Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №760/32696/21 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/8210/26

В справі 760/32696/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

I. Вступна частина

16 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів.

II. Описова частина

06.12.2021 ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Маковея О.Г. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , у якому просив розірвати договір № 304/20 про надання послуг від 17.09.2020, укладений між сторонами, та стягнути з Відповідача 57.364,80 грн за ненадані послуги, 8.130,85 грн пені, 6.247,25 грн інфляційних втрат, 1.695,60 грн трьох відсотків річних, а також понесені судові витрати.

Свої вимоги Позивач мотивував тим, що 17.09.2020 між ним як замовником та Відповідачем як виконавцем було укладено договір № 304/20 про надання послуг (далі - Договір), невід`ємною частиною якого є Технічне завдання № 01/170920 від 17.09.2020 (далі - Технічне завдання).

Згідно з розділом 1 Технічного завдання Відповідач зобов`язався здійснити розміщення реклами у соціальних мережах для просування продукції Позивача в період з 25.09.2020 по 25.10.2020 зі строком виконання 30 календарних днів, просування продукції Позивача в соціальних мережах Facebook, Instagram у період з 25.09.2020 по 25.10.2020 зі строком виконання 30 календарних днів, а також розробити веб-сайт ресторану та доставки зі строком виконання 14 календарних днів. Вартість замовлених робіт (послуг) відповідно до п. 5.1 Технічного завдання становить 67.488,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 5.2 Технічного завдання він зобов`язався внести передплату в розмірі 57.364,80 грн і 21.09.2020 виконав це зобов`язання, сплативши зазначені кошти на рахунок Відповідача. Проте Відповідач, як стверджує Позивач, в порушення умов Договору взятих на себе зобов`язань не виконав.

Позивач вказує, що неодноразово звертався до Відповідача з вимогами виконати взяті зобов`язання, а після спливу строку для їх виконання - повернути грошові кошти. Зокрема, 06.04.2021 він направив Відповідачу претензію про повернення сплачених коштів разом із пропозицією розірвати Договір, яка, за твердженням Позивача, залишилася без реагування.

Посилаючись на положення статей 526, 610-612, 907 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Позивач вважає, що з огляду на порушення Відповідачем зобов`язання він має право відмовитися від Договору, вимагати повернення передоплати та сплати неустойки, а сплачена за Договором сума в розмірі 57.364,80 грн підлягає стягненню.

Крім того, з посиланням на п. 6.3 Договору, яким передбачено сплату Виконавцем у разі порушення строків виконання робіт більше ніж на 15 днів неустойки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний прострочений день, Позивач нарахував на суму 57.364,80 грн пеню за період з 22.10.2020 по 15.11.2021 у розмірі 8.130,85 грн. Також на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував інфляційні втрати за період з листопада 2020 року по жовтень 2021 року в розмірі 6.247,25 грн та три проценти річних за 360 днів прострочення в розмірі 1.695,60 грн.

У позовній заяві Позивач також зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 15.000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 справу передано на розгляд судді ОСОБА_3.

Ухвалою від 14.12.2021 позовну заяву залишено без руху та надано Позивачу строк для усунення недоліків шляхом доплати судового збору в розмірі 18,00 грн.

Ухвалою від 11.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Розпорядженням керівника апарату Солом`янського районного суду м. Києва від 18.07.2023 № 277 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 06.07.2023 № 693/0/15-23 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого 19.07.2023 справу передано на розгляд судді Коробенку С.В.

Ухвалою від 20.07.2023 справу прийнято до провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів направлено Відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи сторони не заявляли, у зв`язку з чим справа розглянута за наявними в ній матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

III. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 17.09.2020 між ОСОБА_1 (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого Замовник доручає та зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх у порядку та на умовах, визначених Договором, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи згідно з Технічним завданням та передати їх Замовнику.

Відповідно до п. 1.2 Договору перелік робіт, строк їх виконання та технічні вимоги до них визначаються на основі технічних завдань, що є додатками до Договору та його невід`ємною частиною. Пунктом 2.1.1 Договору на Виконавця покладено обов`язок належним чином, у повному обсязі, у строки, в порядку та на умовах, визначених п. 1.2 Договору, виконувати роботи та надавати Замовнику документацію та матеріали, визначені Договором.

Згідно з пунктами 2.1.3, 2.1.4 Договору Виконавець зобов`язаний надавати Замовнику звіти про виконану роботу, а також вчасно готувати та передавати акти. Розділом 5 Договору передбачено, що після завершення робіт Виконавець надає Замовнику акт та результати виконаних робіт (п. 5.2), а Замовник протягом 10 календарних днів з моменту одержання акта зобов`язаний направити Виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт (п. 5.3).

Пунктом 2.2.7 Договору встановлено, що в разі дострокового розірвання Договору Виконавець має право отримати оплату за фактично виконані роботи на момент розірвання Договору.

Відповідно до п. 6.3 Договору в разі порушення встановлених Договором термінів виконання робіт з вини Виконавця більше ніж на 15 днів Виконавець сплачує Замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, за кожний прострочений день.

Технічним завданням сторони погодили такі види робіт: розміщення реклами у соціальних мережах для просування продукції Замовника з 25.09.2020 по 25.10.2020 вартістю 25.308,00 грн зі строком виконання 30 календарних днів; просування продукції Замовника в соціальних мережах Facebook, Instagram з 25.09.2020 по 25.10.2020 вартістю 16.872,00 грн зі строком виконання 30 календарних днів; розробка веб-сайту ресторану та доставки вартістю 25.308,00 грн зі строком виконання 14 календарних днів. Загальний строк виконання робіт визначено в 30 календарних днів, а загальну вартість - 67.488,00 грн (розділ 1, п. 5.1 Технічного завдання).

Згідно з приміткою до розділу 1 Технічного завдання початок роботи - після отримання передоплати та надання усієї необхідної інформації. Пунктом 4.1 Технічного завдання передбачено, що відлік загального строку виконання робіт починається з моменту отримання передоплати та/або отримання Виконавцем усієї необхідної інформації від Замовника.

Відповідно до п. 5.2 Технічного завдання оплата здійснюється Замовником у такому порядку: 57.364,80 грн - як передоплата, а 10.123,20 грн - після отримання Замовником акта виконаних робіт.

17.09.2020 Відповідач виставив Позивачу рахунок на оплату № 01/170920 на суму 57.364,80 грн, у тому числі за розміщення реклами у соціальних мережах - 25.308,00 грн, за просування продукції в соціальних мережах Facebook, Instagram - 16.872,00 грн, за розробку веб-сайту - 15.184,80 грн.

Згідно з квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (заява на переказ готівки від 21.09.2020, код квитанції 2090-4225-6821-8626) 21.09.2020 Позивач перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_2 в АТ КБ «Глобус» 57.364,80 грн з призначенням платежу «оплата за послуги рах. № 01/170920 від 17.09.20».

06.04.2021 Позивач направив Відповідачу цінним листом з описом вкладення (поштове відправлення № 0306600258283) за адресою: АДРЕСА_2 , претензію щодо невиконання умов Договору, в якій, посилаючись на те, що станом на 06.04.2021 роботи не виконані та не передані Замовнику, вимагав підписати додаткову угоду про розірвання Договору та повернути попередню оплату в розмірі 67.488,00 грн. До претензії додано два примірники підписаної Позивачем додаткової угоди про розірвання Договору. Доказів вручення цього поштового відправлення Відповідачу, а також відповіді Відповідача на претензію матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що умова п. 7.2 Договору про вирішення спорів господарським судом не впливає на визначення юрисдикції цього спору, оскільки юрисдикція визначається законом, а не домовленістю сторін. Позивач уклав Договір як фізична особа (громадянин), а не як суб`єкт господарювання, а тому спір відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються відповідні положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений сторонами Договір містить елементи договору про надання послуг (розміщення реклами та просування продукції в соціальних мережах) та договору підряду (розробка веб-сайту).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України). За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач довів належними доказами факт укладення Договору та сплати Відповідачу передоплати в розмірі 57.364,80 грн.

Твердження Позивача про невиконання Відповідачем зобов`язань за Договором стосується негативного факту, який за своєю природою не може бути підтверджений прямими доказами. Натомість умовами Договору (пункти 2.1.3, 2.1.4, розділ 5) передбачено документальне оформлення результатів виконаних робіт і наданих послуг - шляхом складення звітів та актів, а отже, саме Відповідач мав можливість спростувати доводи Позивача, надавши докази виконання ним робіт (надання послуг) повністю або частково, складення та направлення Позивачу актів, звітів чи передачі результатів робіт.

Відповідач відзиву на позов не подав, таких доказів суду не надав, доводів Позивача не спростував. Матеріали справи також не містять доказів того, що Позивач не надав Відповідачу необхідної для виконання робіт інформації, що Відповідач призупиняв виконання робіт у порядку п. 2.2.4 Договору або що строки виконання робіт переглядалися сторонами в порядку, передбаченому пунктами 4.2, 4.3 Договору.

За таких обставин суд вважає доведеним, що Відповідач взятих на себе за Договором зобов`язань не виконав.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки передоплату внесено 21.09.2020, загальний тридцятиденний строк виконання робіт, визначений розділом 1 Технічного завдання, розпочався 22.09.2020 та закінчився 21.10.2020, а отже, з 22.10.2020 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання. При цьому розміщення реклами та просування продукції Позивача в соціальних мережах сторони погодили на чітко визначений період - з 25.09.2020 по 25.10.2020.

Щодо вимоги про розірвання Договору суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути зміна правовідношення та припинення правовідношення (пункти 6, 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Позивач, сплативши понад 85 відсотків погодженої вартості робіт (57.364,80 грн з 67.488,00 грн), жодного результату не отримав: рекламна кампанія та просування продукції в соціальних мережах, розраховані на період з 25.09.2020 по 25.10.2020, не проводилися, веб-сайт не розроблено, і на час звернення до суду прострочення виконання становило понад рік. Отже, внаслідок невиконання Відповідачем Договору Позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при його укладенні, що є істотним порушенням Договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Суд враховує, що п. 2.4.6 Договору передбачено право Замовника розірвати Договір в односторонньому порядку з письмовим попередженням Виконавця не менше ніж за 30 календарних днів. Однак наявність такого права не позбавляє Позивача можливості захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з вимогою про розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Крім того, оскільки доказів отримання Відповідачем претензії від 06.04.2021 матеріали справи не містять, підстав вважати Договір розірваним у позасудовому порядку немає.

З огляду на викладене вимога про розірвання Договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Щодо вимоги про стягнення 57.364,80 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У цьому випадку інше встановлено як Договором, так і законом.

Так, за змістом п. 2.2.7 Договору в разі його дострокового розірвання Виконавець має право на оплату лише фактично виконаних на момент розірвання робіт. Отже, сторони погодили, що кошти, сплачені Замовником у рахунок робіт, які не були виконані, у Виконавця не залишаються.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31.05.2023 у справі № 686/1727/20 (провадження № 61-14762св21), здійснивши тлумачення ч. 3 ст. 651, ч. 4 ст. 653, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, дійшов висновку, що коли одна зі сторін договору сплатила кошти (передала майно), а судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків другою стороною, сторона, яка сплатила кошти, має право вимагати їх повернення в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання, зокрема на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначила, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з установлених фактів, і визначити норму права, яка підлягає застосуванню, покладено на суд, а самостійне застосування судом норм матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини, не змінює ні предмета позову, ні обраного позивачем способу захисту.

Оскільки Відповідач зустрічного надання на суму сплаченої Позивачем передоплати не здійснив, а Договір підлягає розірванню, правова підстава для утримання Відповідачем 57.364,80 грн відпадає. Заявлена Позивачем вимога про стягнення цієї суми «за ненадані послуги» за своєю суттю є вимогою про повернення виконаного за Договором, яка підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення неустойки (пені) суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Незважаючи на те, що сторони в п. 6.3 Договору вживають термін «пеня», погоджена ними санкція за своєю правовою природою є неустойкою за порушення негрошового зобов`язання (виконання робіт, надання послуг), розмір якої сторони вправі визначити в договорі.

Пункт 6.3 Договору не визначає прямо суму, від якої обчислюється неустойка. Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо цього недостатньо, зміст окремих частин правочину встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Системний аналіз п. 6.3 Договору та розділів 1, 5 Технічного завдання дає підстави для висновку, що неустойка за прострочення виконання робіт обчислюється від вартості невиконаних робіт. Позивач нарахував неустойку на суму 57.364,80 грн, яка є меншою за загальну вартість невиконаних робіт (67.488,00 грн), що не погіршує становища Відповідача. Виходячи зі змісту п. 6.3 Договору, розмір неустойки за кожний день прострочення визначається як подвійна облікова ставка Національного банку України, поділена на кількість днів у році.

Прострочення Відповідача значно перевищує 15 днів, передбачених п. 6.3 Договору, а доказів відсутності своєї вини у простроченні Відповідач суду не надав.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд встановив, що Позивач правильно визначив розміри облікової ставки Національного банку України, які діяли в спірний період (6% - до 04.03.2021, 6,5% - з 05.03.2021, 7,5% - з 16.04.2021, 8% - з 23.07.2021, 8,5% - з 10.09.2021), проте допустив арифметичні помилки: період з 22.10.2020 по 04.03.2021 становить 134 дні, а не 104 дні, як зазначено в розрахунку; при обчисленні неустойки за період з 05.03.2021 по 15.04.2021 застосовано 41 день замість 42 днів.

За розрахунком суду розмір неустойки за період з 22.10.2020 по 15.11.2021, визначений Позивачем, становить:

з 22.10.2020 по 31.12.2020 (71 день, 12% річних, 366 днів у році): 57.364,80 грн ? 12% / 366 ? 71 = 1.335,38 грн;

з 01.01.2021 по 04.03.2021 (63 дні, 12% річних): 57.364,80 грн ? 12% / 365 ? 63 = 1.188,16 грн;

з 05.03.2021 по 15.04.2021 (42 дні, 13% річних): 57.364,80 грн ? 13% / 365 ? 42 = 858,11 грн;

з 16.04.2021 по 22.07.2021 (98 днів, 15% річних): 57.364,80 грн ? 15% / 365 ? 98 = 2.310,31 грн;

з 23.07.2021 по 09.09.2021 (49 днів, 16% річних): 57.364,80 грн ? 16% / 365 ? 49 = 1.232,16 грн;

з 10.09.2021 по 15.11.2021 (67 днів, 17% річних): 57.364,80 грн ? 17% / 365 ? 67 = 1.790,10 грн,

а всього 8.714,22 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Оскільки розмір неустойки за розрахунком суду перевищує заявлений Позивачем розмір, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) в межах заявлених вимог - у розмірі 8.130,85 грн.

Заяв про застосування позовної давності Відповідач не подавав, а відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України суд не вбачає.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, необхідною умовою застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України є наявність у боржника саме грошового зобов`язання та прострочення його виконання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 дійшла висновку, що правовідношення, в якому у зв`язку із закінченням строку поставки в постачальника (продавця) виникло зобов`язання повернути покупцю суму попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та три проценти річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Водночас у цій справі зобов`язання Відповідача за Договором полягало у виконанні робіт (наданні послуг), тобто не було грошовим. Норми, аналогічної ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка б надавала замовнику право вимагати повернення попередньої оплати за договором про надання послуг без його розірвання, закон не містить, а обов`язок Відповідача повернути сплачені Позивачем кошти за встановлених судом обставин обумовлений розірванням Договору.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 зазначила, що договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 ЦК України. Отже, до розірвання Договору отримані Відповідачем кошти утримувалися ним на договірній підставі.

Натомість Позивач нараховує інфляційні втрати з листопада 2020 року, а три проценти річних - за 360 днів, тобто фактично з моменту прострочення Відповідачем негрошового зобов`язання з виконання робіт (надання послуг), що не відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Навіть якщо розцінювати претензію від 06.04.2021 як вимогу про повернення коштів, матеріали справи містять лише опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек про його відправлення, однак не містять доказів вручення цього відправлення Відповідачу або повернення його відправнику. Претензію направлено за поштовим індексом 03121, тоді як у Договорі зазначено адресу Відповідача з індексом 03124, а вимогу про повернення коштів заявлено в розмірі 67.488,00 грн, що не відповідає фактично сплаченій сумі. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, з якого дня в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України могло розпочатися прострочення Відповідачем грошового зобов`язання. Розрахунку інфляційних втрат і трьох процентів річних з іншої дати Позивач не надав.

З огляду на викладене вимоги про стягнення 6.247,25 грн інфляційних втрат та 1.695,60 грн трьох процентів річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду Позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн та на виконання ухвали від 14.12.2021 доплатив ще 908,00 грн, а всього - 1816,00 грн.

Позов містить вимогу немайнового характеру про розірвання Договору, яка задоволена повністю, та вимоги майнового характеру на загальну суму 73.438,50 грн, які задоволені на суму 65.495,65 грн (57.364,80 грн + 8.130,85 грн), тобто на 89,18%.

З урахуванням того, що 908,00 грн сплачено за вимогу немайнового характеру, а 18,00 грн - за вимоги майнового характеру, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1619,51 грн (1816 грн ? 89,18%).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач у позовній заяві зазначив про очікувані витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 15.000,00 грн та долучив договір про надання професійної правничої допомоги від 12.11.2021, укладений з адвокатом Маковеєм О.Г. Разом з тим, доказів фактичного надання правничої допомоги, її обсягу та вартості (акта приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт, доказів оплати) Позивач не надав, а сам договір таких відомостей не містить. За таких обставин суд не має підстав для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

IV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

1.1. Розірвати договір № 304/20 про надання послуг від 17.09.2020, укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .

1.2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 57.364,80 грн сплаченої за договором № 304/20 про надання послуг від 17.09.2020 попередньої оплати та 8.130,85 грн неустойки (пені), а всього - 65.495,65 грн.

1.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1619,51 грн.

3. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

4. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: