Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №215/9253/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2531/26 Справа № 215/9253/25 Суддя у 1-й інстанції - Данилевський М. А. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Лівицького О.М., подане в інтересах потерпілої ОСОБА_1 , про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на постанову Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року, якою закрито у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою представник потерпілої ОСОБА_1 , адвокат Лівицький О.М., втретє звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання зазначає, що пропуск 10-денного строку на отримання постанови суду першої інстанції відбувся через збіг екстремальних, об`єктивно непереборних та незалежних від волевиявлення ОСОБА_1 обставин, які повністю позбавили її фізичної можливості своєчасно підготувати та відправити документи.

Наголошує, що ОСОБА_1 здійснює догляд за двома безпорадними членами її родини: її чоловіком ОСОБА_3 , який є інвалідом першої групи, та її літньою хворою матір`ю – ОСОБА_4 , 1943 року народження, яку після інциденту їй прийшлося забрати від свавілля її брата ОСОБА_2 .

Просить врахувати, що ОСОБА_1 залишилася абсолютно одна із двома важкохворими людьми. Вона була фізично прив`язана до помешкання цілодобово, не мала змоги відвідати відділення пошти чи приміщення суду, навіть на годину, оскільки не могла залишити хворих наодинці.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 є юридично необізнаною особою, не має правової освіти та не володіє навичками роботи з комп`ютерними програмами чи державною системою «Електронний суд», щоб направити скаргу в електронному вигляді з дому. Через скрутне матеріальне становище (оскільки всі кошти родини витрачаються на ліки та забезпечення життєдіяльності двох хворих) вона не мала фінансової спроможності найняти професійного адвоката, який міг це зробити замість неї.

Вважає, що хвороба близької людини, яка потребує постійного догляду, визнається поважною причиною для поновлення процесуального строку. Виконання морального та сімейного обов`язку щодо догляду за безпорадною особою об`єктивно обмежує можливості людини брати участь у судових процесах.

В апеляційній скарзі просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року у справі № 215/9253/26 стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасувати та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , винному у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Перевіривши апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, прихожу до наступного висновку:

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що постановою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Судовий розгляд 23 лютого 2026 року було здійснено за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , його захисника адвоката Булгакової Д.А. та потерпілої ОСОБА_1 .

Таким чином, 23.02.2026 р. потерпілій було відомо про винесену по справі постанову, її суть та обґрунтування. І саме з цього моменту у відповідності до ч. 2 ст. 294 КУпАП починає обраховуватись 10-денний строк її оскарження, який сплив 5 березня 2026 р.

Відповідно до ч.2 ст.285 КУпАП копія постанови в справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів з моменту її винесення вручається або висилається потерпілому на його прохання.

Тобто, суд видає або надсилає копію постанови потерпілому за його заявою.

Проте, потерпіла звернулась до суду із заявою про видачу їй копії постанови судді та отримала цю копію лише 23 березня 2026 року, тобто поза межами строку апеляційного оскарження.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Апеляційний суд звертає увагу, що початок строку апеляційного оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення визначається саме днем винесення постанови, а не днем отримання її копії.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності (п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008; п. 47 рішення у справі «Устименко проти України», від 29.10.2015).

При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.

Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

При прийнятті рішення щодо поновлення строку, суди зобов`язані вказувати підстави поновлення строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» від 14.10.2003).

Апеляційний суд наголошує, що положеннями КУпАП не передбачено те, що початок строку на апеляційне оскарження встановлюється днем отримання копії постанови суду або повного тексту рішення суду, як зазначає представник потерпілої у своєму клопотанні, за умови, що учасники процесу знали про місце, день та час розгляду справи і мали можливість з`явитись до суду.

Доводи представника потерпілої про подачу апеляційної скарги з пропуском строку на апеляційне оскарження через поважні причини, які не залежали від волі потерпілої, вважаю необґрунтованими, виходячи з наступного.

Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.

З урахуванням наведеного, доводи представника потерпілої адвоката Лівицького О.М. про неможливість залишення хворого чоловіка та матір, ніяким чином не підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарженні постанови судді 1-ї інстанції від 23 лютого 2026 року.

Так, потерпіла ОСОБА_1 або її захисник мали можливість протягом встановленого законом строку отримати копію оскарженої постанови та направити або власноруч подати апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку, безпосередньо звернутись до апеляційного суду тощо, що не потребувало значного часу або значних витрат та зусиль.

Надані апелянтом копії медичних документів щодо встановлення діагнозу та наявності хвороб у родичів ОСОБА_1 , проходження такими родичами медичних досліджень та здача ними аналізів до часу постановлення оскарженої постанови судді першої інстанції ніяким чином не можуть впливати на поважність пропуску апеляційного строку звернення з апеляційною скаргою на рішення судді першої інстанції саме ОСОБА_1 .

Доводи апелянта про безальтернативну неможливість залишення своїх хворих близьких родичів, зокрема для подання та / або направлення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, вважаю необґрунтованими. Зокрема, із доданих копій витягів з карткового рахунку апелянта ОСОБА_1 вбачається, що 31.03.2026 року з картки списувались гроші при здійсненні покупок на протязі майже двох годин (з 19:56 до 21:06; об 16:30).

Звертаю увагу, що особи із хронічними хворобами мають право на призначення соціального працівника (соціальну послугу «догляд вдома»). Долученні апелянтом копії пояснень сусідки ОСОБА_5 про неможливість подальшого надання допомоги ОСОБА_1 для відвідування суду через її від`їзд до своїх родичів не вважаю поважною причиною пропуску апелянтом строку на подачу апеляційної скарги. Будь-яких доказів, що ОСОБА_5 здійснювала офіційний догляд за хворими родичами ОСОБА_1 , до клопотання не додано, як і інших доказів щодо звернення до відповідних соціальних служб або неможливість залучення інших осіб.

Ураховуючи вищенаведене, вважаю, що в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження представник потерпілої адвокат Лівицький О.М. не навів жодної поважної причини для поновлення строку на апеляційне оскарження.

На підставі вищевикладеного, доходжу до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику Лівицькому О.М., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 , у поновленні строку на подачу апеляційної скарги на постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яке було закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу представника Лівицького О.М., подану в інтересах потерпілої ОСОБА_1 , на постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яке було закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення повернути особі, яка її подала – ОСОБА_6 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин