Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №759/4950/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4950/26

пр. № 2/759/7492/26

15 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права власності на нерухоме майно у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 55,60 кв.м., житлова площа 39,60 кв.м.).

В обґрунтування позову зазначила, що 04.01.2000 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали свідоцтво про право власності на житло на вказану квартиру, що була приватизована на трьох осіб, кожному по 1/3 частині. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (син позивача) помер. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом після його смерті на 1/3 частину квартири. Інший співвласник ОСОБА_2 засуджений до відбування покарання у виді 9 років позбавлення волі вироком Миронівського районного суду Київської області від 01.03.2024 у справі №371/561/21.

При зверненні до нотаріуса для оформлення спадщини, позивач виявила втрату оригіналу свідоцтва про право власності на житло. Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація відмовила у видачі дубліката свідоцтва, оскільки чинне законодавство не передбачає видачу дубліката на частину квартири, що належала померлому, та через відсутність згоди іншого співвласника.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09.10.2025 у справі №759/9412/25 встановлено факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , та визнано за нею право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що позбавлена можливості одержати дублікат правовстановлюючого документа в позасудовому порядку, а відсутність оригіналу документа перешкоджає їй розпоряджатися своїм майном, єдиним способом захисту її порушеного права є визнання права власності на належну їй 1/3 частку нерухомого майна в судовому порядку у зв`язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документу на квартири.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Петренко Н. О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче судове засідання. Витребувано від Дванадцятої київської державної нотаріальної контори (вулиця Гната Юри, 9 м. Київ, 03148) спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

22 квітня 2026 року на адресу суду надійшла від Дванадцятої київської державної нотаріальної контори спадкова справа № 1847/07 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.

18 червня 2026 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про заперечення проти заявлених ОСОБА_1 , позовних вимог, вказуючи на те, що він має дочку, яка проживала у спірній квартирі, а тому будь-які судові рішення щодо спірного нерухомого майна стосуються її права на житло.

Розпорядженням керівника апарату Святошинського районного суду міста Києва №144 від 22 червня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №759/5887/25 (провадження № 2/759/667/26) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано на розгляд судді Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті.

До початку судового засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового слухання, у судове засідання не з`явилися без повідомлення причин своєї неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом встановлено, щ 07.08.1982 позивач вийшла заміж за ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00050932556 від 30.04.2025, а також у даному витягу зазначено дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_7 ».

23.04.1992 позивач розлучилася з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 16.02.1993.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів громадського стану Ленінградського району міста Києва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 05.05.2006 року відділом реєстрації смерті у м. Києві, актовий запис №8410.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме: 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 .

Вказана квартира належить в рівних частинах по 1/3 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло на квартиру, виданого Ленінградською районною радою народних депутатів міста Києва згідно із розпорядженням №68 від 04.01.2000.

Право власності на квартиру було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації 19.01.2000 за реєстровим №1428.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є його мати, ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 1847/07 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Згідно з спадковою справою № 1847/07, 28.03.2025 державним нотаріусом було направлено запит до Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації з вимогою видати дублікат свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районної радою народних депутатів міста Києва 04.01.2000, згідно із розпорядженням №68 від 04.01.2000.

09.04.2025 Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація надала відповідь, про те, що за архівними даними квартира приватизована згідно з розпорядженням органу приватизації Ленінградської районної ради народних депутатів міста Києва від 04.01.2000 №68 на трьох осіб. Видача свідоцтва про право власності на 1/3 частину квартири, яка належала померлому співвласнику, не передбачене чинним законодавством.

Повідомлення про втрату ОСОБА_1 оригіналу свідоцтва про право власності на житло було зареєстровано у відділенні поліції № 2 м. Одеси 25 квітня 2025 року за №5314.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року у справі № 759/9412/25 встановлено факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 55,60 кв.м., житлова площа 39,60 кв.м.).

Рішення набрало законної сили 11.11.2025.

Співвласник іншої 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 засуджений вироком Миронівського районного суду Київської області від 01.03.2024 у справі № 371/561/21 до відбування покарання у виді 9 років позбавлення волі за ч. 2 ст. 121 КК України. Вирок набрав законної сили 28.01.2026.

Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на належну їй 1/3 частку спірної квартири, оскільки оригінал правовстановлюючого документу на квартиру втрачено, видача дубліката свідоцтва про право власності на частку квартири не передбачена законом, відновити вказані документи в позасудовому порядку є неможливим .

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтю 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Положеннями ст. 392 ЦК України передбачено, що позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п. 37 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначається, що з урахуванням положень частини першої ст.15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

За приписами ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві власності 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , отримана нею внаслідок приватизації на підставі розпорядження Ленінградської районної ради народних депутатів м Києва № 68 від 04.01.2000.

Як спадкоємець першої черги за законом щодо майна померлого ОСОБА_8 , ОСОБА_1 набула право власності на належну йому 1/3 частку спірної квартири на підставі рішення суду.

Матеріалами справи підтверджується відсутність у позивача оригіналу свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке у рівних частках (по 1/3 ) було зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Київському міському Бюро технічної інвентаризації 19.01.2000 за реєстровим № 1428.

Отже, у зв`язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 відсутня можливість розпоряджатися належним їй майном.

Крім того, відновити вказаний документ в позасудовому порядку виявилося неможливим, що підтверджується матеріалами справи, зокрема матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_8 та відповіддю Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації.

За таких обставин, оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів на спірну квартиру та відсутності у позивача отримати дублікат свідоцтва про право власної на належну їй 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , порушене право позивача може бути відновлене лише у судовому порядку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 206, 223, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права власності на нерухоме майно у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Н.О. Горбенко