Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №932/16180/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9171/26 Справа № 932/16180/25 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Дніпра від 28 квітня 2026 року про зупинення провадження у справі, у складі судді Потоцької С.С. по справі № 932/16180/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального Некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня №16” Дніпровської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся через суд із позовом, пред`явленим до КНП “Міська клінічна лікарня №16” ДМР, на предмет скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Дніпра від 28 квітня 2026 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 932/16180/25 - задоволено.

Зупинено провадження у справі № 932/16180/25 до набрання законної сили рішеннями суду у справах № 932/14130/25, № 932/15139/25, № 932/14482/25.

Зобов`язано сторони повідомити суд про набрання законної сили судовими рішеннями у справі справах № 932/14130/25, № 932/15139/25, № 932/14482/25 (а.с.17 Том ІІ).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовні вимоги у справах № 932/14130/25, № 932/15139/25, № 932/14482/25, де позивачем оскаржуються догани, які, зокрема, покладено до підстав звільнення позивача, про що зазначено в спірному наказі від 08 жовтня 2025 року № 500, пов`язані з позовними вимогами у даній справі та мають значення для розгляду цієї справи, оскільки, а тому існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 932/16180/25 до вирішення справ № 932/14130/25, № 932/15139/25, № 932/14482/25.

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, мотивуючи це тим, що три дисциплінарні стягнення у вигляді доган, які він оскаржує, були лише приводом у зв`язку із тривалим упередженим ставленням до нього з боку генерального директора та відсутністю погодження брати участь у запропонованих ОСОБА_2 корупційних схемах, які існують в системі МОЗ, для його незаконного звільнення, про що він зазначив у позові, а тому, на його думку, такі оскарження доган не впливають на розгляд цієї справи і зупинення провадження не потребується у даній справі.

Разом з цим скаржник наголосив, що протягом майже 40 років своєї трудової діяльності в якості лікаря комбустіолога, а з 2000 року - вже понад 25 років завідуючого опіковим відділенням, в різних лікувальних закладах м. Дніпра та під час реформ в системі охорони здоров`я України незалежно від відомчої підпорядкованості він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності за недбалість чи вчинення дисциплінарного проступку або порушення трудової дисципліни як лікар або ж завідуючий опіковим відділенням при наданні медичної допомоги хворим. Ним створене одне із трьох найкращих в Україні опікових відділень, він отримував лише заохочення за сумлінну працю.

Відповідач, користуючись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у липні 2026 року подав відзив на апеляційну скаргу, де зазначив, що в апеляційній скарзі взагалі не зазначено підстав, аргументів та доказів, що надавали б йому право вимагати скасування законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції. У скарзі викладено лише непогодження скаржника з ухвалою суду першої інстанції без наведення будь-яких підстав для її скасування, а також не надано доказів чи достеменних фактів недоведеності обставин, які встановлені судом першої інстанції. Відповідач вважає, що скаржник безпідставно наголошує на недійсності таких наказів про догани, оскільки ані судом, ані роботодавцем такі накази ще не скасовані, а тому є чинними та підлягають обов`язковому виконанню, Відповідач також вважає, що ухвала суду є мотивованою, обґрунтованою, а, відтак, і законною. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справі для розгляду іншому суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що підставами звільнення позивача за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ послугувало притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Позивач оскаржує три накази про накладання дисциплінарного стягнення.

У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебувають цивільні справи № 932/14130/25, № 932/15139/25, № 932/14482/25 за позовами ОСОБА_1 до КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Провадження у справах відкриті.

Ухвалюючи про зупинення провадження у цій справі на підставі п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач звільнений на підставі п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, тому до закінчення розгляду зазначених вище справ неможливо розглянути цю справу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відкидає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Так, суд першої інстанції зазначив, що у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року №357/10397/19 викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява №28342/95).

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів відзначає, що та обставина розгляду оскаржуваних позивачем наказів про оголошення доган, які покладено, зокрема, в спірний наказ про звільнення у вигляді додаткових підстав для звільнення позивача (а.с.15 Том І), є належною підставою для зупинення провадження у даній справі за вимогами п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують вірно з`ясованих судом першої інстанції фактичних обставин та неможливості розгляду цієї справи до остаточного розгляду судами справ № 932/14130/25, № 932/15139/25, № 932/14482/25 за позовами ОСОБА_1 до КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, що є взаємопов`язаним та може вплинути на результат розгляду даної справи.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та об`єктивного висновку про зупинення провадження у даній справі, з`ясувавши предмет цього судового розгляду та визначивши, що позовні вимоги у справах № 932/14130/25, № 932/15139/25, № 932/14482/25 пов`язані з позовними вимогами у справі № 932/16180/25 та мають значення для розгляду цієї справи, оскільки, у тому числі, є підставами для прийняття наказу від 08 жовтня 2025 року № 500, що оскаржується позивачем у цій справі, а тому для застосування положень ст. 379 ЦПК України колегія суддів не встановила підстав.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо зупинення провадження у справі з наведених підстав, і такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права при вирішенні питання про зупинення провадження у даній справі, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни судового рішення та колегією суддів не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, тому колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувана ухвала відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і її належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Дніпра від 28 квітня 2026 року про зупинення провадження у справі — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений «16» вересня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О.Макаров