Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №207/6876/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6958/26 Справа № 207/6876/25 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко І.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 31 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Юрченко І.М.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2025року ОСОБА_1 подала в суд заяву про оголошення особи померлою, визначивши заінтересованими особами Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Військову частину НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, в якій вимагала оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим під час виконання завдань за призначенням, спрямованих на забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті вважати н.п. Приютне Пологівського району Запорізької області.

Існування таких вимог заявниця пов`язувала із тим, що вона є дружиною ОСОБА_2 і є законним представником їх спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а мати – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишилась на окупованій території і наразі знаходиться в м. Алчевськ Луганської області. Військовослужбовець ОСОБА_2 проходив військову службу в званні молодшого лейтенанта на посаді командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , 19 листопада 2024року виконував бойове завдання по захисту територіальної цілісності в районі н.п. Приютне Пологівського району Запорізької області, внаслідок артилерійського обстрілу зник і не повернувся з поля бою.

Зазначала, що за фактом втрати зв`язку було призначено службове розслідування, в ході якого не встановлено факту неправомірних дій з боку ОСОБА_2 , причиною зникнення є виконання бойового завдання під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ. Факт ведення бойових дій на цій території в листопаді 2024 року військовими формуваннями РФ та терористичного угруповання, а також факт ведення на території цього місця у вказаний період запеклих боїв, під час яких військовослужбовці, що перебували в місті дислокації постійно піддавалися масованим обстрілам, є загальновідомим та не потребує доказування.

З часу зникнення без вісті ОСОБА_2 пройшов майже рік, пошукові дії в Україні не дали результату, в полоні держави-агресора не перебуває. Військовослужбовець ОСОБА_2 вважається з 19 листопада 2024року зниклим безвісти.

Вказувала, що оголошення ОСОБА_2 померлим має значення для заявниці та спільного малолітнього сина, оскільки дозволяє отримати соціальні гарантії, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист статус військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 31 березня 2026року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим під час виконання завдань за призначенням, спрямованих на забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про оголошення особи померлою, виходив з того, що ОСОБА_2 19 листопада 2024року зник безвісти не в самому н.п. Приютне, яке окуповане з 17 квітня 2022року, а поблизу нього, на території між н.п. Новодарівка на н.п. Приютне, на якій ведуться активні бойові дії до теперішнього часу, а тому відлік встановленого у частині другій статті 46 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) строку, після спливу якого фізичну особу може бути оголошено померлою, ще не розпочався, внаслідок тривання активних бойових дій на території, де зник ОСОБА_2 .

Суд також виснував, що в даному випадку неможливо відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною, зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що відповідь ДП «Український національний центр розбудови миру» не підтверджує, що ОСОБА_2 не перебуває у полоні, а означає лише те, що в офіційних реєстрах України на цей момент немає підтверджених даних від Міжнародного Комітету Червоного Хреста або країни-агресора.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

28 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 31 березня 2026 року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення вимог заяви.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та суд не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, зокрема, матеріалам службового розслідування та поясненням побратимів, які письмово підтвердили загибель ОСОБА_2 .

Наполягала, що звернення до суду з заявою про оголошення ОСОБА_2 померлим не є передчасним, а спрямоване на усунення невизначеності у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою. Зазначала, що в акті розслідування встановлювався причинний зв`язок між зникненням військовослужбовця ОСОБА_2 та його загибеллю.

Вказувала, що ОСОБА_2 зник під час виконання бойового завдання в районі н.п. Приютне Пологівського району Запорізької області, що офіційно визнано тимчасово окупованою територією, вважала, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме норми статті 46 ЦК України, що виявилось у помилковому тлумаченні строків оголошення особи померлою в умовах збройного конфлікту та прояві надмірного формалізму при оцінці доказів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу заінтересована особа - Міністерство оборони України заперечило проти апеляційної скарги, заявляло, що обставини якими скаржниця обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цієї заяви та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Заявниця у відповіді на відзив на апеляційну скаргу наполягала, що позиція заінтересованої особи не ґрунтується на законі та не сприяє захисту прав родини військовослужбовця. Вважала, що на час настання події район н.п. Приютне Пологівського району Запорізької області вже не був територією активних бойових дій, заявниця звернулась до суду з заявою у жовтні 2025року, тож як на момент звернення до суду з такою заявою, так і на час ухвалення судом першої інстанції рішення сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, що спростовує доводи Міністерства оборони України про передчасне звернення заявника до суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

30 квітня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Південного районного суду міста Кам`янського цивільну справу №207/6876/25; та 19 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

11 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1530год 15 вересня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 27 квітня 2024року /а.с. 17/.

ОСОБА_2 проходив військову службу в званні молодшого лейтенанта на посаді командира 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 /довідка про проходження служби (трудову діяльність) від 11 листопада 2024року а.с. 46-47/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30 вересня 2024року у зв`язку із службовою необхідністю, ОСОБА_2 допущено до тимчасового виконання обов`язків за не вакантною посадою командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 з 30 вересня 2024року до окремого розпорядження /а.с. 50/.

За змістом доповіді командира військової частини НОМЕР_2 про факт зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_7 ” від 19 листопада 2024року, приблизно о 17.20год 19 листопада 2024року поблизу н.п. Приютне Пологівського району Запорізької області на позиції РОП “Країна” внаслідок артилерійського обстрілу зник безвісти командир 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_2 , наразі пошукові та евакуаційні дії неможливі у зв`язку з постійними обстрілами /а.с.30-31/.

Згідно зі сповіщенням сім`ї № 436 від 22 листопада 2024року ОСОБА_1 повідомлено про те, що молодший лейтенант ОСОБА_2 , командир стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 , під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України зник безвісти 19 листопада 2024року в районі н.п. Приютне Пологівського району Запорізької області /а.с. 41/.

22 листопада 2024року ОСОБА_1 звернулася до Відділу поліції №1 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою, в якій повідомила, що її чоловік ОСОБА_2 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 , зник безвісти під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області, та просила вжити заходів для встановлення місцезнаходження її чоловіка, ЄО 32436. 23 листопада 2024року відомості за заявою ОСОБА_1 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 115 КК України, номер кримінального провадження - №12024042120000186 /а.с. 42/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22 листопада 2024року було призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісті молодшого лейтенанта ОСОБА_2 . За змістом Акту службового розслідування /а.с. 33-38/ під час проведення службового розслідування було встановлено, що згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 06 листопада 2024року, на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 01 листопада 2024року молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 було залучено до виконання завдань на бойових позиціях в БРО військової частини НОМЕР_2 , а саме на позиції РОП “ ІНФОРМАЦІЯ_8 ” поблизу АДРЕСА_1 . Зі слів бойового медика 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_6 , молодшого сержанта ОСОБА_7 , оперативного чергового штабу військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_8 , приблизно о 17.20год 19 листопда 2024року поблизу н.п Приютне Пологівського району Запорізької області, на позиції РОП “Країна” внаслідок артилерійського обстрілу зник безвісти командир 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_2 . Наразі пошукові та евакуаційні дії неможливі у зв`язку з постійними обстрілами. Під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини молодший лейтенант ОСОБА_2 не чинив кримінального чи адміністративного правопорушення, не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння та не вчиняв навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи самогубства, а також знаходився в засобах індивідуального захисту і додержувався необхідних заходів безпеки.

За змістом витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19 грудня 2024року службове розслідування завершено, наказано молодшого лейтенанта ОСОБА_2 вважати таким, що зник безвісти 19 листопада 2024року під час захисту Батьківщини та територіальної цілісності України, під час безпосередньої участі у бойових діях, що пов`язано із несенням військової служби в районі ведення бойових дій та веденням бойових дій з боку окупаційних військ російської федерації в районі н.п. Приютне Пологівського району Запорізької області /а.с. 39-40/.

У відповідності до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти при особливих обставинах від 11 березня 2025року, ОСОБА_2 значиться зниклим безвісти, зник на території бойових дій (під час воєнних дій) /а.с. 43/.

Згідно з випискою з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора від 06 листопада 2025року, наданою Державним підприємством «Український національний центр розбудови миру» підтвердження про перебування у полоні від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста щодо ОСОБА_2 відсутнє, підтвердження про перебування у полоні від держави-агресора з інших відкритих джерел відсутнє /а.с. 149/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні заяви про оголошення особи померлою, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відлік встановленого у частині другій статті 46 ЦК України строку, після спливу якого фізичну особу може бути оголошено померлою, ще не розпочався, внаслідок тривання активних бойових дій на території, де зник ОСОБА_2 .

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті /частина третя статті 46 ЦК України/.

Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи.

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Як вірно встановив суд першої інстанції, обставини справи з достатньою вірогідністю підтверджують зникнення молодшого лейтенанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б у своїй сукупності достовірно свідчили про смерть ОСОБА_2 , а лише дають підстави для припущення смерті ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що в акті розслідування встановлювався причинний зв`язок між зникненням військовослужбовця ОСОБА_2 та його загибеллю, є безпідставними та колегією суддів оцінюються критично, оскільки в акті службового розслідування, який міститься в матеріалах справи, загибель ОСОБА_2 не була встановлена, а встановлено його зникнення 19 листопада 2024року під час безпосередньої участі у бойових діях, та вказано, що наразі пошукові та евакуаційні дії неможливі у зв`язку з постійними обстрілами.

Долучені до матеріалів справи письмові пояснення військовослужбовців ОСОБА_6 та ОСОБА_8 також не містять пояснень, які б достовірно підтверджували смерть ОСОБА_2 та причини її настання.

Акт розслідування та письмові пояснення військовослужбовців достовірно підтверджують, що ОСОБА_2 виконував бойове завдання в районі населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області та не повернувся з поля бою, що і обумовлює можливість вважати ОСОБА_2 таким, що зник безвісти. Проте, ці докази достовірно не підтверджують його загибель.

Тож, оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 пропав безвісти внаслідок бойових дій і його тіло не було знайдено, враховуючи, що наявні докази не дають підстав для безумовного висновку про загибель останнього, то для оголошення його померлим у зв`язку з воєнними діями необхідним є дотримання строків та порядку, передбачених частиною другою статті 46 ЦК України.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи виснував, що відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, після спливу якого особу може бути оголошено померлою, не розпочався, оскільки на території, на якій зник ОСОБА_2 тривають активні бойові дії.

Суд апеляційної інстанції в цій справі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як, зокрема, відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені у частині другій статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставин, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Тож, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що звернення до суду з заявою про оголошення ОСОБА_2 померлим не є передчасним, оскільки в даному випадку чоловік заявниці може бути оголошений померлим від дня його вірогідної смерті, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу також на інші висновки, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024року у справі № 755/11021/22, а саме: не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

Скаржниця наполягала, що військовослужбовець ОСОБА_2 зник під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області, що офіційно визнано тимчасово окупованою територією.

С. Приютне Малинівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області дійсно відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказ Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025року за № 380/43786, з 17 квітня 2022року до теперішнього часу віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Проте, як підставно звернув увагу місцевий суд, ОСОБА_2 зник 19 листопада 2024року не в самому населеному пункті Приютне, яке віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України, а в районі вказаного населеного пункту під час виконання бойового завдання.

Бойові позиції БРО військової частини НОМЕР_2 , а саме РОП « ІНФОРМАЦІЯ_9 », куди ОСОБА_2 було залучено до виконання бойових завдань, згідно з наявними у справі матеріалами розташовані поблизу населеного пункту Новодарівка Малинівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, який хоча був тимчасово окупованою територією у період з 17 квітня 2022року по 09 червня 2023 року, проте з 10 червня 2023 року віднесений до території активних бойових дій.

Зібрані у справі докази також свідчать про те, що ОСОБА_2 19 листопада 2024року зник саме на території бойових дій в районі населеного пункті Приютне, а не на тимчасово окупованій території України.

Тобто, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 зник на території, яка визнана тимчасово окупованою територією, доказами не підтверджені.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки як на момент зникнення безвісти, так і на момент звернення заявниці до суду та вирішення справи судом, на території, де зник ОСОБА_2 , ведуться активні бойові дії, заява ОСОБА_1 про оголошення особи померлою є передчасною та до задоволення не підлягає.

Подібні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 08 липня 2026року у справі №211/1832/25 та постанові від 06 серпня 2026року у справі №158/3496/25.

Тож, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, яка не суперечить положенням частини другої статті 46 ЦК України.

Також, суд першої інстанції вірно оцінив виписку з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора від 06 листопада 2025року, надану Державним підприємством «Український національний центр розбудови миру» та правильно виходив з того, що вказана виписка з реєстру достовірно не підтверджує, що ОСОБА_2 не перебуває в полоні держави-агресора, а лише засвідчує, що станом на 06 листопада 2025року в офіційних реєстрах України від Центрального агентства з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста та від інших відкритих джерел відсутнє підтвердження щодо перебування ОСОБА_2 у полоні держави-агресора.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи та висновків, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до незгоди заявника з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявник надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи заяву про оголошення особи померлою, суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 31 березня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026року.

Судді: