Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №759/14483/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/14483/26

пр. № 1-кп/759/1826/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42025110000000313 від 25.09.2025 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Київ, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2015 р.н., працює програмістом, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 4 ст. 111-1 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3 , захисник - ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

До Святошинського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Згідно з обвинувальним актом 22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому Збройними силами Російської Федерації, які діяли за наказом керівництва Російської Федерації та Збройних сил Російської Федерації, здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах і складах Збройних Сил України, а також підрозділами Збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та постановою Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 запроваджено відповідні обмеження щодо господарської діяльності та валютних розрахунків з державою-агресором.

Статтею 42 Конституції України закріплено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Разом із цим згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.11.2005 на території м. Москви за адресою: вул. Карамишевська, 44, зареєстровано ООО «БИОКАРД ЛОГИСТИКС», основним видом діяльності якого є організація вантажних перевезень (логістична діяльність). З моменту реєстрації вказане підприємство взаємодіє на постійній основі з державним сектором економіки Російської Федерації, виконуючи державні замовлення.

Серед таких державних підприємств та установ, зокрема, є «Организация ФГБУ «ИМЦЭУАОСМП» Росздравнадзора» - федеральна державна установа та власність Російської Федерації, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері медицини. За наявними даними, вказана установа виплатила ООО «Biocard Logistics» 24,169 млн рублів за виконання чотирьох державних контрактів.

«Организация ГБУЗ «ЦЛО ДЗМ» є власністю суб`єктів Російської Федерації, а саме «ГБУ Департамента здравоохранения города Москвы», основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля лікарськими засобами у спеціалізованих магазинах. За наявними даними, вказана установа виплатила ООО «Biocard Logistics» 11,915 млн рублів за виконання чотирьох державних контрактів у 2022-2025 роках.

«Организация ФГБУЗ Центр крови ФМБА России» є федеральною державною установою та власністю Російської Федерації, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері медицини. За наявними даними, вказана установа виплатила ООО «Biocard Logistics» 3,7 млн рублів за виконання одного державного контракту у 2025 році.

«Организация ФГКУ «НОГИНСКИЙ СЦ МЧС РОССИИ» є федеральною державною установою та власністю Російської Федерації, основним видом діяльності якої є забезпечення безпеки у надзвичайних ситуаціях. За наявними даними, вказана установа виплатила ООО «Biocard Logistics» 3,096 млн рублів за виконання трьох державних контрактів у 2022 році.

«Организация КОГУП «АПТЕЧНЫЙ СКЛАД» є підприємством державного сектору Російської Федерації, основним видом діяльності якого є оптова торгівля фармацевтичною продукцією. За наявними даними, вказане підприємство виплатило ООО «Biocard Logistics» 200 тис. рублів за виконання одного державного контракту у 2023 році.

12.10.2023 громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи месенджер «Telegram», ім`я користувача « ОСОБА_6 » та номер телефону НОМЕР_1 , розпочав спілкування з абонентом, який використовував ім`я користувача ОСОБА_7 ».

Під час спілкування останній повідомив ОСОБА_3 , що він є керівником розробки програмного забезпечення «1С:Підприємство» в компанії ООО «Biocard Logistics» та контролює виконання завдань із програмування платформи «1С».

У ході спілкування абонент «Ivan» запропонував ОСОБА_3 виконувати певні завдання у сфері програмування, пов`язані з діяльністю вказаного підприємства, а саме з програмним забезпеченням підприємства, яке використовується для формування та обробки замовлень клієнтів, ведення фінансово-господарського обліку підприємства, обліку наявного товару, редагування інтернет-сайту підприємства, супроводу бази бухгалтерського обліку.

Будучи обізнаним про факт збройної агресії Російської Федерації проти України, достеменно розуміючи, що підприємство, якому він сприятиме у забезпеченні сталої фінансово-господарської діяльності, є резидентом держави-агресора, ОСОБА_3 погодився надавати відповідне сприяння, переслідуючи корисливий мотив. У цей час у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на пособництво у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Так, у період з 12.10.2023 по листопад 2025 року ОСОБА_3 виконував поставлені представниками ООО «Biocard Logistics» завдання, за що отримував грошову винагороду на свій криптогаманець у криптовалюті. У ході цієї діяльності залежно від специфіки поставленого завдання з ОСОБА_3 контактували різні особи вказаного підприємства.

Зі змісту листування вбачається систематичне та своєчасне виконання ОСОБА_3 певних робіт в інтересах ООО «Biocard Logistics», що забезпечувало безперебійне функціонування та автоматизовану діяльність відповідного підприємства на користь державного сектору економіки Російської Федерації.

Зокрема, 16.01.2024 під час листування ОСОБА_3 з абонентом « ОСОБА_8 » (номер телефону НОМЕР_2 ) у месенджері «Telegram» встановлено факт виконання ОСОБА_3 завдання щодо внесення змін до програмного коду, спрямованого на коригування даних та приведення відомостей до належного вигляду, а саме виправлення стікерів для відправлення у програмі «1С», а також усунення технічного збою при обміні даними із системою «CRM Bitrix», якою користується компанія ООО «Biocard Logistics» для розподілу виконання завдань між ІТ-фахівцями.

Крім того, зі змісту спілкування з абонентом « ОСОБА_8 » встановлено факт належності ОСОБА_3 до учасників системи «CRM Bitrix» та виконання ним визначених для нього завдань щодо виправлення помилок у роботі програми бухгалтерського обліку зазначеного підприємства.

11.04.2025 під час листування ОСОБА_3 з абонентом « ОСОБА_9 » у месенджері «Telegram» встановлено факт виконання ним завдання щодо створення програмного коду для програмного середовища «1С:Підприємство», після чого у листуванні від 05.06.2025 ОСОБА_3 повідомив про результат виконання цього завдання.

Подальшим листуванням із вказаним абонентом у період з 11.09.2025 по 15.09.2025 встановлено факт виконання ОСОБА_3 завдання щодо обробки електронних зображень документів шляхом накладення графічного зображення відбитка печатки відповідної установи Російської Федерації на певні документи з метою надання їм вигляду офіційно оформлених.

Також у листуванні від 16.06.2025 ОСОБА_3 та абонент «ІНФОРМАЦІЯ_9» обговорювали розбіжності в заявках на відправлення вантажу, де виконавцем виступала компанія ООО «Biocard Logistics», що додатково підтверджує надання ОСОБА_3 послуг із програмування вказаній компанії.

Встановлено, що ООО «Biocard Logistics» у період з початку 2022 року виконало дев`ять державних контрактів на загальну суму 17 469 000 рублів. За результатами аналізу фінансово-господарської діяльності вказаного товариства встановлено, що протягом 2022-2025 років ним сплачено податки та обов`язкові платежі до державного бюджету Російської Федерації на загальну суму орієнтовно близько 650 000 000 рублів, з яких достовірно підтверджено сплату у 2024 році в розмірі 188 000 000 рублів.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив пособництво у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

04 вересня 2026 року між прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42025110000000313 від 25.09.2025, та ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 у порядку, передбаченому ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості, до розгляду якої суд невідкладно перейшов.

Згідно з угодою прокурор та ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

ОСОБА_3 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість у межах висунутого обвинувачення, а також сприяти розслідуванню обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, виявленню та припиненню інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень.

Сторонами угоди визначено узгоджене покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної чи комунальної форми власності, а також займатися підприємницькою (господарською) діяльністю строком на 11 років та з конфіскацією майна.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому та є йому зрозумілими.

Розглядаючи відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить із такого.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав угоду про визнання винуватості, зазначив, що при її укладенні дотримані вимоги КК та КПК України, та просив суд затвердити угоду і призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні також просив затвердити укладену з прокурором угоду про визнання винуватості. ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 КК України, у повному обсязі висунутого йому обвинувачення та за наведених вище обставин, підтвердив добровільність укладення угоди та надав згоду на призначення узгодженого сторонами виду та розміру покарання.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого, підтвердив добровільність укладення угоди та просив суд її затвердити і призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання.

Під час підготовчого судового засідання судом з`ясовано в обвинуваченого ОСОБА_3 , що він цілком розуміє права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також наслідки невиконання угоди.

Суд переконався у судовому засіданні, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування до обвинуваченого насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Вчиненим кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не завдано, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлено.

Перевіривши зміст угоди про визнання винуватості та заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що угода відповідає вимогам КК України та КПК України.

Умови угоди не суперечать вимогам закону, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Правова кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 КК України відповідає фактичним обставинам сформульованого обвинувачення.

Судом не встановлено обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, а також обставин, які б свідчили про неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

Суд також враховує, що ОСОБА_3 раніше не судимий, позитивно характеризується, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України сторони визначили щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також добровільне внесення ним під час досудового розслідування благодійного внеску на рахунок Сил оборони України у розмірі 100 000 грн.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

При цьому суд враховує, що обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення шляхом надання правдивих та послідовних показань, добровільно вніс благодійний внесок у розмірі 100 000 грн на рахунок Сил оборони України, раніше не судимий та позитивно характеризується.

З огляду на наведене суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, даним про його особу, встановленим пом`якшуючим обставинам та відсутності обставин, які обтяжують покарання.

Таким чином, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України підстав для відмови у затвердженні угоди судом не встановлено, у зв`язку з чим угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, а ОСОБА_3 - визнанню винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 КК України, із призначенням узгодженого сторонами покарання.

Вирішуючи питання щодо долі речових доказів, суд враховує, що вилучені у ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Note 10+», model SM-N975U1, s/n НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 , із SIM-карткою № НОМЕР_5 , та ноутбук марки «Lenovo ThinkPad T14 Gen1», type number 20UD-000GUS, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та використовувалися обвинуваченим як засоби вчинення кримінального правопорушення, зокрема для спілкування з представниками ООО «Biocard Logistics», отримання та виконання поставлених ними завдань, пов`язаних із програмним забезпеченням цього підприємства. За таких обставин, відповідно до ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України та ст. 100 КПК України, вказане майно підлягає спеціальній конфіскації у власність держави.

Витрати на залучення експертів, цивільний позов, запобіжний захід у кримінальному провадженні відсутні. Арешт на майно не накладався.

Керуючись ст. 314, 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості, укладену 04 вересня 2026 року між прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42025110000000313 від 25.09.2025, - затвердити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної чи комунальної форми власності, а також займатися підприємницькою (господарською) діяльністю строком на 11 (одинадцять) років та з конфіскацією майна.

Застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави речові докази:

-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Note 10+», model SM-N975U1, s/n НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 , із SIM-карткою № НОМЕР_5 ;

-ноутбук марки «Lenovo ThinkPad T14 Gen1», type number 20UD-000GUS.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_10