана Т.Д.

В судове засідання апеляційного з`явились потерпіла ОСОБА_1 , якій роз`яснені права, передбачені ст. 296 КУпАП, та представник потерпілої-адвокат Дудорова О.О., якій роз`яснені права, передбачені ст. 270 КУпАП.

Заслухавши сторін, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з приписами КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року), суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

З огляду на зміст матеріалів справи, такі вимоги закону суддею суду першої інстанції дотримано в повному обсязі.

По суті пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення, доходжу наступного висновку.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №738606 від 06 березня 2026 року (а.с. 1) вбачається, що 06 березня 2026 року близько 18 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 фізичного і психологічного характеру, а саме умисні дії, що виразились у залякуванні, словесних погрозах, висловлюванні нецензурною лайкою, штовханні та шарпанні за верхній одяг, чим завдав шкоди фізичному та психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Цей протокол про адміністративне правопорушення складений на бланку відповідного зразка, уповноваженою на те особою начальником СПДН відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області майором поліції Мадзюком І. з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП підписаний ним, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 .

В письмових поясненнях ОСОБА_2 від 06 березня 2026 року (а.с. 10), зазначив, що за вищевказаною адресою проживає протягом тривалого часу разом із дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

06 березня 2026 року близько 17 год. 30 хв. за місцем проживання прийшла його дружина ОСОБА_2 , яка до цього часу близько одного місяця не проживала та вийшов конфлікт, під час якого він висловлювався в її сторону нецензурною лайкою та іншими образливими словами. Після чого пішов в іншу кімнату та зібрав особисті речі. В подальшому дружина ОСОБА_2 вигнала з квартири та будь-яких документів не брав. На момент дії термінового заборонного припису буду проживати по АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про результати розгляду звернення гр. ОСОБА_1 , ІКС ІПНП №9577 від 06 березня 2026 року (а.п. 2) вбачається, що 06 березня 2026 року на спецлінію «102» надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_1 про те, що чоловік ОСОБА_2 вчиняє неправомірні дії. Вжитими заходами встановлено, що 06 березня 2026 року по місцю проживання гр. ОСОБА_2 вчинив відносно своєї дружини гр. ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме умисні дії, що виразились у вигляді виражання образливими словами та нецензурною лайкою, агресивною поведінкою, словесних погрозах та нанесенню кілька ударів в область голови, чим завдав шкоди фізичному та психічному здоров`ю потерпілій. З даного приводу були опитані свідки та очевидці вказаної події, які підтвердили конфлікт між ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_2 під час якого останній вчиняв неправомірні дії. Опитаний гр. ОСОБА_1 повідомив, що в нього із дружиною ОСОБА_1 виник конфлікт під час якого виражався нецензурною лайкою.

Так, з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 06 березня 2026 року, згідно якого інспектором відібрано заяву від ОСОБА_1 про прийняття міри до чоловіка ОСОБА_2 , який систематично вчиняє щодо неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме обзивав її нецензурною лексикою та шарпав за одяг, чим завдав шкоди психічному та фізичному здоров`ю.

Згідно з терміновим заборонним приписом серія АА № 642332 від 06.03.2026 року вбачається, начальником СПДН відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області майором поліції Мадзюком І. стосовно ОСОБА_2 було встановлено факт учинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно дружини (висловлювання нецензурною лайкою та погрози фізичною розправою). У зв`язку з цим відносно кривдника було застосовано заходи тимчасового заборонного припису строком на 5 діб (з 17 год. 30 хв. 06.03.2026 року до 17 год. 30 хв. 11.03.2026 року), якими зобов`язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в ньому, а також заборонено будь-яким способом контакти з постраждалою особою.

Допитана суддею суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що протягом останніх двох місяців не проживає в АДРЕСА_1 зі своїм чоловіком, так як останній постійно їй погрожує, застосовує щодо неї фізичну силу. 06.03.2026 року близько 18 год. приїхала за вищевказаною адресою разом із своєю сестрою ОСОБА_3 щоб забрати картоплю. В той час ОСОБА_2 , разом із ще одним незнайомим чоловіком, виносили з будинку особисті речі. ОСОБА_2 став висловлюватись в їхню сторону нецензурною лексикою, поводив себе агресивно, погрожував фізичною розправою, після чого вдарив по голові та став викручувати руки. Звернула увагу суду, що він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, однак жодних висновків для себе не зробив.

Допитана суддею суду першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснила, що її сестра ОСОБА_1 тимчасово проживає у її домі. 06.03.2026 року потерпіла попросила проїхати з нею до її постійного місця проживання у с.Крихівці по картоплю. ОСОБА_2 поводився агресивно, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, викручував потерпілій руки та завдав удару по голові.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню та мають значення при прийнятті рішення по справі, є належними та допустимими. Відповідно відсутні сумніви у їх достовірності та істинності.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Виходячи з тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно, в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, доводиться сукупністю доказів, які були надані суду першої інстанції та досліджені під час судового розгляду, з чим погоджується апеляційний суд.

Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався цих вимог закону та належним чином з`ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Адвокат Парфан Т.Д. 14 вересня 2026 року подав до суду апеляційної інстанції клопотання про закриття провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП.

Згідно з ч. 3 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення правопорушення.

Так, закінчення строків накладення адміністративного стягнення є підставою для закриття провадження лише в тому випадку, якщо строки спливли на момент розгляду справи судом першої інстанції, оскільки суд першої інстанції виніс постанову 18 серпня 2026 року, тобто до закінчення 6-місячного строку (який спливав 06 вересня 2026 року), рішення ухвалено в межах строків давності притягнення до відповідальності.

Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу 18 серпня 2026 року, тобто в межах встановленого ч. 3 ст. 38 КУпАП 6-місячного строку з дня вчинення правопорушення, та підстави для закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.

Вважаю, що в задоволенні клопотання адвоката про закриття провадження необхідно відмовити.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності.

Суд першої інстанції за клопотанням сторони захисту неодноразово відкладав судові засідання, сторона захисту не була позбавлена на подання письмових заперечень або пояснень.

Разом з тим, апеляційним судом забезпечено ОСОБА_2 та його захиснику Парфану Т.Д. можливість розгляду справи з їх участю неупередженим судом в розумні строки, та в повній мірі були надані можливості для захисту своїх прав, передбачених ст. 268 КУпАП, реалізовано право на надання пояснення та заперечення щодо обставин справи, тобто поновлено право на захист.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Обставин, які б підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови суду першої інстанції та наявності підстав для її скасування з закриттям провадження у справі за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а доводи апеляційної скарги зводяться фактично до повторного перегляду встановлених судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на наведене, постанову судді суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Парфана Тараса Дмитровича залишити без задоволення.

Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2026 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло