Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №341/2157/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 341/2157/24

Провадження № 22-ц/4808/674/26

Головуючий у 1 інстанції ВАСИЛЬЦОВА Г. А.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Пнівчук О. В.

секретаря Петріва Д. Б.

за участю представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Дзундзи О. П.,

Атаманчук Г.Я., представника ОСОБА_2 -адвоката Шидзінського І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скарг у представника ОСОБА_1 – адвоката Дзундзи Ольги Петрівни на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Васильцової Г. А. у місті Галичі, у справіза заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Дзундзи Ольги Петрівни про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи: Опікунська рада при виконавчому комітеті Галицької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяви

У жовтні 2024 року адвокат Дзундза О. П. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, заінтересована особа: Опікунська рада при виконавчому комітеті Галицької міської ради.

Заява обґрунтована тим, що вітчим ОСОБА_1 – ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно.

Відповідно до висновку ЛКК № 127, у зв`язку з розладом психіки ОСОБА_2 має обмеження у самообслуговуванні, орієнтації, спілкуванні та здатності контролювати свою поведінку.

За словами заявника з 01 червня 2024 року він здійснює догляд за вітчимом, оскільки інші родичі, які би могли здійснювати догляд та опіку за ОСОБА_2 не мають можливості. Так, дружина ОСОБА_2 – ОСОБА_3 перенесла операцію в серпні 2024 року та за станом здоров`я не може піклуватися про чоловіка, а двоє дітей в сім`ї є неповнолітніми.

Водночас заявник проживає та зареєстрований за однією адресою із ОСОБА_2 , має бажання та можливість здійснювати опіку над ним,на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, є здоровим.

Враховуючи викладене, представника заявника просила суд визнати ОСОБА_2 недієздатним. Призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2024 року залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2024 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи - Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2025 року призначено у справі судово-психіатричну експертизу та зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07 січня 2026 року поновлено провадження у справі.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Дзундзи О. П. про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи: Опікунська рада при виконавчому комітеті Галицької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 .

В обґрунтування рішення суд вказав, що чинне законодавство визначає коло осіб, які можуть звернутися до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною. Перелік цих осіб є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Враховуючи, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є членом сім`ї особи, яку просить визнати недієздатною, а отже, не є суб`єктом у розумінні частини третьої статті 296 ЦК України, який має право на звернення до суду у спірному випадку, що свідчить про необхідність відмови у задоволенні його заяви.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ОСОБА_1 – адвокат Дзундза О. П. на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявник не є членом сім`ї ОСОБА_2 , оскільки понад 15 років вони проживають однією сім`єю та ведуть спільне господарство, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актом обстеження житлово-побутових умов. Крім того, заявник є пасинком ОСОБА_2 , а тому належить до членів його сім`ї. До мобілізації саме заявник здійснював догляд за ОСОБА_2 , у зв`язку з чим орган опіки та піклування надав позитивний висновок щодо доцільності призначення його опікуном, який судом належним чином не спростовано.

Також представник апелянта звертає увагу на те, що, відмовивши у задоволенні заяви, суд залишив особу, яка страждає на параноїчну шизофренію, без належної опіки, чим створив загрозу як для неї самої, так і для членів її сім`ї, зокрема дружини та неповнолітніх дітей, які проживають разом із нею.

Крім того, суд не врахував пояснення ОСОБА_2 , який у судовому засіданні зазначив, що сприймає ОСОБА_1 як сина та погоджується на призначення його опікуном.

На думку представника апелянта, суд також безпідставно врахував заперечення військової частини НОМЕР_1 щодо недоцільності призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , оскільки предметом розгляду цієї справи не є питання його звільнення з військової служби. При цьому представник апелянта вказує, що ОСОБА_1 може здійснювати функції опікуна і через інших осіб, зокрема дружину, її батьків або найманих працівників.

Також, на думку представника апелянта, суд помилково зазначив про відсутність доказів неможливості матері заявника здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки в матеріалах справи наявний висновок ЛКК № 23 від 17 липня 2024 року, який підтверджує тяжкий стан здоров`я ОСОБА_3 . Крім того, суд не врахував наявність у неї на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Враховуючи викладене, представник апелянта просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги заяви задовольнити.

Позиція інших учасників справи

Заінтересовані особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні представник заявника – адвокат Дзундза О. П. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу задоволити, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги заяви задовольнити.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Шидзінський І. В. та ОСОБА_3 також просили задоволити апеляційну скаргу.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 7, том 1).

02 жовтня 2007 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с. 8, том 1).

ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14-15, том 1).

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, довічно, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 489403 від 29 листопада 2023 року (а.с.9, том 1).

Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії медичного закладу І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу КНП «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року № 127, ОСОБА_2 обмежений у самообслуговуванні, обмежений у здатності до орієнтації, обмежений у здатності до спілкування, обмежений у здатності контролювати свою поведінку. Висновок дійсний до 05 грудня 2024 року (а.с. 10, том 1).

Відповідно витягу з реєстру територіальної громади Галицької територіальної громади від 31 травня 2024 року, місце проживання ОСОБА_1 з 08 жовтня 2009 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17, том 1).

За цією ж адресою зареєстроване також місце проживання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , що підтверджується витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданим адміністратором ЦНАП 20 жовтня 2023 року (а.с.16, том 1).

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов, складеним Виконавчим комітетом Галицької міської ради Івано-Франківської області у жовтні 2024 році, ОСОБА_1 проживає разом з вітчимом ОСОБА_2 , 1968 року народження, який є особою інвалідністю ІІ групи, за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 здійснює догляд і опікується вітчимом, оскільки матір ОСОБА_3 перенесла операцію 16 серпня 2024 року, не може піклуватися про чоловіка, також у сім`ї ще є неповнолітні діти (а.с. 12, том 1).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації (відділення № 2) від 11 липня 2024 року № 422, ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні як особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю ІІ групи ( ОСОБА_2 ) внаслідок психічного розладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1192 (а.с.11, том 1).

Згідно із висновком ЛКК КНП «Галицький центр первинної медико-санітарної допомоги» Галицької міської ради від 17 липня 2024 року № 23, ОСОБА_3 за станом здоров`я потребує оперативного лікування та їй протипоказана важка фізична праця (а.с.13, том 1).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 435/2025 від 27 листопада 2025 року ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом параноїдною шизофренією, що згідно МКХ-10 F20.0. Зазначене захворювання позбавляє останнього здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.121-125, том 1).

Згідно з поданням, затвердженим рішенням виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області від 27 лютого 2025 року № 26, ОСОБА_2 є вітчимом ОСОБА_1 . Мама ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_2 також хворіє, 16 серпня 2024 року оперована, на її утримані двоє неповнолітніх дітей. Інших осіб, які б могли б опікуватися ОСОБА_2 більше немає. На думку опікунської ради при виконавчому комітеті Галицької міської ради ОСОБА_1 може бути призначений опікуном вітчима ОСОБА_2 у разі визнання його судом недієздатним (а.с. 143-146, том 1).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім`ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків та стосунків.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України).

Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні заяви адвоката Дзундзи О. П., поданої в інтересах ОСОБА_1 , про визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення над ним опіки, суд першої інстанції виходив із того, що заявник не довів, що є суб`єктом у розумінні частини третьої статті 296 ЦК України, який має право на звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить наведеним нормам законодавства, відповідно до яких вітчим є членом сім`ї. До мобілізації ОСОБА_1 як пасинок ОСОБА_2 проживав разом із ним та був зареєстрований за однією адресою, отримував певний час допомогу як особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю ( ОСОБА_2 ). Отже, ОСОБА_1 має право на звернення до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна.

З огляду на це доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо неналежності заявника до кола осіб, які мають право звертатися до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, знайшли своє підтвердження, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Разом із тим, розглядаючи заяву ОСОБА_1 по суті заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Висновком судово-психіатричного експерта № 435/2025 від 27 листопада 2025 року підтверджується, що ОСОБА_2 страждає на стійкий хронічний психічний розлад — параноїдну шизофренію, код за МКХ-10 F20.0. Зазначене захворювання позбавляє останнього здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи наведене, на думку апеляційного суду, наявні підстави для задоволення заяви в частині визнання ОСОБА_2 недієздатним.

Що стосується вимоги заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , то в цій частині колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Так, провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду Верховним Судом справи № 305/1557/24. У постанові від 22 червня 2026 року у цій справі Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на те, що визначений статтею 64 ЦК України перелік обмежувальних обставин, за яких фізична особа не може бути опікуном, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Отже, у вказаній нормі закону відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовій службі, у тому числі у зв`язку із мобілізацією.

Факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. Більше того, законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки шляхом визначення такої підстави для звільнення із військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення - звільнення особи з військової служби, у тому числі і за мобілізацією (пункт «г» частини четвертої статті 26, абзац п`ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Так, згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять службу за мобілізацією, звільняються зі служби через такі сімейні обставини, як необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.

Відповідно до абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Наведені положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчать, що під час дії воєнного стану законодавець передбачив виключні та чітко визначені підстави звільнення військовослужбовців, призваних під час мобілізації, у тому числі за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

Необхідність здійснення опіки над недієздатною особою визнається законодавством самостійною та поважною сімейною обставиною, яка об`єктивно унеможливлює подальше проходження військової служби.

Отже, указана норма права не містить застережень щодо неможливості призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, а також не ставить реалізацію цієї підстави у залежність від попереднього припинення військової служби цією особою.

Наголошуючи на тому, що сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у вищезгаданій постанові від 22 червня 2026 рокутакож визначив сукупність юридичних фактів, які є підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану. Такими, зокрема, є: особа проходить військову службу за призовом під час мобілізації; військовослужбовець має обов`язок та фактичну необхідність здійснювати опіку над такою особою; відсутні інші особи, які здійснюють опіку або піклування щодо цієї недієздатної особи.

Абзац 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи не здійснює/може здійснювати інша особа.

Таким чином, у таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (див.: постанови Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20; від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22).

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

У справі, яка переглядається, міститься подання опікунської ради при виконавчому комітеті Галицької міської ради, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Однак вказане подання органу опіки та піклування, на думку апеляційного суду, винесено передчасно, без повного дослідження всіх обставин. Так, орган опіки та піклування в порушення вимог закону не перевірив можливість призначення опікунами інших близьких родичів ОСОБА_2 . Зокрема, у висновку судово-психіатричного експерта зазначено про те, що ОСОБА_2 має троє дітей, однак у поданні йдеться лише про двох неповнолітніх дітей. Не встановлювалося, чи є інші родичі у останнього та наявність у них можливості здійснювати опіку. Крім того, у поданні зазначено, що дружина ОСОБА_2 – ОСОБА_3 не може здійснювати опіку, оскільки також хворіє та 16 серпня була прооперована. Водночас із подання не вбачається, на підставі яких саме даних орган опіки та піклування дійшов висновку про неможливість ОСОБА_3 здійснювати опіку, як в цілому аналізувався стан її здоров`я. У матеріалах справи наявний висновок ЛКК КНП «Галицький центр первинної медико-санітарної допомоги» Галицької міської ради від 17 липня 2024 року № 23, відповідно до якого ОСОБА_3 за станом здоров`я потребує оперативного лікування та їй протипоказана важка фізична праця. Однак зазначений висновок складено ще до проведення операції та за декілька місяців до винесення подання органу опіки та піклування, а тому сам по собі не підтверджує стан здоров`я ОСОБА_3 на час підготовки такого подання та її нездатність здійснювати опіку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що орган опіки та піклування не з`ясував усіх обставин, які мають значення для вирішення питання про можливість іншими особами, крім заявника, виконувати обов`язки опікуна, а тому до встановлення опіки і призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 здійснення над ним опіки необхідно покласти на Орган опіки та піклування виконкому Галицької міської ради.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Дзундзи О. П. задоволити частково. Визнати ОСОБА_2 недієздатним.

У задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 відмовити.До встановлення опіки і призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 здійснення над ним опіки покласти на Орган опіки та піклування виконкому Галицької міської ради.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дзундзи Ольги Петрівни задоволити частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2026 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Дзундзи Ольги Петрівни про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи: Опікунська рада при виконавчому комітеті Галицької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , задоволити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Пукасівці, Галицького району Івано-Франківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 – недієздатним.

У задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 відмовити.

До встановлення опіки і призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснення над ним опіки покласти на Орган опіки та піклування виконкому Галицької міської ради.

Копію рішення направити органу опіки та піклування.

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначити тривалістю у два роки з моменту набрання рішенням законної сили.

Роз`яснити заявнику, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше п`ятнадцяти днів до закінчення строку дії даного рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

О.В. Пнівчук