Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №346/467/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/467/26

Провадження № 22-ц/4808/1292/26

22-ц/4808/1293/26

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

секретаря Петріва Д.Б.

за участю представника апелянта адвоката Дикуна І.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року та на додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року, ухвалені у складі судді Яремин М. П. в місті Коломиї, у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року адвокат Репало О. О. звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідачка є матір`ю позивача. На час пред`явлення позову позивач з матір`ю не проживає, оскільки між ним та вітчимом не склалися взаємовідносини, у зв`язку з чим він проживає у батьків матері. Мати матеріальної допомоги йому не надає.

Позивач з 01 вересня 2024 року навчається на другому курсі Вищого професійного училища № 14 м. Коломиї за денною формою навчання за професією «Штукатур; муляр; лицювальник-плиточник».

Навчання за денною формою унеможливлює його працевлаштування. Батько позивача помер, у зв`язку з чим обов`язок щодо його утримання повинна виконувати відповідачка, яка має для цього можливість. Кошти необхідні позивачу, зокрема, для придбання книг, зошитів, одягу, харчування та засобів особистої гігієни.

Враховуючи наведене, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 аліменти у зв`язку з навчанням у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , який навчається, аліменти в розмірі 1/5 (однієї п`ятої) частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнення аліментів ухвалено розпочати з 04 лютого 2026 року і проводити до досягнення ОСОБА_1 23-річного віку або до припинення навчання.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 331,20 грн на користь держави.

Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Додатковим рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

ОСОБА_2 на рішення та на додаткове рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що справа розглядалася за її відсутності, оскільки вона не отримувала жодних повідомлень про виклик до суду. Про оскаржувані рішення дізналася із сервісу «Дія» 30 травня 2026 року. Вважає, що зазначене призвело до порушення основоположного принципу судочинства – принципу змагальності сторін.

Крім того, апелянтка звертає увагу на те, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження наявності у нього потреби в матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням. Встановлення таких обставин є необхідним для вирішення питання про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, оскільки сам по собі факт навчання не є достатньою підставою для задоволення такого позову.

Також апелянтка зазначає, що між нею та позивачем склалися неприязні відносини. Стверджує, що, хоча позивач офіційно не працевлаштований, він отримує доходи, розмір яких перевищує її доходи.

Окрім цього, апелянтка вказує, що позивач вчиняє щодо неї та його сестри домашнє насильство, у зв`язку з чим притягувався до адміністративної відповідальності. Також зазначає, що позивач придбаває дороговартісні пістолети, один із яких застосував щодо її чоловіка – вітчима позивача, який є військовослужбовцем. За такі дії позивач був засуджений за частиною першою статті 125 та частиною першою статті 129 КК України. Вважає неприпустимим покладення на неї обов`язку зі сплати аліментів на користь особи, яка вчиняє щодо неї та членів її сім`ї насильницькі дії.

Апелянтка також вказує, що сам факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн за супровід цієї справи, на її думку, свідчить про наявність у нього коштів та відсутність потреби у матеріальній допомозі.

Враховуючи викладене, просить оскаржувані рішення суду скасувати та ухвалити нові рішення, якими у задоволенні позову відмовити.

Позиція інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 – адвокат Репало О. О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду – без змін.

Зазначає, що апелянтка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними матеріалами справи, а тому її доводи щодо розгляду справи за відсутності належного повідомлення про розгляд справи є необґрунтованими.

Крім того, представник позивача вважає, що негативні дії позивача, на які посилається апелянтка, були зумовлені тривалим психологічним тиском у зв`язку зі смертю батька, укладенням матір`ю нового шлюбу, створенням умов для його виселення з житла, а також приниженнями та провокаціями з боку вітчима. Водночас зазначені обставини, на думку представника позивача, не звільняють апелянтку від передбаченого законом обов`язку утримувати сина, який продовжує навчання.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач отримує доходи, розмір яких перевищує доходи його матері, представник позивача вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені жодними належними доказами. Натомість із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 працевлаштована та має можливість сплачувати аліменти на користь позивача.

Також представник позивача зазначає, що сам факт навчання позивача зумовлює необхідність несення відповідних витрат, пов`язаних із придбанням підручників, інших засобів для навчання, проїздом до навчального закладу, харчуванням, придбанням одягу, засобів особистої гігієни та задоволенням інших базових потреб.

Вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є обґрунтованим, відповідає потребам позивача, який продовжує навчання, та матеріальному становищу сторін.

Щодо доводів апелянтки про те, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу свідчить про наявність у нього коштів, представник позивача зазначає, що кошти для оплати правничої допомоги позивач позичив у знайомого, а тому сам факт понесення таких витрат не свідчить про наявність у нього достатніх власних коштів для самостійного забезпечення своїх потреб.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні представник апелянтки – адвокат Дикун І. В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задоволити апеляційну скаргу, а оскаржувані рішення суду скасувати.

Позивач ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив оскаржувані рішення суду залишити без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що відповідачка є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).

ОСОБА_1 навчається у Вищому професійному училищі №13 м. Коломиї Івано-Франківської обласної державної адміністрації Департаменту освіти і науки на 2 курсі за професією «штукатур; маляр; лицювальник-плиточник» з 01 вересня 2024 року на денній формі навчання, що підтверджується довідкою, виданою навчальним закладом від 26 січня 2026 року № 4 ( а.с. 11).

Відповідно до даних довідки про відсутність індивідуальних відомостей про особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованої 03 лютого 2026 року, за параметрами « ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 » відомості про страховий стаж, заробітну плату ( дохід, грошове забезпечення ) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, в реєстрі застрахованих осіб відсутні (а.с 12 ).

Відповідно до довідок про доходи і податки, виданих Коломийською міською радою, ОСОБА_2 за 6 місяців 2022 року нараховано сукупний дохід в розмірі 112 970,51 грн; за 12 місяців 2023 року – 247 004,89 грн; за 12 місяців 2024 року – 257 535,92 грн; за 12 місяців 2025 року – 343 346,29 грн; за 1 місяць 2026 року – 31 077,97 грн (а.с. 22-26).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно з положеннями статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За змістом статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (маються на увазі побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників).

Стягнення аліментів на утримання повнолітніх сина/доньки, які продовжують навчання є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання він/вона не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

За змістом частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Встановивши, що позивач досяг повноліття, однак навчається у Вищому професійному училищі №13 м. Коломиї та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а спроможність відповідачки надавати матеріальну допомогу не спростована, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/5 частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно.

Визначений судом першої інстанції розмір аліментів, на думку апеляційного суду, є необхідним і достатнім для забезпечення потреб позивача, який продовжує навчання.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів наявності потреби у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач є повнолітньою особою, яка навчається за денною формою навчання, що об`єктивно зумовлює додаткові витрати, пов`язані, зокрема, з його утриманням та здобуттям освіти. При цьому доказів наявності у позивача самостійних доходів, що виключають необхідність отримання матеріальної допомоги від матері, відповідачкою не надано. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянтки на понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн як на доказ відсутності у нього потреби в матеріальній допомозі. Саме по собі понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із судовим розглядом справи не свідчить про наявність у позивача достатніх та стабільних доходів для самостійного забезпечення своїх потреб, пов`язаних з утриманням та навчанням.

Доводи апеляційної скарги щодо неприязних відносин між сторонами, а також щодо вчинення позивачем неправомірних дій щодо відповідачки та членів її сім`ї, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі обставини не є передбаченою законом підставою для звільнення відповідачки від обов`язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що справа розглядалася за її відсутності, оскільки вона не отримувала жодних повідомлень про виклик до суду, що, на її думку, призвело до порушення принципу змагальності сторін, апеляційний суд також відхиляє. Як встановлено з матеріалів справи, судом першої інстанції судові повістки направлялися ОСОБА_2 за адресою її зареєстрованого місця проживання, яку вона сама зазначила в апеляційній скарзі. Поштові відправлення поверталися до суду з відміткою «адресат відсутній».

Отже, суд першої інстанції вжив належних заходів для повідомлення відповідачки про дату, час і місце судового розгляду, направивши судові повістки за належною адресою, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про її неналежне повідомлення про розгляд справи є необґрунтованими.

За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для стягнення з відповідачки аліментів на користь повнолітнього позивача, який продовжує навчання.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм надано правильну правову оцінку, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Оскільки доводів щодо незаконності чи необґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить, а підстав для його скасування чи зміни апеляційним судом не встановлено, додаткове рішення також підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року та додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта