Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №759/4131/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4131/26

пр. № 2/759/7141/26

15 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої потерпілому від кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 про стягнення на матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що позивачі є потерпілими по кримінальному провадженню №12021105080002120 від 22.09.2021. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06.11.2024 звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження, в якому вони були потерпілими, закрито. Цивільний позов потерпілих залишено без розгляду.

Позивачі зазначають, що оскільки від кримінального правопорушення, скоєного відповідачем 20.09.2021 їм завдано матеріальну шкоду, тому відповідач повинен відшкодувати ОСОБА_1 вартість послуг резервного копіювання інформації з телефону, що становить 600,00 грн, понесені 22.09.2021 та ремонту мобільного телефону у сумі 1 450,00 грн, понесені 28 та 29 жовтня 2021 року. Зокрема, вартість лікування ОСОБА_1 на суму 2 055,77 грн, оскільки внаслідок скоєного відповідачем злочину стан здоров`я відповідача значно погіршився та наявні у нього хвороби перейшли в активну фазу.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на сою користь матеріальну шкоду у розмірі 4 757,57 грн.

Крім того, діями відповідача позивачам завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що позивачі протягом останніх двох років перебувають у стані напруги через конфліктну ситуацію з відповідачем щодо паркування транспортних засобів на прибудинковій території, внаслідок чого агресивна поведінка відповідача стала загрозою життю позивачів. Після скоєного відповідачем злочину ОСОБА_1 почав почуватися погано, оскільки страждає на гіпертонію ІІ ступеня, міокардіофіброз, екстра систолічну аритмію, синусову аритмію, стенозуючий атеросклероз. ОСОБА_2 перебуває у стані постійного страху через відчуття небезпеки, оскільки відповідач мешкає поряд з позивачами. Життя позивачів змінилося у гірший бік через погрози відповідача спричинення шкоди їхньому життю та здоров`ю.

Виходячи із спричинених страждань, що зазнані безпосередньо потерпілими під час заподіяння відповідачем шкоди їх життю та здоров`ю, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн, а позивач ОСОБА_2 - 50 000,00 грн.

Судові витрати просять покласти на відповідача.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н. О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

09 березня 2026 року на адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката Тернової В.О. про усунення недоліків із уточненою позовною заявою, у якій позивачі вказали про понесення ними витрат на правничу допомогу за період з 01.10.2021, а саме позивачем ОСОБА_1 , понесено витрати на адвоката у сумі 22 000,00 грн. позивачем ОСОБА_2 у сумі 21 500,00 грн. Орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу після звернення до суду із цим позовом може становить по 7 500,00 грн кожним з позивачів.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче судове засідання.

15 квітня 2026 року представник позивача подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5 835,13 грн., моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 659,62 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати.

Заява обґрунтована тим, що в результаті скоєного відповідачем злочину ОСОБА_1 проходив психіатричне лікування в Державній науковій установі «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини», у зв`язку із поставленим йому діагнозом пролонгована реакція на важкий стрес, виражений тривожний депресивний стан, призначений курс активної амбулаторної терапії та психотерапії. Додаткова сума матеріальної шкоди понесена ОСОБА_1 становить 1 077,56 грн. Загалом позивач просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 5 835,13 грн. У свою чергу, ОСОБА_2 змушена була звернутися до лікаря-психіатра за консультацією внаслідок тривожного стану після скоєного відповідачем щодо неї злочину, вартість послуг склала 659,62 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року прийнято до розгляду заяву представника позивачів - адвоката Тернової В.О. про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої потерпілому від кримінального правопорушення.

У подальшому розгляд справи постановлено здійснювати з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

12 червня 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти заявлених позивачем вимог з урахуванням поданих уточнень до позовної заяви, вказуючи на їх недоведеність та необґрунтованість. Відповідач зазначає, що немає жодного відношення до пошкодження мобільного телефону позивача ОСОБА_1 , а надані позивачем ОСОБА_1 квитанції про придбання ліків не можуть бути враховані судом оскільки датою придбання ліків є липень 2022 року, що немає ніякого відношення до подій, що мали місце 20.09.2021. Заявлений позивачами розмір моральної шкоди не містить розрахунку, на підставі якого його було визначено. А твердження позивачів про відчуття страху спростовується дуже активними відвідуваннями ними поліції та судових засідань, а також скандальною поведінкою. Зазначає, що жоден із позивачів у вересні 2021 року за допомогою до лікарів не звертався.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача до початку судового засідання подала заяву про закінчення розгляду справи без її участі. Наполягла на задоволенні позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

До початку судового засідання відповідач подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести підготовче судове засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є потерпілими у кримінальному провадженні № 12021105080002120 від 22.09.2021.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №759/7187/22, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 13.02.2025, клопотання захисника Левочко Я. А. про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задоволено.

Звільнено ОСОБА_3 , який обвинувачуються у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі пп. 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а саме у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2021 за №12022105080002120 відносно ОСОБА_3 - закрито.

Цивільний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишено без розгляду та роз`яснено потерпілим їх право на звернення із позовом в порядку цивільного судочинства.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз №СЕ-19/111-21/49517-БЛ від 25.11.2021 в сумі 2059 грн. 44 коп., №СЕ-19/111-21/49593-ФХД від 19.11.2021 в сумі 1372,96 грн., №042-175-2022 від 18.04.2022 в сумі 1998 грн. 00 коп., №042-174-2022 від 06.05.2022 в сумі 1998,00 грн., а всього 7428 грн. 40 коп.

Речові докази - предмет, схожий на пістолет та газовий балончик, передані на зберігання до камери схову речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, квитанції №№ 2662, 2622 - знищено.

Вказана ухвала набрала законної сили 13 лютого 2025 року.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду,лише в питанні, чи мали місце цідії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У тексті ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №759/7187/22 зазначено, що: «Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 , 20.09.2021, близько 22-30 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 з вікна квартири на першому поверсі, використовуючи предмет, схожий на пістолет, погрожував вбивством ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, 20.09.2021 приблизно о 22-00 год. ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_2 , під`їхавши на власному автомобілі до автостоянки, розташованої біля під`їздів будинку АДРЕСА_2 , побачили припаркований, на їхню думку на два паркомісця, транспортний засіб - автомобіль «BMW323i», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підійшли до вказаного будинку та постукавши у вікно квартири АДРЕСА_3 , яка розташована на першому поверсі, звернулися до ОСОБА_3 з проханням перепаркувати належний йому автомобіль. У ході розмови ОСОБА_3 розпочав словесний конфлікт, при цьому в останнього виник умисел, направлений на погрозу вбивством ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Далі ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, з метою демонстрації реальності своїх погроз, взяв в руки предмет, схожий на пістолет, та направив його в бік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , попередньо запитавши в останніх, чи швидко вони бігають, демонструючи при цьому спробу пострілу в бік останніх, а саме нажавши на спусковий гачок предмету, схожого на пістолет, який не був споряджений патронами. Вказана ситуація, яка супроводжувалась словесними погрозами та діями, викликала реальні побоювання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 реалізації погрози вбивством.

Крім цього, ОСОБА_3 , 20.09.2021, близько 22-30 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 наніс умисні легкі тілесні ушкодження ОСОБА_1 .

Так, 20.09.2021 приблизно о 22-00 год. ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_2 , під`їхавши на власному автомобілі до автостоянки, розташованої біля під`їздів будинку АДРЕСА_2 , побачили припаркований, на їхню думку на два паркомісця, транспортний засіб - автомобіль «BMW323i», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підійшли до вказаного будинку та постукавши у вікно квартири АДРЕСА_3 , яка розташована на першому поверсі, звернулися до ОСОБА_3 з проханням перепаркувати належний йому автомобіль. У ході розмови ОСОБА_3 розпочав словесний конфлікт. Далі ОСОБА_3 разом зі своєю донькою ОСОБА_5 вийшов до автостоянки навпроти під`їзду АДРЕСА_4 , де між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з одного боку, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з іншого боку, продовжився словесний конфлікт, з приводу паркування власних автомобілів на автостоянці.

В процесі конфлікту, ОСОБА_3 , відчувши до ОСОБА_1 раптово виниклу особисту неприязнь, маючи умисел на умисне нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, підбіг до ОСОБА_1 та схопивши останнього своєю правою рукою за шию, а лівою рукою за верхній одяг, став відтягувати останнього до стіни будинку, та штовхнув ОСОБА_1 правою стороною тіла об стіну.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 , не відпускаючи свою праву руку з шиї, а ліву руку з верхнього одягу ОСОБА_1 , штовхнув останнього на землю.

Своїми умисними діями, ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_1 наступні тілесні ушкодження: - синці на межі скроневої та потиличної областей, на тильній поверхні правої кисті в проекції тіла 2-ї п`ясної кістки, на передній та задній поверхні правої вушної раковини в проекції мочки та нижньої третини завитка, в правій завушній ділянці, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на передній поверхні лівого передпліччя в середній третині, на передній поверхні лівого колінного суглобу, на переднє-зовнішній поверхні правого колінного суглобу; - садна в правій завушній ділянці, на праві боковій поверхні шиї в середній третині, в нижній третині, на передній її поверхні в середній третині, в нижній третині, на лівій боковій її поверхні в середній третині, на заднє-зовнішній поверхні лівого передпліччя в верхній третині, на тильній поверхні правої кисті в проекції проксимальних міжфалангових суглобів 3-5 пальців, на переднє-зовнішній поверхні правого колінного суглобу.

Вказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров`я).

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 125 КК України, згідно зі ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків.».

Таким чином, в силу імперативних приписів, закріплених у частині шостій статті 82 ЦПК України, доказуванню не підлягає те, що мало місце нанесення відповідачем позивачу ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, а також те, що такі дії вчинені саме ОСОБА_3 , якого звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та ухвала суду в цій частині є обов`язковою для суду, який розглядає справу про правові наслідки протиправних дій відповідача, зокрема у справі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок таких дій.

Суд також вважає необхідним зазначити, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Вони, в свою чергу, класифікуються за декількома критеріями. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.

Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності. Підстави звільнення від кримінальної відповідальності закріплені в розділі ІХ Кримінального кодексу. Такими підставами є дійове каяття, примирення винного з потерпілим, передання особи на поруки, змінення обстановки, закінчення строків давності.

«Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 398/571/15-ц, а отже посилання заявника на відсутність практики Верховного Суду у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження.» (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 463/10741/20).

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Установлено, що ОСОБА_3 своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України, а на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №759/7187/22 його звільнено від кримінальної відповідальності за частиною ч.1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; кримінальне провадження закрито.

Обґрунтовуючи наявність майнової шкоди, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що в процесі нападу на нього відповідачем було вибито з рук мобільний телефон Huaway P smart 2019S/N 39V7N19122002324, внаслідок чого розбився екран телефону, вартість заміни екрана склала 1 450,00 грн, що підтверджується талоном на ремонт № 3337 від 28.10.2021, товарним чеком №3337 від 29.10.2021, та квитанцією про сплату вказаної послуги.

Пошкодження належного позивачу мобільного телефону підтверджується протоколом огляду предметів від 01.10.2021, де на ілюстраціях №5 - 7 міститься зображення телефону із видимими пошкодженням скла.

Із матеріалів справи вбачається, що ремонт по відновленню мобільного телефону позивачем ОСОБА_1 було здійснено 28.10.2021 після його повернення у зв`язку із проведенням дізнання в рамках вказаного вище кримінального провадження.

Перед передачею телефону органам дізнання позивачем було понесено 21.09.2021 витрати у сумі 600,00 грн щодо резервного копіювання інформації з телефону, що підтверджується квитанцією № 07549 від 22.09.2021, виданої сервісним центром «Ай-яй-яй».

Також позивач ОСОБА_1 вказує, що після побиття за направленням дізнавача 22.09.2021 він звернувся до Київського міського клінічного бюро СМЕ, де сплатив за проведення дослідження 651,80 грн, що підтверджується квитанцією фіскальним чеком проведення оплати) № 0000003415 від 22.09.2021. Висновок дослідження СМЕ №041-2151-2020.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 надав чеки на придбання ліків на загальну суму 2 055,77 грн, які були придбані ним за рекомендацією лікарів у зв`язку із проходженням огляду за зверненням пацієнта. Таке лікування ОСОБА_1 проходив у зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями та погіршенням його стану здоров`я з вини відповідача, оскільки наявна у ОСОБА_1 гіпертонічна хвороба ІІ ступеня перейшла в активну фазу.

Також ОСОБА_1 був змушений звернутися до лікаря-психіатра Держаної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини», у зв`язку із погіршенням стану здоров`ю, де йому було поставлено діагноз - пролонгована реакція на важкий стрес, виражений тривожно депресивний стан, призначений курс активної амбулаторної терапії та психіатрії, за послуги лікаря та надання консультації позивачем було понесено витрати на суму 1 077,56 грн.

Обґрунтовуючи наявність майнової шкоди, позивач ОСОБА_2 вказувала на те, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я вона була вимушена звернутися до лікаря-психіатра Держаної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини», вартість консультації склала т а прийому склала 659,62 грн.

Отже, на підтвердження позовної вимоги про наявність підстав для відшкодування майнової шкоди, позивачі надали належні та допустимі докази - копії квитанцій, товарного чеку, чеків про придбання ліків та допоміжних засобів, чеки за сплату висновку спеціаліста, консультаційні виписки лікарів та призначення лікування.

Відповідно до статей 12, 76, 77 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подані позивачами докази на підтвердження завдання їм матеріальної шкоди, суд вважає належними та допустимими доказами у справі з огляду на наявність у них дат звернення до лікарів, придбання ліків, здійснення ремонту мобільного телефону, що надає суду можливість установити зв`язок між необхідністю отримання послуг щодо ремонту телефону, звернення до лікарів та придбаними ліками із завданням відповідачем шкоди позивача внаслідок його неправомірних дій, що потягло за собою завданням шкоди здоров`ю та життю позивачів.

Таким чином подання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині завдання відповідачем матеріальної шкоди є підставою для вмотивованого висновку суду про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка в сукупності свідчать, що заявлений позивачами розмір матеріальної шкоди спричинено їм саме внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, а тому у останнього наявний обов`язок по відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 5 835,13 грн, а позивачу ОСОБА_2 у розмірі 659,62 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Позивачі просять стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000, 00 грн на користь ОСОБА_1 та 50 000, 00 грн на користь ОСОБА_2 , яка виразилась в душевних стражданнях обох позивачів внаслідок отримання ОСОБА_1 , тілесних ушкоджень в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 , які відбулися 21 вересня 2021 року. Як зазначив позивач ОСОБА_1 , внаслідок вчиненого відповідачем злочину він почав почуватися гірше, оскільки страждав на ряд хвороб - гіпертонію ІІ ступеня, мікрокардіофіброз, екстра систолічну аритмію, синосувоу аритмію, стенозуючий атеросклероз, які перейшли в активну фазу після скоєного відповідачем. Позивач вказує на порушення сну, головні болі, відчуття напруги, страху та тривоги, та як наслідок діагноз - пролонгована реакція на важкий стрес, виражений тривожно-депресивний стан.

Після скоєного відповідачем злочину ОСОБА_2 стала відчувати постійну напругу та страх, оскільки відповідач проживає поруч та здійснював дії щодо залякування позивачів у перші дні після події, що сталася.

Зазначили, що їх життя супроводжується постійним стресом, очікування на помсту від відповідача.

Суд вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивачам заподіяно моральної шкоди внаслідок душевних страждань, яких позивачі зазнали, тривога, стрес, тривале з 2021 по 2025 роки досудове слідство та судовий розгляд.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 18 Постанови Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з`ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, виходячи із власного переконання, враховуючи факт завдання позивачу ОСОБА_1 саме легких тілесних ушкоджень, ступінь вини відповідача, характер та обсяг душевних страждань позивачів, поведінку відповідача та тривалість завданої позивачам моральної шкоди, дійшов висновку про те, що сума у розмірі 40 000,00 грн. для ОСОБА_1 та 20 000,00 грн для ОСОБА_2 є достатньою для відшкодування позивачам моральної шкоди, оскільки позивачами не надано доказів наявності тяжких наслідків, завданих тілесних ушкоджень, необхідності постійного тривалого та серйозного лікування протягом довгих років, а також до порушення налагоджених зв`язків позивачів, значного погіршення їхнього становища, тощо (постанова Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 643/7765/18 (провадження № 61-16358св21).

Що стосується решти заявленої суми моральної шкоди, на переконання суду вона не є доведеною позивачами у розумінні статті 81 ЦПК України, а цивільний позов не містить посилань на те, з яких міркувань вони виходили, визначаючи саме такий розмір заподіяної їм моральної шкоди.

Отже, позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково.

Згідно з статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 331,20 гривень. Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору , тому судові витрати по сплаті судового збору за подання ним позову підлягають стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 206, 223, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої потерпілому від кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) матеріальну шкоду у розмірі 5 835 (п`ять тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень 13 копійок та моральну шкоду у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ) матеріальну шкоду у розмірі 659 (шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки та моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Н.О. Горбенко