Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №756/14135/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Суд: Оболонський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил утримання собак і котів

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №756/14135/26

Суддя: Ковальова В. М.

16.09.2026 Справа № 756/14135/26

Справа № 756/14135/26

№ 3/756/3981/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

судді Ковальової В. М.,

за участі секретаря судового засідання Бура М. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Оболонського районного суду міста Києва справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП України, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка народилась у м. Києві та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , –

УСТАНОВИВ:

1. До Оболонського районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП України за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 884895 від 12.08.2026.

Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

2. Судом установлено, що 02.08.2026 близько 19 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 150, на території комплексу відпочинку «Пуща Водиця» біля озера Міністерка ОСОБА_1 порушила правила тримання своєї собаки породи мексиканська гола, не забезпечила належний контроль за твариною, чим порушила п. 1 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», унаслідок чого собака вкусила малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим заподіяно шкоду його здоров`ю. Згідно з довідкою травматологічного пункту дитині діагностовано рвану рану лівої гомілки, медичну допомогу надано 02.08.2026.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

3. Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 154 КУпАП України як порушення правил тримання собаки, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини.

Підстави розгляду справи за відсутності або за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

4. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином: судову повістку сформовано 19.08.2026 та доставлено того самого дня о 18 год. 18 хв. у застосунку «Viber» на номер телефону, зазначений у протоколі, про що в матеріалах справи є довідка суду. 11.09.2026 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких вона просила розглянути справу за її відсутності. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, доказів поважності причин неприбуття суду не подано. Оскільки в матеріалах справи є дані про своєчасне сповіщення особи про місце і час розгляду справи, а її присутність згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП України обов`язковою не є, суд на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП України розглядає справу за відсутності цієї особи.

Оцінка суду.

5. Згідно зі ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

6. Положення ст. 7 КУпАП України передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 23 КУпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

7. Частиною 1 ст. 154 КУпАП України встановлено відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також за неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці. Частиною 3 ст. 154 КУпАП України встановлено відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин. Відтак межі штрафу за ч. 3 ст. 154 КУпАП України для громадян становлять від 1700 грн до 3400 грн.

8. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП України, є складеною: вона охоплює вчинення однієї з дій, перелічених у ч. 1 цієї статті, і настання внаслідок такої дії шкоди здоров`ю людини або її майну. Сам собою факт укусу самостійного складу правопорушення не утворює.

9. Протокол про адміністративне правопорушення інкримінує ОСОБА_1 порушення правил тримання своєї собаки та незабезпечення належного контролю за твариною з покликанням на п. 1 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Суд розглядає справу в межах, визначених протоколом, і виходити за них не вправі. Незабезпечення належного контролю за твариною є способом порушення правил її тримання, а не самостійним діянням. Обстановку події встановлено матеріалами справи: заявою батька потерпілого ОСОБА_3 від 02.08.2026, у якій зазначено, що сім`я відпочивала на озері «Міністерка» на території комплексу відпочинку «Пуща Водиця» і син пробігав повз відпочивальників; поясненнями матері потерпілого ОСОБА_4 від 12.08.2026 і свідка ОСОБА_5 від 14.08.2026, які перебували там само на відпочинку; карткою події спецлінії «102» від 02.08.2026, де місце події зазначено як вул. Вишгородська, комплекс «Пуща Водиця», орієнтир – озеро Міністерка.

10. Обов`язок контролю за твариною встановлено п. 1 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», на який прямо посилається протокол: особа, яка супроводжує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. Частина 6 ст. 9 цього Закону додатково забороняє залишати домашніх тварин без нагляду під час їх супроводження. Аналогічний обов`язок закріплено в ст. 4 Європейської конвенції про захист домашніх тварин, ратифікованої Законом України № 578-VII від 18.09.2013 і чинної для України з 01.08.2014, згідно з якою будь-яка особа, яка утримує домашню тварину або доглядає за нею, несе відповідальність за неї та зобов`язана вживати всіх обґрунтованих заходів для недопущення її втечі. Подія сталася в місці відпочинку людей, де перебували сторонні особи, зокрема діти, що зафіксовано заявою батька потерпілого та поясненнями свідків.

11. Наявність чи відсутність намордника ОСОБА_1 не інкримінується: порода мексиканська гола до Переліку небезпечних порід собак, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1164, не входить, а тому обов`язку вигулювати таку собаку в наморднику закон на неї не покладав.

12. Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 884895 від 12.08.2026; рапортом старшого інспектора сектору ювенальної превенції капітана поліції Цісельської Т. В. від 12.08.2026, у якому описано обставини події; заявою батька потерпілого ОСОБА_3 від 02.08.2026, у якій він повідомив, що під час відпочинку на озері його малолітній син пробігав повз відпочивальників і собака вкусила дитину за ногу; карткою події спецлінії «102» № 297719695 від 02.08.2026, зареєстрованою о 19 год. 23 хв. за фактом укусу собакою, з відміткою про прибуття патруля о 19 год. 37 хв.; довідкою травматологічного пункту комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1» про надання ОСОБА_2 медичної допомоги з діагнозом рвана рана лівої гомілки; поясненнями матері потерпілого ОСОБА_4 від 12.08.2026, згідно з якими собака перебувала без належного контролю власниці й раптово вкусила дитину за ногу; поясненнями свідка ОСОБА_5 від 14.08.2026, яка підтвердила ті самі обставини; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13. У поясненні від 05.08.2026 ОСОБА_1 не заперечувала, що перебувала в зоні відпочинку біля озера Міністерка разом зі своєю собакою і що тварина відреагувала на дитину, яка пробігала повз, однак стверджувала, що собака дитину не кусала, поводиться спокійно й не є агресивною. Суд відхиляє цей довід. Він спростовується заявою батька потерпілого від 02.08.2026, поясненнями матері потерпілого від 12.08.2026 та поясненнями свідка ОСОБА_5 від 14.08.2026, які є послідовними, узгоджуються між собою й описують подію однаково, а також об`єктивними даними, що не залежать від пояснень сторін, – карткою виклику спецлінії «102», зареєстрованою 02.08.2026 о 19 год. 23 хв. саме за фактом укусу собакою, тобто за кілька десятків хвилин після події, і довідкою травматологічного пункту про звернення дитини по медичну допомогу з рваною раною лівої гомілки. Свідок ОСОБА_5 не є родичем потерпілого і заінтересованості в результаті справи не має. Твердження про спокійну вдачу тварини правового значення не має, оскільки відповідальність за ч. 3 ст. 154 КУпАП України настає за порушення правил утримання собаки, що спричинило шкоду здоров`ю, а не за агресивність тварини як таку.

14. У письмових поясненнях від 11.09.2026, що надійшли до суду, ОСОБА_1 вини не визнала. Вона зазначила, що 02.08.2026 перебувала на пляжі разом із сім`єю та собакою; собака лежала в неї біля ніг і спала, від неї не відходила й перебувала під її безпосереднім контролем. Дитина, яка пробігала повз, ледь не наступила на собаку, і тварина у відповідь гаркнула, однак укусу, щипка чи іншого нападу на дитину ОСОБА_1 не бачила. Після того як її батько зробив дитині зауваження, між ним і батьком дитини виник конфлікт, під час якого батько дитини поводився агресивно й погрожував її батькові. На місці вона не бачила на дитині крові, ран, подряпин чи інших слідів укусу, медичних працівників там не було, а інші відпочивальники, за їхніми словами, моменту укусу теж не бачили. ОСОБА_1 просила врахувати наведені обставини, посилання на свідків і відсутність у неї умислу на заподіяння шкоди дитині, розглянути справу за її відсутності та ухвалити рішення на підставі наявних у справі матеріалів і цих пояснень.

15. Суд відхиляє доводи про відсутність укусу. Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, а згідно зі ст. 252 КУпАП України докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Пояснення ОСОБА_1 в цій частині зводяться до того, що укусу вона не бачила. Таке твердження описує її власне сприйняття події і не спростовує факту укусу, який підтверджено заявою батька потерпілого, карткою спецлінії «102», зареєстрованою 02.08.2026 о 19 год. 23 хв. саме за фактом укусу собакою, поясненнями матері потерпілого, поясненнями свідка ОСОБА_5 і довідкою травматологічного пункту. Те, що ОСОБА_1 не бачила на дитині крові чи ран і що на місці не було медичних працівників, значення не має: рвану рану лівої гомілки зафіксовано в довідці травматологічного пункту, до якого дитина звернулася по медичну допомогу того самого дня.

16. Посилання на інших відпочивальників, які нібито не бачили моменту укусу, суд до уваги не бере. Ці особи в поясненнях не названі, їхніх пояснень до матеріалів справи не долучено, клопотання про їх виклик ОСОБА_1 не заявляла, хоча ст. 268 КУпАП України надає їй право подавати докази та заявляти клопотання. Переказ слів невстановлених осіб не можна перевірити, і він не може протиставлятися поясненням свідка ОСОБА_5 , особу якої встановлено і яка підтвердила обставини події.

17. Інші наведені ОСОБА_1 обставини вини також не спростовують. За її ж поясненнями, собака відреагувала на дитину, яка пробігала поруч, у місці відпочинку, де перебували сторонні люди, зокрема діти. Саме на такий випадок п. 1 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» зобов`язує особу, яка супроводжує домашню тварину, забезпечити безпеку оточуючих людей від заподіяння шкоди твариною. Те, що собака лежала поруч із власницею, свідчить лише про місце, де вона перебувала, а не про належний контроль: тварина вкусила дитину, і ОСОБА_1 цьому не запобігла. Поведінка малолітньої дитини власницю собаки від зазначеного обов`язку не звільняє. Конфлікт між батьком ОСОБА_1 і батьком потерпілого, як випливає з її ж пояснень, виник після події через зауваження, зроблене дитині, і обставин укусу не стосується.

18. Довід про відсутність умислу на заподіяння шкоди суд також відхиляє. Статтею 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, а диспозиція ч. 3 ст. 154 КУпАП України не пов`язує відповідальність з умислом на заподіяння шкоди здоров`ю людини. Згідно зі ст. 11 КУпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа не передбачала можливості настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, хоч повинна була і могла їх передбачити. Перебуваючи із собакою в місці відпочинку, де поруч бігали діти, ОСОБА_1 повинна була і могла передбачити, що без належного контролю тварина може заподіяти шкоду оточуючим.

19. За таких обставин доводи, викладені ОСОБА_1 в поясненнях від 11.09.2026, є необґрунтованими, а її вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП України, доведено сукупністю доказів, наведених у п. 12 цієї постанови.

Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

20. Ураховуючи характер і обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , яка згідно із записом у протоколі раніше до адміністративної відповідальності не притягалася, суд вважає за необхідне накласти на неї штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 154 КУпАП України.

21. Санкція ч. 3 ст. 154 КУпАП України є абсолютно визначеною в частині додаткового стягнення: вона передбачає накладення штрафу саме з конфіскацією тварин, а не штраф або конфіскацію на вибір суду. Тому застосування конфіскації є безальтернативним.

22. Згідно зі ст. 29 КУпАП України конфіскація полягає в примусовій безоплатній передачі предмета у власність держави за рішенням суду, і конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника; особливості порядку застосування конфіскації тварин установлюються цим Кодексом та іншими законами України. Належність собаки породи мексиканська гола саме ОСОБА_1 вона підтвердила у власному поясненні від 05.08.2026. Та обставина, що протокол про тимчасове вилучення тварини не складався, застосуванню конфіскації не перешкоджає, оскільки КУпАП України не ставить накладення цього стягнення в залежність від попереднього тимчасового вилучення предмета.

23. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність (ст. 34, 35 КУпАП України), судом не встановлено.

24. Строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП України, не сплив.

Інші питання, які вирішує суд при розгляді справи.

25. Відповідно до ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення в разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення; розмір і порядок сплати судового збору встановлюються законом. За п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору в разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 установлено в розмірі 3328 грн, отже судовий збір становить 665,60 грн (3328 грн ? 0,2). Матеріали справи не містять доказів того, що зазначену особу звільнено від сплати судового збору, а тому судовий збір підлягає стягненню з неї на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 11, 23, 24, 27, 29, 33, 34, 35, 38, 40-1, 154, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП України, та накласти на неї штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок, з конфіскацією собаки породи мексиканська гола, що належить ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Роз`яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП України штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу в зазначений строк постанова підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому ст. 308 КУпАП України; у порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В. М. Ковальова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua