Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №462/1286/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 462/1286/26 Головуючий у 1 інстанції: Смалюх Р. Я.

Провадження № 22-ц/802/1095/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Киці С. І., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 червня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 19 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про надання споживчого кредиту №2162990. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М479716. Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець надав позичальникові кредит у розмірі 7 000 грн, строком на 30 днів, за користування кредитом нараховуються проценти за зниженою процентною ставкою 0,01% в день від суми кредиту та застосовується в межах строку надання кредиту, а також за стандартною процентною ставкою 1,90% в день від суми кредиту та застосовується в межах строку надання кредиту; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження користування кредитом; та у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та надав ОСОБА_1 кредит в обумовленому розмірі. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.

30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги у правовідносинах, які виникли на підставі кредитного договору та набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 2162990 від 19 березня 2020 року. На момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та станом на день подання позовної заяви загальний розмір кредитної заборгованості становить 22 960 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 960 грн - заборгованість за процентами. Після набуття права вимоги товариство додаткових нарахувань відповідачу не здійснювало.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №2162990 від 19 березня 2020 року у розмірі 22 960 грн, а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 червня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2162990 від 19 березня 2020 року у розмірі 6 981 грн 10 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Вважає, що судом було порушено принцип рівності сторін та змагальності процесу, оскільки суд за клопотанням позивача витребував докази з АТ КБ «Приватбанк», а у задоволенні його клопотання про витребування доказів, необхідних для перевірки обґрунтованості позову, зокрема щодо укладення договору в електронній формі, дійсного розміру заборгованості, відмовив, що призвело до неповного з`ясування обставин справи. Суд поклав в основу рішення розрахунок заборгованості, в якому зазначено про здійснення ним платежів у розмірі 18 грн 90 коп. та 3 990 грн, але докази здійснення таких платежів в матеріалах справи відсутні. Фактично суд звільнив позивача від обов`язку доказування, а висновок суду про доведеність факту укладення кредитного договору саме ним – відповідачем, ґрунтується на припущеннях. Крім того, позивач не надав доказів переходу права вимоги до нового кредитора. Також вважає стягнутий судом розмір витрат на професійну правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог необґрунтованим, оскільки суд не перевірив чи зазначені витрати фактично понесені позивачем, чи були вони необхідними для розгляду цієї справи та чи відповідає їх розмір критеріям розумності та співмірності. Неправильним також вважає висновок суду про дотримання позивачем строку позовної давності, оскільки не встановив момент початку такого строку, який настав 18 квітня 2020 року, та чи були законні підстави для його зупинення, переривання чи поновлення, що мало наслідком його сплив у 2023 році.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М. І., посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов у цій справі. Так, сторони кредитного договору погодили його істотні умови щодо суми кредиту, процентної ставки та строку дії договору. Відповідач підписав в електронній формі кредитний договір, отримав визначену умовами договору суму кредиту, якою користувався в межах строку дії договору, проте жодних платежів на погашення кредитної заборгованості не здійснював. Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому у нього виникла заборгованість, розмір якої підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком. При цьому відповідач не надав будь-яких доказів на спростування презумпції правомірності правочину, а також доказів, які б підтвердили ту обставину, що він не отримував від товариства на свій картковий рахунок кредитних коштів чи доказів відсутності у нього перед товариством кредитної заборгованості.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 фактично навів ті самі доводи що і у поданій апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 16 вересня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений кредитний договір № 2162990. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М479716, який був надісланий на номер його мобільного телефону (а.с.15 зворот - 18).

Відповідно до пунктів 1.2.-1.4. договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 7 000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів.

Згідно з пунктами 1.5.1., 1.5.2. договору знижена процентна ставка 0,01% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1. договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до пунктів 4.1.-4.6. цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до п. 1.6. договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної карти, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до п. 2.2. договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.4. договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів розміщується товариством в особистому кабінеті.

У п. 4.1. договору визначено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору (30 днів), якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.2.-4.5. договору.

Згідно з п. 4.2. договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3. договору.

Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем (п. 4.3. договору).

За п. 4.4. договору товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем в особистому кабінеті/зазначені в договорі.

Відповідно до п. 4.5. договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.3. договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 2162990 від 19 березня 2020 року представлений в якості додатку № 1 до договору (а.с.18 зворот).

До укладення договору позичальник ОСОБА_1 підписав в електронній формі паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені контактні дані кредитодавця та основні умови кредитування (а.с.19, 20).

На підтвердження укладення договору в електронному вигляді позивачем надано довідку ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 , з яким укладений договір про надання споживчого кредиту № 2162990 від 19 березня 2020 року, ідентифікований ТОВ «Авентус Україна». Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор М479716; дата і час відправки ідентифікатора позичальнику: 19 березня 2020 року 13:12; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_2 (а.с.20 зворот).

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» № 6518-ВП від 16 грудня 2025 року, відповідно до якої 19березня 2020 року здійснено переказ на картку № НОМЕР_3 у розмірі 7 000 грн, код авторизації 553945, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus – 6245490 (а.с.21).

Згідно із відповіддю АТ «Приватбанк» від 16 травня 2026 року, наданою на виконання ухвали суду від 05 травня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 на яку за період з 19 по 20 березня 2020 року було зарахування коштів на суму 7 000 грн (а.с.125).

З карти обліку договору (розрахунку заборгованості) № 2162990 від 19 березня 2020 року вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 29 квітня 2021 року становить 22 960 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 960 грн - заборгованість за процентами. З цього ж розрахунку слідує, що відповідач у рахунок погашення кредитної заборгованості здійснив два платежі: 14 квітня 2020 року у розмірі 18 грн 90 коп. та 14 травня 2020 року у розмірі 3 990 грн.

Судом також встановлено, що 30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 2162990 від 19 березня 2020 року (а.с.30 зворот – 34).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30 квітня 2021 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 2162990 від 19 березня 2020 року у розмірі 22 960 грн (а.с.35).

Після набуття права грошової вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювало відповідачу нарахувань за згаданим кредитним договором.

13 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомило його про відступлення права вимоги, із зазначенням суми боргу, а також вимогу про сплату вказаної заборгованості, проте відповідач борг не погасив (а.с.36 зворот).

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у своїх вимогах зазначало, що відповідач умови кредитного договору не виконав, кредит не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 22 960 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення кредитного договору № 2162990 від 19 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором М479716, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 був сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Наданий позивачем доказ - електронний договір про надання споживчого кредиту № 2162990 від 19 березня 2020 року у паперовій формі, посвідчений в порядку, передбаченому законом, спростовує доводи відповідача про те, що рішення суду ґрунтується на доказі, який відповідач ставить під сумнів, оскільки позивачем електронний доказ поданий у визначеній законом формі, що не викликає жодних сумнівів у відповідності поданої копії (паперової) оригіналу.

Крім того, подання електронного доказу в паперовій формі саме по собі не робить такий доказ недопустимим (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 752/30879/21).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 904/1017/20).

У цій справі позивачем доведено як факт укладення з відповідачем кредитного договору в електронній формі та погодження його істотних умов, так і надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи доказів про ознайомлення відповідача з умовами кредитного договору та отримання ним кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Наявні у цій справі докази підтверджують факт набуття позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку права вимоги до відповідача за кредитним договором № 2162990 від 19 березня 2020 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

У справі, що переглядається, суд першої інстанції частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що позивач надав належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, а також кредитний договір № 2162990 від 19 березня 2020 року, який містить усі істотні умови договору та був укладений в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи і згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України вважається укладеним в письмовій формі. Надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором. Суд урахував, що строк кредитування становить 30 днів і закінчився 18 квітня 2020 року, а матеріали справи не містять доказів, що сторони змінювали узгоджений умовами договору тридцятиденний строк користування кредитом. При цьому позивач як кредитор не надав доказів, які б підтверджували, що він реалізував своє право, передбачене п. 4.4. договору, а саме надіслання текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти відповідача, а умови кредитного договору не містять положень щодо автоматичної пролонгації кредитного договору. Оскільки відповідач не виконав умови п. 1.5.1. договору щодо повного погашення кредитної заборгованості до 18 квітня 2020 року і не здійснив такого погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, тобто до 21 квітня 2020 року, тому відсотки за користування кредитом нараховувалися за стандартною процентною ставкою 1,90%в день від суми кредиту як це передбачено п. 1.5.2. кредитного договору. За період з 19 березня 2020 року по 18 квітня 2020 року на суму кредиту 7 000 грн за 30 днів строку кредитування підлягали нарахуванню відсотки за стандартною процентною ставкою 1,90% в день у розмірі 3 990 грн. Відповідач у рахунок погашення кредитної заборгованості здійснив два платежі: 14 квітня 2020 року у розмірі 18 грн 90 коп. та 14 травня 2020 року у розмірі 3 990 грн, за рахунок яких повністю були погашені нараховані відсотки у розмірі 3 990 грн, а решта була зарахована на погашення тіла кредиту.

На підставі встановлених у цій справі обставин, а також підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, розмір якої відповідачем не спростовано, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості у розмірі 6 981 грн 10 коп., що становить заборгованість за тілом кредиту, є правильним та узгоджується з наведеними нормами матеріального права та встановленими у справі обставинами.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є законним та обґрунтованим.

Крім того, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 512 грн 80 коп. відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Обставини, на які посилався відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та не потребують повторної оцінки апеляційним судом, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 червня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: