Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №208/13647/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7809/26 Справа № 208/13647/25 Суддя у 1-й інстанції - Караул О. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конюшенко Ірина Данилівна, на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року у складі судді Караул О.А. у цивільній справі № 208/13647/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, –

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, пред`явленою до ОСОБА_1 , на предмет стягнення з відповідача аліментів на своє утримання на період навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до 28 лютого 2029 року, обґрунтовуючи це тим, що він є повнолітнім сином відповідача. Шлюб між його батьками розірвано. Наразі хлопець - студент коледжу. Навчання є платним, через що він потребує матеріальної допомоги, яку мати не може надавати йому самостійно. Разом із тим таку допомогу може надавати його батько, тобто відповідач у справі, адже він має задовільний стан здоров`я та отримує пільгову пенсію.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину на час навчання, задоволено у повному обсязі.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, на утримання повнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період його навчання у Дніпровському фаховому коледжі будівельно-монтажних технологій та архітектури, але не більше як до досягнення ОСОБА_2 23 років, починаючи від 17 жовтня 2025 року.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,20 грн на користь держави.

Допущено до негайного виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (а.с. 24,25).

Рішення суду мотивовано встановленням обставин, передбачених ст. 199 СК України, та можливістю відповідачем надавати матеріальну допомогу повнолітньому синові, який продовжує навчання. У відповідності до ст. 200,201 СК України визначено розмір аліментів, які належить стягувати з відповідача на користь позивача, в 1/4 частині з усіх видів заробітку відповідача щомісячно.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 у травні 2026 року в системі “Електронний суд” звернувся через свого представника — адвоката Конюшенко І.Д. з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача в повному обсязі у зв`язку з невстановленням фактичних обставин справи, що маю значення для справи. Скаржник зазначив, що мати сина не повідомила суду про те, що останній виїхав до Польщі та самостійно себе забезпечує. Разом з цим вона не надавала доказів понесення нею витрат на утримання сина, який навчається.

Крім того, скаржник просить витребувати відомості у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо виїзду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон за для підтвердження його заперечень (а.с. 34-36).

Позивач ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у червні 2026 року в системі “Електронний суд” подав через свого представника — адвоката Секіріна О.В. відзив на апеляційну скаргу, де зазначив про те, що відповідач не оскаржує той факт, що позивач є його сином та навчається на контрактній заочній формі навчання після досягнення повноліття. Також скаржник не оскаржує вартість такого навчання у розмірі 10 665 грн на рік, однак не враховує, що окрім навчання відповідач має і інші потреби як харчування, проживання, одяг, взуття, предмети особистої гігієни, що також потребує матеріальної участі відповідача. Позивач наголошує, що відповідач отримує пенсію у розмірі 25900 грн та має можливість надавати йому матеріальну допомогу. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджуються жодним доказом. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з засад розумності та справедливості, інтересів позивача, який є сином відповідача, оцінки в сукупності наявних у справі доказів, вважаючи доведеним позивачем розміру аліментів у 1/4 частину доходу відповідача.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2019 року у справі № 235/517/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та шлюб між ним та ОСОБА_3 розірвано.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління Юстиції Донецької області видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 06 вересня 2007 року. Батьками записано: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Також, додано копію паспорта громадянина України ОСОБА_2

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , про що є копія довідки від 05 березня 2025 року № 1246-7002207971 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

ОСОБА_2 є студентом 1 курсу гр. БЕ-25 1/11 контрактної заочної форми навчання Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури. Закінчує навчання 28 лютого 2029 року, про що надано довідку № 1498 від 16 жовтня 2025 року директора коледжу.

З`ясовуючи характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, який є сином відповідача та продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги на своє утримання, а відповідач має можливість надавати позивачу таку допомогу, враховуючи матеріальне становище як позивача, так і матеріальну можливість відповідача надавати таку допомогу позивачеві у вигляді аліментів. За для забезпечення дотримання прав повнолітнього сина отримувати від батька матеріальну допомогу суд першої інстанції вважав доведеним розмір аліментів, заявлений позивачем у розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача щомісячно, що регулюється ст. 199,200,201 Сімейного кодексу України.

З вищенаведеним повністю погоджується і колегія суддів та зазначає, що суд першої інстанції вірно з`ясував характер спірних правовідносин та визначив норми матеріального права, якими ці правовідносини регулюються.

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка/син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Роз`яснення норми було викладено Пленумом Верховного Суду України в пункті 20 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, якою було роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:

- досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;

- продовження ними навчання;

- потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі;

- наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20.

Доводи скаржника про те, що позивач без матері виїхав 11 серпня 2025 року до Польщі, де і перебуває на тепер, там працює і утримує себе самостійно, колегія суддів відкидає, адже таких доказів скаржником не надавалось.

Колегія суддів наголошує, що витребування доказів при розгляді справи в порядку спрощеного провадження за Главою 10 ЦПК України не передбачено, справа розглядається за наявними в матеріалах справи письмовими доказами. З цього належить дійти висновку, що вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо витребування відомостей у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо виїзду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон колегія суддів відхиляє.

Колегія суддів також відзначає, що доводи скаржника про недоведеність матір`ю позивача її витрат в утриманні повнолітнього сина у період його навчання, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки остання не є стороною у даному судовому провадженні та не має процесуальної дієздатності, натомість скаржником не надавалось будь-яких письмових доказів взяття участі хоча б в оплаті такого навчання його сина.

Колегія суддів наголошує, що у справах про стягнення аліментів діє загальне правило цивільного процесу (ст. 12, 81 ЦПК України): кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Суд за власною ініціативою докази не збирає. Однак, сучасна судова практика Верховного Суду чітко розподіляє тягар доказування залежно від того, яка саме вимога розглядається.

Отже, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено підтвердження позивачем його вимог належними письмовими доказами, тоді як скаржником не надавалось жодного доказу в підтвердження його заперечень.

Також колегія суддів погоджується із розміром аліментів, визначеним судом першої інстанції, що буде відповідати справедливому та об`єктивному розподілу обов`язків батька на утримання повнолітнього сина на час його навчання.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Отже, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з`ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих правомірних висновків суду та зводяться до викладення скаржником обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що належить врахувати усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Скаржник не скористалася наданими їй правами, не обґрунтувала свої доводи апеляційної скарги, не надала суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, тому колегія суддів доходить висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,–

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конюшенко Ірина Данилівна — залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено “16” вересня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров